Атлас (книга)

Титан Атлас, чиїм ім'ям називають сучасні збірки карт

А́тлас — тематична, детально опрацьована збірка карт, ілюстрацій, таблиць (атлас географічний, історичний, анатомічний).

Карта світу з атласу Абрахама Ортелія Видовище кола земного (Theatrum Orbis Terrarum) 1570

Родоначальником складання атласів вважається давньогрецький учений Клавдій Птолемей.

Термін «атлас» запровадив у 1595 році картограф Герард Меркатор: у своїй праці Atlas Sive Cosmographicae Meditationes de Fabrica Mundi et Fabricati Figura. Така назва була обрана на честь Атласа — міфічного царя Лівії (Африки), що виготовив небесний глобус.

Географічні атласи зазвичай складаються для планети Земля. Але також є атласи для інших планет Сонячної системи і їх супутників.

Опис

Зазвичай атлас являє собою книгу, але деякі сучасні атласи представлені в електронному вигляді. Щоб краще представити інформацію про планету Земля або її регіони нерідко в атлас включають не тільки фізичну карту, яка відображатиме рельєф, але й політичну, кліматичну, релігійну (поширення релігій в різних областях світу), різного типу соціальні картки (щільність населення, середній рівень доходу, народжуваність, смертність), кліматичні й економічні (розвиток різних галузей промисловості) карти.

Часто карти атласу вкладають в спільну палітурка, але це не є органічною ознакою атласу. Для зручності користування окремими картами деякі атласи випускаються розбірними — їх листи укладаються в загальну папку з клапанами або футляр-коробку. Іноді карти атласу видаються і виходять у світ поступово, окремими випусками.

Класифікація

Існують різноманітні атласи за територіальним охопленням, тематикою, призначенням та обсягом. Їх класифікація в загальному будується відповідно класифікації географічних карт.

По території, яка відображається на картах атласу, розрізняють:

1. Атласи світу (або всесвітні атласи), що охоплюють всю земну кулю;
2. Атласи окремих континентів або їх великих частин (наприклад, Атлас Антарктики);
3. Атласи окремих держав (України, Росії, США, Франції);
4. Регіональні атласи — частин держав, окремих областей, провінцій і районів (наприклад, Атлас Криму, Атлас Сумської області);
5. Атласи міст (наприклад, Атлас Києва, Атлас Москви).

Аналогічний підрозділ використовується для атласів акваторій — океанів і їх великих частин, морів, проток, великих озер тощо.

За тематикою виділяють атласи:

1. Загальногеографічні що складаються в основному з загальногеографічних карт (наприклад, радянський Атлас світу, 1967); нерідко ці атласи поповнюються невеликою кількістю тематичних карт, що в цілому не змінює тип атласу; для невеликих країн вони набувають характеру топографічних атласів;
2. Фізико-географічні, що відображають природні явища: вузькогалузеві, що містять однотипні карти (наприклад, Атлас ареалів і ресурсів лікарських рослин СРСР (1976), ґрунтові атласи окремих округів США);
3. Комплексні галузеві, що містять різні, але взаємодоповнюючі карти будь-якого природного явища (наприклад, Кліматичний атлас СРСР, т. 1, 1960; т. 2, 1963, с картами окремих метеорологічних елементів);
4. Комплексні, що показують ряд взаємозв'язаних природних явищ (наприклад, Радянський Морський атлас, т. 2, що характеризує клімат і океанографію Світового океану) або дають різнобічну характеристику природи (наприклад, Фізико-географічний атлас світу, 1964);
5. Соціально-економічні з підрозділом, аналогічним зазначеному для фізико-географічних атласів (наприклад, вузькогалузевий — Атлас автомобільних доріг України, комплексний галузевий — Атлас сільського господарства України, комплексний — Атлас розвитку господарства і культури України);
6. Загальні комплексні, що включають карти з фізичної, економічної та політичної географії і дають багатосторонню характеристику картографуванню території (наприклад, національні атласи різних країн: України (2008), Росії (2004—2008), Білорусі).

Атласи класифікують також за призначенням для певного кола споживачів — навчальні, краєзнавчі, туристичні, дорожні, пропагандистські тощо. Інший аспект цієї класифікації підрозділ атласів на науково-довідкові, що містять можливо повну і науково обґрунтовану характеристику картографуючих явищ, і популярні, розраховані на масового читача. Нарешті, розрізняють атласи за форматом: великі або настільні, середні, малі, а серед останніх також кишенькові.

Див. також

• Географічний атлас
• Історичний атлас
• Лінгвістичний атлас

Література

• Руденко Л. Г. Атлас // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С. 783.
• Атлас українських історичних міст. Т. 1 : Львів / М. Долинська, Ю. Диба, Т. Гринчишин та ін. ; НАН України, Львів. від-ня Ін-ту укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Н.-д. центр «Рятівна археол. служба» Ін-ту археології НАН України [та ін.] ; наук. ред. М. Капраль ; пер. з англ.: І. Швець, Б. Мак-Коун. — Київ: ДНВП «Картографія», 2014. — 95 с. : 25 оригін. карт, 11 карт-реконструкцій, 6 видів міста. — Текст парал. англ. — Бібліогр.: с. 91-93. — ISBN 978-617-670-430-0
• Національний атлас України: наук. основи створення та їх реалізація / [Л. Г. Руденко, А. И. Бочковская, Т. І. Козаченко та ін.] ; за заг. ред. Л. Г. Руденка ; НАН України, Ін-т географії. — К. : Академперіодика, 2007. — 406 с., [12] арк. іл. : іл., табл. ; 29 см. — Авт. зазначено на 5-й с. — Частина тексту парал.: укр., рос., англ. — Бібліогр. в кінці розд. та в підрядк. прим. — 300 пр. — ISBN 978-966-360-081-9.