Путро Олексій Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15)
Рядок 46: Рядок 46:


=== Література ===
=== Література ===
* [http://history.org.ua/new.php?hist=387 Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.]
* [http://history.org.ua/new.php?hist=387 Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}


[[Категорія:Уродженці Києва]]
[[Категорія:Уродженці Києва]]

Версія за 13:13, 20 липня 2019

Олексій Іванович Путро
Народився 2 липня 1940(1940-07-02)
Київ
Помер 7 грудня 2011(2011-12-07) (71 рік)
Київ, Україна
Країна Україна Україна
Діяльність історик
Alma mater Київський державний університет
Галузь історія
Заклад Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Стецюк Катерина Ісаківна
Нагороди

Олексій Іванович Путро (2 липня 1940, Київ - 7 грудня 2011, Київ) — український історик, дослідник історії України середніх віків, доктор історичних наук, професор. Заслужений працівник освіти України, відмінник освіти України.

Біографія

Народився 2 липня 1940 року в місті Києві. У 1964 році закінчив історико-філосфський факультет Київського державного університету за спеціальністю історія та суспільствознавство. З 1964 року — вихователь школи-інтернату у Києві, у 19641965 роках проходив строкову службу в Радянській армії. У 19651966 роках — науковий співробітник Державного історичного музею УРСР. З 1966 року — інспектор Міністерства культури УРСР. У 19661969 роках — аспірант, а у 19691972 і 19731975 роках — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу історії феодалізму Інституту історії АН УРСР. У 1970 році під керівництвом доктора історичних наук К. І. Стецюк захистив кандидатську дисертацію на тему: «Становище і антифеодальна боротьба козацтва Лівобережної України (друга половина XVIII століття)». У 19721993 роках — старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри, декан факальтету Київського державного інституту культури1990 році захистив докторську дисертацію на тему: «Соціально-економічний та політичний розвиток Лівобережної України II половини XVIII ст.». У 19931998 роках — директор Інституту архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, з 1 березня 1999 року — професор, завідувач кафедри суспільних наук Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв України.

У 2010 році нагороджений орденом свт. Дмитрія Ростовського.

Помер 7 грудня 2011 року. Відспівування проходило в Успенському соборі Свято-Успенської Києво-Печерської лаври.

Праці

Автор понад 300 наукових праць з історії України і культури, архівознавства і документознавства, культурології. Серед них:

  • Розвиток книгодрукування в Україні в XVIII ст. // Питання історії культури України. — К., 1995.;
  • Славний рід Ханенків (до питання про джерела і авторство «Історії русів») // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Мат. 2-х Всеукр. читань. — Черкаси, 1992;
  • З історії першої української політичної еміграції (за архівними джерелами XVIII ст.). «Северянський літопис», 1998, № 5;
  • Гетьман України Кирило Розумовський: нові штрихи до соціально-політичного портрета // УІЖ. — 2002. — № 5.

Джерела та література

Література