Попель Степан Михайлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
зовнішні посилання
Переформатування
Рядок 17: Рядок 17:


== Життєпис ==
== Життєпис ==

=== Ранні роки ===
Степан Попель народився у селі [[Комарники]] [[Турківський повіт|Турківського повіту]] [[15 серпня]] [[1907]] року в сім'ї священика Михайла{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}} та Ольги (з Калинських){{sfn|І. Яремко|2009|с=144}}. Батько Степана помер, коли тому виповнилося 9 років{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}.
Степан Попель народився у селі [[Комарники]] [[Турківський повіт|Турківського повіту]] [[15 серпня]] [[1907]] року в сім'ї священика Михайла{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}} та Ольги (з Калинських){{sfn|І. Яремко|2009|с=144}}. Батько Степана помер, коли тому виповнилося 9 років{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}.


В шахи Степана навчив грати батько{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}. У 12 років уперше взяв участь у шаховому турнірі{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.
В шахи Степана навчив грати батько{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}. У 12 років уперше взяв участь у шаховому турнірі{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.


=== Освіта та особисте життя ===
Студіював у єзуїтському коледжі в [[Есхен]]і (Бельгія){{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}, також у [[Брюссель|Брюсселі]] та [[Париж]]і (1924); згодом — магістр франко-латинської філології [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]] (1931), магістр права (1938). Професор французької та латини однієї з львівських гімназій (1931—1939), асистент професора Львівського педагогічного інституту (1939—1941) та [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]] (1941—1944){{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.
Студіював у єзуїтському коледжі в [[Есхен]]і (Бельгія){{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}, також у [[Брюссель|Брюсселі]] та [[Париж]]і (1924); згодом — магістр франко-латинської філології [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]] (1931), магістр права (1938). Професор французької та латини однієї з львівських гімназій (1931—1939), асистент професора Львівського педагогічного інституту (1939—1941) та [[Львівська політехніка|Львівської політехніки]] (1941—1944){{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.

⚫
Був [[поліглот]]ом, окрім української володів [[Англійська мова|англійською]], [[Грецька мова|грецькою]], [[Латинська мова|латинською]], [[Німецька мова|німецькою]], [[Польська мова|польською]], [[Російська мова|російською]] та [[Французька мова|французькою]] мовами{{sfn|В. Батура|2016|с=108-109}}. Приватний секретар Митрополита [[Шептицький Андрей|Андрея Шептицького]] (1929—1944). Вживав псевдо ''А. С. Сулима''{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.


1943 року у Львові вийшла друком книжка Попеля «Початки шахіста» (Львів, 1943){{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Згодом Ксавери Тартаковер так про це писав. Німецька влада викликала Попеля до себе й зажадала пояснити, чому він у вступі згадав [[Емануїл Ласкер|Емануїла Ласкера]] (що був євреєм), але нічого не сказав про [[Зіґберт Тарраш|Зіґберта Тарраша]]. На це шахіст відповів, що неможливо писати історію філософії, не згадавши [[Бенедикт Спіноза|Баруха Спінозу]], як історія християнства неможлива без [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. За це його на кілька місяців запроторили до в'язниці{{sfn|І. Яремко|2009|с=29-30}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=53}}. Щоправда, документальних підтверджень цієї історії не існує. Її, за словами Тартаковера, розповів йому сам Попель<ref name="В. Гінда_2013">{{cite news
1943 року у Львові вийшла друком книжка Попеля «Початки шахіста» (Львів, 1943){{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Згодом Ксавери Тартаковер так про це писав. Німецька влада викликала Попеля до себе й зажадала пояснити, чому він у вступі згадав [[Емануїл Ласкер|Емануїла Ласкера]] (що був євреєм), але нічого не сказав про [[Зіґберт Тарраш|Зіґберта Тарраша]]. На це шахіст відповів, що неможливо писати історію філософії, не згадавши [[Бенедикт Спіноза|Баруха Спінозу]], як історія християнства неможлива без [[Ісус Христос|Ісуса Христа]]. За це його на кілька місяців запроторили до в'язниці{{sfn|І. Яремко|2009|с=29-30}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=53}}. Щоправда, документальних підтверджень цієї історії не існує. Її, за словами Тартаковера, розповів йому сам Попель<ref name="В. Гінда_2013">{{cite news
Рядок 54: Рядок 53:
}}</ref> і «[[Спортові вісти]]»<ref>[https://zaxid.net/istoriya_shahiv_u_lvovi_n1329692 Історія шахів у Львові]</ref>. Дописував у них статті про шахи{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.
}}</ref> і «[[Спортові вісти]]»<ref>[https://zaxid.net/istoriya_shahiv_u_lvovi_n1329692 Історія шахів у Львові]</ref>. Дописував у них статті про шахи{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.


