Мохоподібні: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 30: | Рядок 30: | ||
Моохоподібні ми можемо знайти всюди, але найбільше мохоподібних у регіонах із помірним та холодним кліматом. Мохоподібні дуже залежать від води, оскільки не адаптовані до випаровування. Найбільше видове різноманіття властиве лісовим екосистемам: епілітні види мохоподібних ростуть на кам'янистих субстратах, [[епіксили]] - на гнилій деревині (колодах, пеньках), [[епіфіти]] - на живих гілках і стовбурах дерев. |
Моохоподібні ми можемо знайти всюди, але найбільше мохоподібних у регіонах із помірним та холодним кліматом. Мохоподібні дуже залежать від води, оскільки не адаптовані до випаровування. Найбільше видове різноманіття властиве лісовим екосистемам: епілітні види мохоподібних ростуть на кам'янистих субстратах, [[епіксили]] - на гнилій деревині (колодах, пеньках), [[епіфіти]] - на живих гілках і стовбурах дерев. |
||
Є мохи, що живуть у воді. Наприклад: |
Є мохи, що живуть у воді. Наприклад: плавунчик плаваючий, річія, водник протипожежний. |
||
Існує понад 35-40 тисяч [[вид (біологія)|видів]] мохів. В [[Україна|Україні]] — 849 (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014). |
Існує понад 35-40 тисяч [[вид (біологія)|видів]] мохів. В [[Україна|Україні]] — 849 (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014). |
||
Рядок 38: | Рядок 38: | ||
У життєвому циклі мохоподібних переважає [[гаметофіт]]. [[Спорофіт]], який у мохоподібних називається спорогоном, представлений звичайно лише коробочкою з ніжкою, яка за допомогою стопи, або [[гаусторії]] (від {{lang-la|гаустор}} — той, що п'є), занурюється в тканину гаметофіту. Спорогон недовговічний і існує звичайно один [[вегетаційний період]]. |
У життєвому циклі мохоподібних переважає [[гаметофіт]]. [[Спорофіт]], який у мохоподібних називається спорогоном, представлений звичайно лише коробочкою з ніжкою, яка за допомогою стопи, або [[гаусторії]] (від {{lang-la|гаустор}} — той, що п'є), занурюється в тканину гаметофіту. Спорогон недовговічний і існує звичайно один [[вегетаційний період]]. |
||
Найпоширинішими є: [[ |
Найпоширинішими є: [[рунянка]], торфовикові або [[Сфагнум|сфагнові]] мохи, [[річія]] плавуча, пілезія, [[чевоностебловик Шребера]], [[Orthotrichum|прямоволосник]]<nowiki/>и, зіркокошик оксамитовий, короткокошик білуватий, головмох сріблястий, аридниця сільська та ін. |
||
[[Файл:Зозулин льон.jpg|міні|Зозулин льон]] |
[[Файл:Зозулин льон.jpg|міні|Зозулин льон]] |
||
Рядок 50: | Рядок 50: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф]]. Червоний список мохоподібних України. — Херсон: Айлант, 2010. — 93 с |
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф]]. Червоний список мохоподібних України. — Херсон: Айлант, 2010. — 93 с. |
||
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф]]. «Другий чекліст мохоподібних України.» ''Чорномор. ботан. журн.—2014.—10'' 4 (2014): 426—487. |
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф]]. «Другий чекліст мохоподібних України.» ''Чорномор. ботан. журн.—2014.—10'' 4 (2014): 426—487. |
||
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф.]] Матеріали до Червоної книги України (Marchantiophyta) // ''Чорноморськ. бот. ж.'' 2014. Т. 10. № 3. С.287-304. |
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф.]] Матеріали до Червоної книги України (Marchantiophyta) // ''Чорноморськ. бот. ж.'' 2014. Т. 10. № 3. С.287-304. |
||
* [[Бойко Михайло Федосійович|Бойко М. Ф.]] Українські назви мохоподібних //''Чорноморськ. бот. ж.'' 2015. Т. 11. № 2. С.178-216. |
|||
* [[Зеров Дмитро Костянтинович|Зеров Д. К.]] Флора |
* [[Зеров Дмитро Костянтинович|Зеров Д. К.]] Флора пе чіночних і сфагнових мохів України.- Київ: Наукова думка, 1964. — 355 с. |
||
* Мамчур З. Особливості епіфітних бріофітів в умовах урбоекосистем / З. Мамчур, І. Більська // [[Вісник Львівського університету. Серія біологічна|Вісник Львівського університету. Сер. біол.]] — 2013. — Вип. 61. — C. 125—132. |
* Мамчур З. Особливості епіфітних бріофітів в умовах урбоекосистем / З. Мамчур, І. Більська // [[Вісник Львівського університету. Серія біологічна|Вісник Львівського університету. Сер. біол.]] — 2013. — Вип. 61. — C. 125—132. |
||
* |
* |
Версія за 19:52, 2 березня 2019
Мохоподібні — надвідділ Bryobionta, включає відділи (маршанціофіти - Marchantiophyta, бріофіти, мохи - Bryophyta і антоцеротофіти - Anthocerotophyta, вищих безсудинних рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління - гаметофіт. У світі понад 18150 видів (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014): Marchantiophyta - 5000 видів, Bryophyta - 13000, Anthocerotophyta - 150). В Україні на 2014 р. нараховувалося 849 видів мохоподібних представників 256 родів 83 родин 29 порядків 8 класів 3 відділів. Важливою спільною рисою є переважання в життєвому циклі гаплоїдного покоління (гаметофіта)
Наука, що вивчає мохи - бріологія.
Раніше ця група розглядалася як єдиний таксон, але через парафілетичність зараз поділена на такі відділи:
- Печіночники (Marchantiophyta)
- Мохи (Bryophyta)
- Антоцеротофіти (Anthocerotophyta)
Маршанціофіти - Marchantiophyta. Більшість мають вигляд облистненого пагона, менше - у вигляді пластинчастої або стрічкоподібної слані.Слань дихотомічно розгалужена або округла, лопатева, інколи у вигляді округлих розеток, або рослини з двома рядами бокових (спинних) різної форми листків, знизу стебла буває ще один ряд (черевних) листків – амфігастріїв, які відрізняються від бокових за розмірами і формою. Слань з однакових клітин або диференційована на основну, яка може бути вкрита одним-трьома шарами епідермісу, часом з олійними тільцями, і асиміляційну тканину, з повітряними камерами, які відкриваються зверху продихами. На слані часто є різноманітні волоски і щетинки, з спіднього боку є одноклітинні ризоїди та черевні луски. Листки з одного шару клітин, без жилки. Коробочка спорогона без колонки і перистома[1] Найвідоміший представник- маршанція мінлива.
Це листкостеблові рослини з простими або розгалуженими округлими стеблами (каулідіями), три-, багаторяд¬но улистнені, без черевних листків – амфігастріїв, листки не бувають розділеними на лопаті, з жилкою або без жилки. Листкорозміщення спіральне або дворядне. Ризоїди одно- або багатоклітинні, рідше вони відсутні. Добре виражена протонема. Гаметангії – архегонії і антеридії, а також спорогон можуть розташовуватися на верхівці головного пагона або потужних галузок – акроспорогонні мохи або верхоспорогонні мохи, а можуть – на верхівці дуже вкорочених брунькоподібних бокових галузок перисторозгалуженого пагона – плевроспорогонні мохи або бокоспорогонні мохи (Бойко, 1992). Між ними розташовуються парафізи, короткі стерильні нитки. Терміни «верхоплідні» та «бокоплідні» мохи, які часто вживаються досі, не відповідають у мохів змісту понять, тому повинні бути рішуче відкинуті. Спорофіт (спорогон) не самостійний, знаходиться на листкостебловому гаметофіті (гаметофорі), має ніжку зі стопою з присоскою (гаусторією) та спорангій (коробочку) з колонкою, перистомом. Коробочка відкривається кришечкою, рідше коробочка без кришечки, деякі бріофіти мають коробочку, яка відкривається чотирма щілинами. Коробочка вкрита ковпачком, який може бути різноманітним за формою.
Відділ ділиться на класи: Такакіопсиди (Takakiopsida); Сфагнопсиди (Sphagnopsida); Андреєопсиди (Andreaeaopsida); Андреєобріопсиди (Andreaeobryopsida); Едіподіопсиди (Oedipodiopsida); Політріхопсиди (Polytrichopsida); Тетрафідопсиди (Tetraphidopsida); Бріопсиди (Bryopsida).
Антоцеротофіти - Слань має вигляд розпростертої на субстраті лопатевої розетки, з простою, не диференційованою на тканини будовою, з кількох шарів клітин. На нижньому боці з численними ризоїдами, що мають гладенькі стінки, черевних лусок немає. Клітини мають хроматофори з піреноїдами. Спорогон у вигляді рогоподібного виросту, розкривається двома стулками. Клітини слані майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. Слань у деяких видів має схізогенні порожнини, наповнені слизом, де поселяються колонії носток (ціанобактерії).Матеріали сучасних філогенетичних досліджень показали, що найтісніше антоцеротофітові споріднені з судинними рослинами – трахеофітами. В Україні трапляються у Anthoceros agrestis, Anthoceros punctatus, види роду Phaeoceros. Класифікація антоцеротофітів: Kласифікація основана на мультигенній послідовності. Відділ розділяють на два класи. Клас Лейоспороцеротопсіди – Leiosporocerotopsida та Клас Антоцеротопсіди – Anthocerotopsida.
[[ ]]
Різноманітність
Моохоподібні ми можемо знайти всюди, але найбільше мохоподібних у регіонах із помірним та холодним кліматом. Мохоподібні дуже залежать від води, оскільки не адаптовані до випаровування. Найбільше видове різноманіття властиве лісовим екосистемам: епілітні види мохоподібних ростуть на кам'янистих субстратах, епіксили - на гнилій деревині (колодах, пеньках), епіфіти - на живих гілках і стовбурах дерев.
Є мохи, що живуть у воді. Наприклад: плавунчик плаваючий, річія, водник протипожежний.
Існує понад 35-40 тисяч видів мохів. В Україні — 849 (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014).
Всі представники групи мохоподібних багаторічні, досить дрібні рослини, висота яких зазвичай становить 10-20 см і лише окремі види — 50 см.
У життєвому циклі мохоподібних переважає гаметофіт. Спорофіт, який у мохоподібних називається спорогоном, представлений звичайно лише коробочкою з ніжкою, яка за допомогою стопи, або гаусторії (від лат. гаустор — той, що п'є), занурюється в тканину гаметофіту. Спорогон недовговічний і існує звичайно один вегетаційний період.
Найпоширинішими є: рунянка, торфовикові або сфагнові мохи, річія плавуча, пілезія, чевоностебловик Шребера, прямоволосники, зіркокошик оксамитовий, короткокошик білуватий, головмох сріблястий, аридниця сільська та ін.
Значення мохоподібних у природі та житті людини
У природі мохоподібні відіграють важливу екосистемну роль, зокрема беруть участь у створенні торфу.
Мохоподібні, особливо епіфіти, є добрими біоіндикаторами забруднення повітря[2][3].
Примітки
Джерела
- Бойко М. Ф. Червоний список мохоподібних України. — Херсон: Айлант, 2010. — 93 с.
- Бойко М. Ф. «Другий чекліст мохоподібних України.» Чорномор. ботан. журн.—2014.—10 4 (2014): 426—487.
- Бойко М. Ф. Матеріали до Червоної книги України (Marchantiophyta) // Чорноморськ. бот. ж. 2014. Т. 10. № 3. С.287-304.
- Бойко М. Ф. Українські назви мохоподібних //Чорноморськ. бот. ж. 2015. Т. 11. № 2. С.178-216.
- Зеров Д. К. Флора пе чіночних і сфагнових мохів України.- Київ: Наукова думка, 1964. — 355 с.
- Мамчур З. Особливості епіфітних бріофітів в умовах урбоекосистем / З. Мамчур, І. Більська // Вісник Львівського університету. Сер. біол. — 2013. — Вип. 61. — C. 125—132.
Посилання
- МОХОПОДІБНІ //Фармацевтична енциклопедія
- Мохоподібні як індикатори ступеня рекреаційної дигресії фітоценозів (на прикладі парків міста Чернівці). Батечко М.О.
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |