Шевчук Станіслав Володимирович

Шевчук Станіслав Володимирович
Шевчук Станіслав Володимирович
10-й Голова Конституційного суду України
21 лютого 2018 — 14 травня 2019
Президент	Петро Порошенко
Попередник	Кривенко Віктор Васильович (в. о.); Баулін Юрій Васильович
Наступник	Шаптала Наталя Костянтинівна
Народився	11 червня 1969(1969-06-11) (54 роки) м. Харків, Українська РСР
Відомий як	суддя
Місце роботи	Національний університет «Києво-Могилянська академія», Національна академія правових наук України, Дюкський університет, Чиказький університет, Бірмінгемський університет, Світовий банк, Європейський суд з прав людини і Конституційний суд України
Громадянство	Україна
Освіта	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Релігія	Греко Католик
Медіафайли у Вікісховищі

Станісл́ав Волод́имирович Шевч́ук (11 червня 1969(19690611), Харків) — український юрист, доктор юридичних наук, професор кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук правничого факультету Національного Університету «Києво-Могилянська Академія», член-кореспондент Національної Академії правових наук України, Суддя ad hoc Європейського Суду з прав людини від України (2009—2012).

13 березня 2014 року обраний за квотою Верховної Ради суддею Конституційного Суду України.

21 лютого 2018 року обраний Головою Конституційного Суду України.

Життєпис

Народився 11 червня 1969 року у м. Харків у сім'ї службовців.

У 1986 році закінчив середню школу № 93 Жовтневого району м. Харкова з золотою медаллю. У 1987—1989 р. знаходився на строковій військовій службі.

У 1993 році закінчив Українську юридичну академію (нині — Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»), диплом з відзнакою та закінчив аспірантуру цієї Академії за спеціальністю 12.00.01 (теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень), де з 1996 по 1997 рік працював асистентом кафедри теорії держави та права.

З 1997 по 2000 р. працював науковим консультантом судді Конституційного Суду України. З 2000 по 2003 р. був директором Центру порівняльного права та його правонаступника — Центру європейського та порівняльного права при Міністерстві юстиції України, основною метою діяльності якого було науково-експертне, інформаційне та методологічне забезпечення європейської інтеграції України у правовій сфері.

З 2004 по 2009 р. — професор кафедри публічного права Міжнародного Соломонового університету (м. Київ), з 2009 р. — професор кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного Університету «Києво-Могилянська Академія».

У 2010 р. був обраний член-кореспондентом Національної Академії правових наук України на загальних зборах цієї Академії.

У 1997 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Делегування державних повноважень», а у 2008 році — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Загальнотеоретичні проблеми нормативності актів судової влади».

Перший заступник голови Редакційної ради журналу «Європейський Суд з прав людини. Судова практика», входить до складів редколегій таких юридичних журналів як «Вісник Конституційного Суду України», «Право України», «Судова практика», «Українське право», «Вибори і демократія», «Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки», «Свобода висловлювання та приватність», «Студентський юридичний журнал», є членом Науково-експертної ради Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції та Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, був членом та секретарем Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, членом Національної Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (2005—2010).

Проводив наукові дослідження та стажування в Університеті Дюка (США), Університеті Чикаго (США), Університеті Бірмінгему (Велика Британія), Університеті Лювену (Бельгія), Інституті Макса Планка (ФРН) з питань порівняльного конституційного права, філософії права та прав людини, працював експертом ООН у Місії ООН у республіці Таджикистан, надавав експертну допомогу Національній Комісії з примирення цієї республіки, брав участь як член міжнародних делегацій України (зокрема, на Гаазькій дипломатичній конференції з питань міжнародного приватного права), працював експертом Світового Банку, радником з правових питань, керівником відділу верховенства права Координатора проектів ОБСЄ в Україні.

Протягом 2009—2012 років — суддя Європейського Суду з прав людини ad hoc від України.

З березня 2014 року суддя Конституційного Суду України. 21 лютого 2018 року обраний Головою Конституційного Суду України.

14 травня 2019 року звільнений з посади Голови Конституційного Суду України.

Володіє англійською та французькою мовами.

Основні наукові публікації

Має понад 120 наукових публікацій з питань теорії держави і права, конституційного права, прав людини, серед яких 12 монографій (6 одноособові).

Монографії

1. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні — К.: Реферат, 2007. — 640 с.
2. Судовий захист прав людини: практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції — К.: Реферат, 2006. — 848 с.
3. Свобода вираження поглядів: практика Європейського суду з прав людини у порівняльній перспективі — К.: Реферат, 2005. — 192 с.
4. Свобода вираження — Київ: IREX U-Media, 2005. — 144 с.
5. Порівняльне прецедентне право з прав людини — К.: Реферат, 2002. — 344 с.
6. Основи конституційної юриспруденції — К.: Віпол, 2001. — 302 с.

Рецензії

1. Авер'янов В. Б. Судова правотворчість: крізь призму світового досвіду // Вісник Академії правових наук України. — 2008. — № 1 (52). — С. 274—276
2. Ковлер А. И. Судебное формирование права: новое исследование украинского коллеги // Право и политика. — 2008. — № 4. — С. 1017—1019
3. Грошевий Ю. М., О. Л. Копиленко, Цвік М. В. Системний аналіз європейських стандартів щодо захисту прав людини: доктринальні підходи та судова практика // Право України. — 2006. — № 8. — С. 143—145
4. Денисов В. Н. Філософсько-правові засади конституційної юрисдикції: порівняльний аналіз теорії і практики // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 1 (32). — С. 217—226.

Цікаві факти

На початку травня 2019 року стало відомо, що Станіславу Шевчуку було відмовлено в наданні візи на в'їзд до США, що у «Центрі протидії корупції» пов'язують із рішенням Конституційного Суду України, ухваленого наприкінці лютого 2019 року, щодо скасування статті Кримінального кодексу України про незаконне збагачення.

Посилання

• Сайт Конституційного Суду України
• Ошибки судов стоят украинскому бюджету миллионы (рос.)
• Законами також можна порушувати права людини
• Шевчук: Європейський суд скаже, чи є у нас політв'язні
• Действующий Киевсовет должен работать до избрания нового — эксперт (рос.)
• Студенти УЖНУ взяли участь у ІІ літній школі «Верховенство права і конституціоналізм»
• Шевчук: Україна досі не виконала 95 % рішень Європейського суду!
• Підстав вимагати визнання виборів в цілому нелегітимними немає — юрист
• Европейский суд опозорил КС и Верховную Раду (рос.)
• Справа «Шабельник проти України» (Заява N 16404/03)

Література

• Шевчук Станіслав Володимирович // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 841. — ISBN 978-966-937-233-8.