⚫
Наступ радянських військ на Львів (1944) застав С.Попеля на змаганнях у [[Сянік|Сяноці]], організованих місцевим спортивним клубом «Лемко». Не бажаючи жити під більшовицькою окупацією, шахіст виїхав на Захід{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}, в [[Американська зона окупації Німеччини|американську зону окупації Німеччини]]{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=95}}. Декілька місяців перебував у Кракові, потім переїхав до Парижа<ref name="Z">[https://zbruc.eu/node/69649 ''Володимир Гінда.'' Львівський шахіст&nbsp;— тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017]</ref>.
⚫
Був [[поліглот]]ом, окрім української володів [[Англійська мова|англійською]], [[Грецька мова|грецькою]], [[Латинська мова|латинською]], [[Німецька мова|німецькою]], [[Польська мова|польською]], [[Російська мова|російською]] та [[Французька мова|французькою]] мовами{{sfn|В. Батура|2016|с=108-109}}. Приватний секретар Митрополита [[Шептицький Андрей|Андрея Шептицького]] (1929—1944). Вживав псевдо ''А.&nbsp;С.&nbsp;Сулима''{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.

Після війни оселився в [[Париж]]і{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}. Тримав там магазин жіночого одягу{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}.


З 1948 року одружений з колишньою киянкою{{sfn|І. Яремко|2009|с=108}} Валентиною Шаповал, діти&nbsp;— Володимир (пасинок), Ольга та Олекса{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}. Станом на кінець 1970-х років дружина працювала бібліотекаркою в [[Університет Північної Дакоти|Університеті Північної Дакоти]]. Донька Ольга закінчила медичні студії у Фарґо та в {{нп|Університет Сан-Франциско|Університеті Сан-Франциско||University of San Francisco}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}, згодом працювала лікаркою{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}. Син Олекса працював полісменом{{sfn|І. Яремко|2009|с=206}}.
З 1948 року одружений з колишньою киянкою{{sfn|І. Яремко|2009|с=108}} Валентиною Шаповал, діти&nbsp;— Володимир (пасинок), Ольга та Олекса{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}. Станом на кінець 1970-х років дружина працювала бібліотекаркою в [[Університет Північної Дакоти|Університеті Північної Дакоти]]. Донька Ольга закінчила медичні студії у Фарґо та в {{нп|Університет Сан-Франциско|Університеті Сан-Франциско||University of San Francisco}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}, згодом працювала лікаркою{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}. Син Олекса працював полісменом{{sfn|І. Яремко|2009|с=206}}.


⚫
Не отримавши французького громадянства, 1956 року переїхав до США{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}.
⚫
=== Шахова кар'єра ===

⚫
Спершу, в 1957—1961 роках, працював викладачем іноземних мов у Вищій публічній школі в [[Детройт]]і{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}. 1961 року отримав американське громадянство{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}. Після цього перейшов працювати професором французької мови й літератури в Університеті штату Північна Дакота ({{lang-en|North Dakota State University}}) у [[Фарґо (Північна Дакота)|Фарґо]] (з [[1961]] до пенсії). Проживав у [[Північна Дакота|Північній Дакоті]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.

