Карагандинська область

Карагандинська область
(каз. Қарағанды облысы)
Герб Прапор
Адм. центр	Караганда
Країна	Казахстан
Регіон	Центральний Казахстан
Межує з: сусідні адмінодиниці Костанайська область, Акмолинська область, Павлодарська область, Східноказахстанська область, Алматинська область, Жамбильська область, Туркестанська область, Кизилординська область, Актюбінська область ?
Офіційна мова	казахська
Населення
- повне	▲ 1 369 839 (2014)  (8,0%. 5-е)
- густота	3,20 осіб/км² (15-е місце)
Етнікон	казахи — 44,68% росіяни — 39,17% українці — 4,56% німці — 2,93%
Площа
- повна	427 982 км² (15,7%. 1-е місце)
Висота
- максимальна	1565 м (гора Аксоран)
- мінімальна	0 м
Часовий пояс	UTC+6
Дата заснування	10 березня 1932 року
Аким	Бауржан Абдишев
Вебсайт	офіційний сайт
Код ISO 3166-2	KZ-35
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карагандинська область

Карагандинська область — область в центральній частині Казахстану. Утворена 10 березня 1932 року. Спочатку обласним центром був Петропавловськ. З 3 серпня 1936 року обласний центр знаходиться в Караганді. Площа 428 000 км², населення 1 358 064 осіб (2012).

Адміністративний поділ

До складу області входять 9 районів та 9 міських адміністрацій, прирівняних до районів:

№	Район	Площа, км²	Населення, осіб (2009)	Центр	Сільські округи	Міські адміністрації	Селищні адміністрації	Населені пункти
1	Абайський район	6697	57207	Абай	11	1	3	37
2	Актогайський район	52000	19233	Актогай	15	-	2	36
3	Бухар-Жирауський район	14576	60010	Ботакара	26	-	3	67
4	Жанааркинський район	67000	30818	Атасу	12	-	2	33
5	Каркаралінський район	65000	42722	Каркаралінськ	23	1	1	72
6	Нуринський район	46326	26150	Нура	23	-	2	36
7	Осакаровський район	12694	35221	Осакаровка	22	-	2	55
8	Улитауський район	121600	14240	Улитау	13	-	3	41
9	Шетський район	65694	45715	Аксу-Аюли	17	-	7	74
10	Балхаська м.а.	-	75453	Балхаш	-	-	2	3
11	Жезказганська м.а.	-	90661	Жезказган	3	-	-	9
12	Карагандинська м.а.	-	460039	Караганда	-	-	-	2
13	Каражальська м.а.	-	19409	Каражал	-	-	1	2
14	Приозерська м.а.	-	13479	Приозерськ	-	-	-	1
15	Саранська м.а.	-	50310	Сарань	-	-	1	2
16	Сатпаєвська м.а.	-	68536	Сатпаєв	-	-	1	3
17	Теміртауська м.а.	-	176496	Теміртау	-	-	1	2
18	Шахтинська м.а.	-	56001	Шахтинськ	-	-	3	4

Найбільші населені пункти

№	Населений пункт	Населення, осіб (1989)	Населення, осіб (1999)	Населення, осіб (2009)
1	Караганда	613 797	436 864	459 778
2	Теміртау	212 382	170 481	169 590
3	Жезказган	108 821	90 001	86 227
4	Балхаш	86 609	65 431	68 833
5	Сатпаєв	58 717	58 652	60 105
6	Сарань	63 624	42 957	42 058
7	Шахтинськ	64 862	41 602	35 997
8	Абай	46 533	33 066	25 550
9	Атасу	16 007	14 281	14 265
10	Приозерськ	-	11 033	13 479
11	Каражал	16 135	12 658	10 027

Населення

Населення Карагандинської області — поліетнічне. На 1 січня 2010 року значну частину населення області становлять казахи — 44,7%, росіяни — 39,2%, українці — 4,6%, німці — 2,9%, татари — 2,5%. Інші національності складають трохи більше 5,5%.

Зміна чисельності населення:

Роки	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Населення	1 333 656	▼1 330 927	▲1 331 702	▲1 334 438	▲1 339 368	▲1 342 081
Роки	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Населення	▼1 341 202	▲1 346 938	▲1 352 302	▲1 358 064	▲1 363 264

Географія

Область розташована в центральній частині республіки, на північний захід від озера Балхаш. Велика частина її зайнята Казахським дрібносопковиком (висота 300–1000 м), серед якого підносяться останциві гірські масиви: Кизилтас на сході (висота до 1565 м — гора Аксоран), Каркаралінські гори на північному сході (висота до 1366 м) і Улутау на заході (висота до 1133 м — пік Акмешит). На півдні дрібносопочник переходить в глинисту пустелю Бетпак-Дала (висота 300–400 м), а на заході — в Туранську низовину з пісками Приаральські Каракуми.

Клімат різко континентальний і вкрай посушливий: дуже спекотне і сухе літо (середні температури липня 20,1 °C на півночі і 25,1 °C на півдні) з пиловими бурями і різкими коливаннями температури протягом доби; зима холодна, довга, малосніжна, з сильними вітрами і буранами (середні температури січня —16,7 °С на півночі, —13 °С на півдні). Опадів випадає на півночі 260–280 мм на рік (у гірських місцевостях понад 300 мм), а на півдні лише 100–125 мм. Вегетаційний період 160 діб на півночі і 200 на півдні.

Найбільші річки Сарису і Нура. Всі річки (за винятком верхів'їв Ішима на крайній півночі) належать до басейнів Балхаша і невеликих озер: вони маловодні, влітку сильно міліють, розпадаються на плеса, засолоняются або повністю пересихають. Для водопостачання промислових центрів і сільсько-господарських районів побудовані водосховища (найбільші: Самаркандське і Шерубай-Нурінське в районі Караганди і Кенгирське поблизу Жезказгана), а також канал Іртиш — Караганда (довжина 495 км). Багато озер, головним чином солоних (Карасор на півночі, Каракоїн на півдні тощо); багато з них заповнюється водою тільки навесні. На південному сході — озеро Балхаш.

Північна частина області зайнята злаково-полиновим степом на червоно-коричневих і каштанових ґрунтах; це основний район неполивного землеробства і відкриття цілини. Південніше розвинена рідкісна напівпустельна і пустельна полинно-солянкова рослинність на частково засолених світло-каштанових, а на півдні сіроземних і бурих ґрунтах з плямами солонців і пісків; на піщаних масивах — злаково-полинова і чагарникова рослинність. На піднесених місцях дрібносопочника поширені степи з острівцями деревної рослинності (сосна, береза, осика, верби) на сильно щебнистих каштанових і гірських чорноземних ґрунтах.

У напівпустелях і пустелях багато гризунів (ховрахи, тушканчики, піщанки) і хижаків (вовк, лис корсак), сайги, зустрічаються архари і джейран, серед дрібносопочника — сарна, а також дрохва тощо. По берегах річок і озер — водоплавний птах, в чагарниках очеретів — кабани і акліматизована ондатра; у озері Балхаш багато риби (короп, судак, марінка тощо).

Економіка

Переважає велика промисловість переважно по видобутку і переробці мінеральної сировини, а також зернове землеробство і відгінно-пасовищне тваринництво. Енергетика базується на місцевому вугіллі; найбільш великі теплові електростанції в містах Абай, Караганда, Теміртау, Жезказган, Балхаш. Головні галузі промисловості: вугільна (Карагандинський вугільний басейн, і кольорова металургія (здобич і виплавка міді і молібдену, здобич поліметалів). Розвинена також здобич залізної і марганцевої руди. Чорна металургія — в значній мірі на місцевій руді. Металоємке машинобудування (зокрема для вугільної промисловості), виробництво будматеріалів (цементу, цеглини, винищити), хімічна, легка (швейна, трикотажна, взуттєва) і харчова (м'ясна, маслосироробна і молочна, борошномельна, кондитерська тощо) промисловість. Основна частина промислових підприємств знаходиться в Караганді і її районі: у Теміртау — Карагандинський металургійний комбінат, заводи синтетичного каучуку, ливарно-механічний тощо, в містах Сарань, Абай, Шахтинськ — кам'яновугільна промисловість, а також в районі Жезказгана (Жезказганський гірничо-металургійний комбінат з мідеплавильним і ремонтний-механічним заводами, Карсакпайський мідеплавильний завод того ж комбінату, марганцеві копальні в Джезди та Жездинське рудоуправління ВО «Казсвинец» тощо) і Балхаша (гірничо-металургійний комбінат з копальнями в Коунраде і Саяке, рибний завод). З інших промислових центрів виділяються: Актау (цементний завод), Акчатау, Акжал, Кайракти, Карагайли тощо. (поліметалічні гірничо-збагачувальні комбінати і копальні), Каражал (видобування залізної руди).

Посилання

• Офіційний сайт акимату Карагандинської області (казах.), (рос.), (англ.)
• Торгово-промислова палата Карагандинської області (рос.)
• Казахстан. Карагандинская область (рос.)
• Погода у Карагандинській області. Казахстан