Мечников Ілля Ілліч

|портрет=

Мечников Ілля Ілліч
рос. Илья Ильич Мечников
Пан Мечников 1908 року світлина з видання «Les Prix Nobel» (1909, Амстердам)
Народився	3 (15) травня 1845(1845-05-15) Іванівка, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	2 (15) липня 1916(1916-07-15) (71 рік) Париж, Французька республіка ·інфаркт міокарда
Поховання	Париж
Країна	Франція
Підданство	Російська імперія
Діяльність	біолог, лікар-імунолог, зоолог, хімік, винахідник, лікар, фізіолог, мікробіолог, ентомолог, ботанік
Alma mater	Харківський університет Університет Ґіссена Геттінгенський університет Мюнхенська академія
Галузь	імунологія, мікробіологія, геронтологія, патологія, ембріологія і імунна система
Заклад	ОНУ ім. І. І. Мечникова Імператорський Санкт-Петербурзький університетd Інститут Пастера Імператорський Новоросійський університет
Науковий ступінь	доктор зоології
Науковий керівник	Ценковський Лев Семенович і Луї Пастер
Відомі учні	Микола Гамалія Іван Савченко Олександр Безредка
Аспіранти, докторанти	Жуль Борде Хавкін Володимир Аронович Безредка Олександр Михайлович Eugène Wollmand Юзеф Нусбаум-Гіларовичd Тарасевич Лев Олександрович
Членство	Лондонське королівське товариство Петербурзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Туринська академія наук
Відомий завдяки:	фагоцитоз
Батько	Мечников Ілля Івановичd
Мати	Мечникова Емілія Львівнаd
Брати, сестри	Мечников Іван Іллічd Мечников Лев Ілліч
У шлюбі з	Білокопитова Ольгаd
Родичі	Невахович Михайло Львовичd, Невахович Олександр Львовичd і Кузнєцова Марія Миколаївна
Нагороди	Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону Нобелівська премія з фізіології або медицини (1908) медаль Коплі
Мечников Ілля Ілліч у Вікісховищі

Ілля Ілліч Мечников (3 (15) травня 1845(18450515), Іванівка, Харківська губернія, Російська імперія — 2 (15) липня 1916(19160715), Париж, Французька республіка) — український, росiйський та французький науковець, один з основоположників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології і мікробіології, творець наукової школи. Член-кореспондент (1883), почесний член (1902) Петербурзької АН.

Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.

Відкрив (1882) явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883). Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів. Професор Новоросійського університету (1870—1882, нині — Одеський університет ім. Мечникова). Почесний член кількох зарубіжних академій, наукових товариств та інститутів.

Лауреат Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет (1908, спільно з німецьким лікарем, бактеріологом і біохіміком Паулем Ерліхом).

Життєпис

Народився 15 (3) травня 1845 р. у маєтку Панасівка (нині село Мечнікове) села Іванівка на Слобожанщині (нині Дворічанський район Харківської області України). За батьком, Іллею Івановичем Мечниковим, офіцером з Петербургу, походить з шляхетного україно-молдавського роду Спадаренків. Засновником української гілки цього роду є Ніколає Мілеску-Спетару (рум. Neculai Milescu Spătarul), а прізвище «Мечников» є російською версією молдавського «рум. Spătaru, зброєносець». Мати — Емілія Левівна Мечникова (Невахович), донька єврейського письменника Лева Неваховича, родом з Летичіва.

1856 року вступив до другого класу Другої Харківської гімназії, закінчив її 1862 року із золотою медаллю.

1862-1864 — прослухав курс природничого відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. 1864 року, склавши екстерном іспити на відмінно, 18-річним студентом опублікував у Німеччині своє перше наукове дослідження.

Домігшись наукового відрядження за кордон, Мечников вивчав морську фауну. За рекомендацією Миколи Пирогова, Мечникову надали державну стипендію для ведення науково-дослідної роботи в західноєвропейських лабораторіях.

1867 року захистив магістерську дисертацію, а 1868 — став доктором зоології.

1867 — обраний доцентом Новоросійського університету в Одесі, а за рік — доцентом Петербурзького університету. Разом з Олександром Ковалевським Мечников поклав початок новій науці — порівняльної ембріології (порівняльній історії розвитку тварин).