⚫
Знесилений хворобами та операцією помер [[27 грудня]] [[1987]]&nbsp;р. в місті [[Фарґо (Північна Дакота)|Фарґо]] ([[Північна Дакота]]){{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}, де й похований{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=86}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=145}}.

⚫
== Шахова кар'єра ==
1924 року{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}, коли йому було 17{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}, Степан Попель став чемпіоном [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]]{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}. 1926 року був ініціатором заснування клубу "Шаховий коник", незабаром перейменованого й офіційно зареєстрованого як Товариство Українських Шахістів{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=83}}. Це товариство об'єдналось із шаховою секцією Спортового товариства «Україна» і стало найбільшою українською шаховою організацією Польщі<ref name="Погляд"/>. На першій шахівниці за Товариство грав Степан {{sfn|І. Яремко|2009|с=36}}. Грав за команду Львова в 1-му (1929 рік, 3 з 5 очок{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}) і 2-му (1934 рік{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}) командних чемпіонатах Польщі{{sfn|І. Яремко|2009|с=144}}. До 2-ї світової війни й під час неї був найсильнішим українським шахістом Західної України{{sfn|О. Попович|1996|с=124}}, переможцем чемпіонатів Львова 1929 (8 з 9 очок, випередив Е. Кауфмана, Г. Фрідмана і О. Пйотровського){{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}. Влітку 1943 року організовано чемпіонат Львова. На ньому Степан Попель поділив перше місце з Турянським, а третє посів М. Романишин. У додаткових партіях перемогу здобув Попель<ref name="В. Гінда_2013"/>. У вересні 1943 року в [[Самбір|Самборі]] відбувся чемпіонат дистрикту Галичина. На ньому Степан Попель посів друге місце, позаду Ярослава Шевчика<ref name="В. Гінда_2013"/>. Звання найсильнішого шахіста Західної України Попель підтвердив 1944 року в [[Сянок]]у{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}, де випередив Є. Яніва, М. Романишина і Я.Шевчика{{sfn|І. Яремко|2009|с=36}}.
1924 року{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}, коли йому було 17{{sfn|І. Яремко|2009|с=28}}, Степан Попель став чемпіоном [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]]{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}. 1926 року був ініціатором заснування клубу "Шаховий коник", незабаром перейменованого й офіційно зареєстрованого як Товариство Українських Шахістів{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=83}}. Це товариство об'єдналось із шаховою секцією Спортового товариства «Україна» і стало найбільшою українською шаховою організацією Польщі<ref name="Погляд"/>. На першій шахівниці за Товариство грав Степан {{sfn|І. Яремко|2009|с=36}}. Грав за команду Львова в 1-му (1929 рік, 3 з 5 очок{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}) і 2-му (1934 рік{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}) командних чемпіонатах Польщі{{sfn|І. Яремко|2009|с=144}}. До 2-ї світової війни й під час неї був найсильнішим українським шахістом Західної України{{sfn|О. Попович|1996|с=124}}, переможцем чемпіонатів Львова 1929 (8 з 9 очок, випередив Е. Кауфмана, Г. Фрідмана і О. Пйотровського){{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}. Влітку 1943 року організовано чемпіонат Львова. На ньому Степан Попель поділив перше місце з Турянським, а третє посів М. Романишин. У додаткових партіях перемогу здобув Попель<ref name="В. Гінда_2013"/>. У вересні 1943 року в [[Самбір|Самборі]] відбувся чемпіонат дистрикту Галичина. На ньому Степан Попель посів друге місце, позаду Ярослава Шевчика<ref name="В. Гінда_2013"/>. Звання найсильнішого шахіста Західної України Попель підтвердив 1944 року в [[Сянок]]у{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}, де випередив Є. Яніва, М. Романишина і Я.Шевчика{{sfn|І. Яремко|2009|с=36}}.


