Гімн України

Державний Гімн України
Країна	Україна
Слова	Павло Чубинський, 1862
Мелодія	Михайло Вербицький, 1863
Затверджений	15 січня 1992 (офіційна редакція) 6 березня 2003 (Закон про гімн)
Відмінений	Гімн Української РСР
Музичний приклад
Гімн України (виконує ансамбль ім. Верьовки) noicon
Державний Гімн України у Вікісховищі

Держа́вний Гі́мн Украї́ни — один із головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля»: слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційна музична редакція ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, текст гімну затверджено Законом України «Про Державний Гімн України» 6 березня 2003 року (; .

Історія

Ювілейна монета НБУ присвячена 140 річниці першого публічного виконання національного Гімну України

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, в якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…», яка згодом стала польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання). Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Словаки», що була гімном Словаччини та Югославії.

Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» («за вредное влияние на умы простолюдинов») на проживання в Архангельську губернію.

Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. Вперше надрукований у 1863, з нотами — в 1865.

Перше публічне виконання відбулось 10 березня 1865 у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. На платівку вперше записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року у виконанні Модеста Менцинського. У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР. Зокрема, 17 червня 1917 року авторитетне американське видання The New York Times опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України:

Nay, thou art not dead, Ukraine,
See, the glory's born again,
And the skies, O brethren,
Smile once more!

As in Springtime melts the snow
So shall melt away the foe,
And we shall be masters
Of our homes.

Soul and body, yea, our all
Offer we at freedom's call—
We, whose sires were mighty
Cossack braves.

Також, «Ще не вмерла Україна» Чубинського&Вербицького наряду з «Вічним революціонером» Франка&Лисенка, у виконанні хору Стеценка, лунали під час проголошення Акту Злуки.

1939 року «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.

Радянська доба

Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної країни в його складі, то «Ще не вмерла Україна» був відкинутий як варіант, щоб не викликати сепаратистські настрої серед українців. Потрібен був текст, в якому б стверджувалося, що Україна — держава, що входить до складу СРСР, що вона там «Між рівними рівна, між вільними вільна» та обов'язково повинна була висвітлена комуністична партія. Це завдання виконав Павло Тичина. Його варіант «Живи, Україно, прекрасна і сильна», покладений на музику Антона Лебединця, став державним гімном Української РСР у період з 1949 до 1991 роки.

Доба Незалежності

Виконання Гімну України в новорічну ніч 1 січня 2014

15 січня 1992 року музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) Державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення у Конституції України. Всю оркестровку здійснив О. Морозов. Тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», котрий запропонував президент Леонід Кучма. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Президентом було запропоновано змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.

Гімн України набув значної популярності в ході масових протестів 2004 та 2013 років. Композитор Валентин Сильвестров, що виходив на акції протесту в Києві, так охарактеризував український гімн:

Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Насправді його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів (наспівує). У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам'ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають.

Текст

• Павло Чубинський, автор слів гімну.
  Павло Чубинський, автор слів гімну.
• 
  Копія 1991 р. репринтного видання Львівського журналу «Мета» 1863 р., перша публікація вірша.
• 
  Михайло Вербицький, автор музики гімну.

