Коляда: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15) |
Lanamy (обговорення | внесок) →Історія свята: джерело, зовнішнє посилання Мітка: редагування коду 2017 |
||
Рядок 72: | Рядок 72: | ||
Зараз в Україні Коляда асоціюється перш за все з колядками, які співають власне на свято Різдва Христового. Але небагато хто знає, що спочатку ці колядки співалися Коляді на його [[Воскресіння Христа|Воскресіння]] ([[Великдень]]). |
Зараз в Україні Коляда асоціюється перш за все з колядками, які співають власне на свято Різдва Христового. Але небагато хто знає, що спочатку ці колядки співалися Коляді на його [[Воскресіння Христа|Воскресіння]] ([[Великдень]]). |
||
Найкраще{{Джерело}} колядки збереглися в [[Галичина|Галичині]] та [[Закарпаття|Закарпатті]]. Велику стійкість виявили святочні обряди, багато в чому зазначені рисами язичницької давнини, що нагадують як про вшанування новонародженого сонця, так і про [[культ предків]]. |
Найкраще{{Джерело}} колядки збереглися в [[Галичина|Галичині]] та [[Закарпаття|Закарпатті]]. Велику стійкість виявили святочні обряди, багато в чому зазначені рисами язичницької давнини, що нагадують як про вшанування новонародженого сонця, так і про [[культ предків]]<ref>[[Грушевський Михайло Сергійович|''Грушевський М. С.'']] [http://hrushevsky.nbuv.gov.ua/item/0001676 Історія української літератури: у 6 т., 9 кн. / Т. 1.] — М. С. Грушевський; упоряд. [[Яременко Василь Васильович|В. В. Яременко]]; авт. передм. [[Кононенко Петро Петрович|П. П. Кононенко]], приміт. [[Дунаєвська Лідія Францівна|Л. Ф. Дунаєвської]]. – [[Київ]]: [[Либідь (видавництво)|Либідь]], 1993. — С. 186–190. ISBN 5-325-00016-0</ref>. |
||
== Святкування == |
== Святкування == |
Версія за 13:16, 18 липня 2019
Коляда | |
---|---|
К. Трутовський. Колядки в Малоросії. | |
Інші назви | Святий Вечір, Свят-вечір, Вілія, Кутя, Богата кутя, Посная куцця (білорус.), Свято народження Сонця |
Місце | Поворот сонця з зими на літо |
Ким святкується | слов'яни |
Тип | народно-християнський |
Дата | ніч з 24 грудня (6 січня) на 25 грудня (7 січня) |
Святкування | сімейна трапеза, колядування, ряджені, святочні ігри, ворожіння |
Коляда у Вікісховищі |
Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (серпень) |
У Вікісловнику є сторінки Коляда, колядувати, колядник, колядниця, колядка. |
Коляда́ — дохристиянське слов'янське свято в ніч на 25 грудня на честь народження Сонця. Старе слов'янське свято на честь поворота Сонця на весну.[1] Встановлення святкування Різдва Христового в цей день змінило акцент із сотвореного сонця на правдиве Сонце — Ісуса Христа[2][3] і Святки (Пор. біл. Каляды, лит. Kalėdos — Різдво). Невід'ємними атрибутами свята були подарунки, переодягання (ряджені з використанням шкур, масок і рогів), співи.
Етимологія
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (серпень 2017) |
- Праслов'янське запозичення з латинської мови
Основна версія походження слова «коляда» — давнє запозичення з латинської мови; прасл. *kolęda виводять від лат. Calendae («календи»), припускалося і посередництво при цьому грец. κάλανδαι[4][5] (див. також: Календар). Новорічні «календе» справлялися дуже урочисто і співалося (колядували) особливі пісні (колядки). Це продовжувалося й за часів християнства, тому Церква поєднала свято Різдва зі старим Святом Нового Року, так що пізніше новорічні колядки зовсім перенесено на Різдво.[5] Від грецького «каляндай» пішли всі відповідні назви слов'янські; так само Рим свої «календе» поширив по цілій Європі.[5][5].
Саме слово «калянда», «календа», яким означалися давні греко-римські поганські обряди, перенесено на Різдвяні Свята і зробилося своїм словом у всіх романських, германських та слов'янських народів.[5] Таким чином старе (поганське) свято і нове (християнське) стали поруч, обопільно впливаючи одно на друге: елементи ворожіння, привітань, переодягу, данини у християнському обряді пояснюється лише впливом поганського обряду, водохреща (хрещення водою), святі гості (Божа Мати, Ісус Христос, апостоли й інші святі), ходження Богородиці і багато інших лише під впливом християнських молитвенних сюжетів проникли в колядкові пісні, що мають на меті привітання поганського новоліття.[5] |
- Іранське походження
Зовсім іншої думки про етимологію є Ксенофонт Косенко, який зазначає, що слово «коляда» походить з іранського джерела й означає «сонце готове», «сонце тут»; свято Коляди означало принесення жертви божеству сонця.[5]
Іранські впливи в Україні признає у своїй «Малій Українській Енциклопедії» професор Євген Онацький.[5]
- Питомо слов'янське походження
Необґрунтовані версії питомо слов'янського походження слова, оскільки вони засновуються лише на фонетичній схожості деяких слов'янських лексем з «коляда». Ці гіпотези не згадуються в ЕСУМ і можуть бути віднесені до «народних» або «кабінетних» етимологій:
- Матвій Номис припускав, що «коляда» утворене від «коливо»;[5]
- Д. Щепкін виводив його від «коль» + «еда», тобто «їда в колі», «колова їда»;[5]
- Дослідник П. Безонсов — від «колода» (ним начебто називали запалений пень, довкола якого сідали давні предки й відбували ритуальні церемонії)[5]
- Микола Костомаров — від слова «колесо», «коло», яке символізувало сонце, бога тепла.[5]
- Інше
Професор С. Килимник є тієї думки, що попередником слова «коляда» було слово «корочун», яке означало «свято дня, що ступнево збільшується, а ніч скорочується».[5] Але запевнити, що саме від того пішла назва «корочун», проф. С.Климник каже, дуже трудно, та й не можливо.[5] Він є тієї думки, що наш цикл зимових свят наближається і нагадує цикл подібних грецьких та римських. «Врумалії» — від 24 листопада до 17-го грудня на честь Діоніса; «Сатурналії» від 17-го до 24-го грудня; «Воти» від 24-го грудня до 1-го січня; цьому циклу відповідають наші.[5]
Стародавні назви свят, крім Калити та Корочуна, не збереглися, а з прийняттям християнства всім цим святам дано вже і християнські назви.[6]
Що настала зміна назв, то це зрозуміло, бо християнська церква з давніх часів вела завзяту боротьбу з «врумаліями», «вотами» й «календами». Ця рішуча, на жаль, боротьба з дохристиянськими святами провадилась і на Русі-Україні.[6] Найдовше втримались в Європі «календи».[6] Таким чином в англ. J.B.Rudnyckyj's dialectological field records and notes, 1934-1970 (Arch.133) припускається, що згадані свята могли прийти з Азії через Грецію та Рим в Європу. Тут перетравилися, прибрали європейської особливості, змісту, ідейності — кожен нарід уклав у ці свята свою особливу притаманність, свою психіку, свої ідеї, свої вірування.[6]
Історія свята
Колядки і щедрівки в українського народу існують дуже давно. Вони беруть свій початок ще в дохристиянські часи, коли люди поклонялися багатьом богам. Наші предки-язичники святкували свято коляди під час зимового сонцестояння. З прийняттям християнства вони змішалися з християнськими віруваннями.
Язичники святкували свято Коляди, або, як його ще називали свято Коротуна, 21 грудня за новим стилем. Язичники співали пісні про Сонце, Місяць і зорі, вшановували кожен з 12 місяців в році, готуючи так звані «12 страв». Ця традиція збереглася і до наших днів, але змінила свій мотив із християнським. На Різдво колядники також ходять від хати до хати і співають колядки, але пов'язані із народженням Ісуса Христа.
На свято Різдва Сонця вечорами з 25 грудня по 1 січня парубки та дівчата ходять по господах і під вікнами прославляють Коляду, або колядують. Це — відгомін повір'я з язичницьких часів, коли вірили в Коляду — Бога торжества і миру. Зміст колядок прославляв Коляду або господаря хати.
На Різдво хлопчики, які вивчали грамоту, вітали своє начальство та батьків віршами, що прославляли ….[7]
Згодом, із появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з'явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі з'являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа.
Зараз в Україні Коляда асоціюється перш за все з колядками, які співають власне на свято Різдва Христового. Але небагато хто знає, що спочатку ці колядки співалися Коляді на його Воскресіння (Великдень).
Найкраще[джерело?] колядки збереглися в Галичині та Закарпатті. Велику стійкість виявили святочні обряди, багато в чому зазначені рисами язичницької давнини, що нагадують як про вшанування новонародженого сонця, так і про культ предків[8].
Святкування
В надвечір'я Христового Різдва сплелися з християнськими звичаями відсвяткованням народження Христа і давні дохристиянські звичаї, які аж ніяк не відносяться до культу християнського свята, а саме: згадується душі усіх де-небудь померлих (членів роду), запрошуючи їх взяти участь у цих поминках. (Гуцули здмухували лави, сідаючи до вечері, щоб не присісти якоїсь душі). Приношено в жертву душам плоди природи, головно варену пшеницю, приправлену медом (символом життя) і маком (символом сну-смерти). Це звалося Коливо. Наросток -иво, -як у печиво, м'ясиво і тд. Цю сумішку плодів природи перед жертвуванням споживали члени родини (кушали), причому згадувалося душі померших і ворожилося, (як тепер при куті), а решту ставилося як жертву душам померших. (Християни теж лишали на столі страви, щоб душі мали чим поживитись, дещо зі страв розсилали теж своякам — рід жертвування). Якщо взяти під увагу християнські парастаси, ті задушні церковні відправи, на які теж ставили всяке вариво (головно пшеницю) і печиво (теж з пшениці), то це теж дохристиянський звичай жертв за душі померлих. — В. Винницький / Розбудова держави, ч. 21 1957/[5] |
Див. також
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Коляда |
Примітки
- ↑ «Український пасічник». Річник VII. Січень Ч.1., 1934. — С. 1.
- ↑ Сапіга, 1993.
- ↑ Скуратівський, 1995, с. 11.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Етимологічний словник української мови: У 2-х т. Укл. Ярослав Рудницький. — Вінніпеґ-Оттава, 1962-82. — С. 714—717.
- ↑ а б в г J.B.Rudnyckyj's dialectological field records and notes, 1934—1970 (Arch.133)
- ↑ Арандаренко Николай. «Записки о Полтавской губернии» 1852. — Т. 2, 1849. — С. 231.
- ↑ Грушевський М. С. Історія української літератури: у 6 т., 9 кн. / Т. 1. — М. С. Грушевський; упоряд. В. В. Яременко; авт. передм. П. П. Кононенко, приміт. Л. Ф. Дунаєвської. – Київ: Либідь, 1993. — С. 186–190. ISBN 5-325-00016-0
Література
- Сапіга В. К. Українські Народні свята та Звичаї. — К. : Т-во «Знання України», 1993. — 112 с. — ISBN 5-7770-0582-9.
- Скуратівський В. Т. Дідух. — К. : Освіта, 1995. — 272 с. — ISBN 5-330-02487-0.
Посилання
- Іранські впливи // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 552. — 1000 екз.
- Коляда // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 684-685. — 1000 екз.
- Колядки на Хмельниччині — https://web.archive.org/web/20150112231914/http://krasyliv.info/threads/koljadki.43/
- «Колядник» — різдвяна композиція («Коляда з Тетяною Ціхоцькою», 2013 р.)
- Приклади колядок. Колядки у Святвечір
- Stanisław Świtniewski, Boże narodzenie we Wschodniej Galicji (пол.)