В липні 1944 року, після турніру в Сяноці, коли до Львова наближався радянсько-німецький фронт{{sfn|І. Яремко|2009|с=98}}, Попель виїхав з України, щоби не жити під радянською окупацією{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}. В липні в [[Краків|Кракові]] проводив засекречений матч із шести партій проти [[Чемпіонат України з шахів|чемпіона УРСР]] та [[Чемпіонат СРСР із шахів|СРСР]] [[Богатирчук Федір Парфенович|Федора Богатирчука]]. Під час п'ятої партії за рахунку 2:2{{sfn|В. Батура|2016|с=109}} матч довелося перервати через поліційну годину{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.
В липні в [[Краків|Кракові]] проводив засекречений матч із шести партій проти [[Чемпіонат України з шахів|чемпіона УРСР]] та [[Чемпіонат СРСР із шахів|СРСР]] [[Богатирчук Федір Парфенович|Федора Богатирчука]]. Під час п'ятої партії за рахунку 2:2{{sfn|В. Батура|2016|с=109}} матч довелося перервати через поліційну годину{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.


Наприкінці війни опинився в [[Американська зона окупації Німеччини|американській зоні окупації Німеччини]]{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=95}}.
Наприкінці війни опинився в [[Американська зона окупації Німеччини|американській зоні окупації Німеччини]]{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=95}}.


Після війни оселився в [[Париж]]і{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}. Тримав там магазин жіночого одягу{{sfn|І. Яремко|2009|с=197}}. Від 1945 року виступав у найкращому шаховому клубі ''«Каїсса»'', був його передовим членом{{sfn|І. Яремко|2009|с=55}}. Писав про шахи в столичних газетах{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.
Оселившись у [[Париж]]і{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}, від 1945 року виступав у найкращому шаховому клубі ''«Каїсса»'', був його передовим членом{{sfn|І. Яремко|2009|с=55}}. Писав про шахи в столичних газетах{{sfn|І. Яремко|2009|с=30}}.


У квітні 1947 року Попель посів 4-те місце у міжнародному турнірі, організованому музеєм [[Лувр]]. Крім нього в змаганнях брали участь такі відомі шахісти: [[Ксавери Тартаковер]], {{нп|Ніколас Россолімо|||Nicolas Rossolimo}}, {{нп|Зноско-Боровський Євген Олександрович|Євген Зноско-Боровський|ru|Зноско-Боровский, Евгений Александрович}}, Бараца, {{нп|Роже Даніель|Даніель|ru|Даниэль, Роже}}, {{нп|Сезар Бутвіль|||César Boutteville}}, Губер, Шернецький, Мольнар{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.
У квітні 1947 року Попель посів 4-те місце у міжнародному турнірі, організованому музеєм [[Лувр]]. Крім нього в змаганнях брали участь такі відомі шахісти: [[Ксавери Тартаковер]], {{нп|Ніколас Россолімо|||Nicolas Rossolimo}}, {{нп|Зноско-Боровський Євген Олександрович|Євген Зноско-Боровський|ru|Зноско-Боровский, Евгений Александрович}}, Бараца, {{нп|Роже Даніель|Даніель|ru|Даниэль, Роже}}, {{нп|Сезар Бутвіль|||César Boutteville}}, Губер, Шернецький, Мольнар{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=84}}.
Рядок 77: Рядок 84:
1956 року переїхав до США. У 1956-му взяв участь у Відкритому чемпіонаті США в [[Оклагома-Сіті]], де зіграв унічию з 13-річним [[Боббі Фішер]]ом, майбутнім чемпіоном світу. Поділив з ним 4-8-ме місця{{sfn|І. Яремко|2009|с=140}}.
1956 року переїхав до США. У 1956-му взяв участь у Відкритому чемпіонаті США в [[Оклагома-Сіті]], де зіграв унічию з 13-річним [[Боббі Фішер]]ом, майбутнім чемпіоном світу. Поділив з ним 4-8-ме місця{{sfn|І. Яремко|2009|с=140}}.


