Єлюй Яогу: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
| Рядок 53: | Рядок 53: | ||
У четвертому місяці [[934]] року {{НП5|Лі Цунке|Лі Цунке|en|Li Congke}}, прийомний син імператора {{НП5|Лі Сиюань|Мін-цзуна|en|Li Siyuan}}, повалив законного сина Мін-цзуна — Чі Цунхоу. Яогу заявив, що Туюй написав йому листа з проханням відрядити киданьську армію й покарати узурпатора. В державі Пізня Тан почався розбрат через зіткнення партій, що конкурували. Похід розпочався у восьмому місяці 934 року. За місяць киданьські війська пройшли Юньчжоу. Кидані на чолі з Яогу взяли [[Датун]] і кілька міст на південному заході від Датуна. У місті Ліньцю місцеві жителі, вже не чекаючи допомоги від танських військ, самі винесли киданям данину й були врятовані. Слідом за ними почали здаватись і жителі інших міст. Яогу був змушений повернути військо назад, коли довідався, що його дружина важко захворіла через чергові пологи. Незабаром вона померла, що стало значним ударом для Яогу. Втративши ініціативу, кидані не наважилися знову нападати. |
У четвертому місяці [[934]] року {{НП5|Лі Цунке|Лі Цунке|en|Li Congke}}, прийомний син імператора {{НП5|Лі Сиюань|Мін-цзуна|en|Li Siyuan}}, повалив законного сина Мін-цзуна — Чі Цунхоу. Яогу заявив, що Туюй написав йому листа з проханням відрядити киданьську армію й покарати узурпатора. В державі Пізня Тан почався розбрат через зіткнення партій, що конкурували. Похід розпочався у восьмому місяці 934 року. За місяць киданьські війська пройшли Юньчжоу. Кидані на чолі з Яогу взяли [[Датун]] і кілька міст на південному заході від Датуна. У місті Ліньцю місцеві жителі, вже не чекаючи допомоги від танських військ, самі винесли киданям данину й були врятовані. Слідом за ними почали здаватись і жителі інших міст. Яогу був змушений повернути військо назад, коли довідався, що його дружина важко захворіла через чергові пологи. Незабаром вона померла, що стало значним ударом для Яогу. Втративши ініціативу, кидані не наважилися знову нападати. |
||
Киданям пощастило, що проти узурпатора повстав {{НП5|Ші Цзінтан|Ші Цзінтан|en|Shi Jingtang}} — військовий губернатор [[Тайюань|Тайюані]]. Влітку [[935]] року Ші Цзінтан обіймав посаду губернатора Шаньсі та володів значною автономією від Цунке. Посланець від останнього прибув до ставки Ші — міста [[ |
Киданям пощастило, що проти узурпатора повстав {{НП5|Ші Цзінтан|Ші Цзінтан|en|Shi Jingtang}} — військовий губернатор [[Тайюань|Тайюані]]. Влітку [[935]] року Ші Цзінтан обіймав посаду губернатора Шаньсі та володів значною автономією від Цунке. Посланець від останнього прибув до ставки Ші — міста [[Сіньчжоу]], й почали роздавати солдатам літній одяг, багато хто при цьому почав вихваляти імператора Цунке. Цзінтан наказав стратити 36 найбільш крикливих, щоб була наука війську. Цунке [[936]] року видав наказ про переведення Ші до іншої провінції, однак той відмовився залишати посаду. Цунке оголосив Ші бунтівником, стратив його братів і 4 синів та відрядив проти нього військо. Цзінтан, усвідомлюючи, що самотужки він не впорається з Цунке, надіслав Тай-цзуну листа з проханням про допомогу. Натомість він обіцяв киданям землі та визнання васальної (формально він визнавав Тай-цзуна батьком) залежності. Яогу вирішив, що кращої нагоди виступити проти Тан не буде, при цьому він порадився з матір'ю — Шулюй. Дегуан зібрав 50-тисячну армію й вирушив у похід. Увійшовши до тайюаньської області, кидані стикнулись із військами {{НП5|Гао Сінчжоу|Гао Січжоу|en|Gao Xingzhou}} та {{НП5|Фу Янцін|Фу Янціна|en|Fu Yanqing}}. Тоді кидані вдарили, але невдовзі Яогу наказав, умисно, відступити. Корпус {{НП5|Чжан Цзінда|Чжан Цзінда|en|Zhang Jingda}} та {{НП5|Ян Гуаньюань|Ян Гуаньюаня|en|Yang