Гончар Овсій Іванович

Гончар Овсій Іванович
Овсій Іванович Гончар
Овсій Гончар
Псевдо	Отаман Бурлака
Народився	1888(1888) с. Панська Мотовилівка, Васильківський повіт, Київська губернія
Помер	1921(1921) Харківська губернія
Національність	українець
Діяльність	військовий діяч Центральної Ради
Відомий завдяки	очільник Вільного козацтва на Київщині
У шлюбі з	Марія Гончар-Клименко (донька депутата Державної думи Росії двох скликань Івана Клименка)
Діти	Галина

Гончар Овсій Іванович (псевдо — Отаман Бурлака; 1888–1921) — відомий громадський і військовий діяч на Київщині у 1917—1921 роках — періоду Української національно-визвольної революції.

Життєпис

Овсій Іванович активно підтримав революційні події 1917 року в Україні. 6 квітня 1917 року Овсій у своїй хаті (с. Казенна Мотовилівка) організував читальню «Просвіти» ім. Бориса Грінченка, яку очолив місцевий священик о. Ігор Давиденко, а в своїй хаті О. Гончар. Був дуже освіченою людиною і тому того ж 1917 року Генеральним Секретаріатом Центральної Ради був призначений головою Васильківської повітової земельної управи. У 1918 році членами «Просвіти» були понад 90 місцевих мешканців, а очолював її 17-річний брат Овсія — Терентій Іванович Гончар. З приходом більшовиків 1919 року читальня була ними розграбована та спалена, забрана худоба. Але особливо важкою втратою для Овсія була загибель меншого брата Терентія у Боярці, якого, як очільника «Просвіти», закатували червоноармійці.

Одним із перших взявся творити відділи Вільного козацтва на Київщині. Саме вони пізніше стали основою війська УНР у Мотовилівському краї. Коли у лютому 1919 року у краї почала встановлюватися більшовицька влада, під псевдонімом організував у березні-квітні 1919 року гучне масове повстання в повіті на теренах Фастівщини та Васильківщини, прийнявши назву отамана Бурлаки. Узгоджував свої дії з отаманом Зеленим та отримував від нього підтримку.

8-10 квітня 1919 року разом з отаманами Струком та Зеленим здійснював керівництво Куренівським повстанням проти більшовиків. Тоді повстанцям удалося на короткий час оволодіти Києвом та значною мірою паралізувати більшовицькі структури на Київщині.

Як організатор Васильківського повстання (в ніч на 28 березня 1919 року), до якого приєдналися селяни Борової, Панської Мотовилівки, Казенної Мотовилівки, Оленівки, Мар'янівки, Руликова, Барахтів, Глевахи, Великої Вільшанки, Яцьків, Митниці, Крушинки та інших сіл повіту, виявив себе вмілим військовим та пропагандистським керівником. Кількість вояків його загону нараховувала в окремі періоди до 8000 осіб. Повстанці розпочали наступ на Київ. Дійшли до Глевахи, за яку точився особливо запеклий бій. Із перемінним успіхом отаман Бурлака продовжував відчайдушну боротьбу до літа 1919 року, аж доки не підійшла об’єднана Українська армія. 8-а галицька бригада за допомогою місцевих козаків-повстанців вибила ворога з Василькова, Глевахи, Боярки і, врешті, 30 серпня увійшла до Києва. Лише зняті з фронту додаткові регулярні більшовицькі підрозділи змогли восени 1919 році розсіяти його козаків та на нетривалий час поновити відносний контроль над землями Фастівщини та Васильківщини.

У 1921 році був арештований та вивезений до харківської в'язниці на Холодній Горі. Засуджений до смерті 9 березня 1921 року. Очолював трійку В. Балицький. З в'язниці втік, але незабаром загинув у перестрілці.

Вшанування пам'яті

16 березня 2018 року земляки урочисто відкрили меморіальну таблицю Овсію Гончару біля центрального входу Великомотовилівської школи (автори — художник Василь Легкий, скульптор Михайло Дмитрів). Ініціювали її встановлення онука отамана Наталя Дубровська та краєзнавець Андрій Мороз.

Джерела

• Мотовилівські отамани 1919—1922 років
• Євген Букет. Овсій Гончар: отаман-просвітянин