Козацьке коло: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м В.Галушко перейменував сторінку з Козачий круг на Козацьке коло поверх перенаправлення: відповідно до ЕІУ |
уточнення |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Repin Cossacks.jpg|300px|thumb|right| |
[[Файл:Repin Cossacks.jpg|300px|thumb|right|Козацьке коло на картині «[[Запорожці пишуть листа турецькому султану]]»]] |
||
'''Козацьке коло''' ('''козачий круг''') — основа |
'''Козацьке коло''' ('''козачий круг''') — основа життя і громадського управління [[козаки|козаків]], як [[донські козаки|донських]] так і [[запорозькі козаки|запорозьких]], яка існувала в [[степ]]у з давніх давен{{fact}}. Козацьке коло іншими словами це козача [[рада]]{{fact}}, зібрання всіх вільних дорослих [[чоловік]]ів (козаків) тої чи іншої місцевості чи населеного пункту. Козацький круг (громада) вирішував всі питання козацького життя і його рішенням мусіли всі підпорядковуватись. На козачому крузі обирали і затверджували [[отаман]]ів, священнослужителів, приймали послів, вирішували спірні питання, укладали і розривали [[шлюб]]и тощо{{fact}}. |
||
Аналогами козацького кола в різні часи можна вважати такі суспільні інститути, як [[народні збори]] у [[Греція|Греції]] та [[Рим]]і, народне [[віче]] на [[Київська Русь|Русі]], сільські сходи в Україні і Росії, християнську церкву ([[коло віруючих]], церковні і земські [[собор]]и (зібрання), [[кагал]]и і [[синагога|синагоги]] в старожитніх єврейських громадах до XIX століття тощо{{fact}}. |
|||
Серед пам'яток козачого [[звичаєве право|звичаєвого права]], в яких розглядається поняття кола і які дійшли до наших днів важливе місце належить Завітам Ігната, записаному звичаєвому праву козаків- |
Серед пам'яток козачого [[звичаєве право|звичаєвого права]], в яких розглядається поняття кола і які дійшли до наших днів важливе місце належить Завітам Ігната, записаному звичаєвому праву козаків-[[некрасовці]]в, які у XVIII столітті перейшли в підданство Османської імперії. |
||
Відомі випадки (до XX століття) відмови козаків визнавати православних священнослужителів, які відмовлялися підкоритися рішенню кругу і конфліктів на цьому ґрунті з вищою церковною ієрархією [[Російська імперія|Російської імперії]]. |
Відомі випадки (до XX століття) відмови козаків визнавати православних священнослужителів, які відмовлялися підкоритися рішенню кругу і конфліктів на цьому ґрунті з вищою церковною ієрархією [[Російська імперія|Російської імперії]]. |
||
== |
== Козацьке коло й шлюб == |
||
Цитата з книги |
Цитата з книги<ref>Астапенко М., Левченко В. Будет помнить вся Россия (російською)</ref>: |
||
<blockquote> |
<blockquote> |
||
"Пам'ятаю, батько казали, як діди наші одружувалися. Козак брав наречену і вів її до кола. Вклонившись на всі чотири сторони і назвавши її на ім'я, казав: «Ти будеш мені дружиною». А та, вклонившись козакові в ноги, говорила: «Ти будеш мені чоловіком». Після цього вони цілувалися, брали від кола поздоровлення і шлюб вважався законним. І розходилися легко. Козак, взявши за руку дружину, вводив її в коло і казав: "Друзі, вірні козаки. Я деякий час мав дружину. Вона була мені послужливо, вірною дружиною, тепер вона мені не дружина, а я їй не чоловік. Хто її бажає, може взяти «. Відмовлено дружину будь-хто міг взяти собі за дружину, прикривши її полою свого одягу.» |
|||
</blockquote> |
</blockquote> |
||
{{oq|ru|«Помню, батя сказывал, как деды наши женились. Казак брал невесту и вел ее в круг. Поклонившись на все четыре стороны и назвав ее по имени, говорил: «Ты будь мне жена». А та, поклонившись казаку в ноги, говорила: «Ты будь мне мужем». После этого они целовались, принимали от круга поздравления и брак считался законным. И расходились легко. Казак, взяв за руку жену, вводил ее в круг и говорил: «Друзья, верные казаки. Я некоторое время имел жену. Она была мне услужливой, верной супругой, теперь она мне не жена, а я ей не муж. Кто ее желает, может взять». Отказанную жену любой мог взять себе в жены, прикрыв ее полою своего платья.»}} |
{{oq|ru|«Помню, батя сказывал, как деды наши женились. Казак брал невесту и вел ее в круг. Поклонившись на все четыре стороны и назвав ее по имени, говорил: «Ты будь мне жена». А та, поклонившись казаку в ноги, говорила: «Ты будь мне мужем». После этого они целовались, принимали от круга поздравления и брак считался законным. И расходились легко. Казак, взяв за руку жену, вводил ее в круг и говорил: «Друзья, верные казаки. Я некоторое время имел жену. Она была мне услужливой, верной супругой, теперь она мне не жена, а я ей не муж. Кто ее желает, может взять». Отказанную жену любой мог взять себе в жены, прикрыв ее полою своего платья.»}} |
