Вадовиці: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 82: Рядок 82:


== Табір для військовополонених і цивільних ==
== Табір для військовополонених і цивільних ==
{{детальніше|Вадовиці (табір)}}

На околицях міста розташовувався [[Вадовиці (табір)|концентраційний табір]], збудований австрійською владою на початку Першої світової війни для утримання військовополонених із російської та італійської армій. Табір складався з 18-ти мурованих та дерев’яних бараків. В 1919—1920 в ньому утримували західних українців — з 15000 осіб померли від голодного [[тиф]]у близько 1500.
На околицях міста розташовувався [[Вадовиці (табір)|концентраційний табір]], збудований австрійською владою на початку Першої світової війни для утримання військовополонених із російської та італійської армій. Табір складався з 18-ти мурованих та дерев’яних бараків. В 1919—1920 в ньому утримували західних українців — з 15000 осіб померли від голодного [[тиф]]у близько 1500.



Версія за 09:06, 17 жовтня 2018

Вадовиці
пол. Wadowice
Герб
Герб
Вадовиці
Вадовиці
Розташування міста Вадовиці
Основні дані
49°53′ пн. ш. 19°30′ сх. д. / 49.883° пн. ш. 19.500° сх. д. / 49.883; 19.500
Країна Польща Польща
Регіон Малопольське воєводство
Магдебурзьке право 1430
Площа 10,54 км²
Населення 19 154 (2008[1])
· густота 1817 осіб/км²
Висота НРМ 250-318  м
Міста-побратими Ассізі, Сан-Джованні-Ротондо, П'єтрельчина, Карпінето-Романо, Сона, Канале-д'Агордо, Чикаго-Гайтс, Марктль, Кечкемет
Телефонний код (48) 33
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів KWA
GeoNames 3082722
OSM r2766024  ·R
SIMC 0926921
Поштові індекси 34-100
Міська влада
Вебсайт wadowice.pl
Мапа
Мапа


CMNS: Вадовиці у Вікісховищі

Вадовиці (пол. Wadowice) — місто в південній Польщі, на річці Скава. Адміністративний центр Вадовицького повіту Малопольського воєводства. Розташоване вздовж міжнародної траси сполучення Краків через Бельсько-Бяла і Цешин до Брно. Відоме як місце народження та дитинства Папи Івана Павла ІІ.

Географія

Клімат

Клімат Вадовиців
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −0,1 2,1 7,1 13,5 18,7 21,6 23,0 22,8 18,8 13,8 6,8 1,8 12,5
Середня температура, °C −3,3 −1,6 2,4 7,9 13,1 16,2 17,5 16,9 13,1 8,3 3,2 −1 7,7
Середній мінімум, °C −6,7 −4,8 −1,3 3,0 7,6 10,8 12,2 11,8 8,6 4,2 0,2 −4 3,5
Днів з опадами 8 7 7 8 10 11 10 9 8 7 9 10 104
Джерело: www.yr.no

Історія

У 1772—1867 роках — адміністративний центр Вадовицького округу Королівства Галичини та Володомирії у складі Габсбурзької монархії (з 1804 року — Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини).

Окрема кінна дивізія армії УНР базується у Вадовицях у 1921 році, після відступу з України.

Табір для військовополонених і цивільних

Докладніше: Вадовиці (табір)

На околицях міста розташовувався концентраційний табір, збудований австрійською владою на початку Першої світової війни для утримання військовополонених із російської та італійської армій. Табір складався з 18-ти мурованих та дерев’яних бараків. В 1919—1920 в ньому утримували західних українців — з 15000 осіб померли від голодного тифу близько 1500.

Після репатріації військовополонених російської армії уряд Польщі використовував його для утримування військовополонених польсько-радянської війни 1920 року та розміщення інтернованих військових частин Армії Української Народної Республіки. На початку 1921 року там перебувало близько 4,5 тисяч українських вояків.

Внаслідок переповнення, браку харчів, опалення та медичної допомоги у таборі була високою смертність: на військовому цвинтарі Вадовиць поховано близько 5 тис. осіб, з них 1,5 тис. вояків УГА та Армії УНР, серед яких – генерал М. Єлчанінов. Цвинтар зберігся до наших днів.

Міста-побратими

Відомі люди

Дідичі

Народилися

Померли

Перебували

Примітки

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1]. [недоступне посилання]
  2. Kamiński A. Myszkowski Piotr z Przeciszowa i z Mirowa h. Jastrzębiec (ok. 1450–1505) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/2, zesz. 93. — S. 382. (пол.)

Джерела