Мечников Ілля Ілліч: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
покращена мова статті
Рядок 17: Рядок 17:
}}
}}
{{Othernames|Мечников}}
{{Othernames|Мечников}}
{{НобелівськаПремія}} ''' Ілля Ілліч Мечников''' ({{ДН|15|5|1845|3}}, [[Іванівка (Дворічанський район)|Іванівка]], [[Харківська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{ДН|15|7|1916|2}}, [[Париж]], [[Третя французька республіка|Французька республіка]])&nbsp;— український<ref> Н. І. Паламарчук. [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sisi_2015_39_6 Ілля Мечников — лауреат Нобелівської премії, уродженець України] // Сторінки історії.- 2015.- Вип. 39.- С. 33-41</ref><ref>[http://www.nbuv.gov.ua/node/4064 Народився Ілля Мечников, видатний учений-біолог, лауреат Нобелівської премії. Національна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського]</ref>, росiйський та французький науковець, один з основоположників порівняльної [[Патологія|патології]], еволюційної [[Ембріологія|ембріології]], [[Імунологія|імунології]] і [[Мікробіологія|мікробіології]]<ref>{{cite journal | last = Вергунов | first = В.А. | authorlink = | coauthors = | title = Україна та Франція у житті та творчому доробку нобелівського лауреата І.І. Мечникова (1845-1916): невідома архівна сторінка історії вітчизняної агробіології | journal = Сільськогосподарська мікробіологія: Міжвід. темат. наук. зб. | volume = 8 | issue = | pages = 168-177 | publisher = | location = [[Чернігів]] | date = 2008 | language = | url = http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25899 | jstor = | issn = | doi = | id = | mr = | zbl = | jfm = | accessdate = }}</ref>, творець наукової школи. Член-кореспондент ([[1883]]), почесний член ([[1902]]) [[Петербурзька академія наук|Петербурзької АН]].
{{НобелівськаПремія}} ''' Ілля Ілліч Мечников''' ({{ДН|15|5|1845|3}}, [[Іванівка (Дворічанський район)|Іванівка]], [[Харківська губернія]], [[Російська імперія|Московська імперія]]&nbsp;— {{ДН|15|7|1916|2}}, [[Париж]], [[Третя французька республіка|Французька республіка]])&nbsp;— український<ref> Н. І. Паламарчук. [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sisi_2015_39_6 Ілля Мечников — лауреат Нобелівської премії, уродженець України] // Сторінки історії.- 2015.- Вип. 39.- С. 33-41</ref><ref>[http://www.nbuv.gov.ua/node/4064 Народився Ілля Мечников, видатний учений-біолог, лауреат Нобелівської премії. Національна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського]</ref>, москвинський та французький науковець, один з основоположників порівняльної [[Патологія|патології]], еволюційної [[Ембріологія|ембріології]], [[Імунологія|імунології]] і [[Мікробіологія|мікробіології]]<ref>{{cite journal | last = Вергунов | first = В.А. | authorlink = | coauthors = | title = Україна та Франція у житті та творчому доробку нобелівського лауреата І.І. Мечникова (1845-1916): невідома архівна сторінка історії вітчизняної агробіології | journal = Сільськогосподарська мікробіологія: Міжвід. темат. наук. зб. | volume = 8 | issue = | pages = 168-177 | publisher = | location = [[Чернігів]] | date = 2008 | language = | url = http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/25899 | jstor = | issn = | doi = | id = | mr = | zbl = | jfm = | accessdate = }}</ref>, творець наукової школи. Член-кореспондент ([[1883]]), почесний член ([[1902]]) [[Петербурзька академія наук|Петербурзької АН]].


Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.
Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.


Відкрив ([[1882]]) явище [[Фагоцитоз|фагоцитозу]], розробив фагоцитарну теорію [[Імунітет (медицина)|імунітету]] ([[1883]]). Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів. Професор [[Новоросійський університет|Новоросійського університету]] (1870—1882, нині&nbsp;— [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеський університет ім. Мечникова]]). Почесний член кількох зарубіжних академій, наукових товариств та інститутів.
Відкрив ([[1882]]) явище [[Фагоцитоз|фагоцитозу]], розробив фагоцитарну теорію [[Імунітет (медицина)|імунітету]] ([[1883]]). Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів. Професор [[Новоросійський університет|Новоросійського університету]] (1870—1882, нині&nbsp;— [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеський університет ім. Мечникова]]). Почесний член кількох закордонних академій, наукових товариств та інститутів.


Лауреат [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] у галузі [[Фізіологія|фізіології]] та [[Медицина|медицини]] за праці про імунітет ([[1908]], спільно з німецьким лікарем, [[Бактеріологія|бактеріологом]] і [[Біохімія|біохіміком]] [[Пауль Ерліх|Паулем Ерліхом]]).
Лауреат [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] у галузі [[Фізіологія|фізіології]] та [[Медицина|медицини]] за праці про імунітет ([[1908]], спільно з німецьким лікарем, [[Бактеріологія|бактеріологом]] і [[Біохімія|біохеміком]] [[Пауль Ерліх|Паулем Ерліхом]]).


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився 15 (3) травня 1845&nbsp;р. у маєтку [[Панасівка (Дворічанський район)|Панасівка]] (нині село Мечнікове) села [[Іванівка (Дворічанський район)|Іванівка]] на [[Слобожанщина|Слобожанщині]] (нині [[Дворічанський район]] Харківської області [[Україна|України]]). За батьком, Іллею Івановичем Мечниковим, офіцером з Петербургу, походить з шляхетного україно-[[Валахія|молдавського]] роду [[Спадаренко|Спадаренків]]. Засновником української гілки цього роду є {{не перекладено|Ніколає Мілеску-Спетару|Ніколає Мілеску-Спетару|ru|Спафарий, Николай Гаврилович}} ({{lang-ro| Neculai Milescu Spătarul}}), а прізвище «Мечников» є російською версією молдавського «{{lang-ro|Spătaru}}, зброєносець». Мати&nbsp;— Емілія Левівна Мечникова (Невахович), донька єврейського письменника [[Невахович Лев Миколайович|Лева Неваховича]], родом з [[Летичів]]а.<ref name="ras">[http://www.ras.ru/mechnikov/ed73f19f-47c1-4194-9e50-c8afb68aff06.aspx Биография Ильи Мечникова на сайте РАН.]</ref>
Народився 15 (3) травня 1845&nbsp;р. у маєтку [[Панасівка (Дворічанський район)|Панасівка]] (нині село Мечнікове) села [[Іванівка (Дворічанський район)|Іванівка]] на [[Слобожанщина|Слобожанщині]] (нині [[Дворічанський район]] Харківської області [[Україна|України]]). За батьком, Іллею Івановичем Мечниковим, офіцером з Петербургу, походить з шляхетного україно-[[Валахія|молдавського]] роду [[Спадаренко|Спадаренків]]. Засновником української гілки цього роду є {{не перекладено|Ніколає Мілеску-Спетару|Ніколає Мілеску-Спетару|ru|Спафарий, Николай Гаврилович}} ({{lang-ro| Neculai Milescu Spătarul}}), а прізвище «Мечников» є московською версією молдавського «{{lang-ro|Spătaru}}, зброєносець». Мати&nbsp;— Емілія Левівна Мечникова (Невахович), донька жидівського письменника [[Невахович Лев Миколайович|Лева Неваховича]], родом з [[Летичів]]а.<ref name="ras">[http://www.ras.ru/mechnikov/ed73f19f-47c1-4194-9e50-c8afb68aff06.aspx Биография Ильи Мечникова на сайте РАН.]</ref>


[[1856]] року вступив до другого класу Другої Харківської гімназії, закінчив її 1862 року із золотою медаллю.
[[1856]] року вступив до другого класу Другої Харківської гімназії, закінчив її 1862 року із золотою медаллю.
Рядок 32: Рядок 32:
[[1862]]-[[1864]]&nbsp;— прослухав курс природничого відділення фізико-математичного факультету [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]]. [[1864]] року, склавши екстерном іспити на відмінно, 18-річним студентом опублікував у [[Німеччина|Німеччині]] своє перше наукове дослідження.
[[1862]]-[[1864]]&nbsp;— прослухав курс природничого відділення фізико-математичного факультету [[Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна|Харківського університету]]. [[1864]] року, склавши екстерном іспити на відмінно, 18-річним студентом опублікував у [[Німеччина|Німеччині]] своє перше наукове дослідження.


Домігшись наукового відрядження за кордон, Мечников вивчав морську фауну. За рекомендацією [[Пирогов Микола Іванович|Миколи Пирогова]], Мечникову надали державну стипендію для ведення науково-дослідної роботи в західноєвропейських лабораторіях.
Позискавши наукового відрядження за кордон, Мечников вивчав там морську фауну. За рекомендацією [[Пирогов Микола Іванович|Миколи Пирогова]], Мечникову надали державну стипендію для ведення науково-дослідної роботи в західноєвропейських лабораторіях.


[[1867]] року захистив магістерську дисертацію, а [[1868]]&nbsp;— став доктором зоології.
[[1867]] року захистив магістерську дисертацію, а [[1868]]&nbsp;— став доктором зоології.
Рядок 40: Рядок 40:
[[1882]]&nbsp;— відкрив явище [[Фагоцитоз|фагоцитозу]], тобто процесу поглинання і перетравлення клітинами організму чужорідних для нього частинок. На цьому відкритті засновані методи запобігання людей від інфекції.
[[1882]]&nbsp;— відкрив явище [[Фагоцитоз|фагоцитозу]], тобто процесу поглинання і перетравлення клітинами організму чужорідних для нього частинок. На цьому відкритті засновані методи запобігання людей від інфекції.


[[1886]]&nbsp;— спільно з [[Гамалія Микола Федорович|Миколою Гамалією]] заснував в Одесі першу в [[Російська імперія|країні]] [[Одеська бактеріологічна станція|бактеріологічну станцію]] (сьогодні&nbsp;— Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології імені І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова). [[1887]] року змушений покинути Російську імперію через патріотичну проукраїнську позицію.
[[1886]]&nbsp;— спільно з [[Гамалія Микола Федорович|Миколою Гамалією]] заснував в Одесі першу в [[Російська імперія|країні]] [[Одеська бактеріологічна станція|бактеріологічну станцію]] (сьогодні&nbsp;— Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології імені І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова). [[1887]] року змушений покинути Московську імперію через патріотичну проукраїнську позицію.


[[1888]]&nbsp;— переїхав до Франції для роботи в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті]]; займався загальнопатологічними питаннями, вивчав проблеми довголіття і ввів в медичний обіг термін «геронтологія», створивши однойменну науку. З [[1905]] р.&nbsp;— заступник директора [[Пастерівський інститут|Пастерівського інституту]].
[[1888]]&nbsp;— переїхав до Франції для роботи в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті]]; досліджував загальнопатологічні проблеми, вивчав проблеми довголіття і ввів в медичний обіг термін «геронтологія», створивши однойменну науку. З [[1905]] р.&nbsp;— заступник директора [[Пастерівський інститут|Пастерівського інституту]].


[[1908]]&nbsp;— Мечникову (спільно з німецьким вченим [[Пауль Ерліх|Паулем Ерліхом]]) було присуджено [[Нобелівська премія|Нобелівську премію]] у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.
[[1908]]&nbsp;— Мечникову (спільно з німецьким вченим [[Пауль Ерліх|Паулем Ерліхом]]) присуджено [[Нобелівська премія|Нобелівську премію]] у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.


Помер у [[Париж]]і 15 липня [[1916]] року у віці 71 року після кількох інфарктів міокарда. Урну з прахом поставили в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті]].
Помер у [[Париж]]і 15 липня [[1916]] року у віці 71 року після кількох інфарктів міокарда. Урну з прахом поставили в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті]].


