Куна (гроші)

Ку́на — грошова одиниця Стародавньої Русі і слов'янських народів.

Назва походить від шкурки куниці, тому прихильники теорії «шкіряних грошей» помилково бачили в куні винятково хутра, що виконували в Русі функції монети. Сучасна наука припускає можливість локального вживання шкурок хутрових звірів замість грошей, однак куна, як свідчать письмові джерела, була переважно металевою монетою. Куною називали і диргеми, і західноєвропейські динарії, і руські срібники. Перелічені монети часто зустрічаються у скарбах, знайдених на території України.

У грошовій системі Русі куни були поширені поряд з ногатами, різанами і віверицями. Куни рахували на лічильні гривні; в ХІ столітті на таку гривню йшло 25 К., а у 12 ст. — 50. Вагова гривня срібла (бл. 200 г) у 12 ст. за цінністю металу дорівнювала 4 гривням кун. На початку XII століття з грошового обігу Давньої Русі майже повністю зникла карбована монета. Термін «куни» до середини XIII століття часто вживався і для означення слова «гроші», замінюючи термін «сребро» (срібло). Лічильна система кун проіснувала до початку карбування монет у Північно-Східній Русі наприкінці XIV — початку XV століть.

Від слов'янської «куни» походить фризька назва монет «cona».

Див. також

• Хорватська куна

Джерела

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.— Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
• Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил.— С. 96-97. (рос.)

Посилання

• Куна // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.