Кінгісеппсько-Гдовська операція: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м вікіфікація |
м вікіфікація |
||
Рядок 35: | Рядок 35: | ||
Німецькі частини 18-ї армії хоч і зазнали важких втрат, зуміли, відступаючи від одного проміжного рубежу до іншого, уникнути оточення і зберегли значну частину свого бойового потенціалу. Разом з тим положення 18-ї армії залишалося загрозливим. Втрата [[Гатчина|Красногвардейська]] призвела до розвалу суцільного фронту німецької оборони — «основне угруповання» армії (близько 14 дивізій) відступило зі сходу, північного сходу і півночі до Луги, а «західне угруповання» (близько 5-6 дивізій), розвалилося на окремі не пов'язані між собою дрібні бойові групи, відступало на захід до Нарвського плацдарму. |
Німецькі частини 18-ї армії хоч і зазнали важких втрат, зуміли, відступаючи від одного проміжного рубежу до іншого, уникнути оточення і зберегли значну частину свого бойового потенціалу. Разом з тим положення 18-ї армії залишалося загрозливим. Втрата [[Гатчина|Красногвардейська]] призвела до розвалу суцільного фронту німецької оборони — «основне угруповання» армії (близько 14 дивізій) відступило зі сходу, північного сходу і півночі до Луги, а «західне угруповання» (близько 5-6 дивізій), розвалилося на окремі не пов'язані між собою дрібні бойові групи, відступало на захід до Нарвського плацдарму. |
||
До 30 січня у районі Нарви зосередилася «західне угруповання» [[Отто Шпонгеймер|О.Шпонгеймера]], до складу якого увійшли сильно побиті 61-ша, 170-та, 225-та, 227-ма піхотні, 9-та та 10-та авіапольові дивізії, і кістяк [[11-та добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Нордланд»|танково-гренадерської дивізії СС «Нордланд»]] та [[23-тя добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Недерланд» (1-ша голландська)|добровольчої танково-гренадерської бригади СС «Недерланд»]]. Командування групи армій «Північ» звело їх в одну [[армійська група «Нарва»|армійську групу «Нарва»]], та, посилив резервами, кинуло на оборону дефіле між озером Пейпус та Фінською затокою. |
До 30 січня у районі Нарви зосередилася «західне угруповання» [[Отто Шпонгеймер|О.Шпонгеймера]], до складу якого увійшли сильно побиті [[61-ша піхотна дивізія (Третій Рейх)|61-ша]], [[170-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|170-та]], [[225-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|225-та]], [[227-ма піхотна дивізія (Третій Рейх)|227-ма піхотні]], 9-та та 10-та авіапольові дивізії, і кістяк [[11-та добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Нордланд»|танково-гренадерської дивізії СС «Нордланд»]] та [[23-тя добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Недерланд» (1-ша голландська)|добровольчої танково-гренадерської бригади СС «Недерланд»]]. Командування групи армій «Північ» звело їх в одну [[армійська група «Нарва»|армійську групу «Нарва»]], та, посилив резервами, кинуло на оборону дефіле між озером Пейпус та Фінською затокою. |
||
[[30 січня]] командувач [[група армій «Північ»|групою армій «Північ»]] [[Георг фон Кюхлер|Г. фон Кюхлер]] на зустрічі з А. Гітлером попросив дозволу відвести війська на [[Лінія Пантера-Вотан|лінію «Пантера»]], але отримав відмову. А. Гітлер вважав, що необхідно утримати «Лузький рубіж» і стабілізувати фронт. Оскільки Г. фон Кюхлер вважав наказ нездійсненним, він був відправлений у [[відставка|відставку]]. Новий командувачем групою армій «Північ» був призначений [[Вальтер Модель|В. Модель]]. |
[[30 січня]] командувач [[група армій «Північ»|групою армій «Північ»]] [[Георг фон Кюхлер|Г. фон Кюхлер]] на зустрічі з А. Гітлером попросив дозволу відвести війська на [[Лінія Пантера-Вотан|лінію «Пантера»]], але отримав відмову. А. Гітлер вважав, що необхідно утримати «Лузький рубіж» і стабілізувати фронт. Оскільки Г. фон Кюхлер вважав наказ нездійсненним, він був відправлений у [[відставка|відставку]]. Новий командувачем групою армій «Північ» був призначений [[Вальтер Модель|В. Модель]]. |
Версія за 17:51, 20 серпня 2018
Кінгісеппсько-Гдовська операція Кингисеппско-Гдовская операция | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Битва за Ленінград Німецько-радянська війна | |||||||
Відступ німецьких військ з-під Ленінграду. Зима 1944 року | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
СРСР | Третій Рейх | ||||||
Командувачі | |||||||
Говоров Л. О. Федюнінський І. І. Масленников І. І. Свиридов В. П. Стариков П. Н. Рибальченко С. Д. |
Георг Ліндеман Мартін Грасе[Прим. 1] Курт Герцог Герберт Лох Отто Шпонгеймер[Прим. 2] Вільгельм Вегенер Фелікс Штайнер Курт Пфлюгбейл | ||||||
Військові формування | |||||||
Ленінградський фронт * 2-га ударна армія * 42-га армія * 8-ма армія[Прим. 3] * 59-та армія[Прим. 4] * 54-та армія[Прим. 5] 13-та повітряна армія |
18-та армія 1-й повітряний флот | ||||||
Військові сили | |||||||
н/д | н/д |
Кінгісеппсько-Гдовська операція (рос. Кингисеппско-Гдовская операция) — фронтова наступальна операція військ радянського Ленінградського фронту проти військ 18-ї німецької армії, котра блокувала Ленінград, частина Ленінградсько-Новгородської стратегічної наступальної операції.
