Admiral Graf Spee (1934): відмінності між версіями

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

Лінійно

Версія за 16:53, 17 лютого 2019

Адмірал Граф Шпеє
Admiral Graf Spee

Admiral Graf Spee. 1938
Служба
Тип/клас	Важкий крейсер
Держава прапора
Корабельня	Reichsmarinewerft, Вільгельмсгафен
Закладено	1 жовтня 1932
Спущено на воду	30 червня 1934
Введено в експлуатацію	6 січня 1936
Виведений зі складу флоту	17 грудня 1939
Статус	самозатоплений екіпажем
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	12.340 т
Довжина	186,0 м
Ширина	21,65 м
Осадка	макс. 7,34 м
Бронювання	Борт 60-80 мм Палуба 18-40 мм Башти 85-140 мм Барбети 10 мм Протиторпедне 45 мм Передня бойова рубка 50-150 мм Задня рубка 20-50 мм
Технічні дані
Рухова установка	8×9-циліндрові дизелі MAN
Гвинти	2 трилопатеві ⌀ 4,4 м
Потужність	54.000 к.с. (39.717 кВт)
Швидкість	max. 28,5 вуз. (53 км/год.)
Автономність плавання	16 300 миль (30 200 км) (при швидкості 18,6 вузлів (34, 61 км/год))
Екіпаж	951-1150 осіб
Озброєння
Артилерія	6 × 280 мм L/52 (720 набоїв) 8 × 150 мм L/55 (1200 набоїв) 6 × 105 мм L/65 (2400 набоїв) 8 × 37 мм (8000 набоїв) 10 × 20 мм L/65 (20 000 набоїв) 3 × 2 - 88 мм L/75 (3 000 набоїв)
Торпедно-мінне озброєння	8×53,3 мм, 2×4-трубні ТА
Авіація	2×Arado Ar 196

Адміра́л граф Шпе́є (нім. Admiral Graf Spee) — німецький важкий крейсер. Був останнім у серії важких крейсерів класу «Дойчлянд» Крігсмаріне періоду Другої світової війни. З політичних міркувань задля дотримання умов Версальського договору на час розробки проекту й закладення його класифікували як панцирний корабель (нім. Panzerschiff). У Англії кораблі серії назвали «кишеньковим лінкором» (англ. pocket battleships).

Був першим й останнім кораблем війни, який в час торгової війни у південній півкулі потопив чи захопив без людських жертв 9 англійських кораблів: «Клемент» (SS Clement, 30 вересня 1939), «Гьютон Біч» (SS Hewton Beach, 5 жовтня), «Ешлі» (Ashelea, 7 жовтня), «Гантсмен» (SS Huntsman, 10 жовтня), «Тревеньон» (Trevanion, 22 жовтня), «Африка Шелл» (Africa Shell, 14 листопада), «Дорнік Стар» (Dornic Star, 2 грудня), «Тайроа» (Tairoa, 3 грудня), «Стреоншал» (Streonshalh, 7 грудня).

Історія

У державній корабельні (нім. Reichsmarinewerft)^[1] у Вільгельмсгафен біля міста Кіль 1 жовтня 1932 заклали останній з нової серії панцирних кораблів, який повинен був замінити старий лінкор «Браунсшвейг»^[de]. Його спустили на воду 30 червня 1934, давши ім'я «Адмірал граф Шпеє» на честь віце-адмірала Першої світової Максиміліана фон Шпеє. Зачислений до Крігсмаріне 6 січня 1936 р. У 1936-37 роках був флагманом ВМФ Німеччини. Під час Громадянської війни в Іспанії разом з кораблями Великої Британії, Італії, Франції під приводом здійснення ембарго на постачання зброї корабель здійснив декілька походів під командуванням контр-адмірала фон Фішера — командувача німецького флоту біля Іспанії — березень-травень, червень-серпень 1937 р., лютий 1938 р. Згодом йому припишуть обстріл Малаги 7 лютого^[2], коли він ще знаходився у Кілі.

15 травня 1937 представляв Третій Райх на параді військових кораблів у англійському Спідхеді біля Портсмуту на честь коронації Георга VI. Адмірал граф Шпеє став першим кораблем Крігсмаріне, на якому був встановлений радар (модель FuMG 38G початок 1938)^[3]. Він працював на 82-см хвилях і міг віднайти велику ціль на відстані до 25 км. 1 жовтня 1938 третім капітаном крейсера призначили капітана I рангу Ганса Лангсдорфа. У січні 1939 пройшов ремонт у Вільгельмсгафені, у березні брав участь в захопленні Клайпедського краю.

