Командарм другого рангу: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
м →Історія: змінив стиль у відповідності звань |
|||
Рядок 97: | Рядок 97: | ||
==Галерея== |
==Галерея== |
||
<gallery> |
<gallery> |
||
Файл: |
Файл: Red Army ComArmy2 1940.png| [[Петлиця]] командарма другого рангу для шинелі |
||
Файл: RA_A_F9ComArmy2_1940_col.png |[[Петлиця]] командарма другого рангу на гімнастерку |
Файл: RA_A_F9ComArmy2_1940_col.png |[[Петлиця]] командарма другого рангу на гімнастерку |
||
Файл: RA A F9ComArmy2 1940 chevr.png |[[Нарукавний шеврон]] командарма другого рангу з 3 грудня 1935 |
Файл: RA A F9ComArmy2 1940 chevr.png |[[Нарукавний шеврон]] командарма другого рангу з 3 грудня 1935 |
Версія за 10:48, 22 листопада 2018
Команда́рм другого рангу — військове звання в РСЧА. Скорочення від «командувач армією». Введено в 1935 році, скасовано в 1940 році. Вище комкора, нижче за командарма 1-го рангу.
Історія
Введено Постановою ЦВК СРСР і СНК СССР від 22 вересня 1935 року «Про введення персональних військових звань начальницького складу РСЧА», скасовано Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 року «О встановленні військових звань вищого командного складу Червоної армії». При введенні цього військового звання у 1935 році воно було присвоєне 10 воєначальникам. Через три роки всі вони були розстріляні.
Наприкінці 30-х років, у зв'язку із зростанням чисельності РСЧА зросла й кількість командармів 2 рангу (21 особа до червня 1940). При введенні генеральських звань у 1940 році більшість командармів 2 рангу (12 осіб) отримала звання генерал-лейтенантів, деякі — і вищі звання (7 — генерал-полковники і 2 — генерали армії).
Військовому званню командарм 2-го рангу відповідав ряд інших військових звань — флагман флоту 2-го рангу, армійський комісар 2-го рангу, армінженер, армінтендат, армвоєнюріст, армврач, армветврач. Званню командарма 2-го рангу у 1935–1940 роках відповідало спеціальне звання комісара держбезпеки 2-го рангу[1].
Постановою ЦВК СРСР і СНК СССР від 20 листопада 1935 «О затвердженні осіб вищого командного і начальницького складу РСЧА у військових званнях» затверджені у військовому званні командарм 2 рангу:
- Дибенко Павло Юхимович — командувач військами Приволзького військового округу
- Левандовський Михайло Карлович — командувач військами Закавказького військового округу
- Дубовий Іван Наумович — командувач військами Харківського військового округу
- Федько Іван Федорович — командувач Приморською групою військ Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії
- Корк Август Іванович — начальник Військової академії РСЧА імені М. В. Фрунзе
- Каширін Микола Дмитрович — командувач військами Північно-Кавказького військового округу
- Седякін Олександр Гнатович — заступник начальника Генерального штабу РСЧА
- Алксніс Яків Іванович — начальник Управління повітряних сил РСЧА
- Халепський Інокентій Андрійович — начальник Автобронетанкового управління РСЧА
- Вацетіс Іоаким Іоакимовіч — знаходився у розпорядженні Народного комісара оборони СРСР.
Співвідношення
Рід військ | Відповідне звання / посада |
---|---|
Командний склад | |
Народний комісаріат внутрішніх справ | Комісар державної безпеки 2-го рангу[2], введене постановою ЦВК та РНК СРСР від 7 жовтня 1935 року (військовослужбовці прикордонних та внутрішніх військ НКВС мали військові звання, які вживалися в РСЧА) Директор міліції |
Військово-морський флот | Флагман флоту 2-го рангу |
Начальницький склад | |
сухопутні війська та ВПС | Армінженер |
ВМФ | Інженер-флагман флоту |
військово-політичний склад усіх родів військ | Армійський комісар 2-го рангу |
військово-господарський склад усіх родів військ | Армінтендант |
військово-юридичній склад усіх родів військ | Армвоєнюрист |
військово-медичний склад усіх родів військ | Армврач |
військово-ветеринарний склад усіх родів військ | Армветврач |
Знаки розрiзнення
Знаками розрізнення вищого командуючого складу РСЧА були позначені на петлицях з золотим кантом у вигляді металевих емальованих ромбів, а також у вигляді галунних кутів на рукавах.
Знаками розрізнення командарма другого рангу були чотири ромби у петлицях, як у командармів 1-го рангу, але на відміну від них — без зірки над ромбами. На рукаві був шеврон у вигляді чотирьох золотих галунних кутів (у командармів першого рангу один широкий галунний кут з золотою зіркою над ним).
Слід зауважити, що знаки розрізнення вищого командуючого складу РСЧА зразку 22 вересня 1935 року, майже повторювали (за винятком маршалів Радянського Союзу та командармів першого рангу) знаки розрізнення командно-стройових посад зразку 20 червня 1924. До введення персональних звань по чотири ромби на петлицях носили представники вищого командуючого складу 14-ї категорії, на посадах: командувача військами військового округу, армії, фронту, також члени РВС округу[3] [4]. Золоті канти на петлицях, як і кути на рукавах до 1935 року не використовувалися.
Список командармів 2-го рангу
- 20.11.1935 — Алксніс Яків Іванович (1897–1938), розстріляний
- 20.11.1935 — Вацетіс Іоаким Іоакимовіч (1873–1938), репресований
- 20.11.1935 — Дубовий Іван Наумович (1896–1938), репресований
- 20.11.1935 — Дибенко Павло Юхимович (1889–1938), репресований
- 20.11.1935 — Каширін Микола Дмитрович (1888–1938), репресований
- 20.11.1935 — Корк Август Іванович (1887–1937), репресований
- 20.11.1935 — Левандовський Михайло Карлович (1890–1938), репресований
- 20.11.1935 — Седякін Олександр Гнатович (1893–1938), репресований
- 20.11.1935 — Федько Іван Федорович (1897–1939), підвищений в званні до командарма 1 рангу, репресований
- 20.11.1935 — Халепський Інокентій Андрійович (1893–1938), репресований
- 10.06.1937 — Великанов Михайло Дмитрович (1893–1938), репресований
- 10.06.1937 — Кулик Григорій Іванович (1890–1950), підвищений у званні до командарма 1 рангу, став Маршалом Радянського Союзу, пізніше неодноразово знижувався в званнях, репресований, розстріляний
- 28.07.1937 — Тимошенко Семен Костянтинович (1895–1970), підвищений у званні до командарма 1 рангу, став Маршалом Радянського Союзу
- 22.02.1938 — Локтіонов Олександр Дмитрович (1893–1941), перейменований у генерал-полковника, репресований
- лютий 1939 — Захаркин Іван Григорович (1889–1944), перейменований у генерал-лейтенанта, потім генерал-полковник
- лютий 1939 — Єфремов Михайло Григорович (1891–1942), перейменований у генерал-лейтенанта, загинув на фронті
- лютий 1939 — Ковальов Михайло Прокопійович (1897–1967), перейменований у генерал-лейтенанта, потім генерал-полковник
- лютий 1939 — Курдюмов Володимир Миколайович (1895–1970), перейменований у генерал-лейтенанта
- лютий 1939 — Смородінов Іван Васильович (1894–1953), перейменований у генерал-лейтенанта, потім генерал-полковник
- лютий 1939 — Апанасенко Йосип Родіонович (1890–1943), перейменований у генерал-полковника, підвищений до генерала армії, загинув на фронті
- лютий 1939 — Городовиков Ока Іванович (1879–1960), перейменований у генерал-полковника
- лютий 1939 — Конєв Іван Степанович (1897–1973), перейменований у генерал-лейтенанта, потім Маршал Радянського Союзу
- лютий 1939 — Качалов Володимир Якович (1893–1941), перейменований у генерал-лейтенанта, загинув на фронті, посмертно звинувачений у зраді, сім'я репресована, реабілітований у 1953 році
- лютий 1939 — Калінін Степан Адріанович (1890–1975), перейменований у генерал-лейтенанта, репресований у 1944 році
- лютий 1939 — Тюленєв Іван Володимирович (1892–1978), перейменований у генерала армії
- лютий 1939 — Хозін Михайло Семенович (1896–1979), перейменований у генерал-лейтенанта, потім генерал-полковник
- лютий 1939 — Штерн Григорій Михайлович (1900–1941), перейменований у генерал-полковника, репресований
- лютий 1939 — Яковлєв Всеволод Федорович (1895–1974), перейменований у генерал-лейтенанта
- 7 грудня 1939 — Болдін Іван Васильович (1892–1965), перейменований у генерал-лейтенанта, потім генерал-полковник
- 16 січня 1940 — Ґрендаль Володимир Давидович (1884–1940), перейменований у генерал-полковника
- лютий 1940 — Мерецков Кирил Панасович (1897–1968), перейменований у генерала армії, потім Маршал Радянського Союзу
- березень 1940 — Воронов Микола Миколайович (1899–1968), перейменований у генерал-полковника
- березень 1940 — Павлов Дмитро Григорович (1897–1941), перейменований у генерал-полковника, потім генерала армії, репресований, розстріляний
- 4 квітня 1940 — Смушкевич Яків Володимирович (1900–1941), перейменований у генерал-лейтенанта, репресований
Галерея
-
Петлиця командарма другого рангу для шинелі
-
Петлиця командарма другого рангу на гімнастерку
-
Нарукавний шеврон командарма другого рангу з 3 грудня 1935
-
Командувач Особливої Червонопрапорної далекосхідної армії Блюхер В.К. у 1930 році. Знаки розрізнення на петлицях вказують лише на посаду військовика
Молодше звання Комкор |
РСЧА СРСР Командарм другого рангу |
Старше звання Командарм першого рангу |
Див. також
Примітки
- ↑ Ганічев П.П. Військові звання—М.: ДТСААФ, 1989. —С.49-53 — 164с. —ISBN 5-7030-0073-4
- ↑ Вєрємєєв Ю. Г. Анатомія армії Таблиці військових звань Російської Армії. Робітничо-Селянська Червона Армія 1935–1940 р.
- ↑ Мурашев Г.А. Титули, чини, нагороди. 3-тє видання—СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. . —С.206— 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) —ISBN 5-89173-148-7
- ↑ Ганічев П.П. Військові звання—М.: ДТСААФ, 1989. —С.44 — 164с. —ISBN 5-7030-0073-4
Джерела
- Мурашев Г.А. Титули, чини, нагороди. 3-тє видання—СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) —ISBN 5-89173-148-7 (рос.)
- Ганічев П.П. Військові звання—М.: ДТСААФ, 1989. — 164с. —ISBN 5-7030-0073-4 (рос.)