Аденоїди: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
== Анатомія і фізіологія == |
== Анатомія і фізіологія == |
||
Глотковий мигдалик розташовується |
Глотковий мигдалик розташовується між верхньою і задньою стінками [[Носоглотка|носоглотки]]<ref>{{Cite web|title=Аденоїди — ВУЕ|url=https://vue.gov.ua/%D0%90%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%97%D0%B4%D0%B8|website=vue.gov.ua|accessdate=2019-11-10}}</ref>(склепіння [[Носоглотка|носоглотки)]]. Це — утворення округлої або неправильної форми, блідо-рожевого кольору, з нерівною поверхнею. Загальна кількість валикоподібних складок — 5 —9. Вони розділені борозенками (щілинами). У товщі складок розташовані фолікули й дифузне скупчення лімфоїдних елементів[https://gipocrat.ru/boleznid_id33376.phtml . За формою ІІІ мигдалик нагадує півнячий гребінь.] |
||
Носоглотковий (глотковий, ІІІ мигдалик) є частиною природного дитячого захисту від вторгнення [[Патогенність|патогенних]] [[Мікроорганізми|мікроорганізмів]] — лімфаденоїдного глоткового кільца Пирогова-Вальдейєра. У нормі аденоїдні вегетації добре розвинені у дитячому віці. <ref>{{Cite web|title=Лімфаденоїдне глоткове кільце, його значення для організму - - - Медична Бібліотека на medbib.in.ua|url=http://medbib.in.ua/limfadenoidnoe-glotochnoe-koltso-ego-znachenie-40644.html|website=medbib.in.ua|accessdate=2019-11-10}}</ref> |
Носоглотковий (глотковий, ІІІ мигдалик) є частиною природного дитячого захисту від вторгнення [[Патогенність|патогенних]] [[Мікроорганізми|мікроорганізмів]] — лімфаденоїдного глоткового кільца Пирогова-Вальдейєра. У нормі аденоїдні вегетації добре розвинені у дитячому віці. <ref>{{Cite web|title=Лімфаденоїдне глоткове кільце, його значення для організму - - - Медична Бібліотека на medbib.in.ua|url=http://medbib.in.ua/limfadenoidnoe-glotochnoe-koltso-ego-znachenie-40644.html|website=medbib.in.ua|accessdate=2019-11-10}}</ref> |
||
Глотковий вже сформований на 6 місяці ембріонального розвитку. |
Глотковий мигдалик вже сформований на 6 місяці ембріонального розвитку. Його середні розміри становлять: |
||
* у новонародженого — 7 · 4 · 2 мм; |
* у новонародженого — 7 · 4 · 2 мм; |
||
Рядок 21: | Рядок 21: | ||
* Повністю глотковий мигдалик формується у віці 2–3 років.<ref>{{Cite news|title=Сучасний підхід до лікування гострого та хронічного аденоїдиту в дітей|url=https://www.umj.com.ua/article/73275/suchasnij-pidxid-do-likuvannya-gostrogo-ta-xronichnogo-adenoiditu-v-ditej|work=Український медичний часопис|date=2014-04-17|accessdate=2019-11-17|language=ru|first=Косаковский А.|last=Л|first2=Гавриленко Ю.|last2=В}}</ref> |
* Повністю глотковий мигдалик формується у віці 2–3 років.<ref>{{Cite news|title=Сучасний підхід до лікування гострого та хронічного аденоїдиту в дітей|url=https://www.umj.com.ua/article/73275/suchasnij-pidxid-do-likuvannya-gostrogo-ta-xronichnogo-adenoiditu-v-ditej|work=Український медичний часопис|date=2014-04-17|accessdate=2019-11-17|language=ru|first=Косаковский А.|last=Л|first2=Гавриленко Ю.|last2=В}}</ref> |
||
У нормі товщина сформованого глоткового мигдалика становить 5–7 мм, ширина — 20 мм, довжина — 25 мм. Стан, при якому ці розміри збільшені, розглядається саме як аденоїдні вегетації. |
У нормі товщина сформованого глоткового мигдалика становить 5–7 мм, ширина — 20 мм, довжина — 25 мм. Стан, при якому ці розміри збільшені, розглядається саме як аденоїдні вегетації. Кровопостачання глоткового мигдалика здійснюється за рахунок висхідної глоткової артерії. Венозна кров має відтік у вени глоткового сплетення. Глотковий мигдалик іннервується нервовими волокнами гілок VII, IX, X пар [[Черепні нерви|черепних нервів]] і симпатичними волокнами від періартеріальних сплетень. |
||
Кровопостачання глоткового мигдалика здійснюється за рахунок висхідної глоткової артерії. Венозна кров має відтік у вени глоткового сплетення. Глотковий мигдалик іннервується нервовими волокнами гілок VII, IX, X пар черепних нервів і симпатичними волокнами від періартеріальних сплетень. |
|||
Система місцевого імунітету не розвинена протягом перших 3 — 4-х років життя людини. Остаточне становлення місцевого імунітету відбувається лише біля 14 років.З цього ж часу починається інволюція глоткового мигдалику, але функціювання лімфоїдних фолікулів продовжується протягом всього життя. <ref>{{Cite web|title=Аденоиды: причина, следствие или..?|url=http://www.rmj.ru/articles/pediatriya/Adenoidy_prichina_sledstvie_ili/|website=www.rmj.ru|accessdate=2019-11-16|first=Издание для практикующих врачей «Русский медицинский|last=журнал»}}</ref> |
Система місцевого імунітету не розвинена протягом перших 3 — 4-х років життя людини. Остаточне становлення місцевого імунітету відбувається лише біля 14 років.З цього ж часу починається інволюція глоткового мигдалику, але функціювання лімфоїдних фолікулів продовжується протягом всього життя. <ref>{{Cite web|title=Аденоиды: причина, следствие или..?|url=http://www.rmj.ru/articles/pediatriya/Adenoidy_prichina_sledstvie_ili/|website=www.rmj.ru|accessdate=2019-11-16|first=Издание для практикующих врачей «Русский медицинский|last=журнал»}}</ref> |
||
Саме в глотковому мигдалику у дітей відбувається продукція [[Лімфоцити|лімфоцитів]] для слизової оболонки носоглотки, носу, [[Навколоносові пазухи|навколоносових пазух]] |
Саме в глотковому мигдалику у дітей відбувається продукція [[Лімфоцити|лімфоцитів]] для слизової оболонки носоглотки, носу, [[Навколоносові пазухи|навколоносових пазух,]] [[Середнє вухо|середнього вуха]], що забезпечує нормальне функціювання факторів місцевого [[Імунітет (значення)|імунітету]]. Саме тому важливо зберігати її. |
||
== Етіологія і патогенез == |
== Етіологія і патогенез == |
||
Рядок 38: | Рядок 36: | ||
* інші фактори, які знижують захисні властивості організму. |
* інші фактори, які знижують захисні властивості організму. |
||
Гострий аденоїдит розвивається внаслідок активації [[Мікрофлора|мікрофлор]]<nowiki/>и носової частини глотки під впливом [[переохолодження]]. Запальний процес, зазвичай, обумовлений респіраторними агентами:Str. pneumoniae, H. influenzae, M. catarrhalis, S. aureus, |
Гострий аденоїдит розвивається внаслідок активації [[Мікрофлора|мікрофлор]]<nowiki/>и носової частини [[Глотка|глотки]] під впливом [[переохолодження]]. Запальний процес, зазвичай, обумовлений респіраторними агентами:[[Streptococcus pneumoniae|Str. pneumoniae]], [[Haemophilus influenzae|H. influenzae,]] M. catarrhalis, [[Стафілокок золотистий|S. aureus]], рідше — [[Паличка синьогнійна|P. aeroginosa]], [[Klebsiella pneumoniae|K. рneumoniae]]. Важливе значення має природа [[Запалення|запального процес]]<nowiki/>у (вірусна, бактеріальна, алергічна) і стадія його розвитку (гостра, хронічна, репаративна). На цьому базується вибір адекватного комплексу лікування. |
||
== Клінічні прояви == |
== Клінічні прояви == |
||
