Хуан Домінго Перон

Хуан Домінго Перон Juan Domingo Perón
ісп. Juan Domingo Perón
Хуан Домінго Перон Juan Domingo Perón
Президент Аргентини
4 червня 1946 — 21 вересня 1955
Віцепрезидент	Ісабель Мартінес де Перон
Попередник	Едельміро Фаррелл
Наступник	Хосе Домінго Моліна
Президент Аргентини
12 жовтня 1973 — 1 липня 1974
Попередник	Рауль Ластірі
Наступник	Ісабель Мартінес де Перон
Віце-президент Аргентини
8 липня 1944 — 10 жовтня 1945
Президент	Едельміро Фаррелл
Попередник	Едельміро Фаррелл
Наступник	Хуан Пістаріні
Народився	8 жовтня 1895(1895-10-08) Лобос, провінція Буенос-Айрес, Аргентина
Помер	1 липня 1974(1974-07-01) (78 років) Олівос, провінція Буенос-Айрес, Аргентина
Похований	Quinta 17 de Octubred
Відомий як	офіцер, політик
Громадянство	Аргентина
Національність	аргентинець
Alma mater	Nation Military Colleged
Політична партія	хустисіалістська
Батько	Mario Tomás Perónd
Мати	Juana Sosa Toledod
У шлюбі з	Аурелія Габріела Тісон де Перон (1929—1938) Марія Ева Дуарте де Перон (1945—1952) Марія Естела Мартінес де Перон (1961—1974)
Професія	військовик
Релігія	Католицизм (1895—1955)
Нагороди
Підпис	[[Зображення: |128px]]
Медіафайли у Вікісховищі

Хуа́н Домі́нго Перо́н Со́са (ісп. Juan Domingo Perón Sosa; 8 жовтня 1895, Лобос, провінція Буенос-Айрес, Аргентина — 1 липня 1974, Олівос, провінція Буенос-Айрес, Аргентина) — аргентинський державний та політичний діяч, що тричі був обраний президентом Аргентини і займав посаду у періоди 1946—1955 та 1973—1974 років. Професійний військовий, генерал.

Життєпис

У 1936-1937 роках він працював як військовий аташе в Чилі.

У 1941-1943 роках був одним із керівників так званої «Групи об'єднаних офіцерів» в Аргентині, яка в червні 1943 року здійснила державний переворот. В 1943—1944 роках займав посаду міністра праці, в 1944 році — військового міністра, з липня 1944 року — віце-президента та військового міністра одночасно.

Поклав початок політиці поєднання націоналізму та соціалізму, виступив під гаслом «За велику Аргентину», яка пізніше за його іменем отримала назву перонізму. Цей рух позиціонувався як третій шлях розвитку для країни, альтернатива вибору між капіталізмом і соціалізмом, рух за соціальну справедливість, який поєднував риси багатьох політичних течій.

У 1946—1955 роках займав посаду президента республіки. У 1947 році створив Пероністську партію (з 1958 року називається Хустісіалістська). В умовах задовільної економічної кон'юнктури, яка склалась в Аргентині під час Другої Світової війни та в післявоєнні роки, аргентинська економіка розвивалася дуже успішно, особливо в області зовнішньої торгівлі, що піднімало популярність Перона, який також, з метою досягнення «класового миру», зробив низку поступок народним масам (зокрема, була піднята заробітна платня деяким категоріям працівників).

Уряд Перона націоналізував низку підприємств інфраструктури. В області зовнішньої політики проводив самостійний курс, використовуючи міжімперіалістичні протиріччя. Однак зробив низку серйозних поступок британським монополіям, що викликало недовіру з боку США. З кінця 1940-их років уряд Перона здійснював репресії політичних опонентів. У вересні 1955 року Перон був скинутий. З 1955 року перебував в еміграції.

У червні 1973 Перон повернувся на батьківщину з Іспанії. У вересні 1973 року знову обраний президентом, на посаду вступив 12 жовтня. Здійснив низку заходів по обмеженню впливу іноземного капіталу і захисту природних багатств Аргентини, в області зовнішньої політики дотримувався курсу, спрямованого на встановлення рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма державами світу, незалежно від їхнього державного ладу.

Перон і його друга дружина Евіта були надзвичайно популярні серед значної частини аргентинського населення і все ще вважаються видатними фігурами серед послідовників пероністів. Послідовники Перона позитивно оцінюють його зусилля по знищенню бідності і покращенню стану робітничого класу, тоді як його супротивники розглядають його як популіста і диктатора, проводячи паралелі між перонізмом і фашизмом.

Література

• В. І. Головченко. Перон Хуан Домінго // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• В. Матвієнко. Перон Хуан Домінго // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.551 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Був диктатор Перон. — «Оборона» (Ню Арк). — 1955. — ч. 4.
• Торкуато Ді Телла. Соціяльні сили за подіями в Арґентині. — «Вперед» (Мюнхен). — 1955. — ч. 12.
• Національний інститут Хуана Домінго Перона(ісп.)
• Сайт, присвячений Перону(ісп.)