Коновалець Євген Михайлович

Євген Коновалець
Євген Коновалець
1-й голова ОУН
3 лютого 1929 — 23 травня 1938
Попередник:	посада запроваджена; він сам як голова УВО
Наступник:	Андрій Мельник
голова УВО
30 липня 1920 — 3 лютого 1929
Попередник:	посада запроваджена
Наступник:	посада скасована; він сам як голова ОУН
Народження:	14 червня 1891(1891-06-14) Зашків, нині Жовківський район, Львівська область, Україна
Смерть:	23 травня 1938(1938-05-23) (46 років) Роттердам, Нідерланди
Поховання:	цвинтар Кросвейк, Роттердам
Національність:	Українець
Країна:	Австро-Угорщина →  УНР →  Литва
Релігія:	УГКЦ
Освіта:	ЛНУ ім. І. Франка
Партія:	УВО (1920 — 3 лютого 1929) ОУН (3 лютого 1929 — 23 травня 1938)
Батько:	Михайло Коновалець
Мати:	Марія з Венгриновських
Діти:	Юрій
Військова служба
Роки служби:	1918—1938
Приналежність:	Армія УНР
Рід військ:	Січові Стрільці
Звання:	Полковник
Битви:	Перша світова війна Бої за гору Маківку Антигетьманське повстання Битва під Мотовилівкою Радянсько-українська війна Бої за Арсенал Перші визвольні змагання
Нагороди:	«Воєнний хрест» (УНР)
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Євге́н (Евген) Мих́айлович Конова́лець (14 червня 1891, с. Зашків, нині Жовківський район, Львівська область, Україна — 23 травня 1938, Роттердам, Нідерланди) — полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН (з 1929), один із ідеологів українського націоналізму.

Життєпис

Народився 14 червня 1891 року в с. Зашків (нині Жовківський район, Львівська область, Україна, тоді Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) у вчительській родині. Був онуком о. Михайла Коновальця (1824—4.3.1887, Зашків), який у 1858—1887 роках був парохом рідного села Євгена. Небіж парохів Страдча — о. Ореста, Малехова — о. Володимира Коновальців.

Закінчив дворічну народну школу в рідному селі. Повну початкову освіту здобув в українській чотирьох річній початковій школі при учительській семінарії. У 1901—1909 роках навчався у Львівській академічній гімназії. 8 років у гімназії Є.Коновалець навчався в «Б» класі. З 1909-го вивчав право на правничому факультеті Львівського університету.

Початок громадської діяльності

Головна Рада Студентського Союзу 1912 р. 1-й ряд від ліва: Дарія Білинська-Навроцька, Василь Косаренко-Косаревич, А. Павлусевич, Осип Когут, М. Жила, Марія Твердохліб, Євген Коновалець; 2-й ряд: Степан Індишевський, нерозпізнаний, Іван Бабій, Юрій Полянський, В. Котецький, Олена Степанів, Роман Дашкевич, Петро Дідушок, Юліян Охримович

Із студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. У 1910 брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові, під час якої від рук польського шовініста загинув Адам Коцко.

З 1912 року — секретар львівської філії «Просвіти», тісно співпрацював з друкованим органом організації — місячником «Письмо з Просвіти», був членом «Академічної громади».

Від 1913-го, як один з лідерів українського студентського руху, обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913 р. входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП (голова Кость Левицький), на засіданнях якого провідні галицькі політики обговорювали і приймали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині.

Найбільший вплив на молодого Коновальця мали один з розбудовників «Соколу» Іван Боберський, акт Мирослава Січинського та знайомство з наддніпрянською еміґрацією (особливо з Дмитром Донцовим).

Війна і полон

На початку I-СВ 2 серпня 1914-го мобілізований до австрійської армії (19 полк Крайової оборони (ландверу) Львова (нім. k.k. Landwehr Infanterie Regiment «Lemberg» Nr. 19). В червні 1915-го, під час боїв на Маківці, потрапив у російський полон. У 1915 — початку 1916-го перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царицином і Астраханню), а з кінця 1916 — у таборі в Царицині.

Після Лютневої революції в Росії Коновалець разом з галицькими старшинами з табору в Дубовці (неподалік Царицина) Андрієм Мельником, Іваном Чмолою, Романом Сушком, Василем Кучабським, Михайлом Матчаком, Федем Черником розгорнули широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців.