||
== |
== Козацьке коло й освіта == |
||
Потреба у старих мала різні прояви. Але головним було те, що головною умовою виживання козаків в складних умовах навколишньої дійсності було потрібно накопичувати, аналізувати і засвоювати досвід попередніх поколінь. Саме в цій сфері були задіяні функції старих людей (на Січі — січових дідів). Все життя козака від колиски і до гробу було напруженим і невпинним навчанням. Спочатку козачок, а потім молодий і навіть не дуже молодий козак дуже уважно слухав старших і засвоював їх життєвий досвід і досвід їх попередників, збережений і донесений до нового покоління у думах і піснях, казках і переказах. По мірі появи власного досвіду і самі козачата ставали вчителями, навчаючи тих, хто був молодший за них, і так далі. Від успішного засвоєння досвіду своїх попередників, від розуміння справжніх причин їх успіхів і невдач в дуже великій мірі залежали власні успіхи і невдачі, а часто і саме життя козака. Хто погано вчився, того часто вбивали в першому ж бою. Всі стандартні і нестандартні ситуації, в яких опинялись їх батьки, діди, прадіди на війні, на полюванні, в побутових ситуаціях — вивчались, запам'ятовувались і були чудово відомі їх внукам і правнукам. Вони місяцями програвали ці ситуації, неспішно рухаючись безмежними просторами Євразії. Проходячи кіньми дороги вони не співали, а «грали» свої неповторні пісні. Але самі ці пісні і перекази з'являлись на світ і отримували право на подальше життя в більшості випадків на посиденьках в колі старих дідів. |
Потреба у старих мала різні прояви. Але головним було те, що головною умовою виживання козаків в складних умовах навколишньої дійсності було потрібно накопичувати, аналізувати і засвоювати досвід попередніх поколінь. Саме в цій сфері були задіяні функції старих людей (на Січі — січових дідів). Все життя козака від колиски і до гробу було напруженим і невпинним навчанням. Спочатку козачок, а потім молодий і навіть не дуже молодий козак дуже уважно слухав старших і засвоював їх життєвий досвід і досвід їх попередників, збережений і донесений до нового покоління у думах і піснях, казках і переказах. По мірі появи власного досвіду і самі козачата ставали вчителями, навчаючи тих, хто був молодший за них, і так далі. Від успішного засвоєння досвіду своїх попередників, від розуміння справжніх причин їх успіхів і невдач в дуже великій мірі залежали власні успіхи і невдачі, а часто і саме життя козака. Хто погано вчився, того часто вбивали в першому ж бою. Всі стандартні і нестандартні ситуації, в яких опинялись їх батьки, діди, прадіди на війні, на полюванні, в побутових ситуаціях — вивчались, запам'ятовувались і були чудово відомі їх внукам і правнукам. Вони місяцями програвали ці ситуації, неспішно рухаючись безмежними просторами Євразії. Проходячи кіньми дороги вони не співали, а «грали» свої неповторні пісні. Але самі ці пісні і перекази з'являлись на світ і отримували право на подальше життя в більшості випадків на посиденьках в колі старих дідів. |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
* ''Г.К. |
* ''Г. К. Швидько''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kozacke_kolo Козацьке коло] // {{ЕІУ|4|420}} |
||
* [http://pohodd.ru/article_info.php?articles_id=482 Заповіді Ігната] |
* [http://pohodd.ru/article_info.php?articles_id=482 Заповіді Ігната] |
||
* [http://militera.lib.ru/bio/astapenko/02.html На південних рубежах] |
* [http://militera.lib.ru/bio/astapenko/02.html На південних рубежах] |
Версія за 17:18, 18 травня 2018
Козацьке коло (козачий круг) — основа життя і громадського управління козаків, як донських так і запорозьких, яка існувала в степу з давніх давен[джерело?]. Козацьке коло іншими словами це козача рада[джерело?], зібрання всіх вільних дорослих чоловіків (козаків) тої чи іншої місцевості чи населеного пункту. Козацький круг (громада) вирішував всі питання козацького життя і його рішенням мусіли всі підпорядковуватись. На козачому крузі обирали і затверджували отаманів, священнослужителів, приймали послів, вирішували спірні питання, укладали і розривали шлюби тощо[джерело?].
