Красний Сулин: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Avatar6 (обговорення | внесок)
м -
Taromsky (обговорення | внесок)
м додано Категорія:Красний Сулін за допомогою HotCat
Рядок 104: Рядок 104:
[[Категорія:Міста Ростовської області]]
[[Категорія:Міста Ростовської області]]
[[Категорія:Населені пункти, засновані 1797]]
[[Категорія:Населені пункти, засновані 1797]]
[[Категорія:Красний Сулін]]

Версія за 08:22, 9 вересня 2018

Місто
Красний Сулін
рос. Красный Сулин (1926)

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 47°53′00″ пн. ш. 40°04′00″ сх. д.H G O

Країна Росія
Регіон Ростовська область
Район Красносулінський район
Голова Мякінченко В'ячеслав  Олександрович[1]
Дата заснування 1797
Попередні назви Сулін (до 1926)
Місто з 1927
Площа 93,6 км²
Висота центру 150 м
Населення 39 859  (2013)
Національний склад Росіяни, українці, азербайджанці, вірмени та ін
Катойконім красносулінци, красносулінец, красносулінка
Часовий пояс UTC+3
Поштовий індекс 346 350
Код ЗКАТУ 60226501
GeoNames 541404
Офіційний сайт sulin.ksrayon.donland.ru
Красний Сулін. Карта розташування: Росія
Красний Сулін
Красний Сулін
Красний Сулін (Росія)
Красний Сулін. Карта розташування: Ростовська область
Красний Сулін
Красний Сулін
Красний Сулін (Ростовська область)
Мапа

Красний Сулін (до 1926 — Сулін) — місто в Росії, адміністративний центр Красносулінського району Ростовської області, а також Красносулінського міського поселення.

Історія

Засновано в 1797 козачим полковником Андрієм Суліним як хутір.

У 1797 році козачому полковнику Андрію Суліну Військовою канцелярією на землі Донського воїнства в місці злиття річки Велика Гнилуша з річкою Кундрюча були подаровані 400 десятин землі. Маєток складався з хутора на березі р. Кундрюча, згодом отримав назву «Сулінський» (пізніше іменувався Сулінсько-Кундрючьєвським). У 1816 на території хутора вже було розміщено 30 дворів, в яких проживало 111 осіб, що обробляли 10 тис. десятин землі.

Місце розміщення майбутнього міста Красного Суліна, як з'ясувалося пізніше, відрізнялося багатьма перевагами: великими запасами кам'яного вугілля — антрациту коксівних марок, почасти — залізної руди та каменю. Не менш істотна перевага — близькість та зручний зв'язок з Грушевським гірничим поселенням (майбутнім містом Шахти), де знаходився головний вузол залізниці, що зв'язала Східний Донбас з портами Чорного та Азовського морів. Разом з тим це місце відрізнялося особливою естетико-художньою виразністю природного ландшафту. Спочатку, саме це послужило причиною вибору місць для розташування своїх маєтків командувачами корпусами, полками що відзначилися в походах — Суворова, Потьомкіна, Платова.

Хутір Сулін є лише першим поселенням. Він не отримав особливого територіального розвитку в агломерації.

У 1806 син Євтєєв — Федір Черевков, учасник Суворовського Італійського походу, заснував поблизу до х. Суліна й х. Скелюватського свій маєток та хутір «Малий Черевков» (нині селище Вербенське) на лівому березі річки Кундрюча. У 70-х роках XIX століття злився з селищем чавуноливарного заводу, побудованого на базі місцевих родовищ залізної руди. У 1926 році селище Сулін отримало статус міста і нову назву — Красний Сулін. У 1936 році починається закладка Несветайської електростанції. Введення її в експлуатацію збіглося з початком Другої світової війни. Влітку 1942 німці розбомбили місто та зруйнували металургійний завод.

21 липня 1942 радянські органи та війська залишили місто, зайняте німецькими військами.[2],[3]

14 лютого 1943 зайняте радянськими військами Південно-Західного фронту під час Ворошиловградської операції:[2]

Після війни місто та завод були фактично побудовані заново.

Транспорт

Залізнична станція Сулін на лінії «Міллерово — Ростов-на-Дону», за 133 км на північний схід від Ростова, також зупиночний майданчик Красний Сулін за 135 км. На станції Сулін зупиняються поїзди, на станції Красний Сулін — електропоїзди-експреси та звичайні електропоїзди. Через центр міста Красний Сулін та район проходить залізниця республіканського значення, що зв'язує Південь Росії з центральною та північною частинами країни. По півночі Красносулінського району проходить залізниця, що з'єднує Східну частину області з Україною.

Економіка

Багато десятиліть містоутворюючим підприємством для Красного Суліна був Сулінський металургійний завод, на якому працювало майже 6 тисяч городян[4][5][6][7][8].

На території міста та району розташоване 11 великих та середніх промислових підприємств — ВАТ «Красносулінхлеб», ВАТ «Стройметкон», ВАТ «Сулинський щебзавод МПС», ВАТ «Каскад», ВАТ «Володимирівський кар'єр тугоплавких глин», ЗАТ «Завод керамзито-бетонних деталей», ВАТ «Експериментальна ТЕС», ТОВ «Компанія Сулінуголь», ЗАТ «Птахофабрика Красносулінська», ТОВ «Сулінантрацит».


Соціальна сфера

У систему охорони здоров'я міста та району входить 7 лікарень і 43 ФАП-ЛАП, система загальної освіти міста та району містить 34 загальноосвітніх установи, в тому числі металургійний коледж, філія Шахтинського енергетичного технікуму, філія ЮРГТУ, професійне училище, гімназія, яка зайняла перше місце по області за рівнем освіти, ліцей також виграв конкурс за президентською програмою.

Пам'ятки

Храми

Цікаві факти

Персоналії

Примітки

  1. Глава Администрации Красносулинского городского поселения.
  2. а б Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941–1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  3. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
  4. «Было когда-то такое предприятие — Сулинский металлургический завод»
  5. Сулинский металлургический завод (СТАКС)
  6. Успеть обанкротить (журнал «Эксперт»)
  7. Суд признал банкротом Сулинский металлургический завод(инф. опубликована 14.01.2010)
  8. фоторепортаж с руин СМЗ

Література

  • Червонопрапорний Київський. Нариси історії Червонопрапорного Київського військового округу (1919–1979). Видання друге, виправлене та доповнене. Київ, видавництво політичної літератури України, 1979.
  • Військовий енциклопедичний словник. М., Військове видавництво, 1984.
  • Довідник «Звільнення міст: Довідник по звільненню міст в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Єлісєєв та ін М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  • Ісаєв А. В. Від Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.

Посилання