Денніс Джонсон

Денніс Джонсон
Dennis Johnson
Завершив кар'єру
захисник
Особисті дані
Прізвиська:	Ді Джей (англ. DJ)
Зріст:	193 см
Вага:	84 кг
Громадянство:	США
Народився:	18 вересня 1954(1954-09-18)
	Сан-Педро, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Помер:	22 лютого 2007(2007-02-22) (52 роки)
	Остін, США
Драфт:	2 раунд / 29 номер, 1976 рік, «Сіетл Суперсонікс»
Статистика в НБА
Очки:	15535 (14,9 за гру)
Передачі:	5499 (5,0 за гру)
Перехвати:	1477 (1,3 за гру)
Виступав за команди
«Сіетл Суперсонікс» (1976—1980) «Фінікс Санз» (1980—1983) «Бостон Селтікс» (1983—1990)
Тренував команди
1999—2000 «Ла-Кросс Бобкетс» 2003 «Лос-Анджелес Кліпперс» 2004—2005 «Флорида Флейм» 2005—2007 «Остін Торос»
Особисті нагороди та досягнення 3-разовий Чемпіон НБА (1979, 1984, 1986) Найцінніший гравець фіналу НБА (1979) 5-разовий учасник Матчу всіх зірок НБА (1979–1982, 1985) Перша збірна всіх зірок НБА (1981) Друга збірна всіх зірок НБА (1980) 6 разів обирався до першої збірної всіх зірок захисту (1979–1983, 1987) 3 рази обирався до другої збірної всіх зірок захисту (1984–1986) Ігровий №3 закріплений командою «Бостон Селтікс»
Баскетбольна Зала Слави
Денніс Джонсон у Вікісховищі

Денніс Вейн Джонсон (англ. Dennis Wayne Johnson, 18 вересня 1954, Лос-Анджелес — 22 лютого 2007, Остін) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиції захисника за декілька команд НБА, зокрема за «Бостон Селтікс», яка навіки закріпила за ним ігровий №3. Триразовий чемпіон НБА. Згодом — баскетбольний тренер.

2010 року введений до Баскетбольної Зали слави (як гравець).

Ігрова кар'єра

Ранні роки

На університетському рівні грав за команду Гарбор Коледж (1972–1975) та Пеппердін (1975–1976). Ще після школи не вважався талановитим гравцем та у всіх командах отримував малу кількість ігрового часу. Однак уже в другому коледжі демонстрував солідні цифри у 15,7 очок за гру.

Сіетл

1976 року був обраний у другому раунді драфту НБА під загальним 29-м номером командою «Сіетл Суперсонікс». Професійну кар'єру розпочав 1976 року виступами за тих же «Сіетл Суперсонікс», захищав кольори команди із Сіетла протягом наступних 4 сезонів. У своєму дебютному сезоні набирав 9,2 очка за гру, будучи резервним гравцем Сліка Воттса та Фреда Брауна. Команда здобула лише 40 перемог у сезоні, через що головний тренер Білл Расселл був змушений подати у відставку. Наступного сезону команда програла 17 матчів з перших 22, після чого був звільнений головний тренер Боб Гопкінс. Наступний головним тренером «Сіетла» став Ленні Вілкенс, який відразу ж зробив Джонсона гравцем стартової п'ятірки. Саме в цей період гравець отримав прізвисько «Ді Джей» від оголошувача на арені, для того, щоб відрізняти всіх Джонсонів у команді (інші гравці Джон Джонсон та Вінні Джонсон отримали відповідно прізвиська «Джей Джей» та «Ві Джей»).

Наступного сезону допоміг команді здобути 47 перемог у сезоні та пробитися до плей-оф. У першому раунді плей-оф «Сіетл» переміг «Лос-Анджелес Лейкерс», у другому — «Портленд Трейл-Блейзерс», а у фіналі Західної конференції — «Денвер Наггетс». У фіналі НБА «Сіетл» зустрівся з «Вашингтон Буллетс» та вів у рахунку 3—2. У третьому матчі Джонсон зробив 7 блок-шотів, що стало рекордом НБА серед захисників. Серія дійшла до сьомого матчу, де перемогу святкував «Вашингтон», а сам Джонсон провалив матч, не влучивши жодного разу зі своїх 14-и спроб.

Наступного року «Сіетл» знову зустрівся з «Вашингтоном» у фіналі й цього разу виграв у серії з п'яти матчів. А нагороду Найціннішого гравця Фіналу НБА отримав саме Джонсон.

Наступного сезону Джонсон вдруге зіграв на матчі всіх зірок НБА та дійшов з командою до фіналу Західної конференції. Там сильнішими виявилися «Лос-Анджелес Лейкерс» з такими зірками у складі як Джамал Вілкс, Меджик Джонсон та Карім Абдул-Джаббар.

Фінікс

З 1980 по 1983 рік також грав у складі «Фінікс Санз», куди був обміняний на Пола Вестфала та драфт-піки. Під час перебування у Фініксі двічі виступав на матчах всіх зірок та був першою атакувальною опцією у «Санз».

Бостон

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Бостон Селтікс», до складу якої він приєднався 1983 року і за яку відіграв 7 сезонів. Він приєднався до найкращої передньої лінії в лізі, яку уособлювали Ларрі Берд, Роберт Періш та Кевін Макгейл. Граючи раніше на позиції атакуючого захисника, в Бостоні Джонсон змінив амплуа на розігруючого захисника. 1984 року допоміг команді стати чемпіоном НБА, вдало зігравши у фіналі проти Меджика Джонсона, коли «Селтікс» виграли 4—3 у «Лейкерс».

Наступного сезону ці ж команди знову зустрілись у фіналі. Проте цього разу перемогу святкували «Лейкерс».

У сезоні 1985—1986 «Бостон» знову демонстрував впевнену гру, дійшовши до фіналу НБА. Там «Селтікс» зустрілись з «Х'юстоном», лідерами якого були «Вежі-близнюки» Ральф Семпсон та Хакім Оладжувон. «Бостон», якого повів найцінніший гравець фіналу Ларрі Берд, виграв серію, яка склалась з шести матчів.

Наступного сезону у плей-оф «Бостон» зіткнувся з великим опором «Мілуокі Бакс» у півфіналі Східної конференції. Врешті, пройшовши до фіналу конференції, «Селтікс» перемогли амбітних «Детройт Пістонс». Серія супроводжувалась напруженими матчами та боротьбою Білла Леймбіра з Бердом і Перішем, а також Денніса Родмана з Джонсоном. У фіналі НБА «Бостон» вчергове зустрівся з «Лейкерс» та програв серію 2—4.

Наступні три сезони були розчаровуючими для команди. Старіюча команда ледве пробивалася до плей-оф, де вилітала в першому ж раунді. Індивідуальна статистика Джонсона погіршувалась разом з командною. Після сезону 1989—1990 гравець завершив кар'єру.

Статистика виступів в НБА

Скорочення
GP	Ігор провів	GS	Ігор у стартовій п'ятірці	MPG	Хвилин за гру
FG%	Відсоток влучень з гри	3P%	Відсоток триочкових	FT%	Відсоток штрафних кидків
RPG	Підбирань за гру	APG	Результативних передач за гру	SPG	Перехоплень за гру
BPG	Блокшотів за гру	PPG	Очок за гру	Жирний	Особистий рекорд

†	Позначає сезон, в якому Денніс Джонсон ставав чемпіоном НБА

Регулярний сезон

Сезон	Команда	GP	GS	MPG	FG%	3P%	FT%	RPG	APG	SPG	BPG	PPG
1976–77	«Сіетл Суперсонікс»	81	–	20.6	.504	–	.624	3.7	1.5	1.5	0.7	9.2
1977–78	«Сіетл Суперсонікс»	81	–	27.3	.417	–	.732	3.6	2.8	1.5	0.6	12.7
1978–79†	«Сіетл Суперсонікс»	80	–	34.0	.434	–	.781	4.7	3.5	1.3	1.2	15.9
1979–80	«Сіетл Суперсонікс»	81	–	36.3	.422	.207	.780	5.1	4.1	1.8	1.0	19.0
1980–81	«Фінікс Санз»	79	–	33.1	.436	.216	.820	4.6	3.7	1.7	0.8	18.8
1981–82	«Фінікс Санз»	80	77	36.7	.470	.190	.806	5.1	4.6	1.3	0.7	19.5
1982–83	«Фінікс Санз»	77	74	33.1	.462	.161	.791	4.4	5.0	1.3	0.5	14.2
1983–84†	«Бостон Селтікс»	80	78	33.3	.437	.125	.852	3.5	4.2	1.2	0.7	13.2
1984–85	«Бостон Селтікс»	80	77	37.2	.462	.269	.853	4.0	6.8	1.2	0.5	15.7
1985–86†	«Бостон Селтікс»	78	78	35.0	.455	.143	.818	3.4	5.8	1.4	0.4	15.6
1986–87	«Бостон Селтікс»	79	78	37.1	.444	.113	.833	3.3	7.5	1.1	0.5	13.4
1987–88	«Бостон Селтікс»	77	74	34.7	.438	.261	.856	3.1	7.8	1.2	0.4	12.6
1988–89	«Бостон Селтікс»	72	72	32.1	.434	.140	.821	2.6	6.6	1.3	0.3	10.0
1989–90	«Бостон Селтікс»	75	65	27.1	.434	.042	.843	2.7	6.5	1.1	0.2	7.1
Усього за кар'єру		1,100	673	32.7	.445	.172	.797	3.9	5.0	1.3	0.6	14.1
В іграх усіх зірок		5	0	19.6	.541	–	.864	3.6	1.8	1.0	0.8	11.8

Плей-оф

Сезон	Команда	GP	GS	MPG	FG%	3P%	FT%	RPG	APG	SPG	BPG	PPG
1978	«Сіетл Суперсонікс»	22	–	37.6	.412	–	.704	4.6	3.3	1.0	1.0	16.1
1979†	«Сіетл Суперсонікс»	17	–	40.1	.450	–	.771	6.1	4.1	1.6	1.5	20.9
1980	«Сіетл Суперсонікс»	15	–	38.8	.410	.333	.839	4.3	3.8	1.8	0.7	17.1
1981	«Фінікс Санз»	7	–	38.1	.473	.200	.762	4.7	2.9	1.3	1.3	19.6
1982	«Фінікс Санз»	7	–	38.7	.477	.000	.769	4.4	4.6	2.1	0.6	22.3
1983	«Фінікс Санз»	3	–	36.0	.458	.000	.833	7.7	5.7	1.7	0.7	18.0
1984†	«Бостон Селтікс»	22	–	36.7	.404	.429	.867	3.6	4.4	1.1	0.3	16.6
1985	«Бостон Селтікс»	21	21	40.4	.445	.000	.860	4.0	7.3	1.5	0.4	17.3
1986†	«Бостон Селтікс»	18	18	39.7	.445	.375	.798	4.2	5.9	2.2	0.3	16.2
1987	«Бостон Селтікс»	23	23	41.9	.465	.115	.850	4.0	8.9	0.7	0.3	18.9
1988	«Бостон Селтікс»	17	17	41.3	.433	.375	.796	4.5	8.2	1.4	0.5	15.9
1989	«Бостон Селтікс»	3	1	19.7	.267	–	–	1.3	3.0	1.0	0.0	2.7
1990	«Бостон Селтікс»	5	5	32.4	.484	.333	1.000	2.8	5.6	0.4	0.4	13.8
Усього за кар'єру		180	85	38.9	.439	.239	.802	4.3	5.6	1.4	0.6	17.3

Тренерська робота

Після завершення ігрової кар'єри став скаутом «Бостон Селтікс».

З 1993 по 1997 рік працював асистентом головного тренера «Бостона».

1999 року став головним тренером команди «Ла-Кросс Бобкетс», в якій пропрацював до 2000 року.

Протягом 2003 року очолював тренерський штаб команди «Лос-Анджелес Кліпперс».

Протягом 2004—2005 років очолював тренерський штаб команди «Флорида Флейм».

Останнім місцем тренерської роботи була команда «Остін Торос», головним тренером якої Денніс Джонсон був з 2005 по 2007 рік.

Тренерська статистика

Легенда
Регулярний сезон	G	Ігор проведено	W	Ігор виграно	L	Ігор програно	W–L %	% перемог
Плей-оф	PG	Ігор плей-оф проведено	PW	Ігор плей-оф виграно	PL	Ігор плей-оф програно	PW–L %	% перемог у плей-оф

Команда	Сезон	G	W	L	W–L%	Місце	PG	PW	PL	PW–L%	Результат
«Лос-Анджелес Кліпперс»	2002–03	24	8	16	.333	7-е в Тихоокеанському	—	—	—	—	не вийшли до плей-оф
Усього		24	8	16	.333		—	—	—	—

Особисте життя

Джонсон був у шлюбі з дружиною Донною 31 рік. У подружжя було троє дітей: Двейн, Деніз та Деніел.

20 жовтня 1997 року був арештований через погрози ножем дружині та 17-річному сину. Згодом дружина відкликала заяву і обвинувачення були зняті.

22 лютого 2007 року під час тренування команди «Остін Торос» у Джонсона стався серцевий напад. Незважаючи на термінову госпіталізацію, лікарі не змогли його врятувати і він помер.

Посилання

• Профіль на hoophall.com
• Профіль на nba.com