Виграв чемпіонат штату [[Мічиган (штат)|Мічиґан]] тричі поспіль&nbsp;— у 1957, 1958 і 1959 роках<ref name="Чемпіон_М">[http://www.prairiepublic.org/programs/datebook/bydate/04/0904/092304.jsp Stefan Popiel…Chess Master (North Dakota Public Radio, 23 вересня 2004)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081015202051/http://www.prairiepublic.org/programs/datebook/bydate/04/0904/092304.jsp |date=15 жовтень 2008 }}{{ref-en}}</ref>. Вигравав також чемпіонати штатів [[Міннесота]], [[Іллінойс]], [[Небраска]]. У [[Північна Дакота|Північній Дакоті]] (де постійно мешкав протягом останніх десятиліть життя) був чемпіоном штату й багато років поспіль очолював Шахову асоціацію штату{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Входив до п'ятдесятки найкращих шахістів США<ref name="Z">[https://zbruc.eu/node/69649 ''Володимир Гінда.'' Львівський шахіст&nbsp;— тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017]</ref>. Найбільшого рейтингу в США досягнув у 1960-х роках - 2378 пунктів{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Шахова федерація США надала йому пожиттєвий титул майстра за досягнення 2200 пунктів у 300 змаганнях{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.
Виграв чемпіонат штату [[Мічиган (штат)|Мічиґан]] тричі поспіль&nbsp;— у 1957, 1958 і 1959 роках<ref name="Чемпіон_М">[http://www.prairiepublic.org/programs/datebook/bydate/04/0904/092304.jsp Stefan Popiel…Chess Master (North Dakota Public Radio, 23 вересня 2004)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081015202051/http://www.prairiepublic.org/programs/datebook/bydate/04/0904/092304.jsp |date=15 жовтень 2008 }}{{ref-en}}</ref>. Вигравав також чемпіонати штатів [[Міннесота]], [[Іллінойс]], [[Небраска]]. У [[Північна Дакота|Північній Дакоті]] (де постійно мешкав протягом останніх десятиліть життя) й багато років поспіль очолював Шахову асоціацію штату{{sfn|В. Батура|2016|с=109}}{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Цей штат був далеко від великих шахових центрів, що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів{{sfn|О. Попович|1996|с=127}}, і від 1965 до 1980 року аж 11 разів перемагав у чемпіонаті штату<ref name="Чемпіони_ПД">[https://ndchess.com/champions/ Чемпіони Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref> Входив до п'ятдесятки найкращих шахістів США<ref name="Z">[https://zbruc.eu/node/69649 ''Володимир Гінда.'' Львівський шахіст&nbsp;— тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017]</ref>. Найбільшого рейтингу в США досягнув у 1960-х роках - 2378 пунктів{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=85}}. Шахова федерація США надала йому пожиттєвий титул майстра за досягнення 2200 пунктів у 300 змаганнях{{sfn|І. Яремко|2009|с=67}}.


У 1955 році спортивні товариства українців у [[Канада|Канаді]] та [[Сполучені Штати Америки|США]] об'єдналися в ''«Українську Спортову Централю Америки й Канади»'' (УСЦАК){{sfn|О. Попович|1996|с=112}}. 1966 року шахіст [[Попович Орест|Орест Попович]] заснував при УСЦАК Ланку шахів{{sfn|І. Яремко|2009|с=112}} і відтоді щороку товариство проводило чемпіонат серед українських шахістів США і Канади{{sfn|О. Попович|1996|с=118-121}}.
У 1955 році спортивні товариства українців у [[Канада|Канаді]] та [[Сполучені Штати Америки|США]] об'єдналися в ''«Українську Спортову Централю Америки й Канади»'' (УСЦАК){{sfn|О. Попович|1996|с=112}}. 1966 року шахіст [[Попович Орест|Орест Попович]] заснував при УСЦАК Ланку шахів{{sfn|І. Яремко|2009|с=112}} і відтоді щороку товариство проводило чемпіонат серед українських шахістів США і Канади{{sfn|О. Попович|1996|с=118-121}}.
Рядок 86: Рядок 93:


Від 25 до 28 листопада 1982 року у Філадельфії відбувся турнір, на який було запрошено найкращих українських шахістів на еміграції. Втім, не всі змогли прибути. Шестеро учасників грали у два кола. Набравши 3 очки Степан Попель посів друге місце, на пів очка позаду Степана Стойка. Третє і четверте місце поділили Орест Попович та Лев Блонарович з результатом 2,5 очка. Замкнули таблицю Маріан Процик (2 очки) та Сидір Новаківський (1,5 очка){{sfn|І. Яремко|2009|с=80}}.
Від 25 до 28 листопада 1982 року у Філадельфії відбувся турнір, на який було запрошено найкращих українських шахістів на еміграції. Втім, не всі змогли прибути. Шестеро учасників грали у два кола. Набравши 3 очки Степан Попель посів друге місце, на пів очка позаду Степана Стойка. Третє і четверте місце поділили Орест Попович та Лев Блонарович з результатом 2,5 очка. Замкнули таблицю Маріан Процик (2 очки) та Сидір Новаківський (1,5 очка){{sfn|І. Яремко|2009|с=80}}.

⚫
Одними з його улюблених дебютів були [[Староіндійський захист|Староіндійська атака]] і [[Скандинавський захист|Скандинавська партія]]; також майстер любив грати [[бліц]]-партії.

=== На еміграції ===
⚫
Наступ радянських військ на Львів (1944) застав С.Попеля на змаганнях у [[Сянік|Сяноці]], організованих місцевим спортивним клубом «Лемко». Не бажаючи жити під більшовицькою окупацією, шахіст виїхав на Захід. Декілька місяців перебував у Кракові, потім переїхав до Парижа<ref name="Z">[https://zbruc.eu/node/69649 ''Володимир Гінда.'' Львівський шахіст&nbsp;— тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017]</ref>.

⚫
Не отримавши французького громадянства, 1956 року переїхав до США{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}.

1961 року отримав американське громадянство{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}.

⚫
Працював спершу викладачем іноземних мов у Вищій публічній школі в [[Детройт]]і (1957—1961); згодом, одержавши американське громадянство у 1961,&nbsp;— професором французької мови й літератури в Університеті штату Північна Дакота ({{lang-en|North Dakota State University}}) у [[Фарґо (Північна Дакота)|Фарґо]] (з [[1961]] до пенсії). Проживав у [[Північна Дакота|Північній Дакоті]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=27}}, далеко від великих шахових центрів, що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів{{sfn|О. Попович|1996|с=127}}, і від 1965 до 1980 року аж 11 разів перемагав у чемпіонаті штату<ref name="Чемпіони_ПД">[https://ndchess.com/champions/ Чемпіони Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref>


Степан Попель був першим, кого включили до '''Шахової зали слави Північної Дакоти''' ({{lang-en|North Dakota Chess Hall of Fame}})&nbsp;— у 1983 році<ref name="Погляд"/><ref>[https://ndchess.com/halloffame/ Шахова зала слави Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref>.
Степан Попель був першим, кого включили до '''Шахової зали слави Північної Дакоти''' ({{lang-en|North Dakota Chess Hall of Fame}})&nbsp;— у 1983 році<ref name="Погляд"/><ref>[https://ndchess.com/halloffame/ Шахова зала слави Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)]{{ref-en}}</ref>.


⚫
Одними з його улюблених дебютів були [[Староіндійський захист|Староіндійська атака]] і [[Скандинавський захист|Скандинавська партія]]; також майстер любив грати [[бліц]]-партії.
⚫
Знесилений хворобами та операцією помер [[27 грудня]] [[1987]]&nbsp;р. в місті [[Фарґо (Північна Дакота)|Фарґо]] ([[Північна Дакота]]){{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}, де й похований{{sfn|Ю. Семенко|1993|с=86}}{{sfn|І. Яремко|2009|с=145}}.