Оригінальний текст Чубинського Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля! Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці! Душу й тіло ми положим за нашу свободу І — покажем, що ми, браття, козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло, Гей, гей, пора встати, Пора волю добувати! Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане, Нащо оддав Україну ворогам поганим?! Щоб вернути її честь, ляжем головами, Наречемось України славними синами. Душу й тіло ми положим за нашу свободу І — покажем, що ми, браття, козацького роду! Спогадаймо тяжкий час, лихую годину, тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну, Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва! Щоб не стратить марно нам свого юнацтва! Душу й тіло ми положим за нашу свободу І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Текст П. Чубинського II Ще не вмерла Україна, И слава, и воля! Ще намъ, браття-молодці, Усміхнетця доля! Згинуть наші вороги, Якъ роса на сонці; Запануємъ, браття, й ми У своій сторонці. Душу, тіло ми положимъ За свою свободу И покажемъ, що ми браття Козацького роду. Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло! Гей-гей пора встати, Пора волю добувати! Наливайко, Залізнякъ И Тарасъ Трясило Кличуть насъ изъ-за могилъ На святеє діло. Изгадаймо славну смерть Лицарства-козацтва, Щобъ не втратить марне намъ Своего юнацтва. Душу, тіло і д. Ой Богдане, Богдане, Славний нашъ гетьмане! На-що віддавъ Україну Москалямъ поганимъ?! Щобъ вернути іі честь, Ляжемъ головами, Назовемся Украіни Вірними синами! Душу, тіло і д. Наші браття Славяне Вже за зброю взялись; Не діжде ніхто, щобъ ми По-заду зістались. Поєднаймось разомъ всі, Братчики-Славяне: Нехай гинуть вороги, Най воля настане!

Державний Гімн України (до 6 березня 2003 року) Ще не вмерла України ні слава, ні воля. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому; Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, Ще у нашій Україні доленька наспіє. Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже, За Карпати відоб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж ворогами. Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 року

Слова гімну на постаменті Державного прапора України, встановленого у Змієві на честь 20-ї річниці Незалежності

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

м. Київ, 6 березня 2003 року: Президент України Л.КУЧМА: № 602-IV

Гімн України іншими мовами

Російською (художній переклад): Нет, не сгинет Украины ни слава, ни воля. Скоро, братья-украинцы, улыбнётся доля. Украины враги сгинут, как роса на солнце. Властвовать мы будем, братья, на нашей сторонке! Душу-тело мы положим за нашу свободу, И покажем, что мы, братья, казацкого роду.

Білоруською: Яшчэ не загінулі Украіны ні слава ні воля. Яшчэ нам, браты маладыя, усміхнецца доля. Нашы ворагі загінуць, як раса на сонцы, Гаспадарыць будзем самі у сваёй старонцы. Душу з целам пакладзем мы за нашу свабоду, Усе пакажуць, мы з братамі казацкага роду.

Англійською: Ukraine's glory has not yet perished, nor her freedom. Upon us, fellow compatriots, fate shall smile once more. Our enemies will vanish, like dew in the morning sun, And we too shall rule, brothers, in a free land of our own. Souls and bodies we'll lay down, all for our freedom, And we will show that we, brothers, are of the Cossack nation!

Англійською (художній переклад Джорджа Юрія Райта): Ukraine's glory, Ukraine's freedom did not disappear, Fate will smile on us Ukrainians, our skies will be clear. Our enemies will vanish like a sun-dried foam, We will be the only masters in our dear home. We will give our souls and bodies for our freedom And will show that we are, brothers, in the Cossack breed born!

Варіанти виконання

• «Ще не вмерла Україна!». Михайло Зазуляк. Студія Columbia, США, 1915 рік
• «Вже воскресла Україна!». Михайло Зазуляк. 1926 рік
• Рок-версія Микити Рубченка
• Гімн України у виконанні 14 національностей України
• Гімн України в оркестрово-інструментальному аранжуванні А. Авдієвського
• Гімн України у виконанні Apocalyptica

Пропозиції до зміни

Певна частина українського суспільства була невдоволена тим, що «прибрали сильні уривки» як от «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону. В рідній хаті панувати не дамо нікому». Відповідно, з початку запровадження офіційних слів гімну (2003 рік) час від час трапляються дискусії щодо виправлення та доповнення Державного Гімну України.

У лютому 2010 року співак Анатолій Кочерга розкритикував песимізм гімну України та як варіант навів українську народну пісню літературного походження «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка.