1882 — відкрив явище фагоцитозу, тобто процесу поглинання і перетравлення клітинами організму чужорідних для нього частинок. На цьому відкритті засновані методи запобігання людей від інфекції.

1886 — спільно з Миколою Гамалією заснував в Одесі першу в країні бактеріологічну станцію (сьогодні — Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології імені І. І. Мечникова). 1887 року змушений покинути Російську імперію через патріотичну проукраїнську позицію.

1888 — переїхав до Франції для роботи в Пастерівському інституті; займався загальнопатологічними питаннями, вивчав проблеми довголіття і ввів в медичний обіг термін «геронтологія», створивши однойменну науку. З 1905 р. — заступник директора Пастерівського інституту.

1908 — Мечникову (спільно з німецьким вченим Паулем Ерліхом) було присуджено Нобелівську премію у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.

Помер у Парижі 15 липня 1916 року у віці 71 року після кількох інфарктів міокарда. Урну з прахом поставили в Пастерівському інституті.

Сім'я

• Перша дружина — Людмила Федорович, племінниця видатного російського ботаніка, його друга Андрія Бекетова.
• Друга дружина — Ольга Бєлокопитова, донька власника маєтку у селі Попівка (тепер Смілянський район, Черкащина).

• 
  Ілля Ілліч Мечников
• 
  Мечников за роботою (1913)
• 
  Пам'ятна дошка в Мессині, присвячена відкриттю фагоцитозу
• 
  1860-ті
• 
  Між 1910-1915
• 
  Портрет Мечникова
• 
  Ілля Мечников та Луї Пастер
• Пам'ятник Мечникову навпроти Пастерівського інституту в Харкові
  Пам'ятник Мечникову навпроти Пастерівського інституту в Харкові

Наукова діяльність

Наукову діяльність Мечников почав дуже рано. У дев'ятнадцять років (1864 р.), закінчивши Харківський університет і маючи вже кілька друкованих робіт, він виїхав за кордон, де пробув три роки.

1882 — виявив явища фагоцитозу, про що доповів у 1883 році на VII з'їзді російських природознавців і лікарів в Одесі.

Для підготовки кандидатської роботи Мечников вирушив влітку 1864 р. до острову Гельголанд у Північному морі. Протягом наступних трьох років Мечников займався вивченням ембріології безхребетних. 5 вересня велика група зоологів прибула з Гельголанду в Гіссен на з'їзд натуралістів.

Мечников став працювати в лабораторії Рудольфа Лейкарта в Гіссене. Досліджуючи розмноження деяких круглих черв'яків, Мечников відкрив у цих тварин раніше невідоме науці явище гетерогонії, тобто чергування поколінь з переміжними формами розмноження.

1865 — переїхав для продовження досліджень у Неаполь, де спільно з молодим російським зоологом Олександром Ковалевським проводив досліди з ембріонального розвитку морських безхребетних. За роботу, в якій вони показали, що зародкові листки багатоклітинних тварин є, по суті, гомологічними (демонструють структурну відповідність), як і повинно бути у форм, зв'язаних загальним походженням, вони в 1867 р. отримали премію імені Карла Бера, що присуджується Академією наук за роботи з ембріології.

1867 — захистивши дисертацію про ембріональний розвиток риб і ракоподібних, Мечников отримав докторський ступінь Петербурзького університету, де потім викладав зоологію і порівняльну анатомію.

У 1868-1870 рр., з короткими перервами, Мечников продовжив за кордоном дослідження з ембріології різних груп безхребетних.

Взимку 1870 почав читати зоологію студентам університету в Одессі.

З 1870 по 1882 — ординарний професор кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету (сьогодні — Одеський університет ім. Мечникова) в Одесі. У 1881 р. реакційні дії уряду посилилися, і Мечников, подавши у відставку, 1882 року переїхав у італійську Мессіну.

1886 — повернувся до Одеси, щоб очолити знову організований Бактеріологічний інститут, де він вивчав дію фагоцитів собаки, кролика і мавпи на бактерії, що спричинюють бешиху і епідемічний поворотний тиф. Його співробітники працювали також над вакцинами проти холери курей і сибірки овець.

1887 — переслідуваний газетярами і місцевими лікарями, які дорікали Мечникову щодо відсутності у нього медичної освіти, він вдруге залишив Російську імперію.

