Іберійські гори: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
м →‎Розташування та опис: replaced: більше 500 км → понад 500 км
RarBot (обговорення | внесок)
м Шаблон:Картка:Гірська система -> Шаблон:Гірська система
Рядок 1: Рядок 1:
{{Картка:Гірська система
{{Гірська система
<!-- *** Назва *** -->
<!-- *** Назва *** -->
| назва = Іберійські гори<br/>
| назва = Іберійські гори<br/>

Версія за 10:51, 27 лютого 2018

Іберійські гори

Sistema Ibérico (ісп.)
Вид на масив Монкайо
Вид на масив Монкайо
Вид на масив Монкайо
Країна Іспанія Іспанія
Довжина 500 км
Найвища точка Монкайо
 - висота 2,314 м
Іберійські гори на мапі Піренейського півострова
Іберійські гори на мапі Піренейського півострова
Іберійські гори на мапі Піренейського півострова
CMNS: Іберійські гори
у Вікісховищі

Іберійські гори (ісп. Sistema Ibérico) — велика область гірських пасм і масивів розташованих в центральних районах Іберійського півострова, що майже досягають узбережжя Середземного моря у Валенсії на сході.

З гідрографічної точки зору ця система має також велику важливість, вона розокремлює сточище більшості великих річок Іспанії та Португалії, в тому числі Ебро, Дуеро, Тахо, Гвадіана (СанкараСигуела), Хукар і Турія.

Розташування та опис

Іберійські гори на заході межують з нагір'ям Месета і відокремлює Месету від долини Ебро і від середземноморського узбережжя.

Ця гірська система прямує північно-захід — південно-схід між рівниною Ебро і нагір'ям Месета понад 500 км, від Ла-Буреба до Кантабрійських гір на Середземноморському узбережжі у Валенсії на півдні і до Туртоз і дельти Ебро на сході. Основна частина Іберійських гір розташований на півдні Арагона. Кордильєра-Пребетіка розпочинається на південь від Іберійських гір.

Геологія Іберійських гір є вельми складною, цю гірську систему навряд чи можна визначити як однорідну систему. Вона складається з різних за віком та походженням терейнів, геологічних порушень — скидів, надвигів, розломів тощо, без певного спільного петрологічного складу і загальної структури. Проте нуммулітові вапняки, мармури і пісковики є спільними для всього району.

Депопуляція

Іберійські гори зазнали великої депопуляції з початку 20 століття. Наразі існує багато мертвих міст або занедбаних сіл, особливо в провінції Теруель[1] У більшості міст населення є залишковим. У деяких випадках багато жителів не є тубільцями, а заробітчанами з Румунії або Магрибу[2]

Фауна

Депопуляція сприяла відродженню дикої природи, остання колонія грифів в Європі знаходиться в Іберійських горах. Також розповсюдженні орли (Aquila chrysaetos, Hieraaetus fasciatus, Hieraaetus pennatus, Circaetus gallicus). Ссавці представлені, Capra pyrenaica, сарна європейська, дикий кабан, борсук європейський, Genetta genetta, тощо[3]

Рептилії представлені: Lacerta lepida, Psammodromus algirus, Psammodromus hispanicus, Podarcis muralis, Podarcis hispanica, Chalcides chalcides, Chalcides bedriagai, Anguis fragilis, Natrix maura, Natrix natrix, Malpolon monspessulanus, Elaphe scalaris, Coronella girondica, Coronella austriaca і Vipera latastei

Амфібії представлені:Rana perezi, Bufo bufo, Bufo calamita, Alytes obstetricans, Triturus marmoratus, Lissotriton helveticus, Hyla arborea, Salamandra salamandra, Pleurodeles waltl.

Флора

Змішані та листяні ліси представлені видами:Pinus pinaster, Pinus sylvestris, Pinus uncinata, Quercus rotundifolia, Quercus pyrenaica, Quercus faginea, Fagus sylvatica і Betula pendula.

Ресурси Інтернету

Примітки