Ракун: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Sehrg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Sehrg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
| ncbi = 9653 |
| ncbi = 9653 |
||
}} |
}} |
||
'''Ракун'''<ref>{{стаття|автор=Загороднюк І., Харчук С.|назва=Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи|видання= Науковий вісник НУБіП України|рік=2011|випуск=164|номер=3|сторінки=124–135|doi=|посилання=http://terioshkola.org.ua/library/review/zag-2011-euromam-famgen.pdf}}</ref><ref>[http://terioshkola.org.ua/ua/fauna/taxalist.htm Список ссавців України. Види, відомі за останні три століття] // [[Теріологічна школа]]: Веб-сайт Українського теріологічного товариства НАН України. — Київ, 2012.</ref><ref>{{ЕСУМ5|20}}</ref>{{sfn|Желеховский і Недїльский|1886|с=795}}, '''єнот'''<ref>{{книга|автор=Маркевич О.П.|заголовок=Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура|місце=Київ|видавництво=Наук. думка|рік=1983|сторінки=172|посилання=http://sehrg.at.ua/_ld/0/44_1983-Markevich-.pdf}}</ref>, також '''полоскун'''{{sfn|Желеховский і Недїльский|1886|с=692}}<ref>{{книга|автор=Покорный, А (пер. Поляньскій, М.)|заголовок=Зоологія|місце=Прага|видавництво=Изъ книгопечатнѣ Богеміи|рік=1874|сторінки=12|сторінок=|посилання=http://sehrg.at.ua/Bio/Polyansky-Zoology-1874.pdf}}</ref> |
'''Ракун'''<ref>{{стаття|автор=Загороднюк І., Харчук С.|назва=Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи|видання= Науковий вісник НУБіП України|рік=2011|випуск=164|номер=3|сторінки=124–135|doi=|посилання=http://terioshkola.org.ua/library/review/zag-2011-euromam-famgen.pdf}}</ref><ref>[http://terioshkola.org.ua/ua/fauna/taxalist.htm Список ссавців України. Види, відомі за останні три століття] // [[Теріологічна школа]]: Веб-сайт Українського теріологічного товариства НАН України. — Київ, 2012.</ref><ref>{{ЕСУМ5|20}}</ref>{{sfn|Желеховский і Недїльский|1886|с=795}}, '''єнот'''<ref>{{книга|автор=Маркевич О.П.|заголовок=Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура|місце=Київ|видавництво=Наук. думка|рік=1983|сторінки=172|посилання=http://sehrg.at.ua/_ld/0/44_1983-Markevich-.pdf}}</ref>, також '''полоскун'''{{sfn|Желеховский і Недїльский|1886|с=692}}<ref>{{книга|автор=Покорный, А (пер. Поляньскій, М.)|заголовок=Зоологія|місце=Прага|видавництво=Изъ книгопечатнѣ Богеміи|рік=1874|сторінки=12|сторінок=|посилання=http://sehrg.at.ua/Bio/Polyansky-Zoology-1874.pdf}}</ref> (''Procyon'') — рід нічних ссавців родини [[ракунові (родина)|ракунових]] (Procyonidae). |
||
== Різноманіття назв == |
== Різноманіття назв == |
Версія за 15:41, 14 листопада 2018
Ракун | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ракун звичайний (P. lotor)
| ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ракун[1][2][3][4], єнот[5], також полоскун[6][7] (Procyon) — рід нічних ссавців родини ракунових (Procyonidae).
Різноманіття назв
Етимологія латинської назви роду: дав.-гр. κύων — «пес», дав.-гр. πρό — «перед, до»[8].
Назва «єнот», вживана в більшості українських наукових джерел, походить від назви іншої тварини, генети — африканського хижака з групи Viverra getetta. Генети були відомі в Європі за генетовим хутром), назва якого поступово трансформувалася у «єнота»: «генета» → «генот» → «єнот». Довгий час американських єнотів за певну схожість хутра і розмірів з африканськими та південноєвропейськими «єнотами» (віверами) відносили до Віверових). Проте, ракуни-єноти виявилися представниками іншого роду та іншої родини, аніж генети, назва «єнот» за якими в українській мові не закріпилася[джерело?].
