Мавпи: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 195.182.193.201 (обговорення) до зробленого В.Галушко
Мітка: Відкіт
Рядок 46: Рядок 46:
Через те, що до останньої групи також входить людина, яка не вважає себе мавпою, група мавп не є [[монофілія|монофілетичною]] і тому не вважається [[таксон]]ом.
Через те, що до останньої групи також входить людина, яка не вважає себе мавпою, група мавп не є [[монофілія|монофілетичною]] і тому не вважається [[таксон]]ом.


До родини мавпових, або церкопітекових, відносяться власне [[мавпа|мавпи]] («мартишки»), [[павіан]]и і [[макака|макаки]]. Мавпові мають сідничні мозолі (рогові потовщення сідничних півкуль) та защічні мішки, де зберігають їжу — [[горіхи]] тощо. Група (надродина) людиноподібних мавп включає дві родини — [[гібонові|гібонових]] (Hylobatidae) і [[гомініди|гомінідів]] (Hominidae). До родини гомінідів відносяться [[орангутанг]]и, що живуть у [[південно-Східна Азія|Південно-Східній Азії]], і [[африка]]нські види — [[горила|горили]] та [[шимпанзе]] (до цієї ж групи з точки зору строгої [[біологічна систематика|систематики]] відноситься і людина).
До родини мавпових, або церкопітекових, відносяться власне [[мавпа|мавпи]] («мартишки»), [[павіан]]и і [[макака|макаки]]. Мавпові мають сідничні мозолі (рогові потовщення сідничних півкуль) та защічні мішки, де зберігають їжу — [[горіхи]] тощо. Група (надродина) людиноподібних мавп включає дві родини — [[гібонові|гібонових]] (Hylobatidae) і [[гомініди|гомінідів]] (Hominidae). До родини гомінідів відносяться [[орангутанг|орангутан]]и, що живуть у [[південно-Східна Азія|Південно-Східній Азії]], і [[африка]]нські види — [[горила|горили]] та [[шимпанзе]] (до цієї ж групи з точки зору строгої [[біологічна систематика|систематики]] відноситься і людина).


== Мавпи та людина ==
== Мавпи та людина ==

Версія за 03:20, 24 липня 2018

Молодий білогрудий капуцин (Cebus albifrons)

Ма́впи (Simia) — несистематична група приматів, яка за визначенням загалом збігається з обсягом вищих приматів, але за винятком людини. Ареал поширення: тропіки і субтропіки Африки, Південної Азії та Південної Америки, південь Північної Америки.

Обсяг поняття

Під словом «мавпи» розуміють одне з двох:

  • всіх, за винятком людини, представників ряду приматів (Primates);
  • у вужчому сенсі мавпами вважають ті види, які відносилися підряду «справжніх мавп» (Simiae), яких у нині застарілій класифікації протиставляли напівмавпам (Prosimiae).

Термін має загалом тільки побутове значення, і ніякого стосунку до науки він не має. Понад те, термін звичайно вживається з дискримінаційним підтекстом, як протиставлення всіх інших приматів людині. З іншого боку, останнім часом біоетична коректність дозволяє все частіше у стосунку до людини вживати «компенсуюче» поняття — «гола мавпа» (зокрема, завдячуючи книзі Десмонда Морріса «The Naked Ape»).

Етимологія

Українське слово «мавпа» походить через посередництво пол. małpa з нім. Maulaffe («держак для скіпки у вигляді людини з роззявленим ротом»), утвореного зі слів Maul («паща») та Affe («мавпа»). Останнє споріднене з дав.-ісл. api та англ. ape[1]. Зміна вимови з «малпа» на «мавпа» сталася, ймовірне, за аналогією зі словами «жовтий», «вовк» тощо. Інша слов'янська назва (дав.-рус. і староцерк.-слов. опица, старопол. орiса, чеськ. opice, серб. о̏пица/opica) походить від прасл. *оръ, яке також вважають германізмом — з давн.в-нім. affo («мавпа»)[2].

Обласна вимова «малфа» (Галичина, Закарпаття) виникла, очевидно, під німецьким впливом[1].

Слово «мавпа» зазвичай вживають у жіночому роді, але можлива й форма чоловічого роду — «мавпій»[3], якщо йдеться про самця.

Характеристики

Для мавп характерні такі типові для приматів ознаки:

  • на пальцях пласкі нігті (зрідка кігті);
  • бінокулярний зір;
  • одна пара грудних сосків;
  • протиставлений великий палець (палюх);
  • морда і кисті верхніх кінцівок здебільшого не вкриті шерстю;
  • кінцівки добре пристосовані для лазіння по деревах;
  • переважно стадні тварини.

Класифікація

Новіші систематики об'єднують вищих або справжніх мавп (Simiiformes) і довгоп'ятів (Tarsiiformes) до підряду сухоносих мавп (Haplorhini), а решту — до підряду мокроносих мавп (Strepsirrhini, до них входять ай-ай, лемуроподібні, лоріподібні, великий лінивець).

Вищі мавпи (Simiiformes, мавпи у вузькому сенсі), у свою чергу поділяються на:

У широконосих є широка перетинка між носовими отворами, хвіст завжди довгий і здатний чіплятися за гілки. У вузьконосих мавп вузька носова перетинка, хвіст не чіпкий або його зовсім немає.

Останні, вузьконосі, у свою чергу, поділяються на дві групи родин:

Через те, що до останньої групи також входить людина, яка не вважає себе мавпою, група мавп не є монофілетичною і тому не вважається таксоном.

До родини мавпових, або церкопітекових, відносяться власне мавпи («мартишки»), павіани і макаки. Мавпові мають сідничні мозолі (рогові потовщення сідничних півкуль) та защічні мішки, де зберігають їжу — горіхи тощо. Група (надродина) людиноподібних мавп включає дві родини — гібонових (Hylobatidae) і гомінідів (Hominidae). До родини гомінідів відносяться орангутани, що живуть у Південно-Східній Азії, і африканські види — горили та шимпанзе (до цієї ж групи з точки зору строгої систематики відноситься і людина).

Мавпи та людина

Багато видів мавп відомі через різноманітні відносини з людиною. Деяких з них утримають як домашніх тварин, інших використовують як модельний організм у лабораторних дослідженнях і космічних експериментах. Часто на них полюють через загрозу сільському господарству або використовують для допомоги інвалідам. Мавпи також грають символічну роль у багатьох релігіях та легендах, де зазвичай вони є символом винахідливості та пустощів.

Використання як домашньої тварини

Число мавп, що утримаються вдома як екзотичні домашні тварини, досить велике. Так, за оцінками діячів Проекту великих мавп (англ. Great Apes Project, GAP), в США для цієї цілі утримується близько 3 тис. мавп, а за оцінками Товариства гуманності США, це число становить близько 15 тис[4]. Швидкий ріст добробуту в КНР наприкінці 20 — на початку 21 століть також привів до значного збільшення попиту на мавп як домашніх тварин[5]. Хоча в багатьох країнах імпорт мавп заборонений (в США з 1975 року), мавпи є популярним об'єктом контрабанди через високі ціни на цих тварин. Наприклад, в США ціни варіюють від 3 тис. доларів США на невеликих мавп до 30 тис. доларів США на людиноподібних мавп[6].

Утримання в зоопарках

Багато мавп утримується в зоопарках по всьому світу. Хоча історично зоопарки були формою установ розваги, зараз багато з них змістили акцент на збереження природи та біорізноманіття, рівно як і освітні та дослідницькі програми. Зоопарки часто вступають в конфлікт з групами охорони прав тварин, такими як Проект великих мавп, що наполягають на звільненні всіх мавп, що утримуються в неволі. Головні аргументи представників зоопарків та організацій збереження природи полягають у тому, що звільнені мавпи мають мало шансів вижити на волі, як через відсутність необхідного досвіду через життя в неволі, так і через суттєве скорочення кількості та площі придатних для їх мешкання природних екосистем.

Використання для допомоги інвалідам

Деякі організації тренують капуцинів для допомоги людям з деякими інвалідностями, такими як параліч, пошкодження спинного мозку або іншими пошкодженнями можливостей до руху. Після тренування удома з дитинства, мавпи проходять професійне тренування, після чого їх допускають до догляду за паралітиком. Ці мавпи здатні виконувати прості домашні завдання, такі як розігрівання їжі, миття обличчя паралітика, відкривання пляшок.

Використання в дослідженнях

Лабораторна мавпа

Макаки, особливо резус-макака та африканська зелена мавпа, широко використовуються для випробування різноманітних лікувальних препаратів. Для цього використовують як спійманих диких, так і вирощених в неволі мавп[7]. Таке використання корисне перш за все через легкість у вирощуванні, швидке розмноження (у порівнянні з людиноподібними мавпами) та фізіологічну подібність до людини. В США в експериментах щорічно використовується близько 50 тис. мавп з 1973 року, в ЄС близько 10 тис. мавп в 2004 році.

Сем, резус-макака, що брала участь у польоті НАСА на висоту 91 км в 1959 році.

Використання мавп в лабораторіях останнім часто привело до численних суперечок. Захисники прав тварин стверджують, що таке використання жорстоке та не дає значних наукових результатів, через що часто доходять до акцій протесту, які нерідко супроводжуються вандалізмом щодо дослідницьких лабораторій та загрозами їх працівникам. З іншого боку, використання мавп привело до численних відкриттів у медицині, таких як вакцина від сказу, відкриття щодо людської репродуктивної системи та діяльності мозку. Більшість дослідників вважають попередження шкоди людям важливішим за шкоду мавпам.

Багато країн також використовували мавп у своїх програмах дослідження космосу, зокрема США та Франція. Першою мавпою в космосі був Альберт II, що 14 червня 1949 року літав на американській ракеті Фау-2.

Споживання в їжу

У багатьох регіонах Африки мавп їдять і на ринках можна купити їх м'ясо. Також вживають мавп в їжу південноамериканські індіанці в амазонських джунглях. Переважно мавп їдять в країнах, де вони широко розповсюджені і досі є звичайними тваринами. Винятком є мавпячий мозок, що вважається делікатесом в Південній Азії, Китаї та Африці.

У літературі

Сунь Укун («Король мавп») — постійний герой китайської міфології, зокрема це головний герой класичного китайського роману «Подорож на Захід».

Мавпи часто з'являються у різноманітних літературних творах, телевізійних програмах та фільмах, наприклад, у телевізійному серіалі «Мавпи», у серії дитячих книжок «Допитливий Джордж». Крилаті мавпи є персонажами серії книжок «Чарівник країни Оз».

Найчастіше в популярній культурі використовують образи людиноподібних мавп, таких як шимпанзе, гібони та горили. Багато мов світу, проте, використовують різні слова для людиноподібних та решти мавп, тому що ці тварини фігурують у культурі по-різному.

В релігії та міфології

Статуя мавпи в буддистському храмі в Токіо, Японія

Мавпи увійшли у багато релігій. Так, Хануман, одне з головних божеств в індуїзмі, має багато рис мавпи, він наділений здатністю надавати довге життя.

В буддизмі мавпа була однією з ранніх інкарнацій Будди, але також часто є символом хитрощі та потворності. В китайському буддизмі метафора «дика мавпа» означає неспокійний психологічний стан людини. Також в буддизмі мавпа є одною з Трьох Безвідчуттевих Істот (разом з тигром та оленем), що символізує жадібність.

В японському фольклорі поширений образ Мідзару або трьох мудрих мавп[8].

В культурі моче стародавнього Перу був поширений культ природи[9], вони часто зображували тварин в мистецтві, зокрема зберіглася велика кількість зображень мавп[10].

Мавпа також є дев'ятим символом у дванадцятирічному циклі тварин за китайським календарем.

Примітки

  1. а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. М. Р. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.
  3. Мавпій // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Mager, B. (6 липня 2006). The HSUS Applauds the U.S. Senate for Unanimously Passing the Captive Primate Safety Act. Humane Society of the United States. Процитовано 10 листопада 2008. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  5. Workman, C. (2004). Primate conservation in Vietnam: toward a holistic environmental narrative. American Anthropologist. 106 (2): 346—352. doi:10.1525/aa.2004.106.2.346.
  6. IPPL News: The US Pet Monkey Trade. International Primate Protection League. 2003. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 4 серпня 2008.
  7. «The supply and use of primates in the EU», European Biomedical Research Association.
  8. Cooper, JC (1992). Symbolic and Mythological Animals. London: Aquarian Press. с. 161—63. ISBN 1-85538-118-4.
  9. Benson, Elizabeth, The Mochica: A Culture of Peru. New York, NY: Praeger Press. 1972
  10. Berrin, Katherine & Larco Museum. The Spirit of Ancient Peru: Treasures from the Museo Arqueológico Rafael Larco Herrera. New York: Thames and Hudson, 1997.

Посилання

Література

  • Примати // Біологічний словник : 2-е вид. / за редакцією академіка АН УРСР К. М. Ситника, члена-кореспондента АН УРСР В. О. Топачевського. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986. — 680 стор., іл. — 27 000 пр.
  • Тварини: енциклопедичний путівник у світ дикої природи / голов. ред. Д. Берн ; з англ. переклали І. В. Андрущенко та ін. ; добір ілюстр. Ч. Дабик-Йєйтс та ін., худож. оформ. Р. Тіббетс та ін., голов. худож. Б. Волс. — К. : Школа, 2003. — 624 с. : ілюстр. — ISBN 978-5-17-066775-8
  • Життя тварин: ссавці, птахи, рептилії, земноводні, риби, комахи: [універсальний довідник: пер. з нім.] / А. Брем. — Харків: ВД «Школа», 2004. — 712 с. : ілюстр. — 10000 пр.. — ISBN 966-8182-07-3