5 серпня 1939 в Атлантику вийшов корабель постачання «Адмірала Шпеє» — «Альтмарк»^[de] (Altmark), який 21 серпня покинув базу. 26 вересня капітан Ланддорфф отримав наказ розпочати бойові дії. З 30 вересня по 7 грудня було захоплено 9 британських кораблів загальним тоннажем 50 089 тонн. 303 полонених члени екіпажів були пересаджені 6 грудня на «Альтмарк» під час заправляння крейсера. Перед поверненням на базу капітан вирішив пройти вздовж побережжя Південної Америки.

Битва біля Ла-Плати

Зранку 13 грудня 1939 біля гирла річки Ла-Плата з лінкора побачили верхівки щогол і сприйняли їх за торгові кораблі з супроводом. Незабаром виявилось, що це щогли англійських військових кораблів: важкого крейсера «Ексетер» та двох легких крейсерів класу «Ліндер» — «Аякс» й «Ахіллес», що йшли під командуванням командора Генрі Гарвуда^[en]. Ланддорфф помилково прийняв легкі крейсери за есмінці і дав наказ збільшити ходу до 28 вузлів/год, вирішивши прийняти бій на середній дистанції, хоча на максимальній швидкість він міг спробувати від них відірватись, чи триматись на максимальній відстані стрільби гармат головного калібру 24-27 км (203 мм Mk VIII «Ексетера» — до 24 км, 152-мм Mk XXIII легких крейсерів — до 21 км). Важкий крейсер і два легкі крейсери розділились, намагаючись охопити кишеньковий лінкор з двох сторін. Ланддорфф зосередив вогонь допоміжної артилерії на «Аяксі», головного калібру — на «Ексетері», який впродовж 30 хвилин втратив дві передні башти, передню бойову рубку, через затоплення генераторів позбавився можливості наведення гармат задньої башти, керування стерном, зв'язок, 61 моряка вбитими і 23 пораненими). О 07:40 «Ексетер» вийшов з бою з 10° креном на лівий борт і швидкістю 18 вузлів/год. Тим часом легкі крейсери підійшли на близьку відстань і відкрили вогонь по німецькому лінкору, чий головний калібр вже набув необхідної пристрілки під час бою з «Ексетером». Ланддорфф наказав одній з башт головного калібру перенести стрільбу по легких крейсерах, снаряди з яких вивели з ладу систему управління вогнем кишенькового лінкора, а самостійне наведення башт вело до значної витрати боєприпасів — це зрештою врятувало «Ексетер» від затоплення. «Адмірал Граф Шпеє» втратив одну 150 мм гармату, 36 моряків вбитими, 60 було поранено і що найважливіше — були втрачені запаси провіанту і системи очищення моторної оливи, що загрожувало роботі дизелів, систему опріснення води.

Вогнем з «Адмірала Графа Шпеє» на «Аяксі» були виведені з ладу кормові башти, пошкоджені надбудови, але він не втратив хід і залишався на плаву, як і на «Ахіллесі» з дещо меншими пошкодженнями. Битва завершилась без явного переможця. Два англійські кораблі отримали серйозних пошкоджень, але не затонули, а кишеньковий лінкор не міг уникнути переслідування і дійти до Німеччини. Ланддорфф направив свій крейсер до найближчого нейтрального порту Монтевідео у гирлі Ла-Плати, а легкі крейсери на безпечній відстані пливли за ним, розділились, зайнявши позиції з двох сторін гирла річки.

