Генетичний дрейф

Генети́чний дрейф, дрейф генів або алельний дрейф — зміна відносної частоти, з якою певний варіант гену (алель) знаходиться в популяції, що є наслідком того, що алелі у нащадків є випадковим набором алелей батьків та через вплив випадковості на виживання та розмноження. Через генетичний дрейф варіації гену можуть повністю зникнути, зменшуючи таким чином генетичну розмаїтість.

Генетичний дрейф є одним з механізмів еволюції, що приводить до змін у частоті алелей з часом. На відміну від природного відбору, що приводить до виникнення великого числа алелей через їх невеликий внесок до успішності, зміни, зумовлені генетичним дрейфом, не викликаються тиском навколишнього середовища та можуть бути корисними, нейтральними або шкідливими.

Ефект генетичного дрейфу найбільший у невеликих популяціях та найменший у найбільших. Його відносна важливість в процесі еволюції, порівняно з природним відбором, залишається суперечливою. Один із засновників синтетичної теорії еволюції, Роналд Фішер, в 1930-х роках дійшов висновку, що генетичний дрейф відіграє невелику роль, і цей погляд домінував кілька десятиліть. Проте в 1968 році популяційний генетик Мотоо Кімуру навів дані з нейтральної теорії молекулярної еволюції, за якими генетичний дрейф відіграє дуже важливу роль нарівні з природним відбором.