Бурлак (робітник): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення, уточнення, джерела
оформлення, доповнення
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Ilia Efimovich Repin (1844-1930) - Volga Boatmen (1870-1873).jpg|thumb|344x344px|Картина, [[Рєпін Ілля Юхимович|Ілля Рєпін]]. «[[Бурлаки на Волзі (картина)|Бурлаки на Волзі]]», [[1870]]—[[1873]].]]
[[Файл:Ilia Efimovich Repin (1844-1930) - Volga Boatmen (1870-1873).jpg|thumb|344x344px|Картина, [[Рєпін Ілля Юхимович|Ілля Рєпін]]. «[[Бурлаки на Волзі (картина)|Бурлаки на Волзі]]», [[1870]]—[[1873]].]]
{{Otheruses}}
{{Otheruses}}
{{пишу}}
'''Бурла́к''' — найманий робітник у Росії XVI — початку XX століть, що в складі артілі тягнув линвою (бичовою) річкове судно вгору проти течії.
'''Бурла́к''' — найманий робітник у Росії XVI — початку XX століть, що в складі артілі тягнув линвою (бичовою) річкове судно вгору проти течії.


Рядок 8: Рядок 7:


== Історія ==
== Історія ==
У Московській державі бурлаки з'явилися наприкінці XVI — початку XVII століть. Основну масу бурлаків становили кріпаки-втікачі та кріпаки, відпущені поміщиками на заробітки («під оброк»). Широке використання бурлацької тяги було зумовлене зростанням обсягів річкового транспорту при недосконалості технічних засобів.
У Московській державі бурлаки з'явилися наприкінці XVI — початку XVII століть. Основну масу бурлаків становили кріпаки-втікачі та кріпаки, відпущені поміщиками на заробітки («під оброк»). Широке використання бурлацької тяги було зумовлене зростанням обсягів [[річковий транспорт|річкового транспорту]] при недосконалості технічних засобів.


Головними районами бурлацтва були Волзький і Дніпровський водні шляхи, всеросійською «столицею» бурлаків був [[Рибінськ]] на Волзі. Серед бурлаків розрізнялися ''корінні'', які були взяті на весь шлях із завдатком, і ''додаткові'', найняті тимчасово, без строку і без завдатків<ref name="ЕСБЕ"/>. У XVIII—XIX століттях основним типом судна, на якому використовувалася бурлацька тяга, була [[розшива]]. Бурлаки зазвичай об'єднувалися в артілі, з чітким розподілом обов'язків. Типовими спеціалізаціями були такі: ''старший водолив'' (відповідав за підмочку товару й виконував обов'язки [[тесляр]]а), ''лоцман'', ''шишка'' (був передовим у лямці), двоє ''косних'' (при плаванні на судні були зобов'язані лазити на щоглу, а при тязі&nbsp;— розпутувати линву і відчіпляти її від перешкод)<ref name="ЕСБЕ"/>. ''Линва'' чи ''бичова́''<ref>{{СУМ-11|Бичова}}</ref> ({{lang-ru|бечева}}) мала довжину близько 100 [[сажень|сажнів]] (210 м) і товщину 3 [[дюйм]]и (7,5 см). Бичова кріпилася до розшиви таким чином, щоб кут її напрямку і діаметральної площини судна був якомога меншим (гострим), оскільки в такому разі докладане фізичне зусилля використовувалося найбільш повно. На вільному її кінці кріпилися ''бурлацькі лямки''&nbsp;— шкіряні петлі з ременя довжиною 1 сажень (бл. 210 см) і шириною 4 [[вершок|вершки]] (бл. 18 см)<ref>[http://www.emomi.com/situations/volokhov/burlaki.htm С.&nbsp;А.&nbsp;Волохов. Тяжело ли было бурлакам?]</ref>.
Головними районами бурлацтва були Волзький і Дніпровський водні шляхи, всеросійською «столицею» бурлаків був [[Рибінськ]] на Волзі. Серед бурлаків розрізнялися ''корінні'', які були взяті на весь шлях із завдатком, і ''додаткові'', найняті тимчасово, без строку і без завдатків<ref name="ЕСБЕ"/>. У XVIII—XIX століттях основним типом судна, на якому використовувалася бурлацька тяга, була [[розшива]]. Бурлаки зазвичай об'єднувалися в артілі, з чітким розподілом обов'язків. Типовими спеціалізаціями були такі: ''старший водолив'' (відповідав за підмочку товару й виконував обов'язки [[тесляр]]а), ''лоцман'', ''шишка'' (був передовим у лямці), двоє ''косних'' (при плаванні на судні були зобов'язані лазити на щоглу, а при тязі&nbsp;— розпутувати линву і відчіпляти її від перешкод)<ref name="ЕСБЕ"/>. ''Линва'' чи ''бичова́''<ref>{{СУМ-11|Бичова}}</ref> ({{lang-ru|бечева}}) мала довжину близько 100 [[сажень|сажнів]] (210 м) і товщину 3 [[дюйм]]и (7,5 см). Бичова кріпилася до розшиви таким чином, щоб кут між її напрямком і [[діаметральна площина|діаметральною площиною]] судна був якомога меншим (гострим), оскільки в такому разі докладане фізичне зусилля використовувалося найбільш повно. На вільному її кінці кріпилися ''бурлацькі лямки''&nbsp;— шкіряні петлі з ременя довжиною 1 сажень (бл. 210 см) і шириною 4 [[вершок|вершки]] (бл. 18 см)<ref>[http://www.emomi.com/situations/volokhov/burlaki.htm С.&nbsp;А.&nbsp;Волохов. Тяжело ли было бурлакам?]</ref>.


Розвиток [[пароплав]]ства призводив до поступового занепаду бурлацтва, але вона продовжувала використовуватися й на початку XX століття. У СРСР бурлацька тяга була заборонена 1929 році постановою [[Народний комісаріат шляхів сполучення|НКШС]], у підпорядкуванні якого до 1931 року перебував річковий транспорт.
Розвиток [[пароплав]]ства призводив до поступового занепаду бурлацтва, але вона продовжувала використовуватися й на початку XX століття. У СРСР бурлацька тяга була заборонена 1929 році постановою [[Народний комісаріат шляхів сполучення|НКШС]], у підпорядкуванні якого до 1931 року перебував річковий транспорт.


== У культурі ==
== У культурі ==
* «На Волге»&nbsp;— поезія [[Некрасов Микола Олексійович|М.&nbsp;О.&nbsp;Некрасова]] (1860).
⚫
* «[[Бурлаки на Волзі (картина)|Бурлаки на Волзі]]»&nbsp;— картина І.&nbsp;Ю.&nbsp;Рєпіна.
* «Подлиповцы»&nbsp;— повість-нарис [[Решетников Федір Михайлович|Ф.&nbsp;М.&nbsp;Решетников]] (1864).
⚫
* «[[Бурлаки на Волзі (картина)|Бурлаки на Волзі]]»&nbsp;— картина І.&nbsp;Ю.&nbsp;Рєпіна (1873).


== Галерея ==
== Галерея ==
Рядок 31: Рядок 32:
== Джерела ==
== Джерела ==
* [http://leksika.com.ua/18510630/ure/burlaki Бурлаки] // {{УРЕ}}
* [http://leksika.com.ua/18510630/ure/burlaki Бурлаки] // {{УРЕ}}
⚫
* {{ВТ-ЕСБЕ|Бурлак}}


== Посилання ==
== Посилання ==
Рядок 36: Рядок 38:
* [http://www.volgaboatmen.ru Волжские бурлаки…или очарованные странники реки Ра]
* [http://www.volgaboatmen.ru Волжские бурлаки…или очарованные странники реки Ра]
* [http://www.emomi.com/situations/volokhov/burlaki.htm С.&nbsp;А.&nbsp;Волохов. Тяжело ли было бурлакам?]
* [http://www.emomi.com/situations/volokhov/burlaki.htm С.&nbsp;А.&nbsp;Волохов. Тяжело ли было бурлакам?]

⚫
* {{ВТ-ЕСБЕ|Бурлак}}
[[Категорія:Річковий транспорт]]
[[Категорія:Річковий транспорт]]
[[Категорія:Історія транспорту]]
[[Категорія:Історія транспорту]]

Версія за 20:36, 22 серпня 2019

Картина, Ілля Рєпін. «Бурлаки на Волзі», 1870—1873.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бурлак.

Бурла́к — найманий робітник у Росії XVI — початку XX століть, що в складі артілі тягнув линвою (бичовою) річкове судно вгору проти течії.

Назва

У «Словнику Брокгауза і Єфрона» зазначається, що «бурлаками» називали всіх селян-заробітчан, але найчастіше саме тих, хто працював на річкових суднах[1]. У Словнику Даля наводяться такі значення слова «бурлак, бурлака»: «крестьянин, идущий в чужбину на заработки, особ. на речные суда», «неженатый, холостой, одинокий», «бездомок, шатун, побродяга», «буйный, своевольный, грубый, дикий»[2]. У «Словарі української мови» Б. Д. Грінченка «бурлак» наводиться як варіант слова «бурлака» і тлумачиться як «бобиль, бездомна людина, робітник удалині від батьківщини» чи «парубок, неодружений»[3].

Історія

У Московській державі бурлаки з'явилися наприкінці XVI — початку XVII століть. Основну масу бурлаків становили кріпаки-втікачі та кріпаки, відпущені поміщиками на заробітки («під оброк»). Широке використання бурлацької тяги було зумовлене зростанням обсягів річкового транспорту при недосконалості технічних засобів.

Головними районами бурлацтва були Волзький і Дніпровський водні шляхи, всеросійською «столицею» бурлаків був Рибінськ на Волзі. Серед бурлаків розрізнялися корінні, які були взяті на весь шлях із завдатком, і додаткові, найняті тимчасово, без строку і без завдатків[1]. У XVIII—XIX століттях основним типом судна, на якому використовувалася бурлацька тяга, була розшива. Бурлаки зазвичай об'єднувалися в артілі, з чітким розподілом обов'язків. Типовими спеціалізаціями були такі: старший водолив (відповідав за підмочку товару й виконував обов'язки тесляра), лоцман, шишка (був передовим у лямці), двоє косних (при плаванні на судні були зобов'язані лазити на щоглу, а при тязі — розпутувати линву і відчіпляти її від перешкод)[1]. Линва чи бичова́[4] (рос. бечева) мала довжину близько 100 сажнів (210 м) і товщину 3 дюйми (7,5 см). Бичова кріпилася до розшиви таким чином, щоб кут між її напрямком і діаметральною площиною судна був якомога меншим (гострим), оскільки в такому разі докладане фізичне зусилля використовувалося найбільш повно. На вільному її кінці кріпилися бурлацькі лямки — шкіряні петлі з ременя довжиною 1 сажень (бл. 210 см) і шириною 4 вершки (бл. 18 см)[5].

Розвиток пароплавства призводив до поступового занепаду бурлацтва, але вона продовжувала використовуватися й на початку XX століття. У СРСР бурлацька тяга була заборонена 1929 році постановою НКШС, у підпорядкуванні якого до 1931 року перебував річковий транспорт.

У культурі

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б в Бурлак // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. ↑ Бурлака // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  3. ↑ Бурлак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. ↑ Бичова // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ С. А. Волохов. Тяжело ли было бурлакам?

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бурлак (робітник)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бурлак_(робітник)&oldid=25954605