За однією з версій, завдяки ще одній особливості ракунів — смугастому хвосту, їх (чи, точніше, один із видів роду Procyon) прозвали «полоскунами» (від рос. «полосатий» = смугастий)[джерело?], але більш імовірним виглядає пояснення цієї назви їхньою звичкою «полоскати» свою здобич у воді — на що вказує також і видова латинська назва Procyon lotor.
В Україні і низці інших країн «єнотом» також називають інший вид — єнота уссурійського (Nyctereutes procyonoides), також відомий як єнотовидий собака[джерело?].
Попри присутність назви «ракун» у джерелах ХІХ ст., в українській мові вона до цього часу є маловживаною. До початку ХХІ ст. Procyon був відомий в українській мові як «єнот», тоді як Nyctereutes procyonoides (що в побуті чи в мисливському жаргоні також називався «єнот») в науковій літературі описувався як «Єнотовидний собака» (що випливає з його латинської видової назви — procyonoides, тобто, «єнотоподібний» чи «ракуноподібний»)[джерело?].
Склад роду
Найпоширенішими видом роду Procyon є ракун звичайний, відомий також як «полоскун» (Procyon lotor), який є одним з трьох видів цього роду, поширеним у помірних широтах.
Інші види єнотів зустрічаються тільки у тропіках і значно менш відомі. Наприклад, ракун ракоїд (Procyon cancrivorus) водиться у Південній Америці, від Коста-Рики до північної Аргентини. Він менший за ракуна звичайного, відрізняється подовженим тілом, гладеньким коротким хутром, непухнастим хвостом.
Декілька ракунів, а саме, Ракун барбадоський, Procyon gloveralleni (Nelson & Goldman, 1930), Ракун Насау Procyon maynardi (Bangs, 1898), Ракун гваделупський, Procyon minor (Miller, 1911) і Ракун Трес Маріас, Procyon insularis (Merriam, 1898) раніше вважалися окремими підвидами, тепер же підвидами Ракуна звичайного.
Таксономія
рід Procyon — Ракун
- підрід Procyon (Storr, 1780)
- вид Procyon lotor — Ракун звичайний, єнот-полоскун
- підвид Procyon lotor gloveralleni — Ракун барбадоський
- підвид Procyon lotor insularis — Ракун Трес Маріас
- підвид Procyon lotor maynardi — Ракун Насау
- підвид Procyon lotor minor — Ракун гваделупський
- вид Procyon pygmaeus — Ракун пігмейський
- вид Procyon lotor — Ракун звичайний, єнот-полоскун
- підрід Euprocyon (Gray, 1865)
- вид Procyon cancrivorus — Ракун ракоїд, єнот-ракоїд
Примітки
- ↑ Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. — 2011. — Вип. 164. — № 3. — С. 124–135.
- ↑ Список ссавців України. Види, відомі за останні три століття // Теріологічна школа: Веб-сайт Українського теріологічного товариства НАН України. — Київ, 2012.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 20. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Желеховский і Недїльский, 1886, с. 795.
- ↑ Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 172.
- ↑ Желеховский і Недїльский, 1886, с. 692.
- ↑ Покорный, А (пер. Поляньскій, М.). Зоологія. — Прага : Изъ книгопечатнѣ Богеміи, 1874. — С. 12.
- ↑ Youth, H. Field Guide to the Natural World of Washington. — Baltimore : JHU Press, 2014. — Т. 3. — С. 268. — ISBN 9781421412030.
Джерела
- Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 698. — ISBN 0801857899.
- Желеховский Є., Недїльский С. Малоруско-нїмецкий словар. — Львів : з друкарнї тoв. им. Шевченка, 1886. — Т. 2. — 1117 с.
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |