Австро-Угорщина: відмінності між версіями

Історія Угорщини
Стародавня Угорщина
	Доугорська Угорщина
	Паннонія
	Гунський каганат
Передісторія угорців
	Магна Хунгарія
	Леведія
	Ателькуза
Середні Віки
	Аварський каганат
	Блатенське князівство
	Угри
	Завоювання угорцями Паннонського басейну
	Угорське князівство
	Арпади
	Угорське королівство Арпадів
	Угорське королівство Анжу
Угорське королівство на початку сучасної епохи
	Османсько-угорські війни
	Османська Угорщина
	Східно-Угорське королівство
	Трансильванське князівство (1570—1711)
	Королівство Габсбургів
	Повстання Ракоці
	Революція 1848-1849 років в Угорщині
	Австро-угорський компроміс
	Транслейтанія
Угорська історія в ХХ столітті
	Перша Республіка
	Угорська Радянська Республіка
	Угорське королівство (1920—1946)
	Друга Світова війна
	Угорщина (1944—1945)
	Друга Республіка
	Народна Республіка
	Повстання 1956
Сучасність
	Угорська Республіка
	Портал «Угорщина»; переглянути; обговорити; редагувати;

Історія Австрії
	Галльштаттська культура
	Доісторична Австрія
	Римські провінції; (Норик • Реція)
	Карантанія
	Східна марка
	Герцогство Австрія
	Ерцгерцогство Австрія
	Священна Римська імперія; (Габсбурзька монархія)
	Австрійська імперія
	Австро-Угорщина; (Цислейтанія)
	Німецька Австрія
	Перша Австрійська Республіка
	Федеративна держава Австрія
	Аншлюс
	Австрія у часи націонал-соціалізму
	Окупація Австрії союзниками
	Австрійська Республіка
	Портал «Австрія»; переглянути; обговорити; редагувати;

	нім. Österreichisch-Ungarische Monarchie; угор. Osztrák-Magyar Monarchia ; Австро-Угорська монархія
Цивільний прапор	Великий герб
	Девіз; лат. Indivisibiliter ac Inseparabiliter; Неподільні та нерозлучні
	Гімн; нім. Volkshymne; Народний гімн;
	Австро-Угорщини: історичні кордони на картіАвстро-Угорщина у 1914 році
Столиця	Відень (головна, Австрія); Будапешт (Угорщина)
Мови	Німецька, угорська, чеська, польська, українська, румунська, хорватська, італійська
Релігії	Римо-католицизм, протестантизм, православ'я, юдаїзм, суннізм
Форма правління	Конституційна дуалістична монархія (персональна унія)
	Імператор-Король
- 1867—1916	Франц Йосиф I
- 1916—1918	Карл I та IV
Міністр-президент
- 1867	Фрідріх фон Бейст (перший)
- 1918	Генріх Ламмаш (останній)
	Прем'єр-міністр
- 1867—1871	Андраші Дюла (перший)
- 1918	Янош Хадік (останній)
Законодавчий орган	Райхсрат,; Парламент Угорщини
- Upper house	Палата лордів, (Австрія); палата магнатів (Угорщина)
- Lower house	Палата представників (Австрія, Угорщина)
Історичний період	Неоімперіалізм / Перша світова війна
- Австро-угорський компроміс	1 березня 1867
- Незалежність Чехословаччини	28 жовтня 1918
- Незалежність Держави СХС	29 жовтня 1918
- Воєводина увійшла до складу Сербії	25 листопада 1918
- Розпад імперії	31 жовтня 1918
- Мирні угоди	10 вересня 1919 та 4 червня 1920
	Площа
- 1914	676 615 км2
	Населення
- 1914	52 800 000 осіб
Густота	78 осіб/км²
Валюта	Гульден; Крона (з 1882)
Попередник	Наступник
	Австрійська імперія
Німецька Австрія
Угорська Демократична Республіка
Перша Чехословацька Республіка
Західноукраїнська Народна Республіка
Друга Річ Посполита
Держава Словенців, Хорватів і Сербів
Королівство Сербія	Файл:State Flag of Serbia (1882—1918).svg
Королівство Італія	Файл:Flag of Italy (1861—1946).svg
Королівство Румунія
Сьогодні є частиною	Австрія; Боснія і Герцеговина; Італія; Польща; Румунія; Сербія; Словаччина; Словенія; Угорщина; Україна; Хорватія; Чехія; Чорногорія
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Австро-Угорщина

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 08:21, 18 липня 2018

А́встро-Уго́рщина, або Австро-Угорська монархія — двоєдина (дуалістична^[1]) монархія, очолена династією Габсбурґів та утворена внаслідок компромісної угоди, укладеної між двома складовими її частинами — Австрійською імперією та Угорським королівством — 1867 року. Проіснувала в Центральній Європі до розпаду в 1918 році наприкінці Першої світової війни.

Державою правили лише два цісарі (королі-імператори): Франц Йозеф I 1867–1916 і Карл I 1916-1918.

Територія

Територія Австро-Угорської імперії становила 676 545 км².

В адміністративно-географічному плані поділялася на дві частини: Цислейтанію — до річки Лейти, по якій раніше проходив фактичний кордон між Австрією та Угорщиною, й Транслейтанію — Землі корони Святого Стефана.

В адміністративному відношенні Австро-Угорщина ділилася на такі складові частини (коронні землі):

Цислейтанія (землі австрійської корони;Територія — 351 204 км²)
- Королівство Богемія
- Королівство Далмація
- Королівство Галичини та Володимирії
- Герцогство Буковина
- Ерцгерцогства Нижня Австрія
- Ерцгерцогства Верхня Австрія
- Герцогство Каринтія
- Герцогство Крайна
- Герцогство Зальцбург
- Герцогство Верхня і Нижня Сілезія (Австрійська Сілезія)
- Герцогство Штирія
- Маркграфство Моравія
- Княжий округ Тіроль
  - Земля Форарльберг
- Австрійське примор'я
  - Княжий округ Гориця і Градишка
  - Місто Трієст
  - Маркграфство Істрія
Транслейтанія (землі угорської корони; Територія — 325 411 км²)
- Королівство Угорщина
- Королівство Хорватія і Славонія
- Місто Фіуме
Боснія і Герцеговина (з 1908).

Історія

У середині XIX сторіччя багатонаціональна Австрійська імперія перебувала у стані глибокої економічної та політичної кризи. Протиріччя між окремими частинами імперії, особливо між Австрією та Угорщиною, які стали особливо відчутні під час революційних подій 1848–1849 років та після поразки Відня в Австро-Прусській війні 1866 року, становили реальну загрозу існуванню імперії Габсбургів. У цій ситуації австрійський уряд запропонував укладення угоди, яка б надавала Угорщині значних автономних прав.

21 грудня 1867 року імператор Франц Йосиф I (1848–1916) затвердив австро-угорську угоду і конституцію Австрії. Австрійська імперія була перетворена на двоєдину (дуалістичну) державу, яка дістала назву Австро-Угорська імперія. Угорщина отримала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент — сейм.

На чолі Австро-Угорської імперії стояв австрійський імператор з династії Габсбургів, який одночасно мав титул короля Угорщини. Формально його влада була обмежена Райхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині. За положеннями нової австрійської конституції Райхсрат — двопалатний парламент — складався з Палати панів і Палати депутатів (всього 525 депутатів). До Палати панів, крім спадкових членів, імператор міг призначати пожиттєвих членів. Ними, зокрема, були митрополит Андрей Шептицький та письменник Василь Стефаник.

Палата Депутатів формувалася за допомогою виборів від окремих провінцій. Виборче право було обмежено майновим і віковим цензом та куріальною системою. 1873 року було запроваджено прямі вибори від трьох курій (1 — великої земельної власності, 2 — торгово-промислових палат, 3 — більших міст) крім сільської (включно з малими містами). Внаслідок зниження майнового цензу для міських і сільських курій з 10 до 5 гульденів річного прямого податку, 1882 року значно зросла кількість виборців, однак уряд відмовився запровадити загальне виборче право.

