Януш Острозький: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
→Життєпис: діалектизм |
категоризація |
||
| Рядок 142: | Рядок 142: | ||
[[Категорія:Народились 1554]] |
[[Категорія:Народились 1554]] |
||
[[Категорія:Померли в Тарнові]] |
[[Категорія:Померли в Тарнові]] |
||
[[Категорія:Політичні династії України]] |
|||
Версія за 16:38, 5 березня 2019
| Януш Острозький | |
|---|---|
 | |
| Народився | бл. 1554 |
| Помер |
12 вересня 1620 Тарнів |
| Поховання | Тарнів[1] |
| Країна |
Річ Посполита .svg){kind=small} Корона Польська .svg){kind=small} |
| Національність | русин (українець) |
| Діяльність | державний, політичний, культурний діяч, меценат |
| Титул | князь |
| Посада | воєвода волинський, каштелян краківський |
| Конфесія | православний, греко-католик, католик |
| Рід | Острозькі |
| Батько | Василь Костянтин Острозький |
| Мати | Софія Тарновська |
| Родичі | Йонас Юрґіс (Ян Єжи) Радзивілл (зять) |
| Брати, сестри | Острозький Олександр Васильович, Катерина Острозька і Єлизавета Софія Острозька |
| У шлюбі з |
Сузанна Середі (Зузанна Шередій[2]) Катажина Любомирська Теофіла Тарло |
| Діти | Елеонора, Єфросинія, Василь Войтех,[джерело?] Януш Володимир |
 | |
Януш Острозький (1554 — 1620) — князь, магнат руського походження, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Засновник «Острозького майорату (ординації)»[3]. Перший римо-католик у роді князів Острозьких.
Життєпис
._%D0%AD%D0%BB%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%96%D0%BB_(%D0%90%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F)_(H._Lajbovi%C4%8D,_1758).jpg)
Син князя Василя Костянтина Острозького та його дружини Зофії з Тарновських гербу Леліва. Останній чоловік з великого роду князів Острозьких. Вихований у латино-польському дусі.
Освіту отримав вдома при дворі батька в Дубному (батько навчав військовому мистецтву) та при дворі імператора Священної Римської імперії. В серпні 1573 за дорученням батька їздив до Познані, звідки перевіз до Дубного двоюрідну сестру Гальшку Єлизавету. В лютому 1574 р. з батьком брав участь у коронації Генріха Валуа. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, представляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576 р.).[4]
В 1577 р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татар.
У 1579 році (може, й раніше[5]) перейшов до католицизму[6] (за іншими даними, перейшов до унії), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному[7]. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татар.
Як і батько, критично ставився до Лжедмитрія, в 1604 р. заперечував плани його підтримки.[8]
У 1590 році купив у Вишневецького Олександра начебто «куплений» маєток Криштофа Косинського, що розташовувався на Київщині.
Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства Білоцерківське, Богуславське, Брацлавське, Черкаське, Корсунське і Переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).
Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля в битві під Гузовим. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був Януш Радзивілл.[9]
У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи[10]. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.
За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.
Помер 12 (або 13) вересня 1620 р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський канонік Якуб Островскі.[11] У костелі в Тарнові встановлено йому надгробок з епітафією.[12]
Після смерті Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку — вдову князя Олександра — брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія — дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583—1649) — одержала в спадщину Полонне.
Уряди
Волинський воєвода (1584–1593), краківський каштелян («номінація» 25 лютого 1593-1620; завдяки прихильності католицьких кіл[5]), білоцерківський, черкаський, канівський, переяславський (1594–1620) та володимирський староста (1604–1620).
Шлюби, діти
Перша дружина — Сузанна Середі (Зузанна Шередій[2]) — донька Дьйордя Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі[13]. Діти:
- Елеонора — дружина спершу Героніма Язловецького, згодом Яна Єжи Радзивілла
- Єфросинія — дружина князя Олександра Заславського.[14]
Друга дружина — Катажина з Любомирських.
Третя дружина — Теофіла з Тарлів. Син від третьої дружини Януш Володимир помер малолітнім.
Маєтності
Був власником, зокрема, Богуслава, Дубного. Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.
Будівництво, фундуші
- Зміцнення Дубенського замку бастіонами, глибоким ровом, підвісним мостом (початок XVII ст.)
- Костел святої Анни, Полонне (завершено в 1607 р.)
- Костел Матері Божої Громничої та домініканський монастир, Старокостянтинів
- Монастир францисканців, Межиріч
- Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та монастир бернардинів, Дубне
- костели (Степань, Деражня, Бережниця)
- колегіата (Тарнув), в якій оплатив надгробок роботи Яна Пфістера для себе та першої дружини
- заснування міст на Кухмістрівщині (зокрема, Василів, Обухів)
Див. також
Примітки
- ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 122. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ а б Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 224. — ISBN 5-319-01070-2.
- ↑ Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна…nbsp;— C. 308.
- ↑ Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 481.
- ↑ а б Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.
- ↑ Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович… — С. 693.
- ↑ це твердження ставив під сумнів М. Гембарович → Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 482.
- ↑ Там само. — S. 483.
- ↑ Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 205. (пол.)
- ↑ Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.
- ↑ Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620)… — S. 485.
- ↑ Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 644—645. (лат.)
- ↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — t. 3. — S. 517.
- ↑ Вознюк О. Родовід князв Заславських.
Джерела
- Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.
- Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 693. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 481—486. (пол.)
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — T. 3. — S. 514—517. (пол.)
- Походяща О. Портрет краківського каштеляна Януша Острозького з колекції Національного музею історії України // Острозька давнина. Науковий збірник / Ред. кол. Ігор Пасічник (гол. ред.), Ігор Тесленко (відпов. ред.) та ін. – Остріг: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2016. – Вип. 5
Посилання
- Князь Януш Острозький — меценат костьолу та захисник православної церкви.
- Князь Януш Острозький — політик та оборонець земель руських.
- Острозький Іван (Януш) // Українці в світі.
- 367. Листопада 24 — Скарга пп. Адама і Романа Чолганських, Кременецький земський суд .
- Jan «I» ks. Ostrogski h. wł. (ID: 15.105.246). (пол.)
| Попередник Андрій Вишневецький |
|
Воєвода Волинський 1585-1593 |
|
Наступник Олександр Острозький |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Померли 12 вересня
- Померли 1620
- Поховані в Тарнові
- Острозькі
- Краківські каштеляни
- Волинські воєводи
- Черкаські старости
- Острозькі ординати
- Володимирські старости
- Богуславські старости
- Білоцерківські старости
- Канівські старости
- Корсунські старости
- Переяславські старости
- Народились 1554
- Померли в Тарнові
- Політичні династії України