=== Сім'я ===
=== Сім'я ===
* Перша дружина&nbsp;— Людмила Федорович, племінниця видатного російського ботаніка, його друга Андрія Бекетова.
* Перша дружина&nbsp;— Людмила Федорович, племінниця видатного москвинського ботаніка, його друга Андрія Бекетова.
* Друга дружина&nbsp;— Ольга Бєлокопитова, донька власника маєтку у селі [[Попівка (Смілянський район)|Попівка]] (тепер [[Смілянський район]], [[Черкащина]]).<ref>''Нікітенко Людмила'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1315/169/46428/ ''Листи щастя'' Кохання свого життя всесвітньо відомий біолог Ілля Мечников знайшов у селі Попівці на Черкащині] // «[[Україна Молода]]», №&nbsp;241 за [[20 грудня]] [[2008]] року </ref>
* Друга дружина&nbsp;— Ольга Бєлокопитова, донька власника маєтку у селі [[Попівка (Смілянський район)|Попівка]] (тепер [[Смілянський район]], [[Черкащина]]).<ref>''Нікітенко Людмила'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1315/169/46428/ ''Листи щастя'' Кохання свого життя всесвітньо відомий біолог Ілля Мечников знайшов у селі Попівці на Черкащині] // «[[Україна Молода]]», №&nbsp;241 за [[20 грудня]] [[2008]] року </ref>
<gallery widths="200px" heights="200px" perrow="5">
<gallery widths="200px" heights="200px" perrow="5">
Рядок 65: Рядок 65:
Наукову діяльність Мечников почав дуже рано. У дев'ятнадцять років ([[1864]] р.), закінчивши [[Харківський університет]] і маючи вже кілька друкованих робіт, він виїхав за кордон, де пробув три роки.
Наукову діяльність Мечников почав дуже рано. У дев'ятнадцять років ([[1864]] р.), закінчивши [[Харківський університет]] і маючи вже кілька друкованих робіт, він виїхав за кордон, де пробув три роки.


[[1882]]&nbsp;— виявив явища [[фагоцитоз]]у, про що доповів у [[1883]] році на VII з'їзді російських природознавців і лікарів в [[Одеса|Одесі]].
[[1882]]&nbsp;— виявив явища [[фагоцитоз]]у, про що доповів у [[1883]] році на VII з'їзді москвинських природознавців і лікарів в [[Одеса|Одесі]].


Для підготовки кандидатської роботи Мечников вирушив влітку [[1864]]&nbsp;р. до острову [[Гельґоланд|Гельголанд]] у [[Північне море|Північному морі]]. Протягом наступних трьох років Мечников займався вивченням ембріології безхребетних. 5 вересня велика група зоологів прибула з [[Гельґоланд|Гельголанду]] в [[Гіссен]] на з'їзд натуралістів.
Для підготовки докторської роботи Мечников вирушив влітку [[1864]]&nbsp;р. до острову [[Гельґоланд|Гельголанд]] у [[Північне море|Північному морі]]. Протягом наступних трьох років Мечников вивчав ембріологію безхребетних. 5 вересня велика група зоологів прибула з [[Гельґоланд|Гельголанду]] в [[Гіссен]] на з'їзд натуралістів.


Мечников став працювати в лабораторії Рудольфа Лейкарта в [[Гіссен]]е. Досліджуючи розмноження деяких круглих черв'яків, Мечников відкрив у цих тварин раніше невідоме науці явище гетерогонії, тобто чергування поколінь з переміжними формами розмноження.
Мечников став працювати в лабораторії Рудольфа Лейкарта в [[Гіссен]]е. Досліджуючи розмноження деяких круглих черв'яків, Мечников відкрив у цих тварин раніше невідоме науці явище гетерогонії, тобто чергування поколінь з переміжними формами розмноження.


[[1865]]&nbsp;— переїхав для продовження досліджень у [[Неаполь]], де спільно з молодим російським зоологом [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|Олександром Ковалевським]] проводив досліди з ембріонального розвитку морських безхребетних. За роботу, в якій вони показали, що зародкові листки багатоклітинних тварин є, по суті, гомологічними (демонструють структурну відповідність), як і повинно бути у форм, зв'язаних загальним походженням, вони в 1867&nbsp;р. отримали премію імені [[Бер Карл Максимович|Карла Бера]], що присуджується Академією наук за роботи з ембріології.
[[1865]]&nbsp;— переїхав для продовження досліджень у [[Неаполь]], де спільно з молодим москвинським зоологом [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|Олександром Ковалевським]] проводив досліди з ембріонального розвитку морських безхребетних. За роботу, в якій вони показали, що зародкові листки багатоклітинних тварин є, по суті, гомологічними (демонструють структурну відповідність), як і повинно бути у форм, зв'язаних загальним походженням, вони в 1867&nbsp;р. отримали премію імені [[Бер Карл Максимович|Карла Бера]], яку присуджувала Академія наук за роботи з ембріології.


[[1867]]&nbsp;— захистивши дисертацію про ембріональний розвиток риб і ракоподібних, Мечников отримав докторський ступінь [[Петербурзький університет|Петербурзького університету]], де потім викладав зоологію і порівняльну анатомію.
[[1867]]&nbsp;— захистивши дисертацію про ембріональний розвиток риб і ракоподібних, Мечников отримав докторський ступінь [[Петербурзький університет|Петербурзького університету]], де потім викладав зоологію і порівняльну анатомію.
Рядок 79: Рядок 79:
Взимку 1870 почав читати зоологію студентам університету в [[Одеса|Одессі]].
Взимку 1870 почав читати зоологію студентам університету в [[Одеса|Одессі]].


З [[1870]] по [[1882]]&nbsp;— ординарний професор кафедри зоології та порівняльної анатомії [[Новоросійський університет|Новоросійського університету]] (сьогодні&nbsp;— [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеський університет ім. Мечникова]]) в [[Одеса|Одесі]]. У [[1881]]&nbsp;р. реакційні дії уряду посилилися, і Мечников, подавши у відставку, [[1882]] року переїхав у італійську [[Мессіна|Мессіну]].
З [[1870]] по [[1882]]&nbsp;— ординарний професор катедри зоології та порівняльної анатомії [[Новоросійський університет|Новоросійського університету]] (сьогодні&nbsp;— [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеський університет ім. Мечникова]]) в [[Одеса|Одесі]]. У [[1881]]&nbsp;р. реакційні дії уряду посилилися, і Мечников, подавши у відставку, [[1882]] року переїхав у італійську [[Мессіна|Мессіну]].


[[1886]]&nbsp;— повернувся до [[Одеса|Одеси]], щоб очолити знову організований Бактеріологічний інститут, де він вивчав дію фагоцитів собаки, кролика і мавпи на бактерії, що спричинюють [[Бешиха|бешиху]] і [[епідемічний поворотний тиф]]. Його співробітники працювали також над вакцинами проти холери курей і [[Сибірка|сибірки]] овець.
[[1886]]&nbsp;— повернувся до [[Одеса|Одеси]], щоб очолити знову організований Бактеріологічний інститут, де він вивчав дію фагоцитів собаки, кролика і мавпи на бактерії, що спричинюють [[Бешиха|бешиху]] і [[епідемічний поворотний тиф]]. Його співробітники працювали також над вакцинами проти холери курей і [[Сибірка|сибірки]] овець.


[[1887]]&nbsp;— переслідуваний газетярами і місцевими лікарями, які дорікали Мечникову щодо відсутності у нього медичної освіти, він вдруге залишив Російську імперію.
[[1887]]&nbsp;— переслідуваний газетярами і місцевими лікарями, які дорікали Мечникову щодо відсутності у нього медичної освіти, він вдруге залишив Московську імперію.


Проте, незважаючи на вкрай несприятливу обстановку, що склалася в [[Одеса|Одесі]], Мечникову вдалося в ці роки зробити чимало чудових наукових відкриттів, висновків і узагальнень. Продовжуючи дослідження в області порівняльної ембріології, він, зокрема, висловив свою теорію «паренхімелли», що є істотним етапом у розвитку вчення про походження багатоклітинних тварин. Відповідно до цієї теорії, багатоклітинні тварини походять від вимерлого предка&nbsp;— істоти, в будові якого були лише дві частини: шар зовнішніх клітин і внутрішня частина, що складалася з суцільної маси клітин, здатних захоплювати і перетравлювати харчові частинки,&nbsp;— «паренхіма». Об'єкт досліджень Мечников назвав «паренхімеллою», а пізніше&nbsp;— «фагоцителлою».
Проте, незважаючи на вкрай несприятливе довкілля, що склалося в [[Одеса|Одесі]], Мечников зміг в ті роки зробити чимало чудових наукових відкриттів, висновків і узагальнень. Продовжуючи дослідження в галузі порівняльної ембріології, він, зокрема, висловив свою теорію «паренхімелли», що є істотним етапом у розвитку вчення про походження багатоклітинних тварин. Відповідно до цієї теорії, багатоклітинні тварини походять від вимерлого предка&nbsp;— істоти, в будові якої були лише дві частини: шар зовнішніх клітин і внутрішня частина, що складалася з суцільної маси клітин, здатних захоплювати і перетравлювати харчові частинки,&nbsp;— «паренхіма». Мечников назвав об'єкт своїх досліджень «паренхімеллою», а пізніше&nbsp;— «фагоцителлою».


Свою теорію паренхімелли Мечников протиставив відомій «теорії гастрєї» [[Ернст Геккель|Геккеля]], згідно з якою примітивною, вихідною формою для багатоклітинних тварин зізнавалася гіпотетична «гастрея»&nbsp;— істота, що була побудована з двох шарів клітин і володіла шлунково-кишковою і гастральною порожнинами.
Свою теорію паренхімелли Мечников протиставив відомій «теорії гастрєї» [[Ернст Геккель|Геккеля]], згідно з якою примітивною, вихідною формою для багатоклітинних тварин була гіпотетична «гастрея»&nbsp;— істота, що була побудована з двох шарів клітин і володіла шлунково-кишковою і гастральною порожнинами.


Встановив у ембріональному розвитку деяких безхребетних форму більш примітивну, Мечников зробив висновок, що і вихідний предок багатоклітинних тварин повинен був бути більш примітивно організованим, ніж гастрея Геккеля. Підтвердження своєї теорії І.&nbsp;І.&nbsp;Мечников бачив у відкритому їм тварину з групи черв'яків&nbsp;— планарій, що мав на місці кишкової порожнини суцільну масу клітин, перетравлювати їжу, а також в особливому жгутиковой колоніальному тваринному, відкритому пізніше С. Кентом, за багатьма рисам будови збігається з гіпотетичної фагоцітеллой.
Встановив у ембріональному розвитку деяких безхребетних форму більш примітивну, Мечников зробив висновок, що і вихідний предок багатоклітинних тварин повинен був бути ще примітивніше організованим, ніж гастрея Геккеля. Підтвердження своєї теорії І.&nbsp;І.&nbsp;Мечников бачив у відкритій ним тварині з групи черв'яків&nbsp;— планарій, що мала на місці кишкової порожнини суцільну масу клітин для перетравлювання їжі. Пізніше С. Кент відкив особливу жгутикову колоніальну тварину і у неї за багатьма рисам будови все було саме так, як в мечниковій гіпотезі стосвоно фагоцітелли.


Зустріч у [[1888]]&nbsp;р. з [[Луї Пастер]]ом в [[Париж]]і привела до того, що великий французький вчений запропонував Мечникову завідувати новою лабораторією в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті.]] Мечников працював там протягом наступних 28 років ([[1888]]-[[1916]]), продовжуючи дослідження фагоцитів. Займався проблемами геронтології, вивчаючи явища старіння організму («Этюды о природе человека», [[1904]]; «Этюды оптимизма», [[1907]]).
Зустріч у [[1888]]&nbsp;р. з [[Луї Пастер]]ом в [[Париж]]і привела до того, що великий французький вчений запропонував Мечникову завідувати новою лабораторією в [[Пастерівський інститут|Пастерівському інституті.]] Мечников працював там протягом наступних 28 років ([[1888]]-[[1916]]), продовжуючи дослідження фагоцитів. Його захопили проблеми геронтології - явища старіння організму («Этюды о природе человека», [[1904]]; «Этюды оптимизма», [[1907]]).


[[1891]]&nbsp;— обраний почесним доктором [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]] і брав участь в [[Лондонський міжнародний конгрес|Лондонському міжнародному конгресі]], де він виступив зі зведенням результатів своїх досліджень і вельми успішно полемізував з противниками своєї теорії.
[[1891]]&nbsp;— обраний почесним доктором [[Кембриджський університет|Кембриджського університету]] і брав участь в [[Лондонський міжнародний конгрес|Лондонському міжнародному конгресі]], де він виступив зі зведенням результатів своїх досліджень і вельми успішно полемізував з противниками своєї теорії.
Рядок 109: Рядок 109:
[[1911]]&nbsp;— очолив організовану їм експедицію з вивчення туберкульозу серед населення калмицьких степів.
[[1911]]&nbsp;— очолив організовану їм експедицію з вивчення туберкульозу серед населення калмицьких степів.