Проте, незважаючи на вкрай несприятливу обстановку, що склалася в Одесі, Мечникову вдалося в ці роки зробити чимало чудових наукових відкриттів, висновків і узагальнень. Продовжуючи дослідження в області порівняльної ембріології, він, зокрема, висловив свою теорію «паренхімелли», що є істотним етапом у розвитку вчення про походження багатоклітинних тварин. Відповідно до цієї теорії, багатоклітинні тварини походять від вимерлого предка — істоти, в будові якого були лише дві частини: шар зовнішніх клітин і внутрішня частина, що складалася з суцільної маси клітин, здатних захоплювати і перетравлювати харчові частинки, — «паренхіма». Об'єкт досліджень Мечников назвав «паренхімеллою», а пізніше — «фагоцителлою».

Свою теорію паренхімелли Мечников протиставив відомій «теорії гастрєї» Геккеля, згідно з якою примітивною, вихідною формою для багатоклітинних тварин зізнавалася гіпотетична «гастрея» — істота, що була побудована з двох шарів клітин і володіла шлунково-кишковою і гастральною порожнинами.

Встановив у ембріональному розвитку деяких безхребетних форму більш примітивну, Мечников зробив висновок, що і вихідний предок багатоклітинних тварин повинен був бути більш примітивно організованим, ніж гастрея Геккеля. Підтвердження своєї теорії І. І. Мечников бачив у відкритому їм тварину з групи черв'яків — планарій, що мав на місці кишкової порожнини суцільну масу клітин, перетравлювати їжу, а також в особливому жгутиковой колоніальному тваринному, відкритому пізніше С. Кентом, за багатьма рисам будови збігається з гіпотетичної фагоцітеллой.

Зустріч у 1888 р. з Луї Пастером в Парижі привела до того, що великий французький вчений запропонував Мечникову завідувати новою лабораторією в Пастерівському інституті. Мечников працював там протягом наступних 28 років (1888-1916), продовжуючи дослідження фагоцитів. Займався проблемами геронтології, вивчаючи явища старіння організму («Этюды о природе человека», 1904; «Этюды оптимизма», 1907).

1891 — обраний почесним доктором Кембриджського університету і брав участь в Лондонському міжнародному конгресі, де він виступив зі зведенням результатів своїх досліджень і вельми успішно полемізував з противниками своєї теорії.

1894 — брав участь в міжнародному конгресі бактеріологів у Будапешті.

1897 — виступив на конгресі в Москві з доповідями з чумних питань і за підсумками своїх робіт про фагоцитарних реакціях проти мікробних отрут — токсинів.

У роботі «Невосприимчивость в инфекционных болезнях» (1901) виклав фагоцитарну теорію імунітету. Створив теорію походження багатоклітинних організмів. Праці з проблеми старіння.

1904 — член Французької академії наук.

1908 року — спільно з Паулем Ерліхом удостоєний Нобелівської премії з фізіології і медицини «за праці з імунітету».

1909 — повернувся на батьківщину, де продовжував дослідження кишкових мікробів і черевного тифу.

1911 — очолив організовану їм експедицію з вивчення туберкульозу серед населення калмицьких степів.

Ілья Ілліч створив вітчизняну школу епідеміологів, мікробіологів, імунологів і патологів; брав активну участь у створенні науково-дослідних установ, що розробляли різні форми боротьби з інфекційними захворюваннями. Низька бактеріологічних і імунологічних інститутів в країнах СНД, в тому числі і в Україні, носить його ім'я. Під його безпосереднім керівництвом пройшли навчання понад сорока лікарів з Росії та України, які спеціалізувалися на лікуванні інфекційних хвороб. Вони залишили помітний слід в науці: О. Безредка, Д. Заболотний, Л. Тарасевич, М. Гамалія, М. Я. Чистович, Г. Н. Габричевский, Я. Бардах, С. В. Коршун і багато інших, що склали згодом цвіт вітчизняної профілактичної медицини.

Мечников створив особливу галузь сучасної біології — експериментальну морфологію, основоположником якої, поряд з О. О. Ковалевським, за загальним визнанням, він є; виявив внутрішньоклітинне травлення в вільних, рухливих клітинах сполучної тканини — так званих амебоцити — безхребетних. Це спостереження є першою ланкою того ланцюжка спостережень і думок, які привели його до створення вчення про фагоцитоз і основам вчення про захисні властивості крові.

Думка Мечникова багато в чому працювала в напрямку ідей В. І. Вернадського, К. Е. Ціолковського. І. І. Мечников працював як зоолог, мікробіолог, патолог, демограф, геронтолог, філософ, лікар, епідеміолог, психоаналітик, ставши, за словами І. М. Сеченова, «гордістю російської науки».

У 1991 р. в СРСР була випущена поштова марка, присвячена лауреатові Нобелівської премії І. І. Мечникову. У 2005 р. в Харкові по вул. Пушкінській навпроти Інституту мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України за ініціативи та за активного сприяння його директора професора Ю. Л. Волянського встановлений пам'ятник цьому відомому видатному вченому.

Кавалер вищого ордена Франції — ордена Почесного легіону, нагороджений орденами Росії, Японії, Італії, Сербії та інших країн, удостоєний звання почесного доктора Кембріджського університету, обраний іноземним членом Лондонського королівського товариства, членом Паризької медичної академії, членом Шведського медичного товариства, почесним членом Петербурзької, Віденської, Паризької, Бельгійської і інших академій наук. Серед численних нагород і відзнак Іллі Ілліча є і медаль Коплі Лондонського королівського товариства.

Звання та нагороди

Почесний член Петербурзької академії наук (1902). Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1908 «За вивчення імунної системи».

Праці

• Перелік основних праць І. І. Мечникова

• История развития Sepiola (магистерская диссертация) / И. И. Мечников. 1867.
• История развития Nebalia: Сравнительно-эмбриологический очерк]  / И. И. Мечников. — СПб., 1868, 48 с.: 2 л. ил. ; То же // Зап. Имп. Акад. Наук. — 1868. — Т. 13, прил. № 1.
• Общий очерк паразитической жизни / И. И. Мечников // Природа. — 1873 ; То же // Академическое собрание сочинений. Т. 1 : Статьи по зоологии и паразитологии. — М. : Медгиз, 1955.
• Исследование о превращении аксолотлей / И. И. Мечников // Зап. Новорос. о-ва естествоиспытателей. — 1876.
• Исследование о развитии планарий / И. И. Мечников // Зап. Новорос. о-ва естествоиспытателей. — 1877.
• Личинка Anisoplia / И. И. Мечников // Зап. Новорос. о-ва естествоиспытателей. — 1879.
• Болезни личинок хлебного жука / И. И. Мечников. — Одесса, 1879.
• О целебных силах организма / И. И. Мечников // Протоколы съезда естествоиспытателей в Одессе. — 1883.
• Лекции по сравнительной патологии воспаления / И. И. Мечников. — М., 1892 ; 2-е изд. — М., Птг. : Гос. изд-во, 1923 . — 173 с. (также на фр. яз.);
• Невосприимчивость в инфекционных болезнях / И. И. Мечников. — М., 1903 ; Невосприимчивость в инфекционных болезнях / И. И. Мечников. — М. Мндгиз, 1953. — 519 с. — (Академическое собрание сочинений /  ред. Н. Н. Жуков-Вережников ; Акад. мед. наук СССР ; Т. 8). (на фр. яз. 1901).
• Этюды оптимизма / И. И. Мечников. — 2-е изд. — М., 1909 (на фр. яз. 1907).
• Этюды о природе человека / И. И. Мечников. — 4-е изд. — М., 1913 (на фр. яз. 1903).
• Сорок лет рационального мировоззрения / И. И. Мечников. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Науч. слово, 1914. — 333 с. (на фр. яз. 1913). 

Вшанування пам'яті

• У Дніпрі (Україна) існує Обласна клінічна лікарня ім. Мечникова.
• Знято науково-популярний фільм «Великі імена Росії. Захист Мечникова» (1988, реж. Ед. Головня, авт. сценар.Євген Шафранський).
• Вулиця Мечникова — вулиці названі на його честь у
  • Києві; також його ім'я носила у 1989—1992 роках станція метро Кловська
  • Львові
  • Одесі

У філателії

• 
  Поштова марка СРСР, 1945, 30 коп.
• 
  Поштова марка СРСР, 1945, 1 руб.
• 
  Поштова марка СРСР (1991)

Див. також

• Нобелівські лауреати — вихідці з України
• Премія НАН України ім. Мечникова

Література

• Золоті імена Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, 1865—2015 : наук. довід. / наук. ред. І. М. Коваль ; упоряд.: М. О. Подрезова, В. В. Самодурова ; бібліогр. ред. А. П. Бахчиванжи. — Одеса: Астропринт, 2015. — С. 10-13.
• Рогальчук Л. З безмежною вірою в силу науки: до 170–річчя від дня народження І. Мечникова (1845—1916) / Л. Рогальчук // Дати і події: перше півріччя 2015 : календар знаменних дат. — К. 2014. — № 1 (5). — С. 130—133.
• Русская философия: энциклопедия / под общ. ред.: М. А. Маслина. сост.: П. П. Апрышко, А. П. Поляков. — Изд. 2-е, дораб. и доп. — М., 2014. — С. 376.
• Орлов А. С. Исторический словарь / А. С. Орлов, Н. Г. Георгиева, В. А Георгиев. — 2-е изд. — М., 2012. — С. 313—314.
• Сухов А. Д. И. И. Мечников и философия / А. Д. Сухов // Философия и общество. –2011. — № 1.
• Петрюк П. Т. Илья Ильич Мечников: биографические, научные и психиатрические аспекты (к 165-летию со дня рождения) / П. Т. Петрюк, И. Ю. Кучма, В. И. Резник // Аннали Мечниковського інституту. — 2010. — № 2. — С. 53–62.
• Бачинська О. А. Мечников Ілля Ілліч / О. А. Бачинська // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 631. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Шабров А. В. Илья Ильич Мечников: Энциклопедия жизни и творчества / А. В. Шабров, А. В. Князькин, А. Т. Марянович. — СПб. : ДЕАН, 2008. — 1264 с.
• Калита В. Эмиль Ру: «Институт Пастера многим Вам обязан». Страницы жизни лауреата Нобелевской премии Ильи Мечникова / В. Калита // Здоров'я України: газ. — 2006. — № 4.
• Безумные грани таланта: Энциклопедия патографий / авт.-сост. А. В. Шувалов. — М. : АСТ: Астрель: Люкс, 2004. — С. 687—688.
• Горелова Л. Е. Нобелевская премия: Нобель. Мечников. Рентген / Л. Е. Горелова // Российский медицинский журнал. — 2002. — № 22. — С. 1029.
• Галушка Р. А. Научная деятельность И. И. Мечникова за рубежом / Р. А. Галушка, И. Ю. Кучма, Л. И. Глазунова //  Аннали Мечниковського інституту. — 2001. — № 2. –  С. 65-69.
• Robert S. Desowitz: The Thorn in the Starfish. The Immune System and How it Works. W.W. Norton & Co, New York 1987.
• Фролов В. А. Опередивший время / В. А. Фролов. — М. : Совет. Россия, 1980. — 268 с.
• Острянин Д. Ф. И. И. Мечников в борьбе за материалистическое мировоззрение / Д. Ф. Острянин. — Киев: Вища школа, 1977. — 235 с.
• Гайсинович А. Е. Мечников Илья Ильич / А. Е. Гайсинович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — М., 1974 ; т. 16.] (рос.)
• Рахманов Л. Н. Реплика в споре по поводу биографических пьес и фильмов / Л. Н. Разманов // Человек науки. — М., 1974. — С. 382.
• Резник С. Е. Мечников / С. Е. Резник. — М. : Молодая гвардия, 1973. — 366 с. — (Жизнь замечательных людей). (рос.)
• Блинкин С. А. И. И. Мечников / С. А. Блинкин. — М. : Просвещение, 1972. — 104 с. (рос.)
• Edward E. Slosson: Major Prophets of Today. Books for Libraries, Freeport, N. Y. 1968.
• Манадеева Р. Ш. Эволюционные взгляды И. И. Мечникова в свете философских вопросов современной биологии: автореф. дис. … канд. филос. наук / Р. Ш. Манадеева. — Томск, 1963. — 22 с.
• Залкинд С. Я. Илья Ильич Мечников. Жизнь и творческий путь / С. Я. Залкинд. — М. :  Совет. наука, 1957. — 159 с.
• Могилевский Б. Л. Жизнь Мечникова. Повесть о великом русском биологе / Б. Л. Могилевский. — Харьков: Обл. изд., 1955. — 296 с.
• Белкин Р. И. И. И. Мечников — великий русский биолог / Р. И. Белкин. — 2-е изд., доп. и испр. — М. : Госкультпросветиздат, 1953. — 127 с.
• Омелянский В. Л. И. И. Мечников, его жизнь и труды (1917) / В. Л. Омелянский  // Омелянский В. Л. Избранные труды. — М. : Изд-во АН СССР, 1953.
• Острянин Д. Ф. Борьба И. И. Мечникова за материализм и естествознание: автореф. дис. … д-ра филос. наук / Д. Ф Острянин. — М., 1953. — 32 с.
• Карлик Л. Н. Мечников / Л. Н. Карлик. — М. : Медгиз, 1946. — 120 с.
• Мечников И. И. Страницы воспоминаний : сб. автобиогр. статей / И. И. Мечников ; [ред. и прим. А. Е. Гайсиновича] ; [отв. ред. чл.-кор. АН СССР Х. С. Коштоянц]. – М.  : Изд-во Акад. наук СССР, 1946. – 279 с., 8 л. ил., портр., факс : ил., портр., факс. - (Научно-популярная серия. Мемуары / Акад. наук СССР).
• Гремяцкий М. А. Илья Ильич Мечников: его жизнь и работа / М. А. Гремяцкий. — М. : Изд. и ф-ка юнош. книги изд-ва «Мол. гвардия», 1945. — 128 с. : ил., портр. — (Великие русские люди).
• Безредка А. История одной идеи / А. Безредка. – Харьков : Науч. мысль, 1926. – VIII, 99, [5] с.
• Мечникова О. Н. Жизнь Ильи Ильича Мечникова / О. Н. Мечникова. — М.–Л. : Госиздат, 1926. — 232 с., [6] л. ил., портр.
• Paul DeKruif: Microbe Hunters. Blue Ribbon, New York 1926.
• Чистович Н. Я. Проф. Илья Ильич Мечников / Н. Я. Чистович. — Берлин: Госиздат РСФСР, 1923. — 82 с.
• Olga Metschnikow: Vie d'Élie Metschnikow 1845—1916. Paris 1920. англ.переклад: Olga Metschnikow: Life of Elie Metchnikoff, 1845—1916
• Книпович Н. М. Мечников, Илья Ильич / Н. М. Книпович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1896. — Т. 19. — С. 225—226 ; 1906. — Доп. т. 2. –  С. 179.