В січні 2011 року народний депутат фракції «Батьківщина» Дмитро Ветвицький запропонував рядок «Ще не вмерла України і слава, і воля» замінити на «Слава Богу в Україні є правда і воля. І вже нам браття-українці посміхнулась доля»: «Коли цей Гімн будуть виконувати з такими словами, люди фактично молитимуться богу, і це піде на користь усім: і народним депутатам, і школярам, які за новим законодавством мають спів».. Народний депутат, колишній член Партії регіонів Вадим Колесніченко підтримав його та прокоментував: "Я вважаю, що гімн має об'єднувати, надихати і бути дороговказом для держави і для суспільства. Ми можемо бути традиціоналістами, але ці два рядки, про які йдеться, — вони не об'єднують, і вони не дають життєдайності. Вони мені нагадують слова Грушевського, який казав: «Українці найбільше вміють організовувати похоронні заходи. У цьому вони найкращі».

У серпні 2012 року КПУ пропонувала обговорити на референдумі герб і гімн України. Лідер партії Петро Симоненко, додав, що «лише референдум зможе покласти край двадцятирічним суперечкам щодо державних символів».

У грудні 2012 року Олег Канівець, депутат від фракції Батьківщина, зареєстрував законопроект, який передбачає зміну однієї літери: йдеться про перший рядок гімну «Ще не вмерла України Ні слава, Ні воля…», де Канівець пропонує змінити «України» на «Україна».

Переписати слова Гімну бажав Нестор Шуфрич, щоб він починався приблизно так: «Вічно буде Україна, Її слава й воля».

У проекті Національної Конституції від ВО «Свобода» міститься пункт про Національний Славень Української Держави — повний текст твору П. Чубинського «Ще не вмерла Україна…» на музику М. Вербицького.

Див. також

• Ще не вмерла Україна
• Герб України
• Прапор України
• Запорозький марш
• Церковний гімн України
• Пісня-гімн «З нами Бог»