Ілья Ілліч створив вітчизняну школу епідеміологів, мікробіологів, імунологів і патологів; брав активну участь у створенні науково-дослідних установ, що розробляли різні форми боротьби з інфекційними захворюваннями. Низька бактеріологічних і імунологічних інститутів в країнах СНД, в тому числі і в Україні, носить його ім'я. Під його безпосереднім керівництвом пройшли навчання понад сорока лікарів з [[Росія|Росії]] та [[Україна|України]], які спеціалізувалися на лікуванні інфекційних хвороб. Вони залишили помітний слід в науці: [[Безредка Олександр Михайлович|О.&nbsp;Безредка]], [[Заболотний Данило Кирилович|Д.&nbsp;Заболотний]], [[Тарасевич Лев Олександрович|Л.&nbsp;Тарасевич]], [[Гамалія Микола Федорович|М.&nbsp;Гамалія]], М.&nbsp;Я.&nbsp;Чистович, Г.&nbsp;Н.&nbsp;Габричевский, [[Бардах Яків Юлійович|Я.&nbsp;Бардах]], С.&nbsp;В.&nbsp;Коршун і багато інших, що склали згодом цвіт вітчизняної профілактичної медицини.
Ілья Ілліч створив краєву школу епідеміологів, мікробіологів, імунологів і патологів; брав активну участь у створенні науково-дослідних установ, що розробляли різні форми боротьби з інфекційними захворюваннями. Низка бактеріологічних і імунологічних інститутів в країнах СНД, в тому числі і в Україні, мають його ім'я. Під його безпосереднім керівництвом пройшли навчання понад сорока лікарів з Московщини та [[Україна|України]], які спеціалізувалися на лікуванні інфекційних хвороб. Вони залишили помітний слід в науці: [[Безредка Олександр Михайлович|О.&nbsp;Безредка]], [[Заболотний Данило Кирилович|Д.&nbsp;Заболотний]], [[Тарасевич Лев Олександрович|Л.&nbsp;Тарасевич]], [[Гамалія Микола Федорович|М.&nbsp;Гамалія]], М.&nbsp;Я.&nbsp;Чистович, Г.&nbsp;Н.&nbsp;Габричевский, [[Бардах Яків Юлійович|Я.&nbsp;Бардах]], С.&nbsp;В.&nbsp;Коршун і багато інших, що стали згодом цвітом української профілактичної медицини.


Мечников створив особливу галузь сучасної біології&nbsp;— експериментальну морфологію, основоположником якої, поряд з [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|О.&nbsp;О.&nbsp;Ковалевським]], за загальним визнанням, він є; виявив внутрішньоклітинне травлення в вільних, рухливих клітинах сполучної тканини&nbsp;— так званих амебоцити&nbsp;— безхребетних. Це спостереження є першою ланкою того ланцюжка спостережень і думок, які привели його до створення вчення про фагоцитоз і основам вчення про захисні властивості крові.
Мечников створив особливу галузь сучасної біології&nbsp;— експериментальну морфологію, основоположником якої, поряд з [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|О.&nbsp;О.&nbsp;Ковалевським]], за загальним визнанням, він є; виявив внутрішньоклітинне травлення в вільних, рухливих клітинах сполучної тканини&nbsp;— так званих амебоцити&nbsp;— безхребетних. Це спостереження є першою ланкою того ланцюжка спостережень і думок, які привели його до створення вчення про фагоцитоз і основам вчення про захисні властивості крові.


Думка Мечникова багато в чому працювала в напрямку ідей [[Вернадський Володимир Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського]], [[Ціолковський Костянтин Едуардович|К.&nbsp;Е.&nbsp;Ціолковського]]. І.&nbsp;І.&nbsp;Мечников працював як зоолог, мікробіолог, патолог, демограф, геронтолог, філософ, лікар, епідеміолог, психоаналітик, ставши, за словами [[Сєченов Іван Михайлович|І.&nbsp;М.&nbsp;Сеченова]], «гордістю російської науки».
Думка Мечникова багато в чому працювала в напрямку ідей [[Вернадський Володимир Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського]], [[Ціолковський Костянтин Едуардович|К.&nbsp;Е.&nbsp;Ціолковського]]. І.&nbsp;І.&nbsp;Мечников працював як зоолог, мікробіолог, патолог, демограф, геронтолог, філософ, лікар, епідеміолог, психоаналітик ставши, за словами [[Сєченов Іван Михайлович|І.&nbsp;М.&nbsp;Сеченова]], «гордістю москвинської науки».


У [[1991]]&nbsp;р. в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] була випущена поштова марка, присвячена лауреатові [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникову. У [[2005]]&nbsp;р. в [[Харків|Харкові]] по вул. Пушкінській навпроти Інституту мікробіології та імунології ім. І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова [[АМН України]] за ініціативи та за активного сприяння його директора професора [[Волянський Юрій Леонідович|Ю.&nbsp;Л.&nbsp;Волянського]] встановлений пам'ятник цьому відомому видатному вченому.
У [[1991]]&nbsp;р. в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] була випущена поштова марка, присвячена лауреатові [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникову. У [[2005]]&nbsp;р. в [[Харків|Харкові]] по вул. Пушкінській навпроти Інституту мікробіології та імунології ім. І.&nbsp;І.&nbsp;Мечникова [[АМН України]] за ініціативи та за активного сприяння його директора професора [[Волянський Юрій Леонідович|Ю.&nbsp;Л.&nbsp;Волянського]] встановлений пам'ятник цьому відомому видатному вченому.


Кавалер вищого ордена Франції&nbsp;— [[Орден Почесного легіону|ордена Почесного легіону]], нагороджений орденами Росії, Японії, Італії, Сербії та інших країн, удостоєний звання почесного доктора [[Кембриджський університет|Кембріджського університету]], обраний іноземним членом [[Лондонське королівське товариство|Лондонського королівського товариства]], членом Паризької медичної академії, членом Шведського медичного товариства, почесним членом Петербурзької, Віденської, Паризької, Бельгійської і інших академій наук. Серед численних нагород і відзнак Іллі Ілліча є і медаль Коплі Лондонського королівського товариства.
Кавалер вищого ордена Франції&nbsp;— [[Орден Почесного легіону|ордена Почесного легіону]], нагороджений орденами Московщини, Японії, Італії, Сербії та інших країн, удостоєний звання почесного доктора [[Кембриджський університет|Кембріджського університету]], обраний чуоземним членом [[Лондонське королівське товариство|Лондонського королівського товариства]], членом Паризької медичної академії, членом Шведського медичного товариства, почесним членом Петербурзької, Віденської, Паризької, Бельгійської і інших академій наук. Серед численних нагород і відзнак Іллі Ілліча є і медаль Коплі Лондонського королівського товариства.


