Колти

Колт київського типу, прикрашений перегородчатою емаллю

Ко́лти (однина: ко́лт) - характерні для слов'ян скроневі прикраси, що підвішувалася до головного убору на стрічці, чи металевих ланках - ряснах. Особливо поширені колти були у XI-XIII ст. серед заможнього міського населення стародавньої Русі. Мистецтво виготовлення колтів із використанням перегородчатої емалі, черні та грануляції, досягло досконалості у Києві та Галичі. Корпус колта виготовлявся технікою лиття. Зображення на поверхні колтів відтворювали язичницькі мотиви, згодом, лики християнських св'ятих. У археології вирізняють колти київського типу, зірчаті колти, сочевице-подібні колти (на фото зліва), трибусинні колти (ковтки).

Файл:Kolt Zirchatyj Kyiv.jpg

Золотий зірчатий колт. 12 ст. Золото, скань. Зберігається у Київському Державному Історичному Музеї.

Файл:Serezhky Kyyiv.jpg

Колт київського типу. 12 ст. Срібло, скань, зернь. Зберігається у Київському Державному Історичному Музеї.

Файл:Trybusynnyj kolt.jpg

Трибусинний колт київського типу. 12 ст. Срібло, скань, зернь. На даний момент зберігається у Російському Державному Історичному Музеї.

Шиферні ливарні форми для відливання колтів. 12 ст. Національний музей історії України.

Срібні колти. Близько 1241 р. Губинське городище

Срібні трибусинні колти київського типу. Близько 1241 р. Губинське городище

Література

• Рыбаков Б. Декоративно-прикладное искусство Руси X-XIII веков. Иллюстрированный альбом. Издательство "Аврора", Ленинград, 1971 г. [1]
• Винокур І.С., Якубовський В.І., Журко О.І., Мегей В.П. 2003. "Археологія", №1, 2003