Чергова виборча реформа 1896 року встановила 5-у курію, що мала обиратися на основі загального виборчого права (посилала в парламент 72 депутати). 1907 року було запроваджено загальне виборче право для чоловіків віком від 24 р. і ліквідовано куріальну систему виборів. Спільними для всієї імперії були 3 міністерства: закордонних справ, військове та морське і міністерство фінансів. Законодавча влада щодо спільних справ обох частин держави здійснювалася спеціальними «делегаціями», які скликалися щорічно по черзі у Відні та Будапешті. До їхнього складу входили по 60 делегатів від Райхсрату та Сейму. Видатки на загальноімперські потреби розподілялися пропорційно для обох частин імперії, за спеціально укладеною угодою. 1867 року квота встановлювалася у 70 % для Австрії і 30 % — для Угорщини.

Австро-угорська угода 1867 року не вирішила всіх протиріч між окремими частинами імперії. Незадоволеними були, насамперед, Чехія і Хорватія. З останньою 1868 року, за сприяння Відня, Угорщина уклала угоду, яка на деякий час послабила протиріччя. Однак із Чехією домовитися не вдалося. Її представники подали у Райхсрат декларацію, в якій вимагали надання Чехії, Моравії та Сілезії (так званим землям корони Святого Вацлава) прав, аналогічних угорським. Внаслідок тривалої боротьби австрійський уряд був змушений піти на деякі поступки (дозвіл вживання чеської мови в адміністрації та шкільництві, поділ Празького університету на чеський і німецький та інше), однак повністю вирішити всі протиріччя не вдалося.

Існування українців на Закарпатті взагалі не визнавалося угорською владою. 1868 року сейм у Будапешті оголосив усе населення краю угорською нацією. На Буковині та Галичині становище було дещо кращим. На цих землях виникли й успішно розвивалися українські культурно-просвітницькі організації («Просвіта», Наукове товариство імені Шевченка) та політичні партії, українські представники були у рейхсраті та провінційних сеймах. Однак і тут українці перебували у нерівноправному становищі. У Галичині влада фактично належала полякам, а на Буковині — німцям та румунським боярам. Офіційною мовою в Галичині була польська, а на Буковині — німецька.

Зовнішня політика Австро-Угорської імперії після поразок у війнах з Німеччиною та Італією була спрямована переважно на Балкани. 1878 року австро-угорські війська окупували Боснію і Герцеговину. Анексія окупованих територій 5 жовтня 1908 року призвела до загострення відносин Австро-Угорської імперії з Російською імперією, результатом чого стало укладення таємної угоди з Німецькою імперією 7 жовтня 1879 року. 1882 року до цього договору приєдналася Італія, завершивши, таким чином, створення воєнно-політичного блоку — Троїстого Союзу, спрямованого проти Франції та Російської імперії.

Проект реформи Австро-Угорщини

Докладніше: Сполучені Штати Великої Австрії

До початку XX століття стало явним, що державний організм, де дві нації домінують над дев'ятьма в принципі нежиттєздатний, що підтверджувалось численними терористичними актами, повстаннями, демонстраціями та заворушеннями.

Франц Фердинанд планував радикально перекроїти карту Австро-Угорської імперії, створивши напівавтономні штати, кожен з яких представляв би одну з 11 націй імперії. Разом вони мали б утворити велику конфедерацію — Сполучені Штати Великої Австрії. Але план реформ не був втілений у життя через убивство ерцгерцога та початок Першої світової війни, внаслідок якої зникла сама імперія.

Перша світова війна

28 червня 1914 року у Сараєво було вбито спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда, що стало приводом для початку Першої світової війни 1914–1918 років.

28 липня 1914 року Австро-Угорська імперія оголосила війну Сербії, а 6 серпня 1914 року — Російській імперії. На фронті чехи, словаки, українці і хорвати переходили на бік росіян, відмовлялися йти в наступ. Армія зазнавала серйозних воєнних поразок. Революція в Російській імперії справила великий вплив на трудящих.

Навесні 1918 року Австро-Угорщина разом з Німеччиною окупувала Україну. Спілкування з революційними масами, боротьба українського народу проти загарбників призвели до швидкого революціонізування окупаційних військ. Солдати, що поверталися, приносили з собою ліві ідеї. Все частіше почали вибухати страйки і демонстрації проти війни, в тому числі в армії.

Війна Австро-Угорської імперії проти країн Антанти 1914–1918 років в союзі з Німецькою імперією, Болгарією та Османською імперією завершилася крахом імперії.

Розпад імперії

Докладніше: Розпад Австро-Угорської імперії

У жовтні-листопаді 1918 року угорські, чеські, словацькі, а незабаром також і австрійські війська почали тікати з фронту. Почалась революція. Австро-Угорщина підписала з Антантою 3 листопада Падуанське перемир'я, фактично капітуляцію.

На землях Австро-Угорщини утворилися самостійні держави: Західноукраїнська Народна Республіка, Чехословацька Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців, Польська Республіка, Австрійська Республіка, Угорщина. Частина колишніх територій Австро-Угорської імперії:

Австрійське Примор'я, Рієка і Південний Тіроль відійшли до Італії;
частина Трансільванії, Банат і Буковина — Румунії;
Східна Галичина в червні-липні 1919 року була захоплена Польською Республікою.

Етнічні українські землі Австро-Угорщини були розділені між трьома державами:

Закарпатська Україна опинилася під владою Праги,
Буковина — Бухареста,
Галичина — Варшави.

Населення

Австро-Угорщина була багатонаціональною державою, в якій проживало 1908 року 50,293 млн осіб більш 25 націй та народностей. Найчисельніші: німці, угорці, чехи, українці, поляки, словаки, хорвати. Українців 1910 року налічувалось 4,178 млн осіб, що становило 8 % населення імперії, та понад 400 тисяч латинників (обернених на католицизм українців) та пословачених українців^[2].

Зі зростанням капіталістичної економіки на національних окраїнах, зокрема в Чехії, посилилися національні суперечності. Тому національне питання в Австро-Угорщині було віссю політичного життя. Панівні класи розглядали Боснію, Галичину, Словаччину та інші слов'янські окраїни як колонії (див. Австро-угорський компроміс#Реакція і спроби реформ). В економічному і культурному житті Галичини панувала польська шляхта, на яку спирався австрійський уряд.

Найбільші міста

У 1910^[3]

Австрійська імперія

Номер	Сучасна назва	Назва^[4]	Інше	Сучасна країна	Населення
1.	Відень	Wien	Bécs, Beč	Австрія	2,083,630
2.	Прага	Praha	Prag	Чехія	668,000
3.	Трієст		Triest, Trst	Італія	229,510
4.	Львів	Львів	Lwów, Lemberg	Україна	206,113
5.	Краків		Krakau	Польща	151,886
6.	Грац		Gradec	Австрія	151,781
7.	Брно		Brünn	Чехія	125,737
8.	Чернівці	Чернівці	Cernăuți, Czernowitz	Україна	87,100
9.	Плзень		Pilsen	Чехія	80,343
10.	Лінц		Linec	Австрія	67,817

Королівство Угорщина

Номер	Сучасна назва	Назва^[4]	Інше	Сучасна країна	Населення
1.	Будапешт			Угорщина	1,232,026
2.	Сегед		Szegedin, Segedin	Угорщина	118,328
3.	Суботіца	Szabadka	Суботица	Сербія	94,610
4.	Дебрецен			Угорщина	90,764
5.	Загреб		Zágráb, Agram	Хорватія	79,038
6.	Братислава	Pozsony	Pressburg, Prešporok	Словаччина	78,157
7.	Мішкольц			Угорщина	76,207
8.	Тімішоара	Temesvár	Temeswar	Румунія	72,555
9.	Орадя	Nagyvárad	Großwardein	Румунія	64,169
10.	Арад	Arad		Румунія	63,166
11.	Клуж-Напока	Kolozsvár	Klausenburg	Румунія	62,733

Збройні сили

Докладніше: Збройні сили Австро-Угорщини та Військово-морські сили Австро-Угорщини

Примітки

↑ В даному випадку розуміється, що обидві держави (Австрія і Угорщина) є одночасно і об'єднаними (в якихось сферах) і, в той же час, незалежними (в більшості сфер).
↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частини. (Текст ЕУ-2). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 17.
↑ Kogutowicz Károly, Hermann Győző: Zsebatlasz: Naptárral és statisztikai adatokkal az 1914. évre. Magyar Földrajzi Intézet R. T., Budapest 1913, S. 69, 105.
↑ ^а ^б Donaumonarchie Österreich-Ungarn. Donaumonarchie.com. Процитовано 19 November 2013.