== Звання та нагороди ==
== Звання та нагороди ==

Версія за 13:20, 5 січня 2019

Мечников Ілля Ілліч
рос. Илья Ильич Мечников

Пан Мечников 1908 року
світлина з видання «Les Prix Nobel» (1909, Амстердам)
Народився 3 (15) травня 1845(1845-05-15)
Іванівка, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 2 (15) липня 1916(1916-07-15) (71 рік)
Париж, Франція Французька республіка
·інфаркт міокарда
Поховання Париж
Країна Франція Франція
Підданство Російська імперія
Діяльність біолог, лікар-імунолог, зоолог, хімік, винахідник, лікар, фізіолог, мікробіолог, ентомолог, ботанік
Alma mater Харківський університет
Університет Ґіссена
Геттінгенський університет
Мюнхенська академія
Галузь імунологія, мікробіологія[1], геронтологія, патологія, ембріологія і імунна система[1]
Заклад ОНУ ім. І. І. Мечникова
Імператорський Санкт-Петербурзький університетd
Інститут Пастера
Імператорський Новоросійський університет[d]
Науковий ступінь доктор зоології
Науковий керівник Ценковський Лев Семенович і Луї Пастер
Відомі учні Микола Гамалія
Іван Савченко
Олександр Безредка
Аспіранти, докторанти Жуль Борде
Хавкін Володимир Аронович
Безредка Олександр Михайлович
Eugène Wollmand
Юзеф Нусбаум-Гіларовичd
Тарасевич Лев Олександрович
Членство Лондонське королівське товариство
Петербурзька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Туринська академія наук[2]
Відомий завдяки: фагоцитоз
Батько Мечников Ілля Івановичd
Мати Мечникова Емілія Львівнаd
Брати, сестри Мечников Іван Іллічd
Мечников Лев Ілліч
У шлюбі з Білокопитова Ольгаd
Родичі Невахович Михайло Львовичd, Невахович Олександр Львовичd і Кузнєцова Марія Миколаївна
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону

Нобелівська премія з фізіології або медицини (1908)
медаль Коплі
CMNS: Мечников Ілля Ілліч у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мечников.

Ілля Ілліч Мечников (3 (15) травня 1845(18450515), Іванівка, Харківська губернія, Московська імперія — 2 (15) липня 1916(19160715), Париж, Французька республіка) — український[3][4], москвинський та французький науковець, один з основоположників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології і мікробіології[5], творець наукової школи. Член-кореспондент (1883), почесний член (1902) Петербурзької АН.

Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів.

Відкрив (1882) явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883). Розробив теорії зародкових листків, походження багатоклітинних організмів. Професор Новоросійського університету (1870—1882, нині — Одеський університет ім. Мечникова). Почесний член кількох закордонних академій, наукових товариств та інститутів.

Лауреат Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет (1908, спільно з німецьким лікарем, бактеріологом і біохеміком Паулем Ерліхом).

Життєпис

Народився 15 (3) травня 1845 р. у маєтку Панасівка (нині село Мечнікове) села Іванівка на Слобожанщині (нині Дворічанський район Харківської області України). За батьком, Іллею Івановичем Мечниковим, офіцером з Петербургу, походить з шляхетного україно-молдавського роду Спадаренків. Засновником української гілки цього роду є Ніколає Мілеску-Спетару[ru] (рум. Neculai Milescu Spătarul), а прізвище «Мечников» є московською версією молдавського «рум. Spătaru, зброєносець». Мати — Емілія Левівна Мечникова (Невахович), донька жидівського письменника Лева Неваховича, родом з Летичіва.[6]

1856 року вступив до другого класу Другої Харківської гімназії, закінчив її 1862 року із золотою медаллю.

1862-1864 — прослухав курс природничого відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. 1864 року, склавши екстерном іспити на відмінно, 18-річним студентом опублікував у Німеччині своє перше наукове дослідження.

Позискавши наукового відрядження за кордон, Мечников вивчав там морську фауну. За рекомендацією Миколи Пирогова, Мечникову надали державну стипендію для ведення науково-дослідної роботи в західноєвропейських лабораторіях.

1867 року захистив магістерську дисертацію, а 1868 — став доктором зоології.

1867 — обраний доцентом Новоросійського університету в Одесі, а за рік — доцентом Петербурзького університету. Разом з Олександром Ковалевським Мечников поклав початок новій науці — порівняльної ембріології (порівняльній історії розвитку тварин).

1882 — відкрив явище фагоцитозу, тобто процесу поглинання і перетравлення клітинами організму чужорідних для нього частинок. На цьому відкритті засновані методи запобігання людей від інфекції.

1886 — спільно з Миколою Гамалією заснував в Одесі першу в країні бактеріологічну станцію (сьогодні — Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології імені І. І. Мечникова). 1887 року змушений покинути Московську імперію через патріотичну проукраїнську позицію.

1888 — переїхав до Франції для роботи в Пастерівському інституті; досліджував загальнопатологічні проблеми, вивчав проблеми довголіття і ввів в медичний обіг термін «геронтологія», створивши однойменну науку. З 1905 р. — заступник директора Пастерівського інституту.

1908 — Мечникову (спільно з німецьким вченим Паулем Ерліхом) присуджено Нобелівську премію у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.

Помер у Парижі 15 липня 1916 року у віці 71 року після кількох інфарктів міокарда. Урну з прахом поставили в Пастерівському інституті.

Сім'я

  • Перша дружина — Людмила Федорович, племінниця видатного москвинського ботаніка, його друга Андрія Бекетова.
  • Друга дружина — Ольга Бєлокопитова, донька власника маєтку у селі Попівка (тепер Смілянський район, Черкащина).[7]

Наукова діяльність

Наукову діяльність Мечников почав дуже рано. У дев'ятнадцять років (1864 р.), закінчивши Харківський університет і маючи вже кілька друкованих робіт, він виїхав за кордон, де пробув три роки.

