Мушкетик Юрій Михайлович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
StarDeg (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 71: | Рядок 71: | ||
* Оглянся — за тобою погоня! ''повість'' |
* Оглянся — за тобою погоня! ''повість'' |
||
</div> |
</div> |
||
* Вірую в правду (2015) |
|||
=== Романи === |
=== Романи === |
Версія за 07:57, 20 квітня 2019
Юрій Михайлович Мушкетик | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Юрій Михайлович Мушкетик | |||
Народився |
21 березня 1929 Вертіївка, Ніжинський район, Ніжинська округа, Українська СРР, СРСР | |||
Помер |
6 червня 2019[1] (90 років) Київ, Україна | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство |
СРСР Україна | |||
Діяльність | письменник | |||
Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1954— | |||
Жанр | Роман, повість | |||
Членство | СП СРСР і Національна спілка письменників України | |||
Партія | КПРС | |||
Діти | Мушкетик Леся Георгіївна | |||
Нагороди |
| |||
| ||||
Мушкетик Юрій Михайлович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Ю́рій (Гео́ргій) Миха́йлович Мушке́тик (*21 березня 1929, Вертіївка, нині Ніжинського району Чернігівської області) — український письменник, Герой України.
Біографічні дані
Народився 21 березня 1929 р., с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, в сім'ї сільських активістів. Закінчив середню школу. У 1948–1953 навчався на філологічному факультеті Київського університету.
Член ВКП(б) з 1951 року.
1953–1956 рр. — навчання в аспірантурі при кафедрі української літератури. З 1956 року працював заступником редактора та головним редактором журналу «Дніпро». З 1979 року секретар, з 1980 року — 1-й секретар правління Київської організації Спілки письменників України.
У 1986 — 2001 р. — голова Національної Спілки письменників України.
Життєвий та творчий шлях
1954 р. — у видавництві «Радянський письменник» вийшла повість «Семен Палій». У трактуванні історичних подій письменник був змушений дотримуватися офіційної точки зору. 1957 р. — роман «Гайдамаки», який, порівняно з попереднім твором, відзначається ширшим епічним розмахом у відтворенні історичної доби. Розповідаючи про певну історичну подію, автор намагається розкрити її через долі героїв. 1959—1960 р. — дилогія про Велику Вітчизняну війну «Вогні серед ночі» та «Чорний хліб». Герой дилогії — хлопчина-підліток, при створенні образу якого автор використав події із власного життя. У творі показано життя повоєнного поліського села, яке складалося не лише з буднів, а й із перших мирних радощів.
Початок 1960-х років був для Мушкетика дуже плідним. Письменник змінив тематику творчості, перейшовши до зображення образу сучасника, і захопився дослідженням внутрішнього світу людини. 1962 р. — роман «Серце і камінь». Головний герой роману Федір Кущ — інженер-атомщик. Втративши здоров'я і перетворившись на інваліда, він зневірився в усьому і вирішив повернутися до рідного села, щоб доживати там до пенсії. Та саме у вирі життя на селі Кущ збагнув, що не може знаходитись осторонь. Його щастя — у боротьбі за людину.
1964 р. — роман «Крапля крові». Тема людяності і моралі на повний голос звучить у романі, де автор звертається до проблеми совісті.
1970-ті рр. — Мушкетик пише романи та повісті на сучасну та історичну тематику: перша редакція роману «Яса» (1970—1974), воєнний роман «Жорстоке милосердя» (1973), повість «Старий у задумі» (1974), фантастична повість «З'їж серце лева» (1972), роман «Біла тінь» (1977), повість «Біль» (1978), роман «Суд над Сенекою» (1978), роман «Позиція» (1979).
1984—1985 рр. — поява другої редакції роману «Яса», який являє собою велике епічне полотно, де чітко простежується вболівання письменника за долю рідної землі.
1984 р. — повість «Жовтий цвіт кульбаби» стала визначним явищем в історичній белетристиці.
1984 р. — поява роману «Рубіж», де зображено моральне протиборство представників молодшого і старшого поколінь.
1989 р. — вийшла друком повість «Літній лебідь на зимовому березі», побудована на табірно-колимському матеріалі.
1990 р. — створено оповідання «Суд». У невеликому за обсягом оповіданні відображено суспільні явища, характерні для Радянського союзу часів сталінського та брежнєвського режимів.
Перу Юрія Мушкетика належить низка творів, які відбивають історичний розвиток держави і роль особистості в ньому. Автор продовжує плідну працю на літературній ниві, створюючи глибокі образи, продовжуючи пошуки нових форм і засобів вираження важливих проблем сучасності, зробивши основним об'єктом дослідження людину. Письменник прагне відбити різні періоди життя суспільства, розглядає різноманітні життєві ситуації, показує різні соціальні верстви населення. Він пильно спостерігає за дійсністю, тому герої його творів такі реальні, а проблеми, яких він торкається, такі актуальні.
Твори
- Семен Палій (1954) повість
- Вогні серед ночі (1959) повість
- Чорний хліб (1960) повість
- День пролітає над нами (1967) повість
- Смерть Сократа (1971) оповідання
- З'їж серце лева (1972) повість
- Старий у задумі (1974) повість
- Біль (1978) повість
- Жовтий цвіт кульбаби (1984) повість
- Обвал (1985) повість
- Літній лебідь на зимовому березі (1989) повість
- Суд, (1990) повість
- По колоски
- Селена (1989)
- Гетьман син гетьмана повість
- Оглянся — за тобою погоня! повість
- Вірую в правду (2015)
Романи
- Гайдамаки (1957)
- Серце і камінь (1962)
- Крапля крові (1964)
- Останній острів (1969)
- Яса (1970–1974, перша редакція; 1987, друга редакція)
- Жорстоке милосердя (1973)
- Біла тінь (1977)
- Суд над Сенекою (1978)
- Позиція (1979)
- Віхола (1983)
- Рубіж (1984)
- Гетьманський скарб (1993)
- На брата брат (1996)
- Прийдімо, вклонімося… (1997)
- Погоня (1997)
- Останній гетьман (2010)
- Час звіра (2014)
Відзнаки
- Премія Миколи Островського (1965), за роман «Крапля крові».
- Шевченківська премія (1980) за роман «Позиція».
- Державна премія СРСР (1987), за роман «Рубіж».
- Звання Герой України з врученням ордена Держави — 20 березня 2009 року.
- Відзнака «Золотий письменник України», 2012[2].
- Медаль «Івана Мазепи» (2016)[3].
- Медаль «Олександра Довженка» (2018) — за визначний внесок в українську літературу.[4]
Родина
З дружиною, яку знав ще зі школи, Юрій Мушкетик прожив 53 роки. Поховав її у 2008 році. Мають двох доньок. Старша донька Леся — фольклорист, перекладач, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України[5].
Примітки
- ↑ https://www.vle.lt/straipsnis/jurij-musketyk/
- ↑ Золоті письменники України. Нагороджені
- ↑ Сергій Дзюба (Квітень 18, 2016). Відзнака за патріотизм. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Процитовано Квітень 18, 2016.
- ↑ Сергій Дзюба (14 лютого 2018). Міжнародна медаль Олександра Довженка за 2018 рік. Жінка-УКРАЇНКА.
- ↑ Юрій Мушкетик: Багато з того, що маю, сьогодні уже б не писав… Майстер історичної прози — про творчість в умовах цензури та нові береги української літератури // Україна молода, Номер 138 за 31.07.2009
Джерела
- Г. П. Герасимова. Мушкетик Юрій Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 140. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- 85 років від дня народження Юрія Михайловича Мушкетика (1929)
- Топос Риму в романі Я. Бохенського «Овідій Назон — поет» та в повісті Ю. Мушкетика «Літній лебідь на зимовому березі» (типологічні сходження) Давиденко І. О.
- Павлюк Н. Л. Співвідношення історичної та художньої правди в повісті Ю. Мушкетика «Семен Палій» // Питання літературознавства. — 2013. — № 87. — С. 106—117.
- Юрій Мушкетик: мною рухають подив і жага пошуку //«Демократична Україна», червень 2016, № 25 (24124)
|
|
- Народились 21 березня
- Народились 1929
- Уродженці Вертіївки (Ніжинський район)
- Померли 6 червня
- Померли 2019
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Київського університету
- Члени Спілки письменників СРСР
- Члени НСПУ
- Члени КПРС
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Лауреати Державної премії СРСР
- Лауреати Шевченківської премії 1980 року
- Лауреати Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського
- Українські письменники
- Депутати Верховної Ради УРСР 11-го скликання
- Письменники-автори історичних романів
- Члени конституційних комісій в Україні
- Випускники Кишинівського університету