Касити: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стиль, оформлення
Taromsky (обговорення | внесок)
Рядок 27: Рядок 27:
{{Стародавнє Межиріччя}}
{{Стародавнє Межиріччя}}
[[Категорія:Народи Стародавнього Межиріччя]]
[[Категорія:Народи Стародавнього Межиріччя]]
[[Категорія:Історія Іраку]]
[[Категорія:Стародавній Ірак]]
[[Категорія:Історія Ірану]]
[[Категорія:Історія Ірану]]
[[Категорія:Касити|*]]
[[Категорія:Касити|*]]

Версія за 19:08, 19 березня 2019

Вавилон під час правління каситів, XIII століття до н. е.

Касити (аккад. kaššū, Кашшу) — стародавні племена, що жили в гірських місцевостях Західного Ірану, у верхів'ях річки Діяла та її приток у північно-західних меж Еламу. Чи були вони тут автохтонами або прибульцями — невідомо.

Мова

Генетичні зв'язки фрагментарно збереженої каситської мови не встановлені.

Висловлюються думки про індоєвропейське походження каситів[1].

Історія

Касити спочатку були скотарські пастушачим плем'ям і жили в Західному Ірані (Загрос) біля північно-західних меж Еламу. Як ударну силу свого ополчення вони використовували колісниці[2]. Передбачається, що до каситських вершників сходить образ кентаврів[3]. По долині річки Діяла касити здійснювали набіги на Межиріччя в кінці періоду I Вавилонської династії.

Одна з груп каситських племен ще в XVIII столітті до н. е. просунулася навіть в Північне Межиріччя і вийшла до притоку середнього Євфрату Хабуру. Трохи нижче впадання Хабуру в Євфрат у зв'язку з їх вторгненням було відтворено старе Ханейське царство з центром в м Терке. Запанувала тут династія, мабуть, спочатку була аккадсько-аморейська і лише спиралася на збройні сили каситів. Але потім касити самі захопили владу і стали царями.

Завдяки навалі хетів, каситам в 1595 р. до н. е. е. вдалося повалити аморейську династію[4] та встановити контроль над Вавилоном і керувати ним в XVI—XII ст. до н. е. В XV ст. до н. е. каситський цар Улам-Буріаш захоплює південне Межиріччя і нарікає себе «царем Вавилону, царем Шумеру та Аккаду, царем каситов і царем Кар-Дуніашу». Царські укази висікалися на камені кудурру[5]. У XIV ст. до н. е. позначилася Ассирійська небезпека. У каситський період касити перетворилися в привілейований клас вавилонського суспільства, які розділили країну на будинки (біту), на чолі будинку стояв пан (бел біті), який відав системою місцевого оподаткування та організовував громадські роботи по обслуговуванню системи іригації. Важливу роль грали жерці та купці[6]. Посилюється культ бога Мардука. Розвиваються відносини з Єгиптом (династичні шлюби, торгівля, листування)[7].

Кінець каситській династії поклала навала еламітів. Останній каситський цар Елліль-надін-аххе був захоплений в полон. Намісником Вавилона був призначений еламський ставленик, а еламіти продовжували військові походи на південь і північ країни[8].

Примітки

Посилання