Аналогами козацького кола в різні часи можна вважати такі суспільні інститути, як народні збори у Греції та Римі, народне віче на Русі, сільські сходи в Україні і Росії, християнську церкву (коло віруючих, церковні і земські собори (зібрання), кагали і синагоги в старожитніх єврейських громадах до XIX століття тощо[джерело?].
Серед пам'яток козачого звичаєвого права, в яких розглядається поняття кола і які дійшли до наших днів важливе місце належить Завітам Ігната, записаному звичаєвому праву козаків-некрасовців, які у XVIII столітті перейшли в підданство Османської імперії.
Відомі випадки (до XX століття) відмови козаків визнавати православних священнослужителів, які відмовлялися підкоритися рішенню кругу і конфліктів на цьому ґрунті з вищою церковною ієрархією Російської імперії.
Козацьке коло й шлюб
Цитата з книги[1]:
"Пам'ятаю, батько казали, як діди наші одружувалися. Козак брав наречену і вів її до кола. Вклонившись на всі чотири сторони і назвавши її на ім'я, казав: «Ти будеш мені дружиною». А та, вклонившись козакові в ноги, говорила: «Ти будеш мені чоловіком». Після цього вони цілувалися, брали від кола поздоровлення і шлюб вважався законним. І розходилися легко. Козак, взявши за руку дружину, вводив її в коло і казав: "Друзі, вірні козаки. Я деякий час мав дружину. Вона була мені послужливо, вірною дружиною, тепер вона мені не дружина, а я їй не чоловік. Хто її бажає, може взяти «. Відмовлено дружину будь-хто міг взяти собі за дружину, прикривши її полою свого одягу.»
Козацьке коло й освіта
Потреба у старих мала різні прояви. Але головним було те, що головною умовою виживання козаків в складних умовах навколишньої дійсності було потрібно накопичувати, аналізувати і засвоювати досвід попередніх поколінь. Саме в цій сфері були задіяні функції старих людей (на Січі — січових дідів). Все життя козака від колиски і до гробу було напруженим і невпинним навчанням. Спочатку козачок, а потім молодий і навіть не дуже молодий козак дуже уважно слухав старших і засвоював їх життєвий досвід і досвід їх попередників, збережений і донесений до нового покоління у думах і піснях, казках і переказах. По мірі появи власного досвіду і самі козачата ставали вчителями, навчаючи тих, хто був молодший за них, і так далі. Від успішного засвоєння досвіду своїх попередників, від розуміння справжніх причин їх успіхів і невдач в дуже великій мірі залежали власні успіхи і невдачі, а часто і саме життя козака. Хто погано вчився, того часто вбивали в першому ж бою. Всі стандартні і нестандартні ситуації, в яких опинялись їх батьки, діди, прадіди на війні, на полюванні, в побутових ситуаціях — вивчались, запам'ятовувались і були чудово відомі їх внукам і правнукам. Вони місяцями програвали ці ситуації, неспішно рухаючись безмежними просторами Євразії. Проходячи кіньми дороги вони не співали, а «грали» свої неповторні пісні. Але самі ці пісні і перекази з'являлись на світ і отримували право на подальше життя в більшості випадків на посиденьках в колі старих дідів.
Див. також
Посилання
- ↑ Астапенко М., Левченко В. Будет помнить вся Россия (російською)
Джерела та література
- Г. К. Швидько. Козацьке коло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 420. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Заповіді Ігната
- На південних рубежах
|