Література

Віднянський С. В. Австро-Угорщина // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
Кріль М. Слов'янські народи Австрійської монархії: освітні та наукові взаємини з українцями. 1772—1867. — Львів, 1999.
Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ;видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Оповідання з історії Австрійсько-Угорської держави в зв'язі з всесвітньою історією. — Коломия, 1914.
Осечинський Б. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. — Львів, 1954.
Тейлор А. Габсбурзька монархія. 1809—1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини / пер. з англ. А. Портнов, С. Савченко. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2002. — 268 с.
Терещенко Ю. І., Осташко Т. С. Український патріот з династії Габсбургів. — К., 1999.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Франко І. Пів століття. Нарис історіі Австріі від р. 1840 до 1890 // Народ. — 1891. — 1 травня.
Цьольнер Е. Історія Австрії / пер. з нім. А. Онишко та ін. — Львів : Літопис, 2001. — 712 с.
Ерусалимский А. С. Внешняя политика и дипломатя германского империализма в конце XIX века. — М.—Л., 1948. (рос.)
Трайнин И. П. Национальные противоречия в Австро-Венгрии и ее распад. — М.— Л., 1947. (рос.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Австро-Угорщина

Австро-Угорщина // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ

Портал «Перша світова війна» Портал «Історія»

[1] В даному випадку розуміється, що обидві держави (Австрія і Угорщина) є одночасно і об'єднаними (в якихось сферах) і, в той же час, незалежними (в більшості сфер).

[2] Енциклопедія українознавства. Словникова частини. (Текст ЕУ-2). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 17.

[3] Kogutowicz Károly, Hermann Győző: Zsebatlasz: Naptárral és statisztikai adatokkal az 1914. évre. Magyar Földrajzi Intézet R. T., Budapest 1913, S. 69, 105.

[donaumonarchie-4] а ^б Donaumonarchie Österreich-Ungarn. Donaumonarchie.com. Процитовано 19 November 2013.

[1]

[2]

[3]

[4]

@@ Рядок 369: / Рядок 369: @@
 == Література ==
-* ''С.&nbsp;В.&nbsp;Віднянський''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=42409  Австро-Угорщина] // {{ЕСУ}}
+* ''Віднянський С. В''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=42409  Австро-Угорщина] // {{ЕСУ|1|}}
+* ''Кріль М.'' Слов'янські народи Австрійської монархії: освітні та наукові взаємини з українцями. 1772—1867.&nbsp;— Львів, 1999.
+* ''Литвин М., Науменко К''. Історія ЗУНР.&nbsp;— Львів&nbsp;: Інститут українознавства НАНУ;видавнича фірма «Олір», 1995.&nbsp;— 368 с., іл.&nbsp;— ISBN 5-7707-7867-9.
 * {{МСІУ}}
+* [http://www.archive.org/details/opovidaniazistor00kopy Оповідання з історії Австрійсько-Угорської держави в зв'язі з всесвітньою історією].&nbsp;— Коломия, 1914.
+* ''Осечинський Б.'' Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму.&nbsp;— Львів, 1954.
+* ''Тейлор А.'' Габсбурзька монархія. 1809—1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини / пер. з англ. А. Портнов, С. Савченко.&nbsp;— Львів&nbsp;: ВНТЛ-Класика, 2002.&nbsp;— 268 с.
+* ''Терещенко Ю. І., Осташко Т.&nbsp;С.''&nbsp;Український патріот з династії Габсбургів.&nbsp;— К., 1999.
 * {{УРЕ}}
-* [http://zbruc.eu/node/49850 ''Іван Франко.'' Пів століття. Нарис історіі Австріі від р. 1840 до 1890. // Народ, 1.05.1891]
+* ''Франко І.'' [http://zbruc.eu/node/49850 Пів століття. Нарис історіі Австріі від р. 1840 до 1890] // Народ.&nbsp;— 1891.&nbsp;— 1 травня.
-* Габсбурзька монархія. 1809—1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини / А. Тейлор [пер. з англ. А. Портнов, С. Савченко].– Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.&nbsp;— 268 с.
+* ''Цьольнер Е.'' Історія Австрії / пер. з нім. А. Онишко та ін.&nbsp;— Львів&nbsp;: Літопис, 2001.&nbsp;— 712 с.
+* ''Ерусалимский А. С.'' Внешняя политика и дипломатя германского империализма в конце XIX века.&nbsp;— М.—Л., 1948. {{ref-ru}}
-* Історія Австрії / Еріх Цьольнер [пер. з нім. А. Онишко та ін.].&nbsp;— Львів: Літопис, 2001.&nbsp;— 712 с.
+* ''Трайнин И. П.'' Национальные противоречия в Австро-Венгрии и ее распад.&nbsp;— М.— Л., 1947. {{ref-ru}}
-* Терещенко Ю. І., Осташко Т.&nbsp;С.&nbsp;Український патріот з династії Габсбургів. К., 1999;
-* Кріль М. Слов'янські народи Австрійської монархії: освітні та наукові взаємини з українцями. 1772—1867. Львів, 1999.
-* [http://www.archive.org/details/opovidaniazistor00kopy Оповідання з історії Австрійсько-Угорської держави в зв'язі з всесвітньою історією.&nbsp;— Коломия, 1914]
-* ''Ерусалимский А. С.'' Внешняя политика и дипломатя германского империализма в конце XIX века. М.—Л., 1948. {{ref-ru}}
-* ''Трайнин И. П.'' Национальные противоречия в Австро-Венгрии и ее распад. И.—Л., 1947. {{ref-ru}}
-* ''Осечинський Б.'' Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. Львів. 1954.
-* ''М.Литвин, Науменко К''. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАНУ;видавнича фірма «Олір», 1995.— 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9
 == Посилання ==

п о р Хронологія Чехословаччини, Чехії, Словаччини та Закарпаття
Хронологія	До 1918	Перша Республіка 1918–1938	II Світова війна 1938–1945		Третя Республіка 1945–1948	Соціалістичний період 1948–1989		Після Оксамитової революції 1989–1992	Розпад 1993
Богемія, Моравія та Сілезія	Коронні землі Австрійської імперії	Перша Чехословацька Республіка (ЧСР, 1918–1938) Державний лад та кордони були остаточно закріплені Конституцією 1920 року	Судетська область була анексована Третім Рейхом (1938–1945)		Третя Чехословацька Республіка (ЧСР, 1945–1948)	Чехословацька Республіка (ЧСР, 1948–1960) Після лютневого заколоту у конституції 9 травня було проголошено народну демократію (без зміни назви країни)	Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР, 1960–1990) Після Празької весни до складу входили: Чеська Соціалістична Республіка (ЧСР, 1969–1990) Словацька Соціалістична Республіка (ССР, 1969–1990)	Чеська і Словацька Федеративна Республіка (ЧСФР, 1990–1992) до складу входили: Чеська Республіка (1990–1992) Словацька Республіка (1990–1992)	Чеська Республіка (з 1993)
Богемія, Моравія та Сілезія	Коронні землі Австрійської імперії		Друга Чехословацька Республіка (ЧСР 1938–1939) Включаючи автономні регіони Словаччини та Підкарпатської Русі	Протекторат Богемії та Моравії (1939–1945)					Чеська Республіка (з 1993)
Словаччина	Територія Угорського королівства			Перша словацька республіка (1939–1945)					Словацька Республіка (з 1993)
Словаччина				Південна Словаччина і Карпатська Україна були анексовані Угорщиною (1939–1945)					Словацька Республіка (з 1993)
Закарпаття					Закарпатська Україна (1944–1946)	Закарпатська область у складі Української РСР (1946–1991)			Закарпатська область у складі України (з 1991)
	див.: Австро-Угорщина		Чехословацький уряд у вигнанні

п о р Хронологія Югославії та незалежних балканських країн
Хронологія	До 1918	Створення 1918 – 1941	ΙΙ Світова війна 1938 – 1945	Соціалістична Югославія 1943 – 1992		Розпад та Югославські війни 1990 –
Словенія	території контролювались Австро-Угорщиною (1867 – 1918) Включаючи Которську затоку Див. також: Королівство Хорватія і Славонія (1868 – 1918) Королівство Далмація (1815 – 1918) БіГ Кондомініум (1878 – 1918)	Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (1918 – 1929) ↓ перейменовано на ↓ Королівство Югославія (1929 – 1943) Див. також: Держава Словенців, Хорватів і Сербів (1918) Республіка Прекмур'я (1919) Банат, Бачка і Бараня (1918-1919) Республіка Фіуме (1919 – 1920) Вільна держава Фіуме (1920 – 1924)	анексована фашистською Італією і Третім Рейхом (1941 – 1943/1945) Прекмур'я анексоване Угорщиною	Демократична Федеративна Югославія (ДФЮ, 1943 – 1945) ↓ перейменовано на ↓ Федеративна Народна Республіка Югославія (ФНРЮ, 1945 – 1963) ↓ перейменовано на ↓ Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (СФРЮ, 1963 – 1992) Праворуч соціалістичні республіки та автономні краї, які входили до складу СФРЮ →	СР Словенія (1944 – 1991)	Республіка Словенія (з 1991; див. Десятиденна війна)
Далмація			Незалежна Держава Хорватія (1941 – 1945) Маріонеткова держава Третього Рейху, деякі частини були окуповані фашистською Італією Меджимурська жупанія і Бараня були анексовані Угорщиною		СР Хорватія (1943 – 1991)	Республіка Хорватія (з 1991; див. Війна Хорватії за незалежність) Див. також: САО Кнінська Країна (1990) → САО Країна (1990 – 1991) САО Західна Славонія (1990 – 1991) САО Східна Славонія, Бараня і Західний Срем (1990 – 1991) ↳ Республіка Сербська Країна ↲ (1990 – 1995) → UNTAES (1996-1998)
Славонія
Хорватія
Боснія					СР Боснія і Герцеговина (1943 – 1992)	Боснія і Герцеговина (з 1992; див. Боснійська війна); До складу входять: Федерація Боснія і Герцеговина (з 1995) Республіка Сербська (з 1995) Округ Брчко (з 2000) Див. також: Республіка Боснія і Герцеговина, Хорватська республіка Герцег-Босна САО: Боснійська Країна, Північно-Східна Боснія, Романія і Герцеговина (1991 – 1992) ↳ Республіка Сербська ↲ (1992 – 1995)
Герцеговина					СР Боснія і Герцеговина (1943 – 1992)
Воєводина			Автономний Банат (формально - частина окупованої Сербії) Бачка — анексована Угорщиною (1941 – 1944) Срем — анексований Незалежною Державою Хорватією (1941 – 1944)		СР Сербія (1943 – 1990) Включаючи автономні краї: САК Воєводина і САК Косово	Союзна Республіка Югославія (1992 – 2003) ↓ перейменовано на ↓ Державний Союз Сербії та Чорногорії (2003 – 2006) До 2006 у складі Союзу були: Республіка Сербія (1990) Республіка Чорногорія (1992) Див. також: Республіка Косово (1990 – 2000, див. Косовська війна)	Республіка Сербія (2006 – 2008) Включаючи автономні краї: Воєводина і Косово і Метохія (під адміністрацією ООН)	Республіка Сербія (з 2006) Включаючи автономний край Воєводина
Сербія	Королівство Сербія (1882 – 1918)		Окупована Сербія (1941 – 1944) Маріонеткова держава Третього Рейху Див. також: Ужицька Республіка
Косово	Королівство Сербія (1912 – 1918)		Окупована Албанія (1941 – 1944) разом з західною Македонією і південно-східною Чорногорією					Республіка Косово (з 2008) Незалежність була заявлена в односторонньому порядку, визнана частково
Метохія	Королівство Чорногорія (1910 – 1918) Метохія контролювалась Австро-Угорщиною (1915 – 1918)
Чорногорія			Протекторат був анексований фашистською Італією (1941 – 1943) і Третім Рейхом (1943 – 1944) Менша частина анексована Незалежною Державою Хорватією (1941 – 1944)		СР Чорногорія (1943 – 1992)		Чорногорія (з 2006)
Північна Македонія	Королівство Сербія (1912 – 1918)		завойована Третім Болгарським царством (1941 – 1944)		СР Македонія (1944 – 1991)	Республіка Північна Македонія (1993 – 2019 Колишня Югославська Республіка Македонія або Республіка Македонія див. Конфлікт у Македонії (2001)) (з 1991)

Австро-Угорщина: відмінності між версіями

Версія за 08:21, 18 липня 2018

Зміст

Територія