Джерела та література

1. Верменич Я.П. Чубинський як дослідник національної правової культури України / Я. Верменич // Український історичний збірник. – № 3 – Київ: Інститут історії України НАН України, 2000. – C. 189–202.
2. Доброван Н., Доброван О. Соколов В. Державна символіка України і національна свідомість (з досвіду краєзнавчих та соціологічних досліджень) / Н. Доброван, О. Доброван, О. Соколов // Спеціальні історичні дисципліни. Питання теорії та методики. Збірка наукових праць та спогадів. – Число 6 (7). – 2001. – С. 129–135.
3. Белявская А.В. Государственные символы Украины: правила использования, ритуалы, традиции / А. В. Белявская, В.В. Болгов, А.Н. Коваленко // Вісник Української академії геральдики, товарного знаку та логотипу. – 2006. – № 64 (серпень-вересень). – С. 2–38. – Табл. І – VІІ.
4. Національна символіка незалежної України: Методичні рекомендації для викладачів і студентів неісторичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.І. Бушин, І.Ю. Мащенко, В.Ф. Юзвенко – Черкаси: ЧІТІ, 2001. – 48 с.
5. Галюк М. Творець Національного гімну / М. Галюк // Культура і життя. – 2005. – 3–5. – С. 1.
6. Гломозда К.Е., Яневский Д.Б. Украинская национально-государственная символика: особенности исторической традиции / К.Е. Гломозда, Д.Б. Яневский // Философская и социологическая мысль. – 1990. – №1. – С. 110 – 117.
7. Гломозда К.Е., Яневский Д.Б. Украинская национально-государственная символика: особенности исторической традиции / К.Е. Гломозда, Д.Б. Яневский // Философская и социологическая мысль. – 1990. – №2. – С. 96–106.
8. Гломозда К.Е., Яневский Д.Б. Украинская национально-государственная символика: особенности исторической традиции / К.Е. Гломозда, Д.Б. Яневский // Философская и социологическая мысль. – 1990. – №3. – С. 111 – 119.
9. Головченко В. Історико-правова ґенеза державної символіки України [Текст] / В. Головченко // Віче. – 2009. – № 8. – С. 8–11.
10. Гриневич Л. Державні гімни як символи політичної влади і боротьби в Україні (перша половина ХХ ст.) / Л. Гриневич // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — № 9 — Київ: Інститут історії України НАН України, 2003. — C. 135-145.
11. Гриневич В. Про історію творення та політико-ідеологічне звучання державних гімнів СРСР та УРСР / В. Гриневич // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — № 9 — Київ: Інститут історії України НАН України, 2003. — C. 295–312.
12. Державні символи України / Упор. А.П. Ярещенко. – Xарків.: Факт, 2008. – С. 7–17.
13. Державний гімн перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4, с. 271–272
14. Державний гімн України: популярний історичний нарис / В.Н. Балязин та ін.. – К.: Музична Україна, 2006. – 56 с.
15. Етнорелігійна і національна символіка / А. Пономарьов // Українці: Історико-етнографічна монографія у 2-х кн. Кн. 1. – Опішне.: Українське народознавство, 1999. – С. 87–94.
16. Звоницкий Э.М. Рассказы о гимнах. Учебно-методическое издание / Э. М. Звоницкий. – Б. м. в.: Везелица, 2001. – 56 с.
17. Зелінський О. Виникнення та перші кроки суспільного життя національного гімну «Ще не вмерла України…» / О. Зелінський // Актуальні проблеми внутрішньої політики. – 2004. - №4. – С. 11-27.
18. Ковальський В. Останній атрибут держави: Державний Гімн України / В. Ковальський // Юридичний вісник України. – 2007. – 8-14 вересня. – С. 3.
19. Куєвда В. Світотворчий міф та національна символіка / В. Куєвда // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. – Спецвипуск №3(69). – 2005. – С. 72-75.
20. Маляренко В. Державний гімн як дзеркало нації / В. Маляренко // Право України. Юридичний журнал. – 2013. – №5. – С. 374-380.
21. Національна символіка України // Україна. Повна енциклопедія / упор. В.М. Скляренко та ін. – Xарків.: Фоліо, 2007. – 463 с.
22. Розовик Д.Ф. Про створення української національно-державної символіки у роки визвольної боротьби (1917–1920 рр.) / Д.Ф. Розовик// Український історичний журнал. – 1999. – № 4. – С. 115–121.
23. Салтан Н. М., Салтан О. М. Живи Україно незламна і сильна… Парламентські дебати навколо затвердження тексту Державного гімну України 4 та 6 березня 2003 року // Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал. — 2016. — № 4 (130). — С. 16-36. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/109962/03-Saltan.pdf?sequence=1
24. Салтан А.Н. Как Кучма с Медведчуком слова для государственного гимна выбирали [Электронный ресурс] / А. Н. Салтан. – Режим доступа к статье: http://kievvlast.com.ua/text/kak_kuchma_s_medvedchukom_slova_dlja_gosudarstvennogo_gimna_vibirali37334.html. — Заглавие с экрана. — 25.03.16.
25. Сергійчук В.І. Національна символіка України: науково-художня книга / В.І. Сергійчук. – К.: Веселка, 1992. – 109 с.
26. Совінська Н. Українська національна символіка в контексті історичної правди /Н. Совінська // Психологія і суспільство. Український науково-економічний та соціально-психологічний часопис. – 2003. - №2 (12). – С. 4-11.
27. Стецюк П. Державні символи України: конституційно-правова характеристика / П. Стецюк // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 6. – С 103–115.
28. Хорошевский А.Ю. 100 знаменитых символов Украины / А.Ю. Хорошевский. – Х.: Фолио, 2007. – 511 с.
29. Чередниченко Д. Безсмертне слово поета як основа народної пісні і Державного гімну України / Д.Чередниченко // Народна творчість та етнографія. – 2004. – № 1/2. – С. 18–21.
30. Чубинський, Павло Ще не вмерла Україна. Акціонерне товариство «Обереги», Київ, 1991.
31. Шевчук А. Національні музичні символи України / Антоніна Шевчук // Палітра педагога. – 2008. – № 4. – С. 3–5.

Посилання

• Історія створення та редакцій Гімну України
• Ще не вмерла Україна (ноти, слова)
• Від Сяну до Дону. Пісня, яка єднає Україну
• Перше виконання Гімну України - 1990 рік (Р.Демчишин)
• "Ще не вмерла Україна" • Ukrainian National Anthem UBC 1991