Явнут: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Шюлжич (обговорення | внесок) |
Шюлжич (обговорення | внесок) |
||
Рядок 82: | Рядок 82: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [https://web.archive.org/web/20131023062000/http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/litewska01.html#C9 Dynastia Litewska] {{ref-pl}} |
* [https://web.archive.org/web/20131023062000/http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/litewska01.html#C9 Dynastia Litewska] {{ref-pl}} |
||
{| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:red; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0" |
|||
| width="25%" | Попередник<br/>[[Гедимін]] |
|||
| width="10%" | [[Файл:Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg|50px]] |
|||
| width="20%" | '''[[Великий князь Литовський]]'''<br/>[[1341]]-[[1345]] |
|||
| width="10%" | [[Файл:Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg|50px]] |
|||
| width="25%" | Наступник<br/>[[Ольгерд]] |
|||
|} |
|||
{{Великі князі Литовські}} |
{{Великі князі Литовські}} |
Версія за 02:08, 19 листопада 2019
Явнут | ||
| ||
---|---|---|
1341 — 1345 | ||
Попередник: | Гедимін | |
Наступник: | Ольгерд | |
| ||
1345 — після 1366 | ||
Наступник: | Михайло Явнутович | |
Народження: | 1300 | |
Смерть: | після 1366 | |
Країна: | Велике князівство Литовське[1] | |
Рід: | Гедиміновичі | |
Батько: | Гедимін | |
Мати: | Євна | |
Діти: | Семен, Михайло | |
Явнут (лит. Jaunutis; бл.1300 — після 1366) — молодший син великого князя литовського Гедиміна, отримав від нього в уділ Вільно з містами Ошмяною, Вількомиром та Браславом. Іноді — Євну́тій. Охрещений у Москві. Також — Євнут, Євнутій.
Імена
- Явнутіс (лит. Jaunutis, «наймолодший»[2]) — литовське язичницьке ім'я.
- Явнут (бісл. Яўнут) — староукраїнський варіант литовського імені.
- Євнутій (ст.-укр. Єоунутий[3]) — руський варіант імені. Згадується у договірній грамоті литовських князів Явнута, Кейстута і Любарта Гедиміновичів, Юрія Наримунтовича і Юрія Коріятовича з польським королем Казимиром і з мазовецькими князями Земовитом і братом його Казимиром, синами Тройдена[3].
- Євнут — скорочений варіант.
- Іван — хрещене ім'я[2].
Біографія
Деякі історики бачать у вокняжінні Євнута доказ литовського звичаю передачі батьківського столу молодшому синові і вважають Євнута великим князем. Однак відсутність в історичних джерелах прямих вказівок на великокнязівський гідність Євнута дозволяє також припустити, що перший час після смерті Гедиміна Литовська держава розпалася на самостійні уділи. Великого князя зовсім не було; одним з князівств володів і Євнут, не користуючись ніякими правами над своїми братами і дядьком.
Литві доводилося тоді вести запеклу боротьбу з Лівонським орденом, яка вимагала напруження всіх сил, а Євнут не володів ні достатньої особистою хоробрістю, ні настільки сильним авторитетом над братами, щоб мати можливість з'єднати під своїм проводом всі сили Литви.
Тому брати вирішили проголосити великим князем Ольгерда і передати тому Вільну.
Взимку 1345 року Кейстут захопив Вільно зненацька; Євнут не чекав нападу і вдався до втечі, але був схоплений і посаджений під варту. За договором, укладеним між Кейстутом і Ольгердом, Євнут був посаджений князем у місті Заславль. Однак Євнут втік з Литви і сховався спершу в Смоленську, потім в Москві. Тут він прийняв православ'я і отримав ім'я Іоанна. Ніякої серйозної допомоги великий князь Симеон Гордий, однак, йому не надав, і він вже через два роки повернувся на батьківщину, в даний йому братами уділ, де і жив до самої смерті.
Євнут був протопластом відомої княжої династії Заславських, які княжили спочатку в Заславлі, а з кінця XV ст., також і у Мстиславському князівстві.
Сім'я
- Михайло Євнутович (? — 1399) — князь Заславський.
Примітки
Бібліографія
Джерела
- Акты Западной России... СПб., 1846. T. 1..
Монографії
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
Словники
- Шабульдо Ф. М., Вортман Д. Я. Ольгерд // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 590. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Посилання
- Dynastia Litewska (пол.)
|