Монтевідео

У нейтральному Уругваї «Адмірал Граф Шпеє» згідно міжнародним нормам міг перебувати два тижні, що було достатнім терміном для ремонту. Поранених моряків розмістили по шпиталях, загиблих похоронили з військовими почестями, 27 полонених з захоплених транспортів відпустили. Для блокади Ла-Плати до легких крейсерів приєднався важкий крейсер «Камберленд» — це були єдині кораблі, які впродовж довшого часу могла зібрати тут Велика Британія, але два тижні були достатніми для підходу німецьких підводних човнів, що могли кардинально змінити ситуацію з нерухомими крейсерами. Ситуація мала бути вирішена впродовж короткого часу. Під натиском Великої Британії прихильний уряд Уругваю зобов'язав Ланддорффа покинути порт через 72 години — замалий час для ремонту, достатній для потенційного підходу підмоги англійським кораблям. Тому паралельно поширювалась дезінформація через радіоперемовини про швидке наближення лінійного крейсера «Рінаун» з 381-мм гарматами й авіаносця «Арк Ройял», які реально знаходились на відстані близько 4500 км. Для унеможливлення дострокового виходу німецького лінкора використовувалась норма Морського права, що у випадку війни військовий корабель не може покинути порт впродовж 24 годин після виходу торговельного корабля країни-ворога. Тому щодня з порту забезпечували вихід одного англійського торгового корабля. Довше перебування загрожувало інтернуванням команди і доступу англійців до корабля. Англійцям був невідомий стан кишенькового лінкора, який через проблеми з оливою міг пливти лише впродовж одного дня. «Адмірал Граф Шпеє» міг спробувати прорвати блокаду, затопивши «Камберленд», але вони підозрювали, що це був «Рінаун» — корабель дещо вищого класу. Ланддорфф запропонував 16 грудня близько 1.00 командуванню спробувати пробитись до Буенос-Айреса, розташованого трохи далі у гирлі Ла-Плати. Аргентина була лояльніше настроєна до Німеччини і капітан мав надію на кращий вихід з проблеми там. Але майже відразу йому заборонили пересуватись по судноплавному каналу до Буеноса-Айреса, де корабель був позбавлений маневру і міг стати легкою мішенню. Ланддорффу наказали здійснити усі можливі дії, окрім інтернування крейсера в Уругваї.

Затоплення

17 грудня 1939 Ланддорфф наказав знищити усі важливі документи, устаткування на кораблі, розкидати боєкомплект по кораблю і о 18:15 «Адмірал Граф Шпеє» покинув порт Монтевідео з командою з 40 особами екіпажу (решта перейшла на німецький торговий корабель та скоро перебралась до Аргентини), на очах близько 20 000 глядачів, що стояли на березі. Через 3 милі крейсер став на якір на глибині 9 м. Команда підпалила корабель і зійшла на аргентинський буксир. О 19:52 почали детонувати боєприпаси. Крейсер сів на дно, його палуба й надбудови височіли над водою. Пожежа тривала три дні. Капітан Лангсдорф 19 грудня у готелі Буенос-Айреса застрілився, лежачи у ліжку в парадній формі на прапорі Крігсмаріне. Був похоронений на німецькому цвинтарі міста. Грос-адмірал Еріх Редер 21 грудня видав наказ, що німецькі військові кораблі з повним екіпажем б'ються насмерть до перемоги чи тонуть з піднятим прапором.

Доля крейсера

На межі 1939/40 років рештки крейсера вивчали англійці, демонтувавши рештки радару, деякі гармати, панцирні листи, зразки металу з різних конструктивних елементів, чому дещо завадив шторм. Наприкінці січня до Монтевідео прибув американський крейсер «Гелена»^[en], екіпаж якого обслідував залишки «Адмірала Графа Шпеє». Після 1942 надводні частини почали розбирати на металобрухт.

У лютому 2004 приватні інвестори і влада Монтевідео спробували підняти рештки лінкора за допомогою плавучого крана з глибини 8 м через загрозу проходу кораблів, проти чого протестував уряд Німеччини, як правовласник військового корабля. 25 лютого підняли панцирний далекомір вагою 27 тонн.

У лютому 2006 підняли бронзового орла з корми корабля висотою 2 м і вагою 400 кг. Фірма, що займалась підійманням, бажала його продати приватним особам за 3 млн. доларів проти волі уряду Уругваю. Це викликало тривалі дебати через побоювання купівлі орла неофашистами^[4]. Якір, гвинт, далекомір крейсера стоять на вулицях Монтевідео.

Президент Уругваю Табаре Васкес у 2009 році підписав декрет про заборону піднімати рештки крейсера.

Джерела

Erich Gröner, Dieter Jung, Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815—1945. Band 1: Panzerschiffe, Linienschiffe, Schlachtschiffe, Flugzeugträger, Kreuzer, Kanonenboote., Bernard & Graefe Verlag, München 1982, ISBN 3-7637-4800-8 (нім.)
Hans H. Hildebrand, Albert Röhr, Hans-Otto Steinmetz: Die deutschen Kriegsschiffe. Biographien — ein Spiegel der Marinegeschichte von 1815 bis zur Gegenwart.. Band 1: Geschichtlicher Überblick. Schiffsbiographien von Adler bis Augusta., Mundus Verlag, Ratingen o. J., S. 183—185 (Genehmigte Lizenzausgabe Koehlers Verlagsgesellschaft, Hamburg ca. 1990) (нім.)
Gerhard Koop, Klaus-Peter Schmolke: Die Panzerschiffe der Deutschland-Klasse. Bernard & Graefe Verlag, ISBN 3-7637-5919-0 (нім.)
F. W. Rasenack: Panzerschiff Admiral Graf Spee. Tatsachenbericht, Heyne Verlag, ISBN 3-453-01268-2 (нім.)

Посилання

Admiral Graf Spee (англ.)
Der Untergang der «Admiral Graf Spee» (нім.)
Admiral Graf Spee (англ.)
Admiral Graf Spee

Примітки

↑ Kriegsmarinewerft (нім.)
↑ [ Antony Beevor: Der Spanische Bürgerkrieg, ISBN 978-3-442-15492-0, 2. Auflage, Seite 256 (нім.)]
↑ FuMG 38G Seetakt (нім.)
↑ Bergung vor Montevideo: Neonazis greifen nach dem Hakenkreuz-Adler der «Graf Spee» (нім.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Admiral Graf Spee (ship, 1934)

Див. також

[1] Kriegsmarinewerft (нім.)

[2] [ Antony Beevor: Der Spanische Bürgerkrieg, ISBN 978-3-442-15492-0, 2. Auflage, Seite 256 (нім.)]

[3] FuMG 38G Seetakt (нім.)

[4] Bergung vor Montevideo: Neonazis greifen nach dem Hakenkreuz-Adler der «Graf Spee» (нім.)

[1]

[2]

[3]

[4]

@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 | Авіація = 2×[[Arado Ar 196]]
 }}
-'''Адміра́л граф Шпе́є''' ({{lang-de|Admiral Graf Spee}})&nbsp;— німецький [[Важкий крейсер|важкий крейсер]]. Був останнім у серії важких крейсерів [[Важкі крейсери класу Deutschland|класу «Дойчлянд»]] [[Крігсмаріне]] періоду [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. З політичних міркувань задля дотримання умов [[Версальський договір 1919|Версальського договору]] на час розроблювання проекту й закладання його класифікували як панцирний корабель ({{lang-de|Panzerschiff}}). У [[Велика Британія|Англії]] кораблі серії назвали «кишеньковим [[Лінійний корабель|лінкором]]» ({{lang-en|pocket battleships}}).
+'''Адміра́л граф Шпе́є''' ({{lang-de|Admiral Graf Spee}})&nbsp;— німецький [[Важкий крейсер|важкий крейсер]]. Був останнім у серії важких крейсерів [[Важкі крейсери класу Deutschland|класу «Дойчлянд»]] [[Крігсмаріне]] періоду [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. З політичних міркувань задля дотримання умов [[Версальський договір 1919|Версальського договору]] на час розробки проекту й закладення його класифікували як панцирний корабель ({{lang-de|Panzerschiff}}). У [[Велика Британія|Англії]] кораблі серії назвали «кишеньковим [[Лінійний корабель|лінкором]]» ({{lang-en|pocket battleships}}).
 Був першим й останнім кораблем війни, який в час [[Рейдери (кораблі)|торгової війни]] у південній півкулі потопив чи захопив без людських жертв 9 англійських кораблів: «Клемент» (''SS Clement'', 30 вересня 1939), «Гьютон Біч» (''SS Hewton Beach'', 5 жовтня), «Ешлі» (''Ashelea'', 7 жовтня), «Гантсмен» (''SS Huntsman'', 10 жовтня), «Тревеньон» (''Trevanion'', 22 жовтня), «Африка Шелл» (''Africa Shell'', 14 листопада), «Дорнік Стар» (''Dornic Star'', 2 грудня), «Тайроа» (''Tairoa'', 3 грудня), «Стреоншал» (''Streonshalh'', 7 грудня).

Admiral Graf Spee (1934): відмінності між версіями

Версія за 16:53, 17 лютого 2019

Зміст