Внутрішньолікарняна інфекція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
доповнення |
продовжив редагування |
||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
Внутрішньолікарняними інфекціями може бути [[Ротавірусна інфекція|ротавірусна]], [[Цитомегаловірусна інфекція|цитомегаловірусна]], [[кампілобактеріоз]], вірусні гепатити [[Гепатит B|В]], [[Гепатит C|С]] і [[Гепатит D|D]], а також [[ВІЛ-інфекція]], грибкові та паразитарні хвороби. Збудники внутрішньолікарняних інфекцій постійно мутують та у лікувальних відділеннях відбувається їхній природній відбір з утворенням так званих госпітальних [[штам]]ів, ще стійкіших до антибіотиків. Госпітальні штами — це мікроорганізми, що генетично змінилися в результаті циркуляції у лікувальних закладах у результаті мутацій або перенесення [[Плазміда|плазмід]], внаслідок чого вони набувають нових властивостей, які допомагають їм вижити в стаціонарних умовах. Основними рисами таких штамів є їхня полірезистентність як до антибіотиків, так і до [[Дезінфекційні засоби|дезінфікуючих засобів]]. Так, на початку 2011 року ВООЗ повідомила про спалах полірезистентного штаму ''E. coli'' до [[Бета-лактамні антибіотики|карбапенемів]] та інших β-лактамів, яка була обумовлена наявністю [[ензим]]у NDM1 (New Delhi metallo-β-lactamase). Ці штами були чутливі лише до [[тигециклін]]у та [[колістин]]у. |
Внутрішньолікарняними інфекціями може бути [[Ротавірусна інфекція|ротавірусна]], [[Цитомегаловірусна інфекція|цитомегаловірусна]], [[кампілобактеріоз]], вірусні гепатити [[Гепатит B|В]], [[Гепатит C|С]] і [[Гепатит D|D]], а також [[ВІЛ-інфекція]], грибкові та паразитарні хвороби. Збудники внутрішньолікарняних інфекцій постійно мутують та у лікувальних відділеннях відбувається їхній природній відбір з утворенням так званих госпітальних [[штам]]ів, ще стійкіших до антибіотиків. Госпітальні штами — це мікроорганізми, що генетично змінилися в результаті циркуляції у лікувальних закладах у результаті мутацій або перенесення [[Плазміда|плазмід]], внаслідок чого вони набувають нових властивостей, які допомагають їм вижити в стаціонарних умовах. Основними рисами таких штамів є їхня полірезистентність як до антибіотиків, так і до [[Дезінфекційні засоби|дезінфікуючих засобів]]. Так, на початку 2011 року ВООЗ повідомила про спалах полірезистентного штаму ''E. coli'' до [[Бета-лактамні антибіотики|карбапенемів]] та інших β-лактамів, яка була обумовлена наявністю [[ензим]]у NDM1 (New Delhi metallo-β-lactamase). Ці штами були чутливі лише до [[тигециклін]]у та [[колістин]]у. |
||
== Епідеміологічні особливості == |
|||
| ⚫ | |||
Джерелом внутрішньолікарняних інфекцій найчастіше є медичний персонал, інші носії збудника, хворі з гострою або хронічною інфекцією (в т. ч. ранової). Відвідувачі стаціонарів дуже рідко бувають джерелом виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. Механізми передачі інфекції: |
|||
* [[Повітряно-крапельний механізм передачі інфекції|повітряно-крапельний]], |
|||
* [[Фекально-оральний механізм|фекально-оральний]], |
|||
* [[Контактний механізм передачі інфекції|контактний]], |
|||
* [[Гемоконтактний механізм передачі інфекції|гемоконтактний]]. |
|||
Провідними шляхами зараження в умовах стаціонарів є контактно-побутовий, повітряно-крапельний та повітряно-пиловий. Факторами передачі слугують повітряні аерозолі та пил, вода, продукти харчування, обладнання та медичні інструменти. Можливе гемоконтактне передавання, особливо для вірусних гепатитів В, С та D. |
|||
| ⚫ | |||
Внутрішньолікарняна інфекція (ВЛІ) характеризується тяжким клінічним перебігом та високою летальністю. Контингентом підвищеного ризику щодо виникнення ВЛІ є новонароджені та породіллі, старі люди, хворі з [[імунодефіцит]]ом, хірурги, особливо у відділеннях [[інтенсивна терапія|інтенсивної терапії]]. Дуже серйозною внутрішньолікарняною інфекцією є нозокоміальний [[сальмонельоз]], якій перебігає як тяжка [[Сепсис|септична]] хвороба з появою численних [[Гній (медицина)|гнійних]] вогнищ у різних органах і часто призводить до смерті.<ref>Lee MB, Greig JD. A review of nosocomial Salmonella outbreaks: infection control interventions found effective. Public Health. 2013 Mar;127(3):199-206.</ref> |
Внутрішньолікарняна інфекція (ВЛІ) характеризується тяжким клінічним перебігом та високою летальністю. Контингентом підвищеного ризику щодо виникнення ВЛІ є новонароджені та породіллі, старі люди, хворі з [[імунодефіцит]]ом, хірурги, особливо у відділеннях [[інтенсивна терапія|інтенсивної терапії]]. Дуже серйозною внутрішньолікарняною інфекцією є нозокоміальний [[сальмонельоз]], якій перебігає як тяжка [[Сепсис|септична]] хвороба з появою численних [[Гній (медицина)|гнійних]] вогнищ у різних органах і часто призводить до смерті.<ref>Lee MB, Greig JD. A review of nosocomial Salmonella outbreaks: infection control interventions found effective. Public Health. 2013 Mar;127(3):199-206.</ref> |
||
| Рядок 41: | Рядок 50: | ||
* [[Фекально-оральний механізм|фекально-оральний]] (молочні суміші, контаміновані розчини для пиття, зонди), |
* [[Фекально-оральний механізм|фекально-оральний]] (молочні суміші, контаміновані розчини для пиття, зонди), |
||
* [[Повітряно-крапельний механізм передачі інфекції|повітряно-крапельний]], |
* [[Повітряно-крапельний механізм передачі інфекції|повітряно-крапельний]], |
||
* [[Гемоконтактний механізм передачі інфекції|трансфузійний]] та інші. |
* [[Гемоконтактний механізм передачі інфекції|трансфузійний]] та інші.--> |
||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
Версія за 20:40, 17 вересня 2018
| Внутрішньолікарняна інфекція | |
|---|---|
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | XB25 |
| МКХ-10 | Y95 |
| MeSH | D003428 |
Внутрішньолікарня́на інфе́кція (ВЛІ; також — нозокоміальна інфекція, іноді — госпітальна інфекція) — будь-яке клінічно розпізнане інфекційне захворювання, що виникло у хворого під час його лікування або процесу обстеження в лікарняному закладі після 48 годин перебування в стаціонарі за умови відсутності ознак хвороби на момент надходження в стаціонар та якщо він не знаходився в інкубаційному періоді; або розвинулось безпосередньо після виписки з лікарні. Також це будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, що розвинулося внаслідок його роботи в даному закладі незалежно від часу появи симптомів захворювання. Якщо зараження хворого відбулося при безпосередньому наданні медичної допомоги або обстеженні, то це трактують ще й як ятрогенну інфекційну хворобу (від грец. ιατρος — «медик» + грец. γενής — переносно «походження»), тобто таку, яку свідомо чи несвідомо спричинив конкретний медичний працівник.
До внутрішньолікарняних інфекцій не відноситься:
- Випадки надходження хворого до стаціонару в інкубаційному періоді.
- Інфекційні ускладнення, які є закономірним розвитком основного захворювання.
- Випадки внутрішньоутробної інфекції та інфікування новонародженого при проходженні через пологові шляхи (вертикальний механізм зараження).
Актуальність
За оцінками CDC, у США щорічно реєструється близько 1,7 млрд випадків внутрішньолікарняних інфекцій та 99 тис. смертей. Спричиняються вони багатьма мікроорганізмами, але 2/3 з них становить грамнегативна мікрофлора.
Етіологія
Наразі відомо понад 200 мікроорганізмів, які можуть бути причиною внутрішньолікарняних інфекцій. У доантибіотичну еру цими збудниками переважно були стрептококи та анаероби. Після широкого застосування антибіотикотерапії основними збудниками внутрішньолікарняних інфекцій стали умовно-патогенні штами St. aureus, St. epidermidis, St. saprophiticus, Escherichia coli, Enterococcus faecalis, Enterococcus durans, Klebsiella sp., Proteus mirabilis, Providencia spp, Acinetobacter, Citrobacter, Serratia marcescens тощо.
Внутрішньолікарняними інфекціями може бути ротавірусна, цитомегаловірусна, кампілобактеріоз, вірусні гепатити В, С і D, а також ВІЛ-інфекція, грибкові та паразитарні хвороби. Збудники внутрішньолікарняних інфекцій постійно мутують та у лікувальних відділеннях відбувається їхній природній відбір з утворенням так званих госпітальних штамів, ще стійкіших до антибіотиків. Госпітальні штами — це мікроорганізми, що генетично змінилися в результаті циркуляції у лікувальних закладах у результаті мутацій або перенесення плазмід, внаслідок чого вони набувають нових властивостей, які допомагають їм вижити в стаціонарних умовах. Основними рисами таких штамів є їхня полірезистентність як до антибіотиків, так і до дезінфікуючих засобів. Так, на початку 2011 року ВООЗ повідомила про спалах полірезистентного штаму E. coli до карбапенемів та інших β-лактамів, яка була обумовлена наявністю ензиму NDM1 (New Delhi metallo-β-lactamase). Ці штами були чутливі лише до тигецикліну та колістину.
Епідеміологічні особливості
Джерелом внутрішньолікарняних інфекцій найчастіше є медичний персонал, інші носії збудника, хворі з гострою або хронічною інфекцією (в т. ч. ранової). Відвідувачі стаціонарів дуже рідко бувають джерелом виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. Механізми передачі інфекції:
Провідними шляхами зараження в умовах стаціонарів є контактно-побутовий, повітряно-крапельний та повітряно-пиловий. Факторами передачі слугують повітряні аерозолі та пил, вода, продукти харчування, обладнання та медичні інструменти. Можливе гемоконтактне передавання, особливо для вірусних гепатитів В, С та D.
Джерела
- Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2 / С. 671—673
- Яфаев Р. Х., Зуева Л. П. Эпидемиология внутрибольничных инфекций. — Л: Медицина. — 1989. — 268 с. (рос.)
- Шевельова Н. Ю. Ятрогенні інфекції // Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К. : «МОРІОН», 2010. — 1632 с.
|