Порожнина носоглотки в дитячому віці невелика і низька, через що навіть незначне збільшення глоткового мигдалика може значно порушити носове дихання. Зворотний розвиток лімфаденоїдних утворень проходить поволі за рахунок загибелі лімфоїдних фолікулів і розростання сполучної тканини<ref>{{Cite news|title=Сучасний підхід до лікування гострого та хронічного аденоїдиту в дітей|url=https://www.umj.com.ua/article/73275/suchasnij-pidxid-do-likuvannya-gostrogo-ta-xronichnogo-adenoiditu-v-ditej|work=Український медичний часопис|date=2014-04-17|accessdate=2019-11-17|language=ru|first=Косаковский А.|last=Л|first2=Гавриленко Ю.|last2=В}}</ref>. |
Порожнина носоглотки в дитячому віці невелика і низька, через що навіть незначне збільшення глоткового мигдалика може значно порушити носове дихання. Зворотний розвиток лімфаденоїдних утворень проходить поволі за рахунок загибелі лімфоїдних фолікулів і розростання сполучної тканини<ref>{{Cite news|title=Сучасний підхід до лікування гострого та хронічного аденоїдиту в дітей|url=https://www.umj.com.ua/article/73275/suchasnij-pidxid-do-likuvannya-gostrogo-ta-xronichnogo-adenoiditu-v-ditej|work=Український медичний часопис|date=2014-04-17|accessdate=2019-11-17|language=ru|first=Косаковский А.|last=Л|first2=Гавриленко Ю.|last2=В}}</ref>. Мають місце різноманітні скарги пов’язані з захворюваннями носової порожнини: |
||
* Порушення носового дихання, що супроводжується: постійним закладанням носу, неспокійним поверхневим сном з відкритим ротом та хропінням, [[гугнявість|гугнявістьтю,]] |
|||
* Захворювання прилеглих органів, яке спричиняє: погіршення [[слух]]<nowiki/>у, [[хронічний риніт]], формування «аденоїдного виразу обличчя»; |
|||
* Зміни у віддалених органах — порушення внаслідок [[Гіпоксія|гіпоксії]] тканин органів, зміни грудної клітки, [[головний біль]], зниження працездатності у школярів. |
|||
*Часті [[:Категорія:Респіраторні захворювання|респіраторні захворювання,]] що ускладнюються захворюваннями носової порожнини, вуха та верхніх дихальних шляхів. |
|||
Існує пряма залежність між ступенем збільшення аденоїдних вегетацій і порушенням носового дихання. Огляд хворого дозволяє виявити в склепінні носової частини глотки пухлиноподібне утворення на широкій основі, яке має м’яку консистенцію і дольчасту будову. При клінічній діагностиці відмічають три ступеня розвитку аденоїдів в залежності від розміру прикриття аденоїдними розрощеннями хоан: |
|||
Збільшені (гіпертрофовані) аденоїди спричиняють: |
|||
* І - ступінь - закрита верхня третина; |
|||
* постійне закладання носа; |
|||
* ІІ ступінь - половина хоан; |
|||
* хронічний [[нежить]]; |
|||
* ІІІ ступінь - хоани закриті повністю. |
|||
* [[гугнявість]]; |
|||
* неспокійний поверхневий сон з відкритим ротом та хропінням; |
|||
* формування «аденоїдного виразу обличчя»; |
|||
* погіршення слуху; |
|||
* зниження працездатності у школярів; |
|||
* часті [[Застуда|застудні]] захворювання. Збільшені аденоїди необхідно лікувати. |
|||
== Лікування == |
== Лікування == |
Версія за 23:51, 22 листопада 2019
Адено́їди (лат. vegetationes adenoidae, від дав.-гр. ἀδενοειδής — «залозоподібний», vegetatio — «збудження», «розростання») — патологічне розростання носоглоткового (глоткового, третього) мигдалика (лат. tonsilla pharyngealis). Розрізняють два поняття:
- Аденоїддні вегетації (гіпертрофія) — збільшення глоткового мигдалика, яке вважається фізіологічним процесом у дітей віком від 3 до 5 років..
