Історичне дослідження: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Скасовано останні 4 редагування і відновлено версію 22235134 користувача 134.249.154.42 |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
''' |
'''Історичне дослідження''' базується на [[Історичне джерело|історичних джерелах]], з них [[історик]] черпає інформацію про [[минуле]], яку він інтерпретує, осмислює і на основі якої відтворює, реконструює (чи конструює) картину-[[образ]] минулого. |
||
Історичне дослідження починається з виявлення джерел (евристика) з вибраної теми. Всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, можна розділити на два основних класи: [[Історія|історичні]] й [[Археологія|археологічні]]. У випадках, коли письмові джерела відсутні, використовують винятково археологічні джерела. Найважливішими історичними джерелами є письмові тексти - хроніки, документи, листи , тощо. - їх називають первинними історичними текстами. |
Історичне дослідження починається з виявлення джерел (евристика) з вибраної теми. Всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, можна розділити на два основних класи: [[Історія|історичні]] й [[Археологія|археологічні]]. У випадках, коли письмові джерела відсутні, використовують винятково археологічні джерела. Найважливішими історичними джерелами є письмові тексти - хроніки, документи, листи , тощо. - їх називають первинними історичними текстами. |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Приступаючи до дослідження джерел, історик повинен знати історичну обстановку, своєрідність мислення і особливості передачі інформації в епоху, що вивчається, володіти спеціальними знаннями, необхідними для роботи з документами вибраного періоду (наприклад, для епохи феодалізму — знання [[палеографія|палеографії]], історичної граматики і ін.). |
Приступаючи до дослідження джерел, історик повинен знати історичну обстановку, своєрідність мислення і особливості передачі інформації в епоху, що вивчається, володіти спеціальними знаннями, необхідними для роботи з документами вибраного періоду (наприклад, для епохи феодалізму — знання [[палеографія|палеографії]], історичної граматики і ін.). |
||
Ха ха уха |
|||
Визначення достовірності джерела складається з вирішення трьох завдань: встановлення тексту, інтерпретація джерела і вивчення його походження. |
Визначення достовірності джерела складається з вирішення трьох завдань: встановлення тексту, інтерпретація джерела і вивчення його походження. |
||
Ха |
|||
Одним із найважливіших принципів забезпечення вірогідності результатів дослідження є принцип об’єктивності, який зобов’язує розглядати історичні явища і події у всій їх складності, багатогранності й суперечливості, з урахуванням усієї сукупності позитивних і негативних сторін їх змісту, незалежно від того, чи подобаються вони дослідникові чи ні<ref name="досл">[http://libr.org.ua/book/219/3287.html Історія України з давнини до початку XXI століття: Теоретико-методологічні основи історичного пізнання. Історіографія та історіософія історії України]</ref>. |
Одним із найважливіших принципів забезпечення вірогідності результатів дослідження є принцип об’єктивності, який зобов’язує розглядати історичні явища і події у всій їх складності, багатогранності й суперечливості, з урахуванням усієї сукупності позитивних і негативних сторін їх змісту, незалежно від того, чи подобаються вони дослідникові чи ні<ref name="досл">[http://libr.org.ua/book/219/3287.html Історія України з давнини до початку XXI століття: Теоретико-методологічні основи історичного пізнання. Історіографія та історіософія історії України]</ref>. |
||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
Версія за 00:18, 11 квітня 2018
Історичне дослідження базується на історичних джерелах, з них історик черпає інформацію про минуле, яку він інтерпретує, осмислює і на основі якої відтворює, реконструює (чи конструює) картину-образ минулого.
Історичне дослідження починається з виявлення джерел (евристика) з вибраної теми. Всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, можна розділити на два основних класи: історичні й археологічні. У випадках, коли письмові джерела відсутні, використовують винятково археологічні джерела. Найважливішими історичними джерелами є письмові тексти - хроніки, документи, листи , тощо. - їх називають первинними історичними текстами.
Історичні джерела виступають як свідчення, відображення, образи, сліди минулого, використання яких послуговується для реконструкції історичного минулого. У ході такої реконструкції виникають історичні праці - їх називають вторинними історичними текстами (або історіографією).
Приступаючи до дослідження джерел, історик повинен знати історичну обстановку, своєрідність мислення і особливості передачі інформації в епоху, що вивчається, володіти спеціальними знаннями, необхідними для роботи з документами вибраного періоду (наприклад, для епохи феодалізму — знання палеографії, історичної граматики і ін.).
Визначення достовірності джерела складається з вирішення трьох завдань: встановлення тексту, інтерпретація джерела і вивчення його походження.
Одним із найважливіших принципів забезпечення вірогідності результатів дослідження є принцип об’єктивності, який зобов’язує розглядати історичні явища і події у всій їх складності, багатогранності й суперечливості, з урахуванням усієї сукупності позитивних і негативних сторін їх змісту, незалежно від того, чи подобаються вони дослідникові чи ні[1].
Джерела
Примітки
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |