Шахтарськ: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
InternetArchiveBot (обговорення | внесок)
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Рядок 220: Рядок 220:
* {{ЕУ}}
* {{ЕУ}}
* [http://tyzhden.ua/Publication/3436 Донбаська широта // Український тиждень, № 1-2, 15 січня 2010]
* [http://tyzhden.ua/Publication/3436 Донбаська широта // Український тиждень, № 1-2, 15 січня 2010]
* [[Пірко Василь Олексійович|Василь Пірко]] [http://shron.chtyvo.org.ua/Vasyl_Pirko/Zaselennia_i_hospodarske_osvoiennia_Stepovoi_Ukrainy_v_XVI-XVIII_st.pdf Заселення Степової України в XVI—XVIII ст.] // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
* [[Пірко Василь Олексійович|Василь Пірко]] [https://web.archive.org/web/20170214232451/http://shron.chtyvo.org.ua/Vasyl_Pirko/Zaselennia_i_hospodarske_osvoiennia_Stepovoi_Ukrainy_v_XVI-XVIII_st.pdf Заселення Степової України в XVI—XVIII ст.] // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
* [http://www.ukrlit.vn.ua/lib/lavriv/1.html Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.]
* [http://www.ukrlit.vn.ua/lib/lavriv/1.html Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.]
* [http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/Donetsk_population.pdf Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел)] / [[Український культурологічний центр]]. — Донецьк: [[Східний видавничий дім]], 2003. — 180 с.
* [http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/Donetsk_population.pdf Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел)] / [[Український культурологічний центр]]. — Донецьк: [[Східний видавничий дім]], 2003. — 180 с.

Версія за 01:02, 14 травня 2019

Шахтарськ
Герб Шахтарська Прапор Шахтарська
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Шахтарський район
Код КОАТУУ: 1415300000
Засноване 1764
Статус міста з 1953 року
Населення 49 482 (01.01.2017)[1]
Площа 19.69 км²
Густота населення 2513.1 осіб/км²
Поштові індекси 86200-86219
Телефонний код +380-6255
Координати 48°03′45″ пн. ш. 38°25′01″ сх. д. / 48.06250° пн. ш. 38.41694° сх. д. / 48.06250; 38.41694Координати: 48°03′45″ пн. ш. 38°25′01″ сх. д. / 48.06250° пн. ш. 38.41694° сх. д. / 48.06250; 38.41694
Висота над рівнем моря 244 м
Водойма р. Вільхова, р. Кленова
Відстань
Найближча залізнична станція Постникове
До обл./респ. центру
 - фізична 47,5 км
 - залізницею 94 км
 - автошляхами 56,6 км
До Києва
 - фізична 629 км
 - залізницею 936 км
 - автошляхами 760 км
Міська влада
Адреса 86200, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Леніна, 4, 4-21-17
Міський голова Наумович Олександр Володимирович

Шахтарськ у Вікісховищі

Карта
Шахтарськ. Карта розташування: Україна
Шахтарськ
Шахтарськ
Шахтарськ. Карта розташування: Донецька область
Шахтарськ
Шахтарськ
Мапа

Шахта́рськ (до 1953 — селище Кати́к) — місто обласного підпорядкування, районний центр Донецької області. Входить до Шахтарської агломерації. Населення — 59 589 мешканців (2001).

Основні галузі економічної діяльності видобуток вугілля, збагачувальні фабрики; легка промисловість; харчова промисловість; каменеобробна промисловість.

Географія

Місто Шахтарськ розташоване в степовій зоні південно-східної частини України на 60 км на схід від Донецька, на південному схилі головного вододілу Донбасу. Місто знаходиться на річці Вільхова (витік в східних околицях), в межах міста в яку впадає річка Кленова. На захід від міста на річці Вільховій розташоване Вільхівське водосховище. Займає площу 50990² км.

На сході житлові квартали міста змикаються з шахтними селищами сусіднього Чистякове.

Структура управління

Шахтарська міська рада і виконавчий комітет.

У місті зареєстрована 31 політична партія, найактивніші:

  • міська організація Партії Регіонів
  • Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
  • КПУ
  • «Жінки за майбутнє»

48 громадських організацій:

  • спортивних — 7
  • дитячих та юнацьких — 5
  • національних меншин — 3
  • військово-патріотичних — 7
  • жіночих — 4
  • підприємців — 7
  • благодійних — 3
  • ветеранів та інвалідів — 5
  • за інтересами — 17

Природні ресурси. Екологічна ситуація

Рельєф місцевості розподілений балковою системою річки Кринка. Ґрунтовий покрив представлений щебенюватими чорноземами, частково змитими.

Клімат помірно континентальний. Характерні сильні вітри, влітку спекотно. Найхолодніші місяці — січень-лютий (середня температура −7С), найтепліші — липень-серпень (середня температура +35°С). Протягом всього року переважають вітри південно-східного та східного напрямків.

В холодну пору року кількість опадів в середньому 160 мм, в теплу — 354 мм. Влітку опади випадають у вигляді дощів. Стійкий сніговий покрив формується в кінці грудня. Глибина промерзання ґрунту 0,5-0,6 м. Ґрунтові води в заплавах річок та балок — на глибині 0,5-3 м, на вододілах — понад 15 м.

Шахтарськ — місто з критичним станом довкілля. Основним забруднювачем повітря є промислові та допоміжні підприємства; водних ресурсів — підприємства вугільної промисловості та господарсько-побутові стоки.

Велику площу в місті займають породні відвали, які є джерелом негативної дії на довкілля. В зоні їх впливу погіршується динаміка підземних вод. Відсутність ґрунтово-рослинного покрову на таких ділянках посилює прояви вітрової та водної ерозії, тому на них необхідно проводити захисні насадження.

Одна з найгостріших проблем — проблема розміщення промислових та побутових відходів, санітарне очищення міста від твердих побутових відходів та їх безпечне складування. В місті недостатні та виснажені природні ресурси, необхідно поповнювати зелені насадження, відновлювати зони відпочинку, парки. В місті прийнята програма соціально-економічного розвитку, де в розділі «Охорона навколишнього середовища» представлений ряд невідкладних природоохоронних закладів.

Історична довідка

Братська могила радянських воїнів Південного фронту

На території міста люди жили з давніх-давен. Про це свідчить знайдена в селі Вільхівчик Скіфська статуя (V ст. до н. е.), друга статуя, що виявлена тут, є пам'яткою епохи кочівників (IX—XIII ст. н. е.). В часи козаччини — землі Кальміуської паланки Війська Запорозького. В 1746 році ці землі увійшли до землі війська Донського. У 1764 році виникла слобода Олексієво-Орлівка. В 1784 р. — селище Вільхівське.

На початку XX століття московський купець Катик А. І. почав спорудження шахт. Так виникло селище Катик. Йшли роки, будувались нові шахти і підприємства, збагачувальні фабрики, канатні підвісні дороги.

Визвольні змагання

6 березня 1917 року в місті дізналися про повалення самодержавства, жителі селища з радістю вітали цю подію. У школі зірвали портрет царя і викинули його в шурф шахти № 9. У селищі роззброїли поліцію.[2]

УРСР

На місті шахтарського селища виріс Катик — селище міського типу, де працювали клуби, бібліотеки, школи, лікарні. Почалась війна, і 28 жовтня 1941 року місто було захоплено німцями, і лише 2 вересня 1943 року було визволено.

20 серпня 1953 року Указом Президії Верховної ради Української РСР Олексієво-Орлівка, Катик та Ольхівчик були об'єднані в місто, яке одержало назву Шахтарськ.

Зараз місто Шахтарськ — одне з багатьох міст Донеччини з моновиробничою і моногалузевою структурою економіки. З вузькою професійно-кваліфікованою структурою робітничої сили, низькими показниками рівня життя та здоров'я населення. Залежність життєзабезпечення міста від діяльності вугільної промисловості надзвичайно велика.

Російсько-українська війна з 2014 року

У середині квітня 2014 року міський голова Олександр Наумович підтримав вимоги про надання особливих умов регіону. У цей же час був знятий державний прапор України з будівлі міської ради та замінений на прапор самопроголошеної ДНР. У травні 2014 року збройні угруповання нейтралізували місцевий відділ міліції.

У липні-серпні 2014 року місто стало місцем запеклих боїв в ході антитерористичної операції проти озброєних угрупувань «ДНР». 31 липня українські бійці загинули під час спроби батальйону 25-ї бригади взяти штурмом місто. Терористи тимчасово поховали біля недобудованої церкви у парку Шахтарська — Артема Джубатканова, Євгена Сердюкова, Олексія Сєдова, Станіслава Трегубчака, Петра Федоряку, Халіна Володимира та, можливо — Володимира Самишкіна.

У часи російсько-української війни 21 вересня 2014 року українські війська вимушено відійшли з міста.

9 жовтня 2014 року пошукова місія Всеукраїнської громадської організації «Союз Народна Пам'ять» проводила роботи в Шахтарську, фахівцям вдалося виявити тіла сімох українських десантників — імпровізована братська могила. На околиці Шахтарська було знайдено тіло кулеметника.

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1939 9542
1959 37 687 +295.0%
1970 65 389 +73.5%
1979 69 952 +7.0%
1989 73 854 +5.6%
2001 59 589 −19.3%
2005 55 930 −6.1%
2010 52 112 −6.8%
2014 50 468 −3.2%

За даними Всеукраїнського перепису населення в Шахтарську проживає 71,6 тисяч чоловік, в тому числі в місті — 59,6 тисяч чоловік, а в селищах міського типу — 9,5 тисяч чоловік, із них:

  • селище Контарне — 2 тисячі;
  • селище Сердите — 2 тис.;
  • селище Московське — 900
  • селище Стіжкове — 4,6 тисячі.

Все працездатне населення Шахтарську представлено 41,5 тисячами чоловік. У народному господарстві зайнято 17,7 тисяч чоловік (51 % від загальної кількості трудових ресурсів). Рівень зареєстрованого безробіття — 3,7 %. Молодь до 28 років в місті — 25,7 тисяч, пенсіонерів — 26,4 тисяч (36,8 %).

Національний склад населення Шахтарської міськради за переписом 2001 року[3]

Чисельність Частка, %
українці 41 951 57,7
росіяни 27 412 37,7
білоруси 1 080 1,5
татари 689 0,9
молдовани 189 0,3

За даними перепису 2001 року населення міста становило 60368 осіб, із них 22,35 % зазначили рідною мову українську, 76,44 %— російську, 0,13 %— білоруську, 0,07 %— вірменську, 0,03 %— молдовську, 0,01 %— циганську, а також болгарську, грецьку, німецьку, єврейську, польську, румунську, гагаузьку та угорську мову[4].

Економічний потенціал

Економічний потенціал міста представлений промисловими підприємствами (24), будівельними організаціями (4), 135 підприємств малого бізнесу. Головну частину промислової продукції забезпечують підприємства вугільної промисловості: 5 із них належать державній холдинговій компанії «Шахтарськантрацит», 2 підприємства з колективною формою власності (ТОВ фірма «Карбон», ТОВ «Шахтовуглесервіс»).

Крім того, промисловість міста представлена: — Підприємство харчової промисловості ВАТ «Шахтарський хліб» — Підприємство легкої промисловості ДПП «ШАТР-1» — Підприємство машинобудування ДП «Донецький підшипниковий завод» — Колективне підприємство «Типографія» — Каменеобробний завод «Омфал»

У місті працює 3 основних автотранспортних підприємства: — Вантажне АТП-11463 — Пасажирське АТП-11415 — Автобаза ДХК «Шахтарськантрацит».

У структурі промисловості міста житлово-комунальний сектор представлений: — 3 житлово-експлуатаційними організаціями — 2 організаціями теплового господарства — міськводоканал — МТП «Міськсвітло» — ТОВ «Рембудсервіс» — ТОВ «Шахтарське КАТП»

Місту Шахтарську надано статус території пріоритетного розвитку. Згідно з цим почалося будівництво нового швацько-трикотажного підприємства на 674 робітничих місця. На фабриці буде випускатися жіночий, чоловічий та дитячий верхній одяг.

Наука. Освіта

У місті 27 навчальних закладів: із них 3 віднесено до розряду вищих навчальних закладів: Шахтарський кінотехнікум, Шахтарське педагогічне училище, Шахтарський технікум Донецького Національного університету економіки і торгівлі ; 3 професійно-технічних училища; 21 загальноосвітня школа і ціла мережа дошкільних закладів.

Медичні заклади

Населення міста обслуговують 9 лікувальних закладів на 260 ліжко-місць і 1760 відвідувань за зміну. Працює територіальний центр з обслуговування одиноких та пристарілих громадян; дитячий будинок інвалідів, дитячий притулок «Звездочка», регіональний протитуберкульозний диспансер.

Засоби масової інформації

Засоби масової інформації міста представляють:

  • Міськрайонна газета «Знамя Победы»
  • Регіональна газета «Для всех и специально для вас» (засновник ДХК «Шахтарськантрацит»)
  • «Голос трудящихся» — профспілки ДХК «Шахтарськантрацит» та ДХК «Октябрьуголь»
  • міська студія радіотелебачення «Місцевий канал телебачення» (МКТ)
  • ТОВ ТРК «Альянс» + радіо «Клас»
  • ТОВ «Кабельно-інформаційна телевізійна мережа» (КИТС)

Культура та спорт

До послуг населення міста: Палац культури, 2 клуби, Шахтарська міська центральна бібліотечна система, фонди якої нараховують понад 1 млн примірників, які обслуговують понад 40 тисяч читачів, книговидача становить 980 тисяч примірників книг за рік; дитяча школа мистецтв, Будинок дитячої та юнацької творчості, Палац спорту «Олімп», дитяча та юнацька спортивна школа та 7 громадських спортивних організацій, у яких працює понад 20 гуртків та секцій.

Релігія

У місті діють 4 православні церкви та релігійні общини:

  • православні
  • євангелістські — християни-баптисти
  • християни повного Євангелія «Слово жизни»
  • свідки Єгови
  • мусульманська община «Ас-салям»
  • релігійна община юдеїв.

Католицька каплиця Матері Божої Остробрамської

У 1990—1992 роках сім'я Рєпіних запрошувала до міста служителів францисканців із костелу св. Флоріана у Шаргороді. З 1992 року місто відвідував о. Ярослав Гіжицький, 16 листопада 2007 єпископ Станіслав Падевський освятив каплицю[5]. Вона знаходиться у звичайному будинку і заснована завдяки спонсору з Польщі (вул. 60 років Жовтня, 13). Її обслуговують священики з парафії св. Йосифа у Макіївці[6].

Відомі люди

У місті народилися:

Пам'ятки

Примітки

Література

Посилання

Додаткові джерела