- Аденоїдит — гостре або хронічне запалення ІІІ мигдалика. Спостерігається при інфекційних захворюваннях. Процес може мати гострий або хронічний перебіг.
Код МКХ 10: J35.2 — Гіпертрофія аденоїдів. J35.3 — Гіпертрофія піднебінних мигдаликів і аденоїдів. J35.3 — Інші хронічні захворювання піднебінних мигдаликів і аденоїдів.
Код ICPC-2: R90
Анатомія і фізіологія
Глотковий мигдалик розташовується між верхньою і задньою стінками носоглотки[1](склепіння носоглотки). Це — утворення округлої або неправильної форми, блідо-рожевого кольору, з нерівною поверхнею. Загальна кількість валикоподібних складок — 5 —9. Вони розділені борозенками (щілинами). У товщі складок розташовані фолікули й дифузне скупчення лімфоїдних елементів. За формою ІІІ мигдалик нагадує півнячий гребінь.
Носоглотковий (глотковий, ІІІ мигдалик) є частиною природного дитячого захисту від вторгнення патогенних мікроорганізмів — лімфаденоїдного глоткового кільца Пирогова-Вальдейєра. У нормі аденоїдні вегетації добре розвинені у дитячому віці. [2]
Глотковий мигдалик вже сформований на 6 місяці ембріонального розвитку. Його середні розміри становлять:
- у новонародженого — 7 · 4 · 2 мм;
- у 1-річної дитини — 11 · 8 · 5 мм.
- Повністю глотковий мигдалик формується у віці 2–3 років.[3]
У нормі товщина сформованого глоткового мигдалика становить 5–7 мм, ширина — 20 мм, довжина — 25 мм. Стан, при якому ці розміри збільшені, розглядається саме як аденоїдні вегетації. Кровопостачання глоткового мигдалика здійснюється за рахунок висхідної глоткової артерії. Венозна кров має відтік у вени глоткового сплетення. Глотковий мигдалик іннервується нервовими волокнами гілок VII, IX, X пар черепних нервів і симпатичними волокнами від періартеріальних сплетень.
Система місцевого імунітету не розвинена протягом перших 3 — 4-х років життя людини. Остаточне становлення місцевого імунітету відбувається лише біля 14 років.З цього ж часу починається інволюція глоткового мигдалику, але функціювання лімфоїдних фолікулів продовжується протягом всього життя. [4]
Саме в глотковому мигдалику у дітей відбувається продукція лімфоцитів для слизової оболонки носоглотки, носу, навколоносових пазух, середнього вуха, що забезпечує нормальне функціювання факторів місцевого імунітету. Саме тому важливо зберігати її.
Етіологія і патогенез
До функціонального навантаження лімфаденоїного апарату призводять часті гострі інфекції слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Причиною виникнення гіпертрофії глоткового мигдалика є:
- часті гострі респіраторні захворювання у дітей;
- дитячі інфекційні хвороби (кір, скарлатина, кашлюк);
- ендокринні порушення;
- гіповітаміноз;
- інші фактори, які знижують захисні властивості організму.
Гострий аденоїдит розвивається внаслідок активації мікрофлори носової частини глотки під впливом переохолодження. Запальний процес, зазвичай, обумовлений респіраторними агентами:Str. pneumoniae, H. influenzae, M. catarrhalis, S. aureus, рідше — P. aeroginosa, K. рneumoniae. Важливе значення має природа запального процесу (вірусна, бактеріальна, алергічна) і стадія його розвитку (гостра, хронічна, репаративна). На цьому базується вибір адекватного комплексу лікування.
Клінічні прояви
Порожнина носоглотки в дитячому віці невелика і низька, через що навіть незначне збільшення глоткового мигдалика може значно порушити носове дихання. Зворотний розвиток лімфаденоїдних утворень проходить поволі за рахунок загибелі лімфоїдних фолікулів і розростання сполучної тканини[5]. Мають місце різноманітні скарги пов’язані з захворюваннями носової порожнини:
- Порушення носового дихання, що супроводжується: постійним закладанням носу, неспокійним поверхневим сном з відкритим ротом та хропінням, гугнявістьтю,
- Захворювання прилеглих органів, яке спричиняє: погіршення слуху, хронічний риніт, формування «аденоїдного виразу обличчя»;
- Зміни у віддалених органах — порушення внаслідок гіпоксії тканин органів, зміни грудної клітки, головний біль, зниження працездатності у школярів.
- Часті респіраторні захворювання, що ускладнюються захворюваннями носової порожнини, вуха та верхніх дихальних шляхів.
Існує пряма залежність між ступенем збільшення аденоїдних вегетацій і порушенням носового дихання. Огляд хворого дозволяє виявити в склепінні носової частини глотки пухлиноподібне утворення на широкій основі, яке має м’яку консистенцію і дольчасту будову. При клінічній діагностиці відмічають три ступеня розвитку аденоїдів в залежності від розміру прикриття аденоїдними розрощеннями хоан:
- І - ступінь - закрита верхня третина;
- ІІ ступінь - половина хоан;
- ІІІ ступінь - хоани закриті повністю.
Лікування
Надання медичної допомоги пацієнтам з аденоїдними вегетаціями в Україні регламентовано Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24.03.2009 р. № 181[6]
Існують консервативні та оперативні методи лікування. Вибір методу лікування здійснює отоларинголог на основі даних анамнезу, об'єктивного обстеження та глибини патологічних змін в організмі дитини, зумовлених збільшеними аденоїдами.
- очищення порожнини носу і носоглотки;
- вплив на патогени;
- вплив на запальний процес.
До останнього відносять: зменшення набряку, покращення регіонального кровопостачання, прискорення періоду реконвалесценції і репарації.
Аденоїди, які не піддаються консервативному лікуванню, зазвичай видаляють хірургічним шляхом. Операція ця нескладна, вона продовжується декілька хвилин, мало болюча. У перші дні після операції слід вживати заходів, щодо запобігання кровотечі, а саме уникати гарячих страв та пиття, фізичної напруги, миття голови гарячою водою, перебувати на сонці тощо.
Примітки
- ↑ Аденоїди — ВУЕ. vue.gov.ua. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ Лімфаденоїдне глоткове кільце, його значення для організму - - - Медична Бібліотека на medbib.in.ua. medbib.in.ua. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ Л, Косаковский А.; В, Гавриленко Ю. (17 квітня 2014). Сучасний підхід до лікування гострого та хронічного аденоїдиту в дітей. Український медичний часопис (рос.). Процитовано 17 листопада 2019.
- ↑ журнал», Издание для практикующих врачей «Русский медицинский. Аденоиды: причина, следствие или..?. www.rmj.ru. Процитовано 16 листопада 2019.
- ↑ Л, Косаковский А.; В, Гавриленко Ю. (17 квітня 2014). Сучасний підхід до лікування гострого та хронічного аденоїдиту в дітей. Український медичний часопис (рос.). Процитовано 17 листопада 2019.
- ↑ ІПС ЛІГА:ЗАКОН - система пошуку, аналізу та моніторингу нормативно-правової бази. ips.ligazakon.net. Процитовано 10 листопада 2019.
Джерела
- Аденоиды // Краткая энциклопедия домашнего хозяйства. — Москва: Государственное Научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1958. — С. 8.
- Протокол надання медичної допомоги хворим з аденоїдними вегетаціями Наказ МОЗ україни від 24.03.2009 р. № 181. ips.ligazakon.net. ІПС ЛІГА:ЗАКОН - система пошуку, аналізу та моніторингу нормативно-правової бази. Процитовано 10 листопада 2019.
Посилання
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (грудень 2018) |
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|