Guangyuan}} поспішили на допомогу танським військам і почали вишиковуватись на правому фланзі, але вони ще не встигли зімкнути ряди, коли по них вдарила киданьська армія. Основні танські сили повернулись, щоб уятувати свій правий фланг, однак інша частина киданьської армії вдарила по них, так що «захистити голову і хвіст стало неможливо»{{Sfn|ЛШ|2007|с=61}}. Правий фланг танських військ почав тікати, й уся армія розсипалася. У полон було взято близько 10 000 вояків. Цзінда зумів закріпитись у таборі й відбити напад Єлюй Ділу. Втім невдовзі кидані блокували в таборі угруповання танських військ. Облогу танських військ зі столиці Цзінтана — Цзіньяна (Тайюань), було знято, після чого відбулась урочиста зустріч Яогу та Цзінтана. |
||
Скориставшись затримкою Цунке, готував армію, Дегуан в 10-му місяці проголосив Цзинтана імператором [https://uk.wikipedia.org/w/%D0%94%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%D1%8F%20%D0%9F%D1%96%D0%B7%D0%BD%D1%8F%20%D0%A6%D0%B7%D1%96%D0%BD%D1%8C%20(%D0%9F'%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9) Цзінь]. Слід звернути увагу, що кидані, спочатку звели Цзинтана в титул Цзінь-[https://uk.wikipedia.org/w/%D0%92%D0%B0%D0%BD%20(%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%BB) вана], а не імператором ([https://uk.wikipedia.org/w/%D0%96%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%B8%D0%B9%20%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80 хуанді]). Цунке, тим часом відправив {{НП5|Чжао Яньшоу|Чжао Яньшоу|en|Zhao Yanshou}} з 20 000 в ущелині [https://uk.wikipedia.org/w/%D0%A2%D1%83%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D1%83 Туаньбогу], {{НП5|Фань Яньгуан|Фань Яньгуан|en|Fan Yanguang}} зайняв [https://uk.wikipedia.org/w/%D0%A1%D0%B8%D1%8F%D0%BD Сиян] з таким же військом, незабаром до нього приєдналося 10 000 воїнів Чжао Дэцзюня з сусідньої області. Але танскі війська не наважувалися атакувати киданями на рівнині у Тайюань. Цунке сам підійшов з 30 000 армією, але не бачачи можливості пробитися на допомогу обложеному табору Цзинда, впав духом. Яогу зробив офіційну пропозицію Цзинтану: стати імператором Китаю і підтримувати союз з киданями. Особливого вибору у Цзинтана не було і він погодився стати імператором. Поки тривали супроводжуючі коронацію урочистості, кидані відбивали напад військ Тан, які прийшли в рух. |
Скориставшись затримкою Цунке, готував армію, Дегуан в 10-му місяці проголосив Цзинтана імператором [https://uk.wikipedia.org/w/%D0%94%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%D1%8F%20%D0%9F%D1%96%D0%B7%D0%BD%D1%8F%20%D0%A6%D0%B7%D1%96%D0%BD%D1%8C%20(%D0%9F'%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9) Цзінь]. Слід звернути увагу, що кидані, спочатку звели Цзинтана в титул Цзінь-[https://uk.wikipedia.org/w/%D0%92%D0%B0%D0%BD%20(%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%BB) вана], а не імператором ([https://uk.wikipedia.org/w/%D0%96%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%B8%D0%B9%20%D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80 хуанді]). Цунке, тим часом відправив {{НП5|Чжао Яньшоу|Чжао Яньшоу|en|Zhao Yanshou}} з 20 000 в ущелині [https://uk.wikipedia.org/w/%D0%A2%D1%83%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D1%83 Туаньбогу], {{НП5|Фань Яньгуан|Фань Яньгуан|en|Fan Yanguang}} зайняв [https://uk.wikipedia.org/w/%D0%A1%D0%B8%D1%8F%D0%BD Сиян] з таким же військом, незабаром до нього приєдналося 10 000 воїнів Чжао Дэцзюня з сусідньої області. Але танскі війська не наважувалися атакувати киданями на рівнині у Тайюань. Цунке сам підійшов з 30 000 армією, але не бачачи можливості пробитися на допомогу обложеному табору Цзинда, впав духом. Яогу зробив офіційну пропозицію Цзинтану: стати імператором Китаю і підтримувати союз з киданями. Особливого вибору у Цзинтана не було і він погодився стати імператором. Поки тривали супроводжуючі коронацію урочистості, кидані відбивали напад військ Тан, які прийшли в рух. |
||
Версія за 21:07, 23 лютого 2019
| Єлюй Яогу | ||
| ||
|---|---|---|
| 11 грудня 927 — 18 травня 947 року | ||
| Попередник: | Єлюй Амбагай | |
| Спадкоємець: | Єлюй Жуань | |
| Народження: | 25 листопада 902 | |
| Смерть: |
15 травня 947 (44 роки) Луаньчен, Чжилі, Династія Цін | |
| Країна: | Династія Ляо | |
| Рід: | Династія Ляо | |
| Батько: | Єлюй Амбагай[1] | |
| Мати: | Shulü Pingd[1] | |
| Шлюб: | Xiao Wend[1] і Xiao Shid[1] | |
| Діти: | Yelu Lubugud[1], Yelu Chaoguid[1], Єлюй Цзін[1], Yelu Bished[1], Yelü Yancheged[1], Yelu Tianded[1] і Yelu Dilied[1] | |
́
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Єлюй Яогу (спрощ.: 尧骨; кит. трад.: 堯骨; піньїнь: Yelü Yaogu), храмове ім'я Тай-цзун (спрощ.: 辽太宗; кит. трад.: 遼太宗; піньїнь: Taizong; 25 листопада 902 — 18 травня 947) — другий імператор киданьської імперії Ляо.
Вступ на трон
Був другим сином Абаоцзи. Хоча його батько бажав, щоб трон успадкував старший син, вдова імператриця Інтянь (кіданьске ім'я Шулю) надала перевагу Дегуану, оскільки вважала, що він краще відповідає ідеалам, на відміну від старшого Туюя, любить китайську культуру. Разом з цим, він користувався популярністю серед дворянства і багато зробив для зміцнення війська. Стверджувалося, що його народження, як і Абаоцзи, супроводжувалось чудесними знаменнями.
922 року батько призначив його на пост головнокомандувача. У 920-их роках командував частинами киданьської армії в західному поході: його війська перетнули Гобі й захопили Іншань та Північно-східний Ордос. Також брав участь у поході проти бохайців. Звістка про смерть батька застала його, коли він придушував повстання бохайських міст.
На похоронах Абаоцзи з'ясувалось, що точно невідомо, хто має спадкувати трон. Певні кола киданьської знаті бажали бачити старшого Туюя. Брати батька самі бажали влади, адже за кіданьським звичаєм трон успадковували брати.
Однак трон зайняв Єлюй Яогу, взявши храмове ім'я Тай-цзун. Формально імператриця-мати провела «вибори» імператора, змусивши киданьську знать обирати між Яогу і Туюєм. Шулю мала особисту армія, тому кидані слухняно проголосили імператором Яогу. Наприкінці 927 року Туюй зачитав офіційне звернення, в якому повідомив киданям, що відмовляється від права на престол на користь Яогу. Того ж дня останній був проголошений імператором. Шулю стала вдовою-імператрицею.
Страти киданьської знаті
Його мати, імператриця Шулю, скористалася з'їздом киданьської знаті та стратила багатьох старих вельмож Абаоцзи під приводом висловлення поваги духу покійного імператора. Близько 300 киданів було вбито на могилі колишнього імператора. Репресії припинились, коли вдові-імператриці нагадали, що за киданьським звичаєм дружина повинна слідувати за каганом і в могилу. Шулю відрубала собі руку й поховала її з Абаоцзи, після чого страти припинились.
Правління
Початок правління
926 і 927 роки пішли на формальності, пов'язані з похованням Абаоцзи, вирішенням адміністративних питань, прийому й відрядження послів. Керівником палацового секретаріату був призначений Хань Яньхуей. Посла Пізньої Тан Яо Куна, якого Абаоцзи заарештував, відпустили на батьківщину, й він поїхав разом із киданьським послом Аси Мейгунеєм. Довідавшись про смерть Абаоцзи та вбивство Лі Цюньсюя, Лу Веньцзінь із 100 000 осіб утік з Ціньхуандао, де він був васальним до киданів губернатором до Пізньої Тан, де він був помилуваний, а його люди звільнені від податків на три роки й розселені.
На початку 927 року баодінський цзєдуши Ду Ван розпочав перемовини з Тай-цзуном з приводу переходу на киданьську сторону разом з округом Дінчжоу. Танські війська завдали удару по Ван Ду, якого визнали відкритим бунтівником. Першими на допомогу Ду Ван прибули татаби, яких він привабив подарунками їх вождю Тунею. Кидані відрядили війська під командуванням генералів Сідули й Тіла. Війська Яньцю були розбиті під Дінчжоу, де танський генерал Ван Яньцю застосував удар на упередження до того, як кидані й Ду Ван змогли перешикуватись. Оскільки натиск танських військ не зменшувався Тай-цзун був змушений відрядити на допомогу також генералів Нелігуня й Сала.
Пізніше, того ж року, Ван Ду повідомив, що Тіла убитий, Нелігунь і Сала потрапили в полон. Кидані були розбиті, залишки воїнів перебили місцеві жителі. Імператор узяв провину за провал походу на себе. Ван Ду й татабский вождь Туней загинули 928 року. Наприкінці 927 року імператор відрядив Тулюйбу з військами проти лісових племен угу. Той похід завершився успішно. Великий похід проти Пізньої Тан, вже на чолі з Тай-цзуном, планувався на початку 928 року. Коли кидані були готові виступити, вони отримали відомості про те, що Тан погодилась на мир. За порадою воєначальників імператор все-таки виступив. На кордоні киданьські війська зустріли танських послів, які їхали з пропозицією миру. Вирішивши, що похід зірваний, Тай-цзун повернувся до столиці.
Завоювання земель Китаю (929—947 рік)
Подготовка до війни 929—934
Майже впродовж всього 929 року тривали адміністративні заходи, релігійні церемонії та полювання. Також легкі загони киданьської кінноти здійснювали набіги на угу. Пізніше імператор відрядив Єлюй Ліху, щоб той здійснив напад на Юнчжунський округ у районі Датуна, що вважався вже киданьським володінням.
Навесні 930 року надійшла звістка, що Ліху взяв Хуайчжоу (сучасний Шочжоу) й у наступному місяці повернувся додому. Ліху був призначений спадкоємцем престолу і головнокомандувачем армії.
Небезпека походила також від Туюя — старшого брата Тай-цзуна, який з волі Абаоцзи був призначений ваном Дундані, з чим не бажав миритись, оскільки міг розраховувати на престол Ляо. Туюй також мав значний інтерес до китайської культури й був обдарованим художником. За наказом імператора його тримали під надійною («почесною») вартою. Влітку 929 року він перебував у пвденній столиці, писав вірші й багато часу віддавав задоволенням.
930 року Туюй заявив, що вирушає на полювання. Зібравши 40 осіб, він прибув на берег, де його чекав танський корабель, відряджений заздалегідь. Він залишив братові віршоване послання з якого випливало, що на владу він не претендує, але жити так більше не може. На кораблі він утік разом з дружиною до Пізньої Тан, де змінив ім'я, нічим не переймався, маючи милість тамтешнього імператора. Можливо, легкість втечі Туюя пояснюється тим, що її було сплановано самим Яогу.
Тай-цзун використав (або скористався його реальною втечею)[2] втечу Туюя як привід до походу проти Пізньої Тан. Завдяки вмілому правлінню Цунсюя та Сиюаня танська держава, хоч і не мала підтримки серед китайського населення, була досить могутньою. Тож Яогу волів займатись внутрішніми справами й вичікувати на слушний момент. Кидані й танці кілька разів на рік обмінювались посольствами з піднесенням подарунків.
932 року на честь Абаоцзи було зведено тріумфальну арку, а чиновники були нагороджені подарунками. Яогу відрядив до Пізньої Тан послів з вимогою повернути знатних бранців, серед яких був воєначальник Шила. Танці відпустили тільки одного з полонених, й кидані здійснили набіг на Хорінгер. Призначення Ші Цзінтана губернатором Хедуну призвело до переходу Чжан Яньчао, губернатора Юйчжоу, на бік киданів через політичні розбіжності з Ші.
На початку 933 року Єлюй Ліху разом із Саге був призначений командувачем у поході проти дансянів. Похід був успішний, і Ліху був нагороджений, на його честь було влаштовано бенкет. Десь за 2 місяці прибув посол із Тан і зажадав від киданів припинити війну з дансянами, на що Яогу глузливо відповів: «Припинив війну з народом дансян!», маючи на увазі, що дансяни вже розгромлені та сплачують данину. Наприкінці року померла мати Абаоцзи — велика вдова-імператриця. Незабаром зміни сталися і в Тан: 15 грудня 933 року помер Сиюнь, на престол був зведений його син Чі Цунхоу, позиції якого були не такими міцними. Ліху вирушив до Пізньої Тан для участі в поминках.
Розгром Пізньої Тан (934—937)
У четвертому місяці 934 року Лі Цунке, прийомний син імператора Мін-цзуна, повалив законного сина Мін-цзуна — Чі Цунхоу. Яогу заявив, що Туюй написав йому листа з проханням відрядити киданьську армію й покарати узурпатора. В державі Пізня Тан почався розбрат через зіткнення партій, що конкурували. Похід розпочався у восьмому місяці 934 року. За місяць киданьські війська пройшли Юньчжоу. Кидані на чолі з Яогу взяли Датун і кілька міст на південному заході від Датуна. У місті Ліньцю місцеві жителі, вже не чекаючи допомоги від танських військ, самі винесли киданям данину й були врятовані. Слідом за ними почали здаватись і жителі інших міст. Яогу був змушений повернути військо назад, коли довідався, що його дружина важко захворіла через чергові пологи. Незабаром вона померла, що стало значним ударом для Яогу. Втративши ініціативу, кидані не наважилися знову нападати.
Киданям пощастило, що проти узурпатора повстав Ші Цзінтан — військовий губернатор Тайюані. Влітку 935 року Ші Цзінтан обіймав посаду губернатора Шаньсі та володів значною автономією від Цунке. Посланець від останнього прибув до ставки Ші — міста Сіньчжоу, й почали роздавати солдатам літній одяг, багато хто при цьому почав вихваляти імператора Цунке. Цзінтан наказав стратити 36 найбільш крикливих, щоб була наука війську. Цунке 936 року видав наказ про переведення Ші до іншої провінції, однак той відмовився залишати посаду. Цунке оголосив Ші бунтівником, стратив його братів і 4 синів та відрядив проти нього військо. Цзінтан, усвідомлюючи, що самотужки він не впорається з Цунке, надіслав Тай-цзуну листа з проханням про допомогу. Натомість він обіцяв киданям землі та визнання васальної (формально він визнавав Тай-цзуна батьком) залежності. Яогу вирішив, що кращої нагоди виступити проти Тан не буде, при цьому він порадився з матір'ю — Шулюй. Дегуан зібрав 50-тисячну армію й вирушив у похід. Увійшовши до тайюаньської області, кидані стикнулись із військами Гао Січжоу[en] та Фу Янціна[en]. Тоді кидані вдарили, але невдовзі Яогу наказав, умисно, відступити. Корпус Чжан Цзінда[en] та Ян Гуаньюаня[en] поспішили на допомогу танським військам і почали вишиковуватись на правому фланзі, але вони ще не встигли зімкнути ряди, коли по них вдарила киданьська армія. Основні танські сили повернулись, щоб уятувати свій правий фланг, однак інша частина киданьської армії вдарила по них, так що «захистити голову і хвіст стало неможливо»[3]. Правий фланг танських військ почав тікати, й уся армія розсипалася. У полон було взято близько 10 000 вояків. Цзінда зумів закріпитись у таборі й відбити напад Єлюй Ділу. Втім невдовзі кидані блокували в таборі угруповання танських військ. Облогу танських військ зі столиці Цзінтана — Цзіньяна (Тайюань), було знято, після чого відбулась урочиста зустріч Яогу та Цзінтана.
Скориставшись затримкою Цунке, готував армію, Дегуан в 10-му місяці проголосив Цзинтана імператором Цзінь. Слід звернути увагу, що кидані, спочатку звели Цзинтана в титул Цзінь-вана, а не імператором (хуанді). Цунке, тим часом відправив Чжао Яньшоу[en] з 20 000 в ущелині Туаньбогу, Фань Яньгуан[en] зайняв Сиян з таким же військом, незабаром до нього приєдналося 10 000 воїнів Чжао Дэцзюня з сусідньої області. Але танскі війська не наважувалися атакувати киданями на рівнині у Тайюань. Цунке сам підійшов з 30 000 армією, але не бачачи можливості пробитися на допомогу обложеному табору Цзинда, впав духом. Яогу зробив офіційну пропозицію Цзинтану: стати імператором Китаю і підтримувати союз з киданями. Особливого вибору у Цзинтана не було і він погодився стати імператором. Поки тривали супроводжуючі коронацію урочистості, кидані відбивали напад військ Тан, які прийшли в рух.
Після 80 днів облоги Цзинда закінчилися харчі й фураж, але він заявив офіцерам, що живим не здасться і запропонував обезголовити його. Офіцери відрубали йому голову і привезли Дегуану, кидані дуже хвалили стійкість Цзинда і звелів поховати з усіма почестями. Елюй Иньдіші повідомив, що військо Децзюня, дізнавшись про те, що табір здався, далося до втечі, кидаючи зброю. Легка кіннота киданів переслідувала і винищувала тих хто тікав. 10 000 воїнів здалися в полон, Децзюнь також здався.
Дорога на Лоян була відкрита. Яогу нагородив Цзинтана, «як батько сина» і сказав, що новопризначеному імператору слід попрямувати в його столицю. Для охорони Цзинтану був виділений ескорт з 5 000 киданів на чолі з Диліби, також вони повинні були стежити, щоб імператор не втік. Сам Дегун заявив, що повернеться додому як тільки стихнуть заворушення.
Туюй ж був убитий в 937 році за наказом імператора Чи Цунке, йому було 37 років. До цього імператор радив йому покінчити з собою, але той вагався. Чи Цунке разом із сім'єю та найближчими слугами пішов у вежу в Лояні, там вони покінчили з собою і гвардійці підпалили вежу. Незабаром Цзинтан вступив в Лоян. До того часу Дегуан вже рухався на північ. На початку 937 року офцир У Луань в окрузі Датун замкнув ворота перед Дегуном, показавши, що населення ненавидить киданів. Фань Яньгуан хотів перейти в пряме підданство киданям, але Дегуан відмовив.
Ляо отримало (у формі дару) стратегічно важливу територію, відому як Шістнадцять округів. Цзинтан проголосив династію Пізня Цзінь (936—947). Кидані також отримували від Цзинтана численні подарунки.
Мирний час (938—943)
У 938 році Дегуан повернувся додому і займався внутрішніми справами. Киданьські воєначальники знаходилися при дворі Цзінь і спостерігали за поведінкою Цзинтана. Дегуан оголосив амністію і оголосив новий рік першим роком ери «хуей тун», тобто «зустріч і союз». Незабаром прибув Чжао Ін з Цзінь і формально передав Ляо Шістнадцять округів разом з карткою країни. У Ючжоу була заснована південна столиця киданів.
В 939 році Дегуан покарав палицями двох чиновників ціші за корупцію. На їхні місця були призначені два киданьських генерала, угодні народу. Винних ціші розстріляли з луків.
В 940 році Дегуан дізнався, що піддані Цзінь незадоволені облавними полюваннями киданів. Яогу велів повідомити Цзиньтану, що облави потрібні киданям, не для розваги, а для тренувань воїнів. В кінці року Дегуан видав указ розпорядчий населенню (невідомо тільки чи китайським) займатися землеробством і виготовлення тканин, також чоловікам пропонувалося, при смерті дружини брати в дружини одну з її незаміжніх сестер.
У 941 році Дэгуан наказав об'єднувати одиноких і овдовілих, якщо вони не можуть прогодуватися, в одне господарство для спільної діяльності. В цьому році кидані здійснили невеликий набіг на дансянов. Також імператор наказав чиновникам вести журнал всієї офіційної діяльності, щоб мати можливість порівнювати поточні справи зі справами Абаоцзи. З Цзінь надіслали данину у вигляді 200 лян золота, за можливість провести жертвопринесення. У середині року жителі Шочжоу вигнали цзедуши Елюя Хуали[4] і збиралися повернутися в Цзінь. Яогу наказав обложити місто. Амбань вів облогу був убитий, так що Дэгуан наказав винищити все чоловіче населення міста, а 30 сімей жінок і дітей повсталих віддати в рабство сім'ї загиблого амбаня.
Новий рік (942 року) був відзначений Дэгуаном: киданьські амбані і іноземні посли звозили в столицю данину, а Дэгуан тутже всі дарував своїй дружині, родичам і чиновникам. Дэгуан видав наказ: «домагатися від людей приватних добродійних промов»[5]. Тоді в столиці приїхав Єлюй Хайсы[6]. Він був одягнений в овчину і їхав на бику, замість коня, а значить надзвичайно бідний і доводився родичем Імператора. Він скозал, що приїхав «поговорити про справи» з Дэгуаном. Дэгуан збирався виїхати на полювання, але Хайсы велів передати, що не буде чекати, тоді Дэгуан велів покликати бідного киданя. Поговоривши з ним, Дэгуан покликав Єлюй Аньдуаня, який давно служив Абаоцзи і Єлюй Пудэ. Ті поговорили з Хайсы і повідомили, що той розбирається в справах краще, ніж вони. Тоді Дэгуан наказав Хайсы оцінити Аньдуаня і Пудэ і той дуже точно охарактеризував їх. Дэгуан розвеселився і велів Хайсы зайнятися справами будівельного міністерства. Знаючи про його бідності, імператор обдарував Хайсы, але той все дари роздав родичам та друзям.
Ши Цзинтан помер 28 липня 942 року. Його прийомний син[7] Ши ЧжунгуйШи Чжунгуй[en] зайняв престол без затвердження Ляо і зайняв анти-киданьську позицію. Дэгуан не звертав особливої уваги, влаштовуючи молебні і роздачу їжі буддійським ченцям, оскільки його дружина хворіла. Цзин Яньгуан очолив уряд Цзінь і став погрожувати киданям. У листі Дэгуан виявив, що Цзінь більше не визнає себе васалом Ляо, але імператор Чжунгуй називає себе «онук» по відношенню до Дэгуану. Посол киданів Цяо Жун[8] був офіційно повідомлений, про позиції Цзінь: зі смертю Цзинтана припинилися особисті васальні відносини, новий імператор зобов'язаний Дэгуану тільки морально. Кидані стали готується до війни.
Проголошення на північ і смерть (947)
Лю ЧжіюаньЛю Чжиюань[en], один з цзедуши, послав Дэгуану дивовижної краси шовкову матерію і коней, але сам не був. Дэгуан зрозумів, що той просто вичікує моменту, коли можна буде скинути киданьскую влада. Той дійсно збирався повстати проти Ляо, але чекав моменту, коли кидані стануть відходити на північ. У 3-му місяці 947 року він оголосив себе імператором династії Пізня Хань (947—950). Багато китайські воєначальники почали переходити до нього. На початку 4-го місяця Дэгуан наказав стягнути до столиці все, що тільки можна забрати цінного, зігнати людей, включаючи палацових служниць, чиновників, монахів і ремісників. Він залишив деяких для упокорення «повстання» і зібрав кортеж повернути на північ, під приводом «літньої спеки».
Кидані помітили несприятливі ознаки, включаючи падаючу зірку над ханським штандартом. На переправі в районі Сюньсянь Яогу звернувся до радників і сказав, що розкаюється у розпуск війська для грабежу, конфіскації та створення безвладдя на приєднаних землях. У квітні 947 року Тай-цзун захворів. Він помер 18 травня, в місті Луаньчэн, перебуваючи на шляху до столиці.
Кидаці не мали чіткої структури передачі влади. До Абаоцзи влада переходила від брата до брата. За китайським законам влада повинна переходити старшому синові старшої дружини. Сам Дэгуан отримав владу в результаті «виборів», будучи затверджений в якості спадкоємця при живому батькові. Почалася боротьба за владу.
Література
- Е Лун Ли. {{{Заголовок}}}. — 550 прим.
- Крадин Н. Н., Ивлиев А. Л. {{{Заголовок}}}. — 550 прим. — ISBN 978-5-02-036566-7.
- {{{Заголовок}}}. — 800 прим. — ISBN 978-5-7803-0160-8.
Примітки
- ↑ [[#CITEREF|]].
|