Посилання

• Тырлова А. Илья Мечников. Чувства по натуре (дата обращения 11.02.2017)
• Тырлова А. Лекарство от старости Ильи Мечникова (дата обращения 11.02.2017)
• Мечников, Илья (дата обращения 11.02.2017)
• Биографическая энциклопедия (дата обращения 11.02.2017)
• Мечников Илья Ильич (дата обращения 11.02.2017)
• Телицын В. Судьи и полководцы : [род Мечниковых] (дата обращения 11.02.2017)
• Знаменитости: Мечников Илья Ильич (дата обращения 11.02.2017)
• Биографии. Истории жизни великих людей: Мечников Илья Ильич (дата обращения 11.02.2017)
• Библиотека юного исследователя (дата обращения 11.02.2017)
• Конюхова К. Иля Мечников: отец теории иммунитета / К. Конюхова // Комсомол. Правда. — 2015. — 13 марта. (дата обращения 11.02.2017)
• Хронос: всемирная история в Интернете (дата обращения 11.02.2017)
• Произведения Ильи Ильича Мечникова (дата обращения 11.02.2017)
• Российская государственная библиотека. Электронный каталог. Труды И И. Мечникова (дата обращения 11.02.2017)
• Российская государственная библиотека. Электронный каталог. Литература о нем (дата обращения 11.02.2017)
• Нобелевская премия 1908 года по медицине ^англ. (дата обращения 11.02.2017)
• Илья Ильич Мечников (1845—1916) (дата обращения 11.02.2017)
• Архивы Российской Академии наук. Ф. 584 : Мечников Илья Ильич (1845—1916) (дата обращения 11.02.2017)
• Черкаська Г. Лауреат Премії Нобеля з України (дата обращения 11.02.2017)