Історія
Загальна ситуація
До кінця січня спільними зусиллями війська Ленінградського і Волховського фронтів відкинули німецькі війська від Ленінграда на 70-100 кілометрів і звільнили основні комунікації міста з країною. 27 січня 1944 року було офіційно оголошено, що Ленінград повністю звільнений від ворожої блокади. Хоча операція розвивалася не так стрімко, як планувалося, війська двох фронтів створили передумови для подальшого успішного наступу.
Разом з тим, війська 2-го Прибалтійського фронту в січні не досягли успіху, але все-таки своїми активними діями скували основні сили 16-ї німецької армії, чим сприяло успіху наступу під Ленінградом і Новгородом.
Німецькі частини 18-ї армії хоч і зазнали важких втрат, зуміли, відступаючи від одного проміжного рубежу до іншого, уникнути оточення і зберегли значну частину свого бойового потенціалу. Разом з тим положення 18-ї армії залишалося загрозливим. Втрата Красногвардейська призвела до розвалу суцільного фронту німецької оборони — «основне угруповання» армії (близько 14 дивізій) відступило зі сходу, північного сходу і півночі до Луги, а «західне угруповання» (близько 5-6 дивізій), розвалилося на окремі не пов'язані між собою дрібні бойові групи, відступало на захід до Нарвського плацдарму.
До 30 січня у районі Нарви зосередилася «західне угруповання» О.Шпонгеймера, до складу якого увійшли сильно побиті 61-ша, 170-та, 225-та, 227-ма піхотні, 9-та та 10-та авіапольові дивізії, і кістяк танково-гренадерської дивізії СС «Нордланд» та добровольчої танково-гренадерської бригади СС «Недерланд». Командування групи армій «Північ» звело їх в одну армійську групу «Нарва», та, посилив резервами, кинуло на оборону дефіле між озером Пейпус та Фінською затокою.
30 січня командувач групою армій «Північ» Г. фон Кюхлер на зустрічі з А. Гітлером попросив дозволу відвести війська на лінію «Пантера», але отримав відмову. А. Гітлер вважав, що необхідно утримати «Лузький рубіж» і стабілізувати фронт. Оскільки Г. фон Кюхлер вважав наказ нездійсненним, він був відправлений у відставку. Новий командувачем групою армій «Північ» був призначений В. Модель.
Склад сторін
СРСР
- Ленінградський фронт (командувач генерал армії Говоров Л. О.)
- 2-га ударна армія (командувач генерал-лейтенант Федюнінський І. І.)
- 42-га армія (командувач генерал-полковник Масленников І. І.)
- 8-ма армія (командувач генерал-лейтенант Стариков П. Н.)
- 59-та армія (командувач генерал-лейтенант Коровников І. Т.)
- 54-та армія (командувач генерал-лейтенант Рогинський С. В.)
- 67-ма армія (командир генерал-лейтенант Свиридов В. П.)
- 13-та повітряна армія (командувач генерал-лейтенант авіації Рибальченко С. Д.)
Німеччина
- 18-та армія (командувач генерал від інфантерії Г.Ліндеман)
- XXVI армійський корпус (командир генерал від інфантерії М.Грасе, з 15 лютого генерал від інфантерії А.Грассер)
- XXVIII армійський корпус (командир генерал артилерії Г.Лох)
- XXXVIII армійський корпус (командир генерал артилерії К.Герцог)
- L армійський корпус (командир генерал від інфантерії В.Вегенер)
- Група Шпонгеймера, з 23 лютого 1944 року армійська група «Нарва» (командир генерал від інфантерії О.Шпонгеймер, з 23 лютого 1944 року генерал від інфантерії Й.Фріснер)
- III танковий корпус СС (командир СС-обергруппенфюрер Ф.Штайнер)
- Добровольча танково-гренадерська бригада СС «Недерланд» (командир СС-штандартенфюрер Й.Фітцрум)
- частини 1-го повітряного флоту (командувач генерал авіації К. Пфлюгбейл)
Див. також
- Мерікюласький десант
- Десант на Теплому озері
- Копорська оперативна група
- Моонзундська операція (1944)
- Оранієнбаумський плацдарм
Література
- Гланц Д. Битва за Ленинград. 1941—1945 / Пер. У. Сапциной. — М.: Астрель, 2008. — 640 с. — ISBN 978-5-271-21434-9.
- Шигин Г. А. Битва за Ленинград: крупные операции, «белые пятна», потери / Под ред. Н. Л. Волковского. — СПб.: Полигон, 2004. — 320 с. — ISBN 5-17-024092-9.
- Бешанов В. В. Десять сталинских ударов. — Мн.: Харвест, 2004. — с. 56-59. ISBN 985-13-1738-1
Посилання
- Ленинградско-Новгородская операция (14.01.44-01.03.44)
- Ленинградско-Новгородская операция
- Боевой состав, численность войск и людские потери
- Волхов 900 дней боев за Ленинград
Примітки
- Виноски
- ↑ З 15.02.1944 року — генерал від інфантерії Антон Грассер
- ↑ З 23.02.1944 року — генерал від інфантерії Йоганнес Фріснер
- ↑ З 15.02.1944 р.
- ↑ З 15.02.1944 р.
- ↑ З 15.02.1944 р.
- Джерела