Марчук Євген Кирилович

Євген Кирилович Марчук
Євген Кирилович Марчук Євген Кирилович Марчук
Міністр оборони України
25 червня 2003 — 23 вересня 2004
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Володимир Шкідченко
Наступник	Олександр Кузьмук
Прем'єр-міністр України
6 березня 1995 (до 8 червня, в. о.) — 27 травня 1996
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Віталій Масол
Наступник	Павло Лазаренко
Народився	28 січня 1941 (83 роки) Долинівка
Помер	5 серпня 2021(2021-08-05) (80 років) Київ, Україна
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	політик
Країна	СРСР і Україна
Alma mater	Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Політична партія	СДПУ(о)
У шлюбі з	Івшина Лариса Олексіївна
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Євге́н Кири́лович Марчу́к (*28 січня 1941, Долинівка) — колишній Прем'єр-міністр України (керував урядом: березень 1995 — травень 1996), генерал армії України, кандидат юридичних наук.

Біографія

Народився 28 січня 1941 р. в с. Долинівка Гайворонського району Кіровоградської області у селянській родині. В 1963 р. закінчив Кіровоградський педагогічний інститут.

Від 1963 р. працював у Комітеті державної безпеки УРСР: 14 років був на оперативній і 17 років на керівній роботі в системі розвідки та контррозвідки. Пройшов усі службові щаблі КДБ УРСР: від молодшого лейтенанта до генерала. Генерал армії України (звання присвоєно указом Президента України 23 березня 1994 р.).

У 1990—91 рр. обіймав посаду державного міністра з питань оборони, державної безпеки та надзвичайних ситуацій. Від листопада 1991 р. до липня 1994 р. — голова Служби безпеки України (СБУ).

У 1994—95 рр. Є. Марчук — віце-прем'єр-мі­ністр, перший віце-прем'єр-міністр. Від березня 1995 р. — в.о. прем'єр-міністра України, з червня 1995 р. по травень 1996 р. — Прем'єр-міністр України.

У грудні 1995 р. Є. Марчука обрано народним депутатом Верховної Ради України від Полтавської області. У березні 1998 р. обрано народним депутатом Верховної Ради України за списком Соціал-демо­кра­тичної партії України (об'єднаної).

Від квітня до грудня 1998 р. очолював фракцію СДПУ(О), від липня 1998 р. — комітет з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України.

Брав участь у президентській кампанії 1999 р. як кандидат у президенти. У першому турі набрав 2 138 356 голосів (8,13 %).

Від 10 листопада 1999 по 25 червня 2003 — секретар Ради національної безпеки та оборони України.

З червня 2003 р. по вересень 2004 р. — Міністр оборони України.

Лідер Партії свободи.

19 травня 2008 призначений радником (поза штатом) президента Ющенка

Відзнаки та нагороди

Нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, Орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (01.2001), Командорським Хрестом із зіркою за заслуги перед Республікою Польща, 7-ма медалями, іменною вогнепальною зброєю. Лауреат Міжнародної української премії ім. Г.Сковороди (1997).

Кандидат юридичних наук.

Володіє англійською та німецькою мовами.

Посилання

• Урядовий портал

Ресурси інтернету

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С»
• Марчук Євген Кирилович — Парадокси сучасного українського війська «Воєнна історія» №4_6 за 2004 рік