Кірпічніков Анатолій Миколайович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Сфереон (обговорення | внесок) м додано Категорія:Співробітники ІІМК РАН за допомогою HotCat |
Сфереон (обговорення | внесок) м додано Категорія:Доктори історичних наук Росії за допомогою HotCat |
||
Рядок 16: | Рядок 16: | ||
[[Категорія:Російські археологи]] |
[[Категорія:Російські археологи]] |
||
[[Категорія:Співробітники ІІМК РАН]] |
[[Категорія:Співробітники ІІМК РАН]] |
||
[[Категорія:Доктори історичних наук Росії]] |
|||
[[ru:Кирпичников, Анатолий Николаевич]] |
[[ru:Кирпичников, Анатолий Николаевич]] |
Версія за 07:54, 30 листопада 2018
Кирпичников Анатолій Миколайович (рос. Кирпичников Анатолий Николаевич; 25 червня 1929, Санкт-Петербург) — російський археолог, доктор історичних наук.
Біографія
Закінчив Ленінградський університет у 1953 році. Після цього працював у Артилерійському історичному музеї. Від 1958 року є співробітником Інституту історії матеріальної культури РАН: у 1974—2005 роках — завідувач відділу слов'яно-фінської археології, від 2005 — головний науковий співробітник. Керівник Староладозької археологічної експедиції Інституту (від 1972). Доктор історичних наук (1975), заслужений діяч науки і техніки Російської Федерації (1991).
Основний напрям наукових досліджень — військова справа (зброя, оборонні споруди, фортеці) Київської Русі IX—XIII століть. Завдяки віднайденим слов'янським написам на мечах X — початку XI століть (зберігаються у Національному музеї історії України) довів власне виробництвово зброї у Київській Русі.
Брав участь в розропках в Україні: у Переяслав-Хмельницькому (1949), поблизу с. Білогородка Київської області (1952–53), поблизу Шепетівки у Хмельницькій області (1957–64).
Джерела
Г. Ю. Івакін. Кирпичников Анатолій Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
Література
- АНАТОЛІЮ МИКОЛАЙОВИЧУ КІРПІЧНИКОВУ — 80! / Археологія, 2010, № 1