1882 — виявив явища фагоцитозу, про що доповів у 1883 році на VII з'їзді москвинських природознавців і лікарів в Одесі.

Для підготовки докторської роботи Мечников вирушив влітку 1864 р. до острову Гельголанд у Північному морі. Протягом наступних трьох років Мечников вивчав ембріологію безхребетних. 5 вересня велика група зоологів прибула з Гельголанду в Гіссен на з'їзд натуралістів.

Мечников став працювати в лабораторії Рудольфа Лейкарта в Гіссене. Досліджуючи розмноження деяких круглих черв'яків, Мечников відкрив у цих тварин раніше невідоме науці явище гетерогонії, тобто чергування поколінь з переміжними формами розмноження.

1865 — переїхав для продовження досліджень у Неаполь, де спільно з молодим москвинським зоологом Олександром Ковалевським проводив досліди з ембріонального розвитку морських безхребетних. За роботу, в якій вони показали, що зародкові листки багатоклітинних тварин є, по суті, гомологічними (демонструють структурну відповідність), як і повинно бути у форм, зв'язаних загальним походженням, вони в 1867 р. отримали премію імені Карла Бера, яку присуджувала Академія наук за роботи з ембріології.

1867 — захистивши дисертацію про ембріональний розвиток риб і ракоподібних, Мечников отримав докторський ступінь Петербурзького університету, де потім викладав зоологію і порівняльну анатомію.

У 1868-1870 рр., з короткими перервами, Мечников продовжив за кордоном дослідження з ембріології різних груп безхребетних.

Взимку 1870 почав читати зоологію студентам університету в Одессі.

З 1870 по 1882 — ординарний професор катедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету (сьогодні — Одеський університет ім. Мечникова) в Одесі. У 1881 р. реакційні дії уряду посилилися, і Мечников, подавши у відставку, 1882 року переїхав у італійську Мессіну.

1886 — повернувся до Одеси, щоб очолити знову організований Бактеріологічний інститут, де він вивчав дію фагоцитів собаки, кролика і мавпи на бактерії, що спричинюють бешиху і епідемічний поворотний тиф. Його співробітники працювали також над вакцинами проти холери курей і сибірки овець.

1887 — переслідуваний газетярами і місцевими лікарями, які дорікали Мечникову щодо відсутності у нього медичної освіти, він вдруге залишив Московську імперію.

Проте, незважаючи на вкрай несприятливе довкілля, що склалося в Одесі, Мечников зміг в ті роки зробити чимало чудових наукових відкриттів, висновків і узагальнень. Продовжуючи дослідження в галузі порівняльної ембріології, він, зокрема, висловив свою теорію «паренхімелли», що є істотним етапом у розвитку вчення про походження багатоклітинних тварин. Відповідно до цієї теорії, багатоклітинні тварини походять від вимерлого предка — істоти, в будові якої були лише дві частини: шар зовнішніх клітин і внутрішня частина, що складалася з суцільної маси клітин, здатних захоплювати і перетравлювати харчові частинки, — «паренхіма». Мечников назвав об'єкт своїх досліджень «паренхімеллою», а пізніше — «фагоцителлою».

Свою теорію паренхімелли Мечников протиставив відомій «теорії гастрєї» Геккеля, згідно з якою примітивною, вихідною формою для багатоклітинних тварин була гіпотетична «гастрея» — істота, що була побудована з двох шарів клітин і володіла шлунково-кишковою і гастральною порожнинами.

Встановив у ембріональному розвитку деяких безхребетних форму більш примітивну, Мечников зробив висновок, що і вихідний предок багатоклітинних тварин повинен був бути ще примітивніше організованим, ніж гастрея Геккеля. Підтвердження своєї теорії І. І. Мечников бачив у відкритій ним тварині з групи черв'яків — планарій, що мала на місці кишкової порожнини суцільну масу клітин для перетравлювання їжі. Пізніше С. Кент відкив особливу жгутикову колоніальну тварину і у неї за багатьма рисам будови все було саме так, як в мечниковій гіпотезі стосвоно фагоцітелли.

Зустріч у 1888 р. з Луї Пастером в Парижі привела до того, що великий французький вчений запропонував Мечникову завідувати новою лабораторією в Пастерівському інституті. Мечников працював там протягом наступних 28 років (1888-1916), продовжуючи дослідження фагоцитів. Його захопили проблеми геронтології - явища старіння організму («Этюды о природе человека», 1904; «Этюды оптимизма», 1907).

1891 — обраний почесним доктором Кембриджського університету і брав участь в Лондонському міжнародному конгресі, де він виступив зі зведенням результатів своїх досліджень і вельми успішно полемізував з противниками своєї теорії.

1894 — брав участь в міжнародному конгресі бактеріологів у Будапешті.

1897 — виступив на конгресі в Москві з доповідями з чумних питань і за підсумками своїх робіт про фагоцитарних реакціях проти мікробних отрут — токсинів.

У роботі «Невосприимчивость в инфекционных болезнях» (1901) виклав фагоцитарну теорію імунітету. Створив теорію походження багатоклітинних організмів. Праці з проблеми старіння.

1904 — член Французької академії наук.

1908 року — спільно з Паулем Ерліхом удостоєний Нобелівської премії з фізіології і медицини «за праці з імунітету».

1909 — повернувся на батьківщину, де продовжував дослідження кишкових мікробів і черевного тифу.

1911 — очолив організовану їм експедицію з вивчення туберкульозу серед населення калмицьких степів.

Ілья Ілліч створив краєву школу епідеміологів, мікробіологів, імунологів і патологів; брав активну участь у створенні науково-дослідних установ, що розробляли різні форми боротьби з інфекційними захворюваннями. Низка бактеріологічних і імунологічних інститутів в країнах СНД, в тому числі і в Україні, мають його ім'я. Під його безпосереднім керівництвом пройшли навчання понад сорока лікарів з Московщини та України, які спеціалізувалися на лікуванні інфекційних хвороб. Вони залишили помітний слід в науці: О. Безредка, Д. Заболотний, Л. Тарасевич, М. Гамалія, М. Я. Чистович, Г. Н. Габричевский, Я. Бардах, С. В. Коршун і багато інших, що стали згодом цвітом української профілактичної медицини.

