Калакура Ярослав Степанович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон, доповнення
оформлення, стиль
Рядок 36: Рядок 36:


== Біографія ==
== Біографія ==

[[Файл:Ярослав Калакура і Юрій Пероганич.jpg|thumb|Ярослав Калакура і [[Пероганич Юрій Йосипович|Юрій Пероганич]] перед [[Радіодиктант національної єдності|радіодиктантом національної єдності]] в КНУ імені Т. Шевченка (9 листопада 2017)]]


Народився в селі [[Рудники (Підгаєцький район)|Рудники]] Підгаєцького повіту Тернопільського воєводства (Польща) — нині Підгаєцький район на Тернопіллі. Закінчив Коломийське педучилище (1955), історичний факультет [[Чернівецький університет|Чернівецького університету]] (1963), аспірантуру в [[Київський університет|КДУ ім. Т. Г. Шевченка]] (1968). У 1968 р. захистив кандидатську, а в 1980 р. — докторську дисертації; з 1970 р. — доцент, з 1981 р. — професор.
Народився в селі [[Рудники (Підгаєцький район)|Рудники]] Підгаєцького повіту Тернопільського воєводства (Польща) — нині Підгаєцький район на Тернопіллі. Закінчив Коломийське педучилище (1955), історичний факультет [[Чернівецький університет|Чернівецького університету]] (1963), аспірантуру в [[Київський університет|КДУ ім. Т. Г. Шевченка]] (1968). У 1968 р. захистив кандидатську, а в 1980 р. — докторську дисертації; з 1970 р. — доцент, з 1981 р. — професор.


В 1955—1956 рр. учителював у сільській школі на Коломийщині; у 1956—1964 рр. був на комсомольській роботі; у 1964—1969 рр. — викладач, доцент Івано-Франківського педінституту; у 1969—1972 рр. — відповідальний працівник ЦК КП України; у 1972—1981 рр. — заступник директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ, доцент, професор Інституту; у 1981—1989 рр. — проректор з навчальної роботи [[Київський університет|КДУ ім. Т. Г. Шевченка]], директор Інституту суспільних наук; 1989—2002 рр. — професор кафедри загальної історії, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, з 2003 р. — професор цієї кафедри. За сумісництвом — головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, ст. науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.
В 1955—1956 рр. учителював у сільській школі на Коломийщині; у 1956—1964 рр. був на комсомольській роботі; у 1964—1969 рр. — викладач, доцент Івано-Франківського педінституту; у 1969—1972 рр. — відповідальний працівник ЦК КП України; у 1972—1981 рр. — заступник директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ, доцент, професор Інституту; у 1981—1989 рр. — проректор з навчальної роботи [[Київський університет|КДУ ім. Т. Г. Шевченка]], директор Інституту суспільних наук; 1989—2002 рр. — професор кафедри загальної історії, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, з 2003 р. — професор цієї кафедри. За сумісництвом — головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, ст. науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.
[[Файл:Ярослав Калакура і Юрій Пероганич.jpg|left|міні|Ярослав Калакура і [[Пероганич Юрій Йосипович|Юрій Пероганич]] перед [[Радіодиктант національної єдності|радіодиктантом національної єдності]] в КНУ імені Т. Шевченка (9 листопада 2017)]]


== Науковий доробок ==
== Науковий доробок ==

Версія за 13:12, 12 листопада 2018

Калакура Ярослав Степанович
Калакура Ярослав Степанович
Калакура Ярослав Степанович
Народився 24 вересня 1937(1937-09-24) (86 років)
с. Рудники, Підгаєцький район, Тернопільська область.
Країна Польща ПольщаУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність історик, викладач університету
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Галузь історія, краєзнавство, народознавство, історіографія, джерелознавство
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Гомотюк О. Є.
Аспіранти, докторанти Латиш Юрій Володимирович
Нагороди Почесна грамота Верховної Ради України (2009), Почесна грамота Верховної Ради України (2012)

CMNS: Калакура Ярослав Степанович у Вікісховищі

Яросла́в Степа́нович Калаку́ра (нар.24 вересня 1937, с. Рудники, нині Підгаєцького району Тернопільської області) — відомий український історик, українознавець, історіограф, джерелознавець та архівознавець, акад. АН ВШ України з 1997 р.

