Явнут: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Шюлжич (обговорення | внесок) |
Шюлжич (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
| наступник_2 = |
| наступник_2 = |
||
| титул_3 = |
| титул_3 = Князь іжеславський |
||
| періодпочаток_3 = [[ |
| періодпочаток_3 = [[1347]] |
||
| періодкінець_3 = після [[1366]] |
| періодкінець_3 = після [[1366]] |
||
| попередник_3 = |
| попередник_3 = |
||
Рядок 46: | Рядок 46: | ||
}} |
}} |
||
'''Явнут''' ({{lang-lt|Jaunutis}}; бл.[[1300]] — після [[1366]]) |
'''Явнут''' ({{lang-lt|Jaunutis}}; бл.[[1300]] — після [[1366]]) — [[великий князь Литовський]] ([[l341]]—[[l345]]), князь іжеславський ([[1347]]—після [[1366]])<ref name="Войтович"/>. Представник династії [[Гедиміновичі]]в. Наймолодший син литовського князя [[Гедимін]]а від першої дружини<ref name="Войтович"/>. Мав від нього в уділ [[Вільнюс|Вільно]] з містами [[Ошмяни|Ошмяною]], [[Укмерге|Вількомиром]] та [[Браслав]]ом. За батьківським заповітом отримав великокнязівський престол. Скинений за змовою молодших зведених братів — [[Ольгерд]]а і [[Кейстут]]а<ref name="Войтович"/>. Втік у [[Псков]], потім перебував у [[Новгород]]і та [[Москва|Москві]], де прийняв хрещення під іменем [[Іван]]а ([[1346]])<ref name="Войтович"/>. Не бажаючи служити ворогам Литви, погодився на [[Іжеславське князівство]]. В угоді з польським королем [[Казимир III|Казиміром III]] виступає як старший попереду Кейстута ([[1352]]), але помітної політичної ролі не відігравав<ref name="Войтович"/>. Також — '''Євнут, Євнутій'''. |
||
== Імена == |
== Імена == |
Версія за 02:15, 19 листопада 2019
Явнут | ||
| ||
---|---|---|
1341 — 1345 | ||
Попередник: | Гедимін | |
Наступник: | Ольгерд | |
| ||
1347 — після 1366 | ||
Наступник: | Михайло Явнутович | |
Народження: | 1300 | |
Смерть: | після 1366 | |
Країна: | Велике князівство Литовське[1] | |
Рід: | Гедиміновичі | |
Батько: | Гедимін | |
Мати: | Євна | |
Діти: | Семен, Михайло | |
Явнут (лит. Jaunutis; бл.1300 — після 1366) — великий князь Литовський (l341—l345), князь іжеславський (1347—після 1366)[2]. Представник династії Гедиміновичів. Наймолодший син литовського князя Гедиміна від першої дружини[2]. Мав від нього в уділ Вільно з містами Ошмяною, Вількомиром та Браславом. За батьківським заповітом отримав великокнязівський престол. Скинений за змовою молодших зведених братів — Ольгерда і Кейстута[2]. Втік у Псков, потім перебував у Новгороді та Москві, де прийняв хрещення під іменем Івана (1346)[2]. Не бажаючи служити ворогам Литви, погодився на Іжеславське князівство. В угоді з польським королем Казиміром III виступає як старший попереду Кейстута (1352), але помітної політичної ролі не відігравав[2]. Також — Євнут, Євнутій.
Імена
- Явнутіс (лит. Jaunutis, «наймолодший»[2]) — литовське язичницьке ім'я.
- Явнут (бісл. Яўнут) — староукраїнський варіант литовського імені.
- Євнутій (ст.-укр. Єоунутий[3]) — руський варіант імені. Згадується у договірній грамоті литовських князів Явнута, Кейстута і Любарта Гедиміновичів, Юрія Наримунтовича і Юрія Коріятовича з польським королем Казимиром і з мазовецькими князями Земовитом і братом його Казимиром, синами Тройдена[3].
- Євнут — скорочений варіант.
- Іван — хрещене ім'я[2].
Біографія
Деякі історики бачать у вокняжінні Євнута доказ литовського звичаю передачі батьківського столу молодшому синові і вважають Євнута великим князем. Однак відсутність в історичних джерелах прямих вказівок на великокнязівський гідність Євнута дозволяє також припустити, що перший час після смерті Гедиміна Литовська держава розпалася на самостійні уділи. Великого князя зовсім не було; одним з князівств володів і Євнут, не користуючись ніякими правами над своїми братами і дядьком.
Литві доводилося тоді вести запеклу боротьбу з Лівонським орденом, яка вимагала напруження всіх сил, а Євнут не володів ні достатньої особистою хоробрістю, ні настільки сильним авторитетом над братами, щоб мати можливість з'єднати під своїм проводом всі сили Литви.
Тому брати вирішили проголосити великим князем Ольгерда і передати тому Вільну.
Взимку 1345 року Кейстут захопив Вільно зненацька; Євнут не чекав нападу і вдався до втечі, але був схоплений і посаджений під варту. За договором, укладеним між Кейстутом і Ольгердом, Євнут був посаджений князем у місті Заславль. Однак Євнут втік з Литви і сховався спершу в Смоленську, потім в Москві. Тут він прийняв православ'я і отримав ім'я Іоанна. Ніякої серйозної допомоги великий князь Симеон Гордий, однак, йому не надав, і він вже через два роки повернувся на батьківщину, в даний йому братами уділ, де і жив до самої смерті.
Євнут був протопластом відомої княжої династії Заславських, які княжили спочатку в Заславлі, а з кінця XV ст., також і у Мстиславському князівстві.
Сім'я
- Михайло Євнутович (? — 1399) — князь Заславський.
Примітки
Бібліографія
Джерела
- Акты Западной России... СПб., 1846. T. 1..
Монографії
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
Словники
- Шабульдо Ф. М., Вортман Д. Я. Ольгерд // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 590. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Посилання
- Dynastia Litewska (пол.)
|