Мечников створив особливу галузь сучасної біології — експериментальну морфологію, основоположником якої, поряд з О. О. Ковалевським, за загальним визнанням, він є; виявив внутрішньоклітинне травлення в вільних, рухливих клітинах сполучної тканини — так званих амебоцити — безхребетних. Це спостереження є першою ланкою того ланцюжка спостережень і думок, які привели його до створення вчення про фагоцитоз і основам вчення про захисні властивості крові.

Думка Мечникова багато в чому працювала в напрямку ідей В. І. Вернадського, К. Е. Ціолковського. І. І. Мечников працював як зоолог, мікробіолог, патолог, демограф, геронтолог, філософ, лікар, епідеміолог, психоаналітик ставши, за словами І. М. Сеченова, «гордістю москвинської науки».

У 1991 р. в СРСР була випущена поштова марка, присвячена лауреатові Нобелівської премії І. І. Мечникову. У 2005 р. в Харкові по вул. Пушкінській навпроти Інституту мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України за ініціативи та за активного сприяння його директора професора Ю. Л. Волянського встановлений пам'ятник цьому відомому видатному вченому.

Кавалер вищого ордена Франції — ордена Почесного легіону, нагороджений орденами Московщини, Японії, Італії, Сербії та інших країн, удостоєний звання почесного доктора Кембріджського університету, обраний чуоземним членом Лондонського королівського товариства, членом Паризької медичної академії, членом Шведського медичного товариства, почесним членом Петербурзької, Віденської, Паризької, Бельгійської і інших академій наук. Серед численних нагород і відзнак Іллі Ілліча є і медаль Коплі Лондонського королівського товариства.

Звання та нагороди

Почесний член Петербурзької академії наук (1902). Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1908 «За вивчення імунної системи».

Праці

  • История развития Sepiola (магистерская диссертация) / И. И. Мечников. 1867.
  • История развития Nebalia: Сравнительно-эмбриологический очерк]  / И. И. Мечников. — СПб., 1868, 48 с.: 2 л. ил. ; То же // Зап. Имп. Акад. Наук. — 1868. — Т. 13, прил. № 1.
  • Общий очерк паразитической жизни / И. И. Мечников // Природа. — 1873 ; То же // Академическое собрание сочинений. Т. 1 : Статьи по зоологии и паразитологии. — М. : Медгиз, 1955.
  • Исследование о превращении аксолотлей / И. И. Мечников // Зап. Новорос. о-ва естествоиспытателей. — 1876.
  • Исследование о развитии планарий / И. И. Мечников // Зап. Новорос. о-ва естествоиспытателей. — 1877.
  • Личинка Anisoplia / И. И. Мечников // Зап. Новорос. о-ва естествоиспытателей. — 1879.
  • Болезни личинок хлебного жука / И. И. Мечников. — Одесса, 1879.
  • О целебных силах организма / И. И. Мечников // Протоколы съезда естествоиспытателей в Одессе. — 1883.
  • Лекции по сравнительной патологии воспаления / И. И. Мечников. — М., 1892 ; 2-е изд. — М., Птг. : Гос. изд-во, 1923 . — 173 с. (также на фр. яз.);
  • Невосприимчивость в инфекционных болезнях / И. И. Мечников. — М., 1903 ; Невосприимчивость в инфекционных болезнях / И. И. Мечников. — М. Мндгиз, 1953. — 519 с. — (Академическое собрание сочинений /  ред. Н. Н. Жуков-Вережников ; Акад. мед. наук СССР ; Т. 8). (на фр. яз. 1901).
  • Этюды оптимизма / И. И. Мечников. — 2-е изд. — М., 1909 (на фр. яз. 1907).
  • Этюды о природе человека / И. И. Мечников. — 4-е изд. — М., 1913 (на фр. яз. 1903).
  • Сорок лет рационального мировоззрения / И. И. Мечников. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Науч. слово, 1914. — 333 с. (на фр. яз. 1913). 

Вшанування пам'яті

У філателії

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ www.accademiadellescienze.it
  3. ↑ Н. І. Паламарчук. Ілля Мечников — лауреат Нобелівської премії, уродженець України // Сторінки історії.- 2015.- Вип. 39.- С. 33-41
  4. ↑ Народився Ілля Мечников, видатний учений-біолог, лауреат Нобелівської премії. Національна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського
  5. ↑ Вергунов, В.А. (2008). Україна та Франція у житті та творчому доробку нобелівського лауреата І.І. Мечникова (1845-1916): невідома архівна сторінка історії вітчизняної агробіології. Сільськогосподарська мікробіологія: Міжвід. темат. наук. зб. Чернігів. 8: 168—177.
  6. ↑ Биография Ильи Мечникова на сайте РАН.
  7. ↑ Нікітенко Людмила Листи щастя Кохання свого життя всесвітньо відомий біолог Ілля Мечников знайшов у селі Попівці на Черкащині // «Україна Молода», № 241 за 20 грудня 2008 року

Література

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1056944 · BanQ: 0000072663 · BIBSYS: 90260711 · BNC: a10838053 · BNCHL: 000161842 · BNE: XX1209399 · BNF: 12938930z · CANTIC: 981058511995306706 · CiNii: DA01921164 · CONOR.SI: 278320739 · ERRR: a11348434 · FAST: 2889 · Freebase: /m/014l9l · GND: 118579851 · GR-AtACA: 36451 · ICCU: RMSV030222 · ISNI: 0000000108837698 · J9U: 987007265347005171 · KRNLK: KAC201957598 · LCCN: n50009945 · LIBRIS: nl02x1j626mz2tf · LIH: LNB:Li9;=BU · LNB: 000084113 · MAK: 9810614559905606 · Museo Galileo: 24996 · N6I: vtls001206405 · NCF: ncf12079080 · NDL: 00471463 · NKC: nlk20000079363 · NLA: 1107031 · NLC: 040385574 · NLG: 163912 · NLP: a0000002571939 · NSK: 000179260 · NTA: 071122923 · NUKAT: n2006148360 · PTBNP: 882326 · RERO: 02-A005380651 · SELIBR: 76806 · SHARE: 85402 · SUDOC: 085910694 · VIAF: 29663312 · WorldCat: lccn-n50009945 · РНБ: 7753276
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мечников_Ілля_Ілліч&oldid=24137411