Аденоїди

Аденоїди

Адено́їди (лат. vegetationes adenoidae, від дав.-гр. ἀδενοειδής — «залозоподібний», vegetatio — «збудження», «розростання») — патологічне розростання носоглоткового (глоткового, третього) мигдалика (лат. tonsilla pharyngealis). Розрізняють два поняття:

• Аденоїддні вегетації (гіпертрофія) — збільшення глоткового мигдалика, яке вважається фізіологічним процесом у дітей віком від 3 до 5 років..
• Аденоїдит — гостре або хронічне запалення ІІІ мигдалика. Спостерігається при інфекційних захворюваннях. Процес може мати гострий або хронічний перебіг.

Код МКХ 10: J35.2 — Гіпертрофія аденоїдів. J35.3 — Гіпертрофія піднебінних мигдаликів і аденоїдів. J35.3 — Інші хронічні захворювання піднебінних мигдаликів і аденоїдів.

Код ICPC-2: R90

Анатомія і фізіологія

Глотковий мигдалик розташовується між верхньою і задньою стінками носоглотки(склепіння носоглотки). Це — утворення округлої або неправильної форми, блідо-рожевого кольору, з нерівною поверхнею. Загальна кількість валикоподібних складок — 5 —9. Вони розділені борозенками (щілинами). У товщі складок розташовані фолікули й дифузне скупчення лімфоїдних елементів. За формою ІІІ мигдалик нагадує півнячий гребінь.

Носоглотковий (глотковий, ІІІ мигдалик) є частиною природного дитячого захисту від вторгнення патогенних мікроорганізмів — лімфаденоїдного глоткового кільца Пирогова-Вальдейєра. У нормі аденоїдні вегетації добре розвинені у дитячому віці.

Глотковий мигдалик вже сформований на 6 місяці ембріонального розвитку. Його середні розміри становлять:

• у новонародженого — 7 · 4 · 2 мм;
• у 1-річної дитини — 11 · 8 · 5 мм.
• Повністю глотковий мигдалик формується у віці 2–3 років.

У нормі товщина сформованого глоткового мигдалика становить 5–7 мм, ширина — 20 мм, довжина — 25 мм. Стан, при якому ці розміри збільшені, розглядається саме як аденоїдні вегетації. Кровопостачання глоткового мигдалика здійснюється за рахунок висхідної глоткової артерії. Венозна кров має відтік у вени глоткового сплетення. Глотковий мигдалик іннервується нервовими волокнами гілок VII, IX, X пар черепних нервів і симпатичними волокнами від періартеріальних сплетень.

Система місцевого імунітету не розвинена протягом перших 3 — 4-х років життя людини. Остаточне становлення місцевого імунітету відбувається лише біля 14 років.З цього ж часу починається інволюція глоткового мигдалику, але функціювання лімфоїдних фолікулів продовжується протягом всього життя.

Саме в глотковому мигдалику у дітей відбувається продукція лімфоцитів для слизової оболонки носоглотки, носу, навколоносових пазух, середнього вуха, що забезпечує нормальне функціювання факторів місцевого імунітету. Саме тому важливо зберігати її.

Етіологія і патогенез

До функціонального навантаження лімфаденоїного апарату призводять часті гострі інфекції слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Причиною виникнення гіпертрофії глоткового мигдалика є:

• часті гострі респіраторні захворювання у дітей;
• дитячі інфекційні хвороби (кір, скарлатина, кашлюк);
• ендокринні порушення;
• гіповітаміноз;
• інші фактори, які знижують захисні властивості організму.

Гострий аденоїдит розвивається внаслідок активації мікрофлори носової частини глотки під впливом переохолодження. Запальний процес, зазвичай, обумовлений респіраторними агентами:Str. pneumoniae, H. influenzae, M. catarrhalis, S. aureus, рідше — P. aeroginosa, K. рneumoniae. Важливе значення має природа запального процесу (вірусна, бактеріальна, алергічна) і стадія його розвитку (гостра, хронічна, репаративна). На цьому базується вибір адекватного комплексу лікування.

Клінічні прояви

Порожнина носоглотки в дитячому віці невелика і низька, через що навіть незначне збільшення глоткового мигдалика може значно порушити носове дихання. Зворотний розвиток лімфаденоїдних утворень проходить поволі за рахунок загибелі лімфоїдних фолікулів і розростання сполучної тканини. Мають місце різноманітні скарги пов’язані з захворюваннями носової порожнини:

• Порушення носового дихання, що супроводжується: постійним закладанням носу, неспокійним поверхневим сном з відкритим ротом та хропінням, гугнявістьтю,
• Захворювання прилеглих органів, яке спричиняє: погіршення слуху, хронічний риніт, формування «аденоїдного виразу обличчя»;
• Зміни у віддалених органах — порушення внаслідок гіпоксії тканин органів, зміни грудної клітки, головний біль, зниження працездатності у школярів.
• Часті респіраторні захворювання, що ускладнюються захворюваннями носової порожнини, вуха та верхніх дихальних шляхів.

Існує пряма залежність між ступенем збільшення аденоїдних вегетацій і порушенням носового дихання. Огляд хворого дозволяє виявити в склепінні носової частини глотки пухлиноподібне утворення на широкій основі, яке має м’яку консистенцію і дольчасту будову. При клінічній діагностиці відмічають три ступеня розвитку аденоїдів в залежності від розміру прикриття аденоїдними розрощеннями хоан:

• І - ступінь - закрита верхня третина;
• ІІ ступінь - половина хоан;
• ІІІ ступінь - хоани закриті повністю.

Лікування

Надання медичної допомоги пацієнтам з аденоїдними вегетаціями в Україні регламентовано Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24.03.2009 р. № 181

Існують консервативні та оперативні методи лікування. Вибір методу лікування здійснює отоларинголог на основі даних анамнезу, об'єктивного обстеження та глибини патологічних змін в організмі дитини, зумовлених збільшеними аденоїдами.

Основні принципи терапії:

• очищення порожнини носу і носоглотки;
• вплив на патогени;
• вплив на запальний процес.

До останнього відносять: зменшення набряку, покращення регіонального кровопостачання, прискорення періоду реконвалесценції і репарації.

Аденоїди, які не піддаються консервативному лікуванню, зазвичай видаляють хірургічним шляхом. Операція ця нескладна, вона продовжується декілька хвилин, мало болюча. У перші дні після операції слід вживати заходів, щодо запобігання кровотечі, а саме уникати гарячих страв та пиття, фізичної напруги, миття голови гарячою водою, перебувати на сонці тощо.

Джерела

• Аденоиды // Краткая энциклопедия домашнего хозяйства. — Москва: Государственное Научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1958. — С. 8.
• Протокол надання медичної допомоги хворим з аденоїдними вегетаціями Наказ МОЗ україни від 24.03.2009 р. № 181. ips.ligazakon.net. ІПС ЛІГА:ЗАКОН - система пошуку, аналізу та моніторингу нормативно-правової бази. Процитовано 10 листопада 2019.

Посилання

• Аденоїди // ВУЕ