Кобальтин: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
| Рядок 68: | Рядок 68: | ||
Основний метод збагачення – [[флотація]] з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд кобальтит вилучається в колективний [[концентрат]]. |
Основний метод збагачення – [[флотація]] з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд кобальтит вилучається в колективний [[концентрат]]. |
||
==Переробка== |
==Переробка== |
||
Осн. метод збагачення – [[флотація]] з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд К. вилучається в колективний концентрат, з якого флотують мідні мінерали, а потім кобальтит, якщо він не зв’язаний з [[пірит]]ом. Флотореагенти: збирачі – ксантогенати, аерофлоти, меркаптобензотіазол (додатково подаються аполярні масла); [[флотаційні реагенти|спінювач]]і – крезиловий аерофлот, соснове масло; активатори – мідний купорос з сірчаною кислотою, невеликі кількості сірчистого натрію; регулятори середовища – [[сода]], [[сірчана кислота]]; [[депресор]]и – [[вапно]], тривала аерація та ін. З метою підвищення якості концентрату його випалюють для окиснення піриту з перефлотовують з вилученням кобальтиту в [[концентрат]]. Із нікель-кобальтових руд кобальтит і інші арсенати кобальту вилучаються разом з нікелевими мінералами і відділяються від них в [[металургійний переділ|металургійному переділі]]. |
Осн. метод збагачення – [[флотація]] з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд К. вилучається в колективний концентрат, з якого флотують мідні мінерали, а потім кобальтит, якщо він не зв’язаний з [[пірит]]ом. Флотореагенти: збирачі – ксантогенати, аерофлоти, меркаптобензотіазол (додатково подаються аполярні масла); [[флотаційні реагенти|спінювач]]і – крезиловий аерофлот, [[соснове масло]]; активатори – мідний купорос з сірчаною кислотою, невеликі кількості сірчистого натрію; регулятори середовища – [[сода]], [[сірчана кислота]]; [[флотаційні реагенти|депресор]]и – [[вапно]], тривала аерація та ін. З метою підвищення якості концентрату його випалюють для окиснення піриту з перефлотовують з вилученням кобальтиту в [[концентрат]]. Із нікель-кобальтових руд кобальтит і інші арсенати кобальту вилучаються разом з нікелевими мінералами і відділяються від них в [[металургійний переділ|металургійному переділі]]. |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Версія за 12:31, 1 вересня 2018
| Кобальтин | |
|---|---|
 Кобальтин | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Cbt[2] |
| Хімічна формула | CoAsS |
| Клас мінералу | Персульфідів |
| Nickel-Strunz 10 | 2.EB.25[3] |
| Dana 8 | 2.12.3.1 |
| Генезис | контактово-метасоматичний |
| Ідентифікація | |
| Колір | білий, сталево-сірий |
| Форма кристалів | кубічні, октаедричні |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Спайність | середня по кубу |
| Твердість | 5,5 |
| Блиск | металевий |
| Прозорість | непрозорий |
| Колір риси | чорний |
| Густина | 6,3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | кобальт[4] |
 Кобальтин у Вікісховищі | |
Кобальтин (рос. кобальтин, англ. cobaltite, cobalt glance, bright white cobalt; нім. Kobald) – мінерал класу персульфідів.
Синонім - кобальтовий блиск.
Загальний опис
Хімічний склад: CoAsS Містить (%) Co – 26-34; As – 42-48; S – 18-21 (за Є. К. Лазаренко). Містить домішки заліза (до 16 %), нікелю і сурми. Відміна, багата залізом, має назву ферокобальтину.
Сульфоарсенід кобальту острівної будови.
Кристалографія
Сингонія кубічна, вид симетрії пентагон-тритетраедричний.
Кристалічна структура кобальтину подібна до структури піриту.
Агрегати і габітус. Добре утворені кристали кобальтину за зовнішнім виглядом нагадують пірит. Перважно вони мають октаедричний, кубічний, додекаедричний габітус. Крім того, спостерігаються комбінації пентагонального додекаедра і тетраедра, які звичайно однаково розвинені і утворюють типову форму так званого мінерального ікосаедра. Найбільш поширені форми – {111}, {100}, {102}, {110}. Кобальтин зустрічається також у вигляді зернистих і масивних агрегатів.
Фізичні властивості
Колір кобальтину білий або сталево-сірий, з бліднорожевим відтінком. Багаті залізом відміни мають темносірий або сіруваточорний колір. Колір риси сіруваточорний.
Під мікроскопом кобальтин часто анізотропний і при перехрещених ніколях виявляє пластинчасту будову. Непрозорий. Густина 6,1-6,4.
Твердість 6. Блиск металічний. Злом нерівний. Крихкий.
При високих температурах утворює безперервний ізоморфний ряд з герсдорфітом NiAsS із вмістом Fe до 40 атомних % і зональним розподілом багатих Со і Ni компонентів.
Утворення і родовища
Кобальтин належить до основних кобальтвміщуючих мінералів, але порівняно рідко утворює великі самостійні скупчення. Він трапляється головним чином у гідротермальних родовищах, де утворює арсенопірит-глаукодот-кобальтинову і смальтин-хлоантит-аргенитову формації. У першому випадку це найчастіше контактово-метасоматичні (залізорудні скарни), в другому – жильні утворення. Прикладом жильних родовищ (в гідротермальних золото-кварцових і срібло-арсенідних карбонатних жилах) кобальтину є родовище Кобальт у провінції Онтаріо в Канаді. До контактово-метасоматичнних родовищ належить Дашкенське у Закавказзі, в родовищах Ni-Co-Ag-Bi-U-формації (Рудні гори, Чехія, Німеччина ).
Добре утворені кристали кобальтину (піритоедри) зустрінуті в родовищах Тунарберг (Швеція) і Кобальт.
Руйнування. При вивітрюванні за рахунок кобальтину утворюється землистий або кристалічний еритрин (кобальтові квіти).
Практичне значення. Кобальтин – одна з найважливіших руд кобальту. Мінімальний промисловий вміст кобальтину в рудах становить 0,1-0,2 %.
Основний метод збагачення – флотація з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд кобальтит вилучається в колективний концентрат.
Переробка
Осн. метод збагачення – флотація з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд К. вилучається в колективний концентрат, з якого флотують мідні мінерали, а потім кобальтит, якщо він не зв’язаний з піритом. Флотореагенти: збирачі – ксантогенати, аерофлоти, меркаптобензотіазол (додатково подаються аполярні масла); спінювачі – крезиловий аерофлот, соснове масло; активатори – мідний купорос з сірчаною кислотою, невеликі кількості сірчистого натрію; регулятори середовища – сода, сірчана кислота; депресори – вапно, тривала аерація та ін. З метою підвищення якості концентрату його випалюють для окиснення піриту з перефлотовують з вилученням кобальтиту в концентрат. Із нікель-кобальтових руд кобальтит і інші арсенати кобальту вилучаються разом з нікелевими мінералами і відділяються від них в металургійному переділі.
Див. також
Література
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
- Лазаренко Є. К. Курс мінералогії. Ч. 2. Львів, Вид. Львів. ун-ту. - 1959. - 654 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Інтернет-ресурси
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3