Орест Попович так згадував про Степана Попеля{{sfn|І. Яремко|2009|с=140}}:
Орест Попович так згадував про Степана Попеля{{sfn|І. Яремко|2009|с=140}}:
Рядок 106: Рядок 102:
Професор не був шаховим аскетом, а товариським чоловіком з гумором: любив розказувати анекдоти, з'їсти-випити в товаристві, любив життя. Але шахи любив з пристрастю, так якби не міг ними насититися. Йому замало було самих турнірових партій, він грав і перед регулярними раундами, і після них, і вдень, і вночі. Любив викликати всіх і вся на швидкі партії "бліц". Шаховий стиль Попеля був не клясичного теоретика, а прагматичного боєвика; його підхід до партії нагадував не стратегію пруського генерала, а радше партизанську війну. Сам маестро називав себе "романтиком". |40||}}
Професор не був шаховим аскетом, а товариським чоловіком з гумором: любив розказувати анекдоти, з'їсти-випити в товаристві, любив життя. Але шахи любив з пристрастю, так якби не міг ними насититися. Йому замало було самих турнірових партій, він грав і перед регулярними раундами, і після них, і вдень, і вночі. Любив викликати всіх і вся на швидкі партії "бліц". Шаховий стиль Попеля був не клясичного теоретика, а прагматичного боєвика; його підхід до партії нагадував не стратегію пруського генерала, а радше партизанську війну. Сам маестро називав себе "романтиком". |40||}}


=== Посмертне вшанування ===
== Посмертне вшанування ==
Від 29 листопада до 8 грудня 1996 року у Львові пройшов Перший міжнародний турнір пам'яті Степана Попеля. 10 учасників змагалися в одне коло. Переможцем став львівський гросмейстер [[Максименко Андрій|Андрій Максименко]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}, набравши 6,5 очка. На пів очка відстав Олег Романишин і ще на пів - [[Михальчишин Адріян Богданович|Адріян Михальчишин]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=149}}.
Від 29 листопада до 8 грудня 1996 року у Львові пройшов Перший міжнародний турнір пам'яті Степана Попеля. 10 учасників змагалися в одне коло. Переможцем став львівський гросмейстер [[Максименко Андрій|Андрій Максименко]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=31}}, набравши 6,5 очка. На пів очка відстав Олег Романишин і ще на пів - [[Михальчишин Адріян Богданович|Адріян Михальчишин]]{{sfn|І. Яремко|2009|с=149}}.


Версія за 07:41, 7 грудня 2019

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попель.
Степан Михайлович Попель

Попель Степан Михайлович
Країна Польща Польща / США США
Народження 15 липня 1907(1907-07-15)
Комарники, Турківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть 27 грудня 1987(1987-12-27) (80 років)
Фарґо, штат Північна Дакота,
США США
Піковий
рейтинг 		бл. 2378 (кінець 1960-х)

Степа́н Анто́н Михáйлович По́пель (нар. 15 липня 1907, Комарники, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Турківський район, Львівська область — пом. 27 грудня 1987, Фарґо (Північна Дакота), Північна Дакота, США) — український філолог і юрист, український та американський шахіст. Чемпіон Львова 1929, 1943, чемпіон українців Західної України 1944. Емігрувавши після Другої світової війни на Захід, відзначався і закордоном: чемпіон Парижа у 1951, 1953 і 1954 роках. Один із провідних шахістів української діаспори у США: чемпіон УСЦАК 1969, багаторазовий чемпіон різних штатів.

Життєпис

Степан Попель народився у селі Комарники Турківського повіту 15 серпня 1907 року в сім'ї священика Михайла[1] та Ольги (з Калинських)[2]. Батько Степана помер, коли тому виповнилося 9 років[1].

В шахи Степана навчив грати батько[1]. У 12 років уперше взяв участь у шаховому турнірі[3].

