Екваторіальна Гвінея: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 61: Рядок 61:
=== Колоніальний період ===
=== Колоніальний період ===
У 1472 португальська експедиція під командуванням капітана Фернандо По відкрила острів в [[Гвінейська затока|Гвінейській затоці]], названий Фернандо-По (нині — острів [[Біоко]]). Колонізація острова португальцями розпочалася з 1592 року. У 1642—1648 роках островом намагалася оволодіти [[Нідерланди|Голландія]].
У 1472 португальська експедиція під командуванням капітана Фернандо По відкрила острів в [[Гвінейська затока|Гвінейській затоці]], названий Фернандо-По (нині — острів [[Біоко]]). Колонізація острова португальцями розпочалася з 1592 року. У 1642—1648 роках островом намагалася оволодіти [[Нідерланди|Голландія]].
[[Файл:Stamp_Spanish_Guinea_1924_20c.jpg|міні|Поштова марка Іспанської Гвінеї (1924)]]

У 1778 році за договором Ель-Пардо [[Португалія]] передала острів і територію Ріо-Муні на континенті [[Іспанія|Іспанії]]. Однак іспанська експедиція, послана в Ріо-Муні, була знищена місцевим племенем Буби.
У 1778 році за договором Ель-Пардо [[Португалія]] передала острів і територію Ріо-Муні на континенті [[Іспанія|Іспанії]]. Однак іспанська експедиція, послана в Ріо-Муні, була знищена місцевим племенем Буби.



Версія за 23:23, 27 лютого 2019

Республіка Екваторіальна Гвінея
ісп. República de Guinea Ecuatorial
фр. République de la Guinée Équatoriale
порт. República da Guiné Equatorial

Прапор Герб
Девіз: "Unidad, Paz, Justicia" (іспанською «Єдність, мир, справедливість»)
Гімн: Caminemos pisando la senda
Розташування Екваторіальної Гвінеї
Розташування Екваторіальної Гвінеї
Столиця Малабо
Найбільше місто Малабо
Офіційні мови Іспанська[1]Португальська[2]
Форма правління формально республіканська
Президент
Прем'єр-міністр
Теодоро Обіанг Нгема Мбасого
Мігель Абіо Бітео Борико
Незалежність 12 жовтня 1968 р. (від Іспанії
Площа
 - Загалом 28 051 км² (141-й)
Населення
 - перепис 2012  736,296 тис.
 - Густота 26,2/км² (157-й)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $18 785 000 000 (112-й)
 - На душу населення $16 507 (42-й)
Валюта африканський франк (XAF)
Часовий пояс  (UTC+1)
Коди ISO 3166 GQ / GNQ / 226
Домен .gq
Телефонний код +240
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Екваторіальна Гвінея

Респу́бліка Екваторіа́льна Гвіне́я (ісп. República de Guinea Ecuatorial), (порт. Guiné Equatorial) — країна на західному узбережжі екваторіальної частини Африки. Вона складається з Ріо-Муні (інша назва — Мбіні) на континенті і п'яти островів: Біоко (колишній Фернандо-По), Коріско, Великий та Малий Елобей і Аннобон. Сумарна площа країни 28051 км². Столиця — місто Малабо на острові Біоко.

Походження назви

Екваторіальна — від географічного положення. Однак екватор не проходить через сухопутну територію країни, яка, проте, лежить по обидва його боки, оскільки її острів Аннобон знаходиться на південь, а материкова частина розташована на північ від екватора. Гвінея ж, у свою чергу, з мови сусу означає «жінки». Від португальских колоніалістів ця назва потрапила до інших європейських мов. За іншою версією, походить від берберського Akal n-Iguinawen, тобто «земля чорних».

Географія

Держава знаходиться в Центральній Африці, частина території країни на суходолі на півночі межує з Камеруном (спільний кордон — 183 км); на півдні й сході — з Габоном (350 км). Острови й західне узбережжя омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану.

Камерун Камерун
Гвінейська
затока
Габон Габон

Континентальна Екваторіальна Гвінея являє собою територію приблизно прямокутної форми площею 26017 км². Біля узбережжя розташовані маленькі острівці Коріско (площа 15,5 км²) і Великий і Малий Елобей (менше 2,5 км² разом). Біоко, який лежить біля узбережжя Камеруна, має площу близько 200 км². Вулканічний острів Аннобон має площу понад 18 км² і лежить південніше екватора за 640 км на південний захід від Біоко.

Флора представлена фікусами, мімозою, хлібними деревами та іншими дивами природи, а фауна багата слонами, леопардами, білками, кажанами і звичайно мавпами, а також іншими тропічними тваринами, які полюбляють цей природний зоопарк. Ліси Екваторіальної Гвінеї займають близько 60 % території країни

Історія

Колоніальний період

У 1472 португальська експедиція під командуванням капітана Фернандо По відкрила острів в Гвінейській затоці, названий Фернандо-По (нині — острів Біоко). Колонізація острова португальцями розпочалася з 1592 року. У 1642—1648 роках островом намагалася оволодіти Голландія.

Поштова марка Іспанської Гвінеї (1924)

У 1778 році за договором Ель-Пардо Португалія передала острів і територію Ріо-Муні на континенті Іспанії. Однак іспанська експедиція, послана в Ріо-Муні, була знищена місцевим племенем Буби.

На початку XIX століття (1827 рік) острів Фернандо-По захопили англійці, заснувавши там місто Кларенс-Таун (нині — столиця Екваторіальної Гвінеї місто Малабо). У 1843 році іспанці відвоювали острів Фернандо-По, а в 1856 завоювали територію Ріо-Муні. Плем'я Буби було відтиснуті в гори.

Плем'я Буби намагалося знищити іспанських колонізаторів в 1898 році, в Ріо-Муні, а потім, в 1906 році, на острові Фернандо-По. Обидва повстання були придушені іспанцями.

У 1959 році Фернандо-По і Ріо-Муні були оголошені заморськими провінціями Іспанії. У 1963 році Іспанської Гвінеї надана внутрішня автономія.

Період незалежності

Під тиском визвольного руху 12 жовтня 1968 року проголошена незалежна республіка. Президентом став Франсиско Масиас Нгема Бійого.

У липні 1970 року президентським декретом розпущені всі партії і організації і створена Єдина національна партія трудящих, в яку було включено все доросле населення країни. У зовнішній політиці Нгема порвав стосунки з Іспанією і США (в 1970 році) і переорієнтувався на соціалістичні країни. У 1972 році він був проголошений довічним президентом країни. У 1973 році острів Фернандо-По був перейменований в острів Масиас-Нгема-Бійого.

3 серпня 1979 року в країні стався військовий переворот під проводом Теодоро Обіанга Нгеми Мбасого, колишнього заступника міністра оборони країни і племінника Масіаса Нгеми Бійого. Масіаса Нгема було пред'явлено звинувачення в 80 тисячах вбивств. Він був визнаний винним в 500 вбивствах і засуджений до розстрілу. Так як населення Екваторіальної Гвінеї вірило, що Масиас є чаклуном і володіє надприродними силами, жоден із солдатів не погодився взяти участь у розстрілі. Для здійснення страти довелося спеціально викликати взвод марокканських найманців. Разом з п'ятьма сподвижниками Масиас був розстріляний. Острів Масиас-Нгема-Бійого був перейменований в острів Біоко. У 1979 року значна частина націоналізованої власності (плантації, підприємства, магазини і т. П.) були повернуті колишнім власникам. У листопаді 1979 року проголошена свобода приватного підприємництва. Незабаром були відновлені відносини з Іспанією і США, на шельфі почався видобуток нафти. У 1982 році прийнята нова конституція, що проголосила політичні свободи. Але в 1990-х роках проводилися масові арешти діячів опозиції, багато хто був убитий, встановлена фактично однопартійна диктатура.

Політична система

Екваторіальна Гвінея за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

Теодоро Обіанг Нгема Мбасого, за даними американського журналу «Parade», станом на 2003 рік посідав шосте місце у десятці найгірших диктаторів сучасності.

Парламент

Політичні партії

На парламентських виборах 7 березня 1999 року до парламенту Екваторіальної Гвінеї пройшли наступні політичні партії:

Судова влада

Зовнішня політика

Українсько-екваторіально-гвінейські відносини

Уряд Екваторіальної Гвінеї офіційно визнав незалежність України 17 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 18 травня 1992 року шляхом обміну нотами[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Екваторіальної Гвінеї, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[3]. Справами України в Екваторіальній Гвінеї відає українське посольство в Іспанії.

Державна символіка

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 7 провінцій.

Збройні сили

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 1,3 тис. військовослужбовців[3]. Загальні витрати на армію склали 11 млн доларів США[3].

Економіка

Екваторіальна Гвінея — сировинно-аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 25,7 млрд доларів США (104-е місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 50,2 тис. доларів (32-е місце в світі, 1-е в Африці)[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 92 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 3 %; сфера обслуговування — 5 % (станом на 2006 рік)[3].

Надходження в державний бюджет Екваторіальної Гвінеї за 2006 рік склали 2,7 млрд доларів США, а витрати — 1,4 млрд; профіцит становив 93 %[3].

Країна страждає від нерівномірного розвитку регіонів, нестабільної економіки і браку кваліфікованих кадрів (що частково є наслідок колоніальної епохи). Більша частина економічної допомоги надходить від іспанського уряду.

Валюта

Національною валютою країни слугує франк КФА.

Промисловість

Головні галузі промисловості: харчова, нафтовидобувна і деревопереробна.

Гірнича промисловість

У 2005 році видобуток нафти становив 153 млн барелів.

Енергетика

За 2004 рік було вироблено 26 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 24,2 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)[3].

У 2004 році споживання нафти склало 1,2 тис. барелів на добу, природного газу — 100 млн м³ (увесь внутрішнього виробництва)[3].

Агровиробництво

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 12 % площі держави[3]. Головні сільськогосподарські культури: кава, какао, банани, ананаси, маніок, кукурудза, арахіс, картопля.

У територіальних водах країни рибальством займаються іноземні флотилії.

Транспорт

Туризм

У 1996 році прибуток від іноземних туристів становив 3 млн доларів США[3].

Зовнішня торгівля

Основні торговельні партнери Екваторіальної Гвінеї: США, Китай, Іспанія, Франція, Італія.

Держава експортує: нафта, какао, деревина. Основні покупці: США (24,5 %); Китай (22 %); Іспанія (11 %). У 2006 році вартість експорту склала 9 млрд доларів США[3].

Держава імпортує: промислові вироби, продукти харчування. Основні імпортери: США (24,5 %); Італія (20,5 %); Франція (12 %), Іспанія (10,5 %). У 2006 році вартість імпорту склала 2,5 млрд доларів США[3].

Торгівля з Україною

У 2014 році товарообіг між Україною та Екваторіальною Гвінеєю, згідно з даними Держкомстату, становив 10,86 млн доларів США, тобто знизився на 21,8 % у порівнянні з 2013 роком, причому зазначений обсяг був еквівалентним обсягові українського експорту[4]. Лідируючі позиції в експортних поставках:

  • прилади фотографічні (2,7 млн доларів, 24,9 % експорту),
  • вироби з чорних металів (2,4 млн доларів, 22,1 %),
  • електричні машини (2,3 млн доларів, 21,2 %),
  • котли і машини (1,3 млн доларів, 12,0 %) та меблі (0,6 млн доларів, 5,5 %)[4].

Населення

Населення держави у 2006 році становило 540 тис. осіб (160-е місце в світі). Густота населення: 17,3 осіб/км² (155-е місце в світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік народжуваність 35,6 ‰; смертність 15,1 ‰; природний приріст 20,5 ‰[3].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 41,7 % (0,11 млн чоловіків, 0,11 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 54,5 % (0,14 млн чоловіків, 0,15 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,8 % (0,009 млн чоловіків, 0,012 млн жінок).

Урбанізація

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 45,7 %[3]. Головні міста держави: Малабо (132 тис. осіб), Бата (132 тис. осіб), Ебебіїн (19 тис. осіб), Луба (9 тис. осіб).

Малабо

Етнічний склад

Головні етноси, що складають гвінейську націю: фанг — 85 %, бубі — 9,6 %.

Мови

Державні мови: іспанська, французька, португальська.

Релігії

Головні релігії держави: католицтво — 93,1 % населення, протестантизм — 3 %.

Охорона здоров'я

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 49,5 року: для чоловіків — 48 років, для жінок — 51,1 року[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 89,2 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 89 жителів; лікарями — 1 лікар на 3,6 тис. жителів (станом на 1995 рік)[3].

Освіта

Рівень письменності в 2003 році становив 85,7 %: 93,3 % серед чоловіків, 78,4 % серед жінок[3]. У країні діє обов'язкова шкільна освіта протягом 8 років.

Витрати на освіту в 1996 році склали 1,7 % від ВВП, 3,9 % усіх державних громадських видатків[3].

У країні є університет, Національний Університет Екваторіальної Гвінеї, розташований у Малабо, з факультетом медицини, який знаходиться у Баті. Факультет Медицини підтримується урядом Куби. Іспанський національний університет дистанційного навчання має свої філії у Малабо та Баті.

Інтернет

У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Екваторіальній Гвінеї користувались 5 тис. осіб[3].

Культура

В країні діють різноманітні культурні орґанізації (Іспано-гвінейський культурний центр та інші), головними завданнями яких є ліквідація безграмотності та культурне просування населення.

Архітектура

Образотворче мистецтво

Література

Найвидатніші автори:

Театр

Музика й танці

Кінематограф

Кухня

Свята

Національні свята
Дата Назва українською Місцева назва Примітки
1 січня Новий рік
15 серпня День Конституції
12 жовтня День Незалежності
10 грудня День прав людини
25 грудня Різдво

Наука

Засоби масової інформації

Спорт

Примітки

  1. http://guinea-equatorial.com/constitution.asp Конституція Республіки Екваториальна Гвінея
  2. http://www.cplp.org/Guin%C3%A9-Equatorial.aspx?ID=258 CPLP official website
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  4. а б Україна та Екваторіальна Гвінея. — Посольство України в Іспанії.