Приблизно наприкінці липня 1917 приїжджає до Києва. Появу в столиці починає з вступу до Галицько-Буковинського комітету (ГБК) допомоги жертвам війни і популяризації в середовищі ЦР та УГВК ідеї створення окремої військової одиниці. Діяльність у місті проводить під псевдонімом Є. Блавацький. Вперше під своїм прізвищем згадується 28 грудня 1917 р. в протоколі засідання Галицько-Буковинського комітету.

Формація Січових Стрільців

Євген Коновалець — полковник Корпусу Січових стрільців. Київ, 1918 р.

Симон Петлюра та Євген Коновалець на присязі січовиків.

У Шепетівці, крайній зліва

У жовтні-листопаді 1917 рр. Коновалець спільно з Романом Дашкевичем та іншими членами ГБК сформували Галицько-буковинський курінь січових стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії УНР.

У січні 1918 р. після проведення реорганізації Коновальця обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня — на початку лютого 1918 р. ці частини разом з Гайдамацьким кошем відзначились у ході протидії січневому заколоту та у боях проти більшовицьких військ (в тому числі окупаційних російських) на підступах до міста. 1—2 березня 1918 стрілецькі частини спільно з Запорізьким Корпусом і Гайдамацьким кошем визволили від більшовиків Київ.

З приходом до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців 1 травня 1918 р. на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Євген Коновалець, залишившись у місті, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини.

В кінці серпня 1918 р. Коновалець отримав від П. Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців з осідком у Боярці. На початку листопада через Дмитра Дорошенка, а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови надання національно-демократичними силами (у тому числі Січовими Стрільцями) підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з Росією. Після підписання Скоропадським договору про федерацію Січові Стрільці підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади гетьманського режиму та приєднались до військ Директорії в Мотовилівському бою.

Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканської армії. В 1918—1919 керував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. Був одним з довірених союзників Петлюри, після сепаратного Зятківського договору УГА з білогвардійцями включно. Однак склав повноваження після укладення Симоном Петлюрою союзу з Пілсудським.

Після поразки визвольних змагань

Литовський паспорт Євгена Коновальця. Музей УНР

Після прийняття 6 грудня 1919 р. на нараді Головного отамана з представниками уряду та військовими керівниками УНР рішення про розформування українських регулярних частин^{[джерело?]} Коновалець видав наказ про самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців.

У листопаді 1919 р. Коновалець потрапив до табору для полонених у Луцьку. Навесні 1920 р., звільнившись з ув'язнення, перебрався в Чехо-Словаччину. Намагався у порозумінні з Симоном Петлюрою організувати з інтернованих бійців УГА, що перебували в Чехословаччині, і українських полонених з таборів у Італії військове формування та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих українських землях.

Після поразки Української революції 1917—1921 років не втратив віру в справу, якій присвятив все своє життя:

«Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого,хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба».^{[джерело?]}

Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. В цих обставинах у липні 1920-го здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 р. за безпосередньої участі Коновальця створено Українську Військову Організацію (УВО).

20 липня 1921 р. Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Був активним противником Другого Зимового походу Армії УНР, вважаючи його безперспективним.

Еміграція

Перший Конґрес Українських Націоналістів у Відні, 1929 рік. Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул. Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський. Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич

Перша шпальта газети «Свобода» про вбивство Євгена Коновальця

Могила Євгена Коновальця на цвинтарі «Кросвейк»

Із грудня 1922-го року був змушений мешкати в еміграції у Чехо-Словаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії.

У листопаді 1927-го за його ініціативи на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня — 3 лютого 1929 на конгресі у Відні було створено Організацію українських націоналістів (ОУН), головою проводу якої обрали Коновальця.

Наприкінці 1920-x — на початку 1930-х рр. Коновалець, організаційно зміцнивши УВО і ОУН, установив контакти з політичними колами Німеччини, Великої Британії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції. Здійснив ряд заходів, внаслідок яких були створені осередки ОУН або споріднених організацій у Франції, Бельгії, Канаді, Маньчжурії. За його безпосередньою участю в Америці були засновані Громади українських стрільців, що поклали початок Організації Державного Відродження України в США і Українському Національному Об'єднанню в Канаді. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії в Польщі, Чехо-Словаччині, Австрії.

Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у Лізі Націй, постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві.

Загибель

Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства Провідника під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Йосипа Сталіна. Виконавцем замаху став агент радянської служби зовнішньої розвідки Павло Судоплатов.

Про спецоперацію інформували особисто Сталіна. У листопаді 1937-го Судоплатова прийняв Йосиф Джугашвілі й поставив задачу розробити план «нейтралізації» керівництва ОУН. За тиждень у Кремлі Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику НКВС Єжову та голові ЦВК УРСР Петровському. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесено смертний вирок.

23 травня 1938 р. Коновалець був убитий у Роттердамі в результаті цієї спецоперації. Вбивство Коновальця виконав Павло Судоплатов (пізніше — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР, генерал КДБ). Він зумів увійти в довіру до Коновальця, який вірив в існування в СРСР міцного підпілля. Це «нелегальне угрупування» й презентував, згідно з «легендою», Судоплатов під псевдонімом «Павлусь Валюх».

23 травня 1938 р. Павло Судоплатов передав у Роттердамі в кафе готеля «Атланта» вибухівку, замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула.

Поховано Євгена Коновальця на цвинтарі Кросвейк. Віддаючи шану, могилу часто відвідують українці, відбуваються урочисті заходи пам'яті за участі українських дипломатів та військовиків.

Зовнішні відеофайли
	Відео з похорону Євгена Коновальця, 1938 р.

Нагороди

15 липня 1968 року йому присвоїли Воєнний хрест (посмертно).

Почесні звання

• Почесний громадянин Борислава
• Почесний громадянин Тернополя

Вшанування пам'яті

Україна

Особисті речі Євгена Коновальця у Музеї УНР

Файл:МД Коновальцю Січових Стрільців 24 Київ.jpg

Меморіальна дошка полковнику Армії УНР Євгену Коновальцю на будинку по вул. Січових Стрільців, 24 у місті Києві

• На честь Дня народження Євгена Коновальця на його малій Батьківщині у селі Зашків Жовківського району Львівської області проводиться національно-патріотичний фестиваль «Зашків — земля героїв». Також у Зашкові є пам'ятник Євгену Коновальцю, а в будинку, де він мешкав, відкрито музей.
• В ряді міст України є вулиця Коновальця. Зокрема у Києві, Білій Церкві, Львові, Івано-Франківську, Дрогобичі, Стрию, Тернополі, Луцьку, Рівному, Конотопі, Дніпрі, Полтаві та Житомирі.
• 14 жовтня 1997 — відкрили Пам'ятник Євгену Коновальцю в Моршині.
• 10 січня 2010 — відкрили Пам'ятник Євгену Коновальцю в селі Старі Кути на Прикарпатті.
• 21 жовтня 2012 — в Івано-Франківську урочисто відкрили Пам'ятник Євгену Коновальцю.
• 19 жовтня 2014 — в місті Калуші відбулося урочисте відкриття та освячення пам'ятної дошки Євгену Коновальцю на вулиці, що носить його ім'я.
• В селі Воля-Задеревацька на одній з білокам'яних стел на алеї борців за незалежність України знаходиться бронзовий барельєф Євгена Коновальця.
• Меморіальна бронзова дошка з його барельєфом прикрашає стіну одного з будинків у Львові.
• В Івано-Франківську меморіальна дошка з барельєфом Коновальця висить на стіні одного з будинків на вулиці, названій на його честь.
• В Києві середня школа № 263 названа на честь Євгена Коновальця.
• На його честь названо 53 курінь УПЮ ім. Євгена Коновальця.
• В Українській Повстанській Армії діяв Загін імені Коновальця.
• В ході Євромайдану на честь Євгена Коновальця була названа Перша Київська сотня ОУН ім. Євгена Коновальця Самооборони Майдану.
• На його честь названо Військову школу імені Євгена Коновальця - спеціалізовану школу з підготовки сержантського та старшинського складу, яка функціонує в рамках полку НГУ «Азов».
• 22 січня 2017 року в Києві по вулиці Січових Стрільців, 24, де у 1918 році були касарні Українських січових стрільців, відкрита меморіальна дошка. Автор композиції — скульптор Олександр Михайлицький.
• 22 січня 2018 року у Хмельницькому відкрито меморіальну дошку Євгену Коновальцю. Її було встановлено на будівлі, де певний час перебувала Пресова Квартира Січових стрільців і видавався часопис «Стрілецька думка».

Литва

• 6 грудня 2012 — у місті Каунасі на будинку по алеї Свободи (лит. Laisvės al. 34), в якому часто бував Коновалець, відкрито меморіальну дошку.

У літературі

Коновалець є одним з героїв роману «Країна Ірредента» Романа Іваничука.

Біографія викладена у книзі Ігоря Дерев'яного Сила волі. Євген Коновалець.

У кіно

2018 року творчою групою Литовського суспільного телебачення на основі архівних матеріялів розпочато зйомки документального фільму про засновника Організації українських націоналістів, провідника Української військової організації Євгена Коновальця. У стрічці буде використано фрагменти інтерв'ю істориків, громадських та політичних діячів. Зніматимуть на території Литви, а також у Львові та Києві.

Див. також

• † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †

Джерела та література

• Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Слава і трагедія українського повстанського Руху. — Вінніпег, 1981. — 327 с.
• Дерев'яний І. Сила волі. Євген Коновалець. — Львів : Центр досліджень визвольного руху; Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького»; Часопис, 2013.
• Доценко О. Зимовий похід (6.12.1919 — 6.5.1920). — К. : Видавництво ім.. Олени Теліги, 2001. — 376 с.
• Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ-Одесу в 1919 році. — Мюнхен, 1946. — Кн. 1. — 110 с.
• Кардаш Д. Евген Коновалець — Прага, 1941. — 26 с.
• Книш З. Становлення ОУН. — К., 1974. — 125 с.
• Ковальчук М. На чолі січових стрільців: військово-політична діяльність Євгена Коновальця в 1917—1921 рр. — К., 2010. — 288 с.
• Коновалець Є. Я б'ю в дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки… — К. : Темпора. — 272 с.
• Кучерук О. Коновалець Євген // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 28. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Кучерук О. Коновалець Євген Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — С. 288. — ISBN 978-966-02-7304-7.
• Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
• Сватко Я. Євген Коновалець — творець ОУН. — Л., 2006. — 64 с.
• Хома І. Січові стрільці. Створення, військово-політична діяльність та збройна боротьба Січових стрільців у 1917—1919 рр.- К: Наш час, 2011. — 104 с. — ISBN 978-966-1530-68-2
• Хома І. Історія військового формування Січових стрільців (1917—1919 роки): Монографія. — Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2016. — 240 с. — ISBN 978-617-607-906-4
• Хома І. Євген Коновалець. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. — 256 с. — ISBN 978-617-12-1470-5
• Хома І.Освітній портрет організатора українського націоналізму
• Хома І. Привітання, записки, повідомлення: що можуть розповісти візитки Євгена Коновальця (фоторепортаж)
• Хома І. Гімназійна освіта Євгена Коновальця — http://science.lpnu.ua/uk/hcs/vsi-vypusky/vypusk-4-nomer-1-2017/gimnaziyna-osvita-yevgena-konovalcya
• Бойко Ю. Євген Коновалець і Осередньо-Східні Землі / Ю. Бойко. — На Чужині : [б. в., 1947. – 64 с.]

Посилання

• «Промова Степана Бандери над Могилою Євгена Коновальця»(аудіо)
• Петлюра, Коновалець, Бандера. Three Leaders of Ukrainian insurgent movement murdered by Order of Moscow
• ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ | Програма «Велич особистості» | 2014 (ВІДЕО)
• Долинський Роман. Паломництво до наших героїв.
• Евген Коновалець: Причинки до історії української революції.
• Ісаюк Олеся. Мандрівка до Полковника. Де похований Коновалець // Історична правда.
• Короткий життєпис полк. Евгена Коновальця // Діло, 31.05.1938.
• Кричильський Сергій. Пекельна машина у Роттердамі.
• Мірчук Петро. Євген Коновалець.
• Під знаком стрільця. Виповнилося 120 років від дня народження провідника Українських Січових стрільців Євгена Коновальця // Україна Молода, № 101, 15.06.2011.
• Полк. Евген Коновалець // Діло, 31.05.1938.
• Творець державницької традиції — Полковник Коновалець.
• Червак Богдан. «Смерть Націоналіста. На пошану полковника Євгена Коновальця» «Українська правда. Історична правда», 23 травня 2013.

• Shtykalo Dmytro. The Founder of the Revolutionary Liberation Movement. (англ.)

Попередник Посада запроваджена

1-й Голова ОУН 1929-1938

Наступник Андрій Мельник