Біографія

Народився в селі Рудники Підгаєцького повіту Тернопільського воєводства (Польща) — нині Підгаєцький район на Тернопіллі. Закінчив Коломийське педучилище (1955), історичний факультет Чернівецького університету (1963), аспірантуру в КДУ ім. Т. Г. Шевченка (1968). У 1968 р. захистив кандидатську, а в 1980 р. — докторську дисертації; з 1970 р. — доцент, з 1981 р. — професор.

В 1955—1956 рр. учителював у сільській школі на Коломийщині; у 1956—1964 рр. був на комсомольській роботі; у 1964—1969 рр. — викладач, доцент Івано-Франківського педінституту; у 1969—1972 рр. — відповідальний працівник ЦК КП України; у 1972—1981 рр. — заступник директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ, доцент, професор Інституту; у 1981—1989 рр. — проректор з навчальної роботи КДУ ім. Т. Г. Шевченка, директор Інституту суспільних наук; 1989—2002 рр. — професор кафедри загальної історії, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, з 2003 р. — професор цієї кафедри. За сумісництвом — головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, ст. науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

Ярослав Калакура і Юрій Пероганич перед радіодиктантом національної єдності в КНУ імені Т. Шевченка (9 листопада 2017)

Науковий доробок

Тематика наукових досліджень охоплює ключові проблеми історії України, українознавства, методології, історіографії, джерелознавства та архівознавства.

Є автором понад 500 наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць, у тому числі 85 індивідуальних і колективних монографій, 20 підручників та навчальних посібників; укладач ряду документальних збірників. Серед них:

  1. Общественные науки в высшей школе.(співавтор). — К.:Вища школа,1980.- 296 с.;
  2. Историография истории Украинской ССР. (співавтор).- К.:Наукова думка,1986.- 557 с.;
  3. Джерелознавство історії України. Довідник. (Заст.керівн.автор. кол.).- К.,1998.-212 с;
  4. Архівознавство. Підручник. (керівн. автор. колект.) — К.,1998.- 316 с.; друге, доп.- (за ред. Я.Калакури, І. Матяш).-К.,2002.-356 с.;
  5. Історія української культури. Зб. документів і матеріалів. — К.:Вища школа, 2000.- 607 с.;
  6. Історичне джерелознавство. Підручник. (керівн. автор. кол.).- К.:Либідь, 2002.- 436 с.;
  7. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник.(співавтор). — К.:Вища школа, 2002.- 430 с.;
  8. Нариси історії архівної справи в Україні.(співавтор). — К.: «КМ академія», 2002.- 610 с.;
  9. Українська історіографія.: Курс лекцій.- К.:Генеза, 2004.- 496 с.; Вид. друге, доповн. — 2012.
  10. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник. Вид. шосте, доп.(співавтор).-К.:Знання-Прес,2007.- 358 с.;
  11. Історичні засади українознавства. К.: НДІУ.- 2007.- 381 с. ;
  12. Історія українознавства (співавтор). — К.: Академвидав, 2011. −512 с.;
  13. Українознавче дослідження: теорія та методологія. — Тернопіль: «Джура», 2012. — 294 с.;
  14. Науковий інструментарій українознавця (співавтор).- К.: ННІУВІ, 2012. — 376 с.;
  15. Україна найдавнішого часу — ХVІІІ століття: цивілізаційний контекст пізнання (співавтор). — Кн. І. — К.- Чернівці-Тернопіль: Астон, 2012. — 700 с. та ін.

Підготував 15 докторів та 49 кандидатів наук. Був головою спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій, членом експертної ради ВАК. Нині працює у двох спеціалізованих радах, є членом редколегії трьох міжвідомчих наукових збірників і одного журналу.

Звання і нагороди

Заслужений працівник вищої школи України (1984), Відмінник народної освіти України (1997), Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2003).

Нагороджений:

  • Почесною грамотою Верховної Ради УРСР (1987).
  • Орденом «За заслуги» ІІІ ст. (2002).
  • Почесною грамотою Верховної Ради України (2009, 2012).
  • АН ВШ України преміями ім. Василя Веретенникова (2000), Григорія Сковороди (2007).

Посилання


Джерела