Студіював у єзуїтському коледжі в Есхені (Бельгія)[1], також у Брюсселі та Парижі (1924); згодом — магістр франко-латинської філології Львівського університету (1931), магістр права (1938). Професор французької та латини однієї з львівських гімназій (1931—1939), асистент професора Львівського педагогічного інституту (1939—1941) та Львівської політехніки (1941—1944)[4].

Був поліглотом, окрім української володів англійською, грецькою, латинською, німецькою, польською, російською та французькою мовами[5]. Приватний секретар Митрополита Андрея Шептицького (1929—1944). Вживав псевдо А. С. Сулима[4].

1943 року у Львові вийшла друком книжка Попеля «Початки шахіста» (Львів, 1943)[6]. Згодом Ксавери Тартаковер так про це писав. Німецька влада викликала Попеля до себе й зажадала пояснити, чому він у вступі згадав Емануїла Ласкера (що був євреєм), але нічого не сказав про Зіґберта Тарраша. На це шахіст відповів, що неможливо писати історію філософії, не згадавши Баруха Спінозу, як історія християнства неможлива без Ісуса Христа. За це його на кілька місяців запроторили до в'язниці[7][8]. Щоправда, документальних підтверджень цієї історії не існує. Її, за словами Тартаковера, розповів йому сам Попель[9].

Був редактором львівських часописів «Szachista»[10] і «Спортові вісти»[11]. Дописував у них статті про шахи[3].

Наступ радянських військ на Львів (1944) застав С.Попеля на змаганнях у Сяноці, організованих місцевим спортивним клубом «Лемко». Не бажаючи жити під більшовицькою окупацією, шахіст виїхав на Захід[12][4], в американську зону окупації Німеччини[13]. Декілька місяців перебував у Кракові, потім переїхав до Парижа[14].

Після війни оселився в Парижі[15]. Тримав там магазин жіночого одягу[16].

З 1948 року одружений з колишньою киянкою[17] Валентиною Шаповал, діти — Володимир (пасинок), Ольга та Олекса[4]. Станом на кінець 1970-х років дружина працювала бібліотекаркою в Університеті Північної Дакоти. Донька Ольга закінчила медичні студії у Фарґо та в Університеті Сан-Франциско[en][3], згодом працювала лікаркою[12]. Син Олекса працював полісменом[18].

Не отримавши французького громадянства, 1956 року переїхав до США[19].

Спершу, в 1957—1961 роках, працював викладачем іноземних мов у Вищій публічній школі в Детройті[4]. 1961 року отримав американське громадянство[4]. Після цього перейшов працювати професором французької мови й літератури в Університеті штату Північна Дакота (англ. North Dakota State University) у Фарґо (з 1961 до пенсії). Проживав у Північній Дакоті[4].

Знесилений хворобами та операцією помер 27 грудня 1987 р. в місті Фарґо (Північна Дакота)[19], де й похований[20][21].

Шахова кар'єра

1924 року[22], коли йому було 17[1], Степан Попель став чемпіоном Львівського університету[22]. 1926 року був ініціатором заснування клубу "Шаховий коник", незабаром перейменованого й офіційно зареєстрованого як Товариство Українських Шахістів[19][23]. Це товариство об'єдналось із шаховою секцією Спортового товариства «Україна» і стало найбільшою українською шаховою організацією Польщі[10]. На першій шахівниці за Товариство грав Степан [24]. Грав за команду Львова в 1-му (1929 рік, 3 з 5 очок[16]) і 2-му (1934 рік[16]) командних чемпіонатах Польщі[2]. До 2-ї світової війни й під час неї був найсильнішим українським шахістом Західної України[25], переможцем чемпіонатів Львова 1929 (8 з 9 очок, випередив Е. Кауфмана, Г. Фрідмана і О. Пйотровського)[16]. Влітку 1943 року організовано чемпіонат Львова. На ньому Степан Попель поділив перше місце з Турянським, а третє посів М. Романишин. У додаткових партіях перемогу здобув Попель[9]. У вересні 1943 року в Самборі відбувся чемпіонат дистрикту Галичина. На ньому Степан Попель посