Рада (газета): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
«Рада» постала як безпосереднє продовження [[Громадська думка (газета)|«Громадської Думки»]], забороненої російським урядом. Виходила в Києві від {{СС|28|вересня|1906|15}} до {{СС2|серпня|1914|20|липня}} року. |
«Рада» постала як безпосереднє продовження [[Громадська думка (газета)|«Громадської Думки»]], забороненої російським урядом. Виходила в Києві від {{СС|28|вересня|1906|15}} до {{СС2|серпня|1914|20|липня}} року. Офіційним видавцем був [[Грінченко Борис Дмитрович|Борис Грінченко]], а фактично видавав і фінансував її [[Чикаленко Євген Харламович|Євген Чикаленко]], при деякій матеріальній підтримці [[Симиренко Василь Федорович|Василя Симиренка]], [[Жебуньов Леонід Миколайович|Леоніда Жебуньова]], [[Стебницький Петро Януарійович|Петра Стебницького]], [[Леонтович Володимир Миколайович|Володимира Леонтовича]]. Будинок, у якому розміщувалась редакція газети був на розі вулиць [[Вулиця Ярославів Вал|Ярославів Вал]] і [[Вулиця Лисенка (Київ)|М. Лисенка]] (зберігся і до наших днів). |
||
«Рада» була непартійною газетою, хоч загальну лінію її визначало [[Товариство українських поступовців|ТУП]], членами якого були Євген Чикаленко і дехто з співробітників. Маючи ряд відділів з постійними редакціями, «Рада» висвітлювала українське життя з усіх українських земель і відгукувалася на всі його громадсько-політичні і культурні вияви, чим видатно спричинилася до формування української свідомості передвоєнного часу. |
«Рада» була непартійною газетою, хоч загальну лінію її визначало [[Товариство українських поступовців|ТУП]], членами якого були Євген Чикаленко і дехто з співробітників. Маючи ряд відділів з постійними редакціями, «Рада» висвітлювала українське життя з усіх українських земель і відгукувалася на всі його громадсько-політичні і культурні вияви, чим видатно спричинилася до формування української свідомості передвоєнного часу. |
||
[[Файл:Рада редакція газети 1908.JPG|thumb|Редакція газети «Рада», 1908 рік]] |
[[Файл:Рада редакція газети 1908.JPG|thumb|Редакція газети «Рада», 1908 рік]] |
||
Головними редакторами «Ради» були [[Матушевський Федір Павлович|Федір Матушевський]], [[Павловський Мефодій Іванович|Мефодій Павловський]] ([[1907]]–[[1913]]), [[Ніковський Андрій Васильович|Андрій Ніковський]] ([[1913]]–[[1914]]); секретарями редакції — [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]], [[Королів Василь Костянтинович|Василь Королів]], [[Сабалдир Павло Олексійович|Павло Сабалдир]] (Майорський). Окремими відділами керували: [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]] (огляди по Україні), [[Лозинський Михайло|Михайло Лозинський]] (закордонний відділ), [[Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна|Людмила Старицька-Черняхівська]] (огляди по Росії), [[Шерстюк Григорій Пилипович|Григорій Шерстюк]] (школа, виховання), |
Головними редакторами «Ради» були [[Матушевський Федір Павлович|Федір Матушевський]], [[Павловський Мефодій Іванович|Мефодій Павловський]] ([[1907]]–[[1913]]), [[Ніковський Андрій Васильович|Андрій Ніковський]] ([[1913]]–[[1914]]); секретарями редакції — [[Петлюра Симон Васильович|Симон Петлюра]], [[Королів Василь Костянтинович|Василь Королів]], [[Сабалдир Павло Олексійович|Павло Сабалдир]] (Майорський). Окремими відділами керували: [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]] (огляди по Україні), [[Лозинський Михайло|Михайло Лозинський]] (закордонний відділ), [[Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна|Людмила Старицька-Черняхівська]] (огляди по Росії), [[Шерстюк Григорій Пилипович|Григорій Шерстюк]] (школа, виховання), [[Гехтер Максим Григорович|Максим Гехтер]] (соціально-економічні справи), [[Ярошевський Богдан|Богдан Ярошевський]], деколи [[Липинський В'ячеслав Казимирович|В'ячеслав Липинський]] (польські справи). Ближчими співробітниками «Ради» були О. Хотовицький, [[Черкасенко Спиридон Феодосійович|Спиридон Черкасенко]], П. Гай, О. Кузьминський, О. Панасенко, М. Понятенко, [[Пахаревський Леонід Андрійович|Леонід Пахаревський]], [[Синицький Максим|Максим Синицький]]. |
||
Крім названих, у «Раді» співробітничали: [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Франко Іван Якович|Іван Франко]], [[Доманицький Василь Миколайович|Василь Доманицький]], [[Вороний Микола Кіндратович|Микола Вороний]], [[Олександр Олесь]], [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]], [[Капельгородський Пилип Йосипович|Пилип Капельгородський]], |
Крім названих, у «Раді» співробітничали: [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], [[Франко Іван Якович|Іван Франко]], [[Доманицький Василь Миколайович|Василь Доманицький]], [[Вороний Микола Кіндратович|Микола Вороний]], [[Олександр Олесь]], [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]], [[Капельгородський Пилип Йосипович|Пилип Капельгородський]], [[Левицький Модест Пилипович|Модест Левицький]], [[Дурдуківський Володимир Федорович|Володимир Дурдуківський]], [[Галевич Валентин Олександрович|Валентин Галевич]], [[Трикулевська-Дубровська Ніна Георгіївна|Ніна Дубровська]] та ін. Взагалі навколо «Ради» гуртувалися визначні діячі майбутньої [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]]. Однак, попри таке важливе значення «Ради», з причини постійних переслідувань російської адміністрації, частих конфіскацій і фінансових кар, наклад її ледве досягав 3 — 5 тис. примірників (число передплатників — 1 —3 тис.), і хронічні дефіцити покривав Євген Чикаленко. |
||
Незважаючи на вислови лояльності редакції, на третій день по вступі Росії у [[Перша світова війна|Першу світову війну]] російський уряд закрив «Раду», і вона відновилася щойно по лютневій революції [[1917]] року під назвою «[[Нова Рада (газета)|Нова Рада]]». |
Незважаючи на вислови лояльності редакції, на третій день по вступі Росії у [[Перша світова війна|Першу світову війну]] російський уряд закрив «Раду», і вона відновилася щойно по лютневій революції [[1917]] року під назвою «[[Нова Рада (газета)|Нова Рада]]». |
||
У вересні 1919 року у Києві випуск газети було поновлено, вийшло вісім номерів, після чого {{СС|24|вересня|1919|11}} року вона була заборонена військовою владою [[Добровольча армія|Добровольчої армії]]. |
У вересні [[1919]] року у Києві випуск газети було поновлено, вийшло вісім номерів, після чого {{СС|24|вересня|1919|11}} року вона була заборонена військовою владою [[Добровольча армія|Добровольчої армії]]. |
||
== Відродження в незалежній Україні == |
== Відродження в незалежній Україні == |
Версія за 13:48, 23 квітня 2019
| ||||
Тип | щоденна | |||
---|---|---|---|---|
Мова | українська | |||
Видавець | Євген Чикаленко | |||
Формат | газета | |||
| ||||
Засновано | 15 (28) вересня 1906 | |||
Головний редактор | Ф. Матушевський(1906), М. Павловський (1907—1913), А. Ніковський (1913—1914) | |||
Припинення публікацій | 11 (24) вересня 1919 | |||
Головний офіс | Київ, вул. Велика Підвальна, 6. | |||
Наклад | 1—3 тис. | |||
Рада у Вікісховищі | ||||
«Рада» — єдина щоденна українська громадсько-політична, економічна і літературна газета ліберального напряму українською мовою на Наддніпрянщині.
Історія
«Рада» постала як безпосереднє продовження «Громадської Думки», забороненої російським урядом. Виходила в Києві від 15 (28) вересня 1906 до липня [серпня] 1914 20 року. Офіційним видавцем був Борис Грінченко, а фактично видавав і фінансував її Євген Чикаленко, при деякій матеріальній підтримці Василя Симиренка, Леоніда Жебуньова, Петра Стебницького, Володимира Леонтовича. Будинок, у якому розміщувалась редакція газети був на розі вулиць Ярославів Вал і М. Лисенка (зберігся і до наших днів).
«Рада» була непартійною газетою, хоч загальну лінію її визначало ТУП, членами якого були Євген Чикаленко і дехто з співробітників. Маючи ряд відділів з постійними редакціями, «Рада» висвітлювала українське життя з усіх українських земель і відгукувалася на всі його громадсько-політичні і культурні вияви, чим видатно спричинилася до формування української свідомості передвоєнного часу.
Головними редакторами «Ради» були Федір Матушевський, Мефодій Павловський (1907–1913), Андрій Ніковський (1913–1914); секретарями редакції — Симон Петлюра, Василь Королів, Павло Сабалдир (Майорський). Окремими відділами керували: Дмитро Дорошенко (огляди по Україні), Михайло Лозинський (закордонний відділ), Людмила Старицька-Черняхівська (огляди по Росії), Григорій Шерстюк (школа, виховання), Максим Гехтер (соціально-економічні справи), Богдан Ярошевський, деколи В'ячеслав Липинський (польські справи). Ближчими співробітниками «Ради» були О. Хотовицький, Спиридон Черкасенко, П. Гай, О. Кузьминський, О. Панасенко, М. Понятенко, Леонід Пахаревський, Максим Синицький.
Крім названих, у «Раді» співробітничали: Михайло Грушевський, Іван Франко, Василь Доманицький, Микола Вороний, Олександр Олесь, Володимир Винниченко, Пилип Капельгородський, Модест Левицький, Володимир Дурдуківський, Валентин Галевич, Ніна Дубровська та ін. Взагалі навколо «Ради» гуртувалися визначні діячі майбутньої Української Народної Республіки. Однак, попри таке важливе значення «Ради», з причини постійних переслідувань російської адміністрації, частих конфіскацій і фінансових кар, наклад її ледве досягав 3 — 5 тис. примірників (число передплатників — 1 —3 тис.), і хронічні дефіцити покривав Євген Чикаленко.
Незважаючи на вислови лояльності редакції, на третій день по вступі Росії у Першу світову війну російський уряд закрив «Раду», і вона відновилася щойно по лютневій революції 1917 року під назвою «Нова Рада».
У вересні 1919 року у Києві випуск газети було поновлено, вийшло вісім номерів, після чого 11 (24) вересня 1919 року вона була заборонена військовою владою Добровольчої армії.
Відродження в незалежній Україні
12 вересня 1991 р. вийшло перше число відродженої першої всеукраїнської газети «Рада». Головний редактор — Микола Цимбалюк. Олесь Гончар щиро радів з того; вітаючи і ніби освячуючи ідею її поновлення, високо оцінив роль попередниці в історії України. Зокрема, він зазначив, що «Рада» багато зробила для нашої культури. «Такі видання за часів нашої бездержавності допомагали рятувати інтелект нації. І, звичайно, це ж невипадково, що серед автури „Ради“ рясніють імена тогочасних найвидатніших громадсько-політичних і культурних діячів України… Одним словом, мені так уявляється, „Рада“ була справді загальнонаціональною, демократичною українською газетою. Це те, чого Україна конче потребує й сьогодні»[1]. Видання газети призупинене 2006 року[2].
Примітки
- ↑ Цимбалюк М. І. Газета «Рада»: її місце і роль в українському національно-визвольному русі початку ХХ ст. Електронна бібліотека Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка
- ↑ Букет Є. Пам'ятаючи мамине слово // Слово Просвіти. — 2014. — 30 січня — 5 лютого. — Ч. 4 (744). — С. 13
Посилання
- Колекція цифрових копій газет за 1906—1914, 1919 рр. у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського
- Грабовський Сергій. Газета «Рада» // Радіо Свобода. — 2007. — 2 травня.
Джерела
- Лисенко О.В. Рада // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Це незавершена стаття про газету. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|