Раміро II (король Арагону): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
RarBot (обговорення | внесок) м Шаблон:Картка:Особа -> Шаблон:Особа |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{ |
{{Особа |
||
| ім'я = Раміро II |
| ім'я = Раміро II |
||
| місце_проживання = |
| місце_проживання = |
Версія за 15:14, 23 лютого 2018
Раміро II | |
---|---|
Прізвисько | el monje, el monjo, lo monche і lo moncho |
Народився |
між 1075 та 1080 невідомо |
Помер |
16 серпня 1157 м. Уеска |
Поховання | Chapel of Saint Bartholomew (Huesca)d |
Країна | Арагонське королівство |
Діяльність | правитель |
Знання мов | medieval Aragonesed і латина |
Титул | король |
Посада | monarch of the kingdom of Aragond, Count of Ribagorzad, абат і Bishop of Roda Barbastrod |
Термін | 1134—1137 роки |
Попередник | Альфонсо I |
Наступник | Петроніла I |
Конфесія | католицтво |
Рід | Арагонська династія |
Батько | Санчо I |
Мати | Ізабелла де Уржель |
Брати, сестри | Fernando Sánchezd, Педро I і Альфонсо I |
У шлюбі з | Агнеса Аквітанська |
Діти | 1 донька |
Автограф | |
| |
Раміро II Чернець (*Remiro II o Monche, між 1075 та 1080 —16 серпня 1157) — король Арагону у 1134-1137 роках.
Біографія
Молоді роки
Походив з Арагонської династії. Син Санчо I, короля Арагону, й Ізабелли де Уржель. Замолоду Раміро обрав для себе шлях священнослужителя. 1093 року пішов до бенедиктинського монастиря і спочатку був ченцем в Сан-Понсе-де-Томерас, з 1112 року ігуменом кастильського монастиря Сантос-Фекундо, з 1130 року абатом в монастирі Сан-Педро в Старій Уесці. 1134 року став єпископом Рода-Барбастро.
Його брат король Альфонсо I перед смертю заповів свої володіння лицарським орденам госпітальєрів і тамплієрів, але ані наваррці, ні арагонці не поспішали виконувати це розпорядження. В Наваррі королем було обрано Гарсія IV Рамірес, а шляхта Арагону на з'їзді в Хаці обрали королем Раміро. Попросивши дозволу папи римського, Раміро зійшов на трон.
Володарювання
Незважаючи на те, що у колишнього священнослужителя не було політичного досвіду, він енергійно придушував заколоти. Після невдалої спроби усиновити Гарсію V, короля Наварри, король Раміро II з дозволу папи римського одружився з удовою Агнесою Аквітанською.
Після того як у подружжя народилася донька, в 1137 році король домовився про її шлюб з графом Барселони Рамоном Беренгер IV, який став регентом королівства, зрікся трону, розлучився з дружиною і повернувся до монастиря Сан-Педро.
Останні роки
Продовжував використовувати королівський титул і титул князя Арагонського. Продовжував цікавитися державними справами, але не втручався в них. Помер у 1157 році в монастирі Сан-Педро.
Родина
Дружина — Агнеса, донька Вільгельма IX, герцога Аквітанського
Діти:
- Петроніла (1136—1173), королева Арагону у 1137—1164 роки
Джерела
- Lapeña Paúl, Ana Isabel. (2008). Ramiro II de Aragón: el rey monje (1134—1137). Gijón: Trea. ISBN 978-84-9704-392-2
- Serrano Daura. La donació de Ramir II d'Aragó a Ramon Berenguer IV de Barcelona de 1137 i la institució del «casamiento en casa», Estudis històrics i documents dels arxius de protocols, 15, Barcelona, 1997, págs. 7-14
- Rafael Altamira, La Spagna (1031—1248), in Storia del mondo medievale, vol. V, 1999, pp. 865—896
- Antonio Ubieto Arteta: La fecha de la muerte de Ramiro II de Aragón. In: Estudios de Edad Media de la Corona de Aragón. Band 3, 1947/48, S. 474—475.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Раміро II (король Арагону) |