Авлакоген

Авлакоген

Авлакоге́н (грец. αυλακ — борозна, γενεσις — походити) лінійно витягнуті западини підвищеної тектонічної рухливості, які оточені глибинними розломами, що розтинають фундамент платформи. Термін вперше запропонований Шатським у 1964 р. Авлакогени поділяють на:

• прості
• складні
• закриті (одним кінцем затухають на платформі, іншим виходять за її межі) — ДДЗ
• наскрізні (розтинають усю платформу) — система Уачіта в Північній Америці

Довжина авлакогенів сягає багатьх сотень км., ширина — десятки км. Вони часто межують зі складчастими областями. Виповнюючі авлакоген відклади значної (величезної — до 18 км) потужності утворюють складки, часто досить складні. На території України знаходиться Дніпровсько-Донецький авлакоген.

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.