Шкіль Андрій Васильович

Андрій Васильович Шкіль
Файл:Шкіль А.jpg
Народився	26 листопада 1963(1963-11-26) (60 років) Львів, Українська РСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Львів
Діяльність	політик, журналіст
Alma mater	Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького і ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	українська
Членство	Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України, народний депутат України і народний депутат України
Партія
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Сайт	shkil.org
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
4-го скликання
УНА-УНСО (БЮТ)	14 травня 2002	—	25 травня 2006
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	25 травня 2006	—	12 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012

Андрі́й Васи́льович Шкі́ль (нар. 26 листопада 1963(19631126), Львів, УРСР) — український політик і журналіст. Член партії ВО «Батьківщина», входить до політради. Народний депутат України 4, 5, 6 скликань. Колишній голова «УНА-УНСО», президент «Фонду українсько-європейських ініціатив».

Біографія

Загальний життєпис

Андрію було дванадцять, коли родина втратила батька. Мати багато працювала, йому вже тоді довелося ставати самостійною людиною. Він багато читає. І, як і раніше, любить робити те, що заборонено — приміром, знайомитися з віршами «небажаного» в рамках шкільного курсу російської літератури Єсеніна. Захоплюється спортом: у школі займається боротьбою, на зміну якій пізніше прийде дзюдо. Іще одна пристрасть Андрія — кіно. «Львівські кінотеатри були моєю Меккою», — зізнається він.

У 1981 році Шкіль закінчив львівську середню школу № 1. З 1981-го по 1989-ий був студентом Львівського медичного інституту. На якийсь час навчання довелося перервати, адже грошей на життя катастрофічно бракувало, тож протягом 1983–1984 років він працює вантажником готової продукції виробничого об'єднання «Прогрес». З 1992 по 1997 — здобуває другу вищу освіту, журналістську, у Львівському державному університеті імені Івана Франка, у 1992 році одружується із Зоряною Гарбар.

Політична діяльність

19 серпня 1991 року Шкіль разом з однодумцями розробляє у своїй львівській квартирі план захисту Львова від радянських танків.^{[джерело?]} Пізніше з цього наміру самому боронити власну державу, ідею і мету народиться УНСО — Українська народна самооборона.^{[джерело?]}

Втім, ще й до 1991-го Андрій Шкіль втягується у вир політичного життя. Він бере активну участь у творенні Спілки націоналістичної української молоді (СНУМ), яка потім переросте в Українську міжпартійну асамблею (УМА), а ще згодом — в Українську національну асамблею (УНА).

У той же час 90-ті роки були для нього надзвичайно плідні як для журналіста, брав участь узаснуванні газети «Молода Україна», пізніше заснував і став головним редактором газети «Голос нації» та керівником Інформаційного агенства «УНА-Захід», в яких тісно співпрацював з українським філософом Олегом Гуцуляком). З 04.1996 — автор і ведучий телевіз. програми «Наша справа», «Табачук TV».

Андрій Шкіль (крайній зліва) під час акції «Україна без Кучми»

Після подій Україна без Кучми 9 березня 2001 року Шкіль потрапляє за ґрати за звинуваченням «в організації масових безпорядків» (саме так СБУ, в чиєму провадженні знаходилась справа, охрестила протестні антикучмівські виступи опозиції). Його тюремні ходіння по муках включають дев'ять місяців одиночного ув'язнення в слідчому ізоляторі СБУ та ще чотири місяці в Лук'янівському СІЗО.

Під час затримання в одному з міліцейських райвідділів Шкіля піддають тортурам — за ґрати він потрапляє вже з надзвичайно тяжкими травмами голови і хребта. Протестуючи проти закритості судового процесу, Шкіль разом з іншими обвинуваченими розпочинає голодування. Без їжі йому вдається протриматись 39 діб, однак цей протест мало не стає для нього останнім — у стані коми Шкіль потрапляє до тюремного шпиталю.

31 березня 2002 року за політв'язня Андрія Шкіля віддають голоси 34150 виборців 121-го Городоцького округу. Перемога Шкіля на тодішніх парламентських виборах супроводжується ще й його значним відривом від суперників — представників партії «За Єдину Україну!» та «Нашої України». Тим часом владу в УНА-УНСО перебирають спеціально заангажовані для цієї місії особи, що призводить до її розламу на багато дрібних відгалужень, а відтак — до повного руйнування. Шкіль-парламентарій входить у 2002-му до опозиційної фракції «Блок Юлії Тимошенко», стає членом партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і обирається до складу її політради. Був головою підкомітету з питань підготовки законопроектів Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Активно долучався до масштабних протестних акцій «Повстань, Україно!» у 2002—2003 рр.

На парламентських виборах 2006 року Андрій Шкіль займає тринадцяту позицію у виборчому списку «Блоку Юлії Тимошенко», вдруге стає народним депутатом України. Заступник голови Комітету у закордонних справах. 12 червня 2007 року достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної ради.

На дострокових Парламентських виборах в Україні 2007 року Андрій Шкіль займає чотирнадцяту позицію у виборчому списку «Блоку Юлії Тимошенко», стає народним депутатом України втретє. Голова підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету у закордонних справах та член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.

У 2010 році став жертводавцем будівництва меморіалу «Борцям за волю України» у селі Зміївка на Херсонщині.

Голова Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї НАТО.

Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Тунісом, Малайзією, Бразилією, Хорватією, Францією, Панамою.

Інше

Мати Марія Василівна (1930) — головний інженер МК-21, пенсіонер.

Дружина Зоряна Зіновіївна (1968) — художник-модельєр.

Володіє українською, польською, російською, французькою та англійською мовами. Захоплюється тенісом, хокеєм, класичною музикою.

Відзнаки і нагороди

• Орден «За заслуги» III ступеня (26 червня 2006)
• Почесна грамота Верховної Ради України.
• «Знак пошани» Міністерства оборони України.
• Лауреат Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» у номінації «Лицар національної ідеї»

Посилання

• Особиста сторінка
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
• Верховна Рада України 4-го скликання
• Верховна Рада України 5-го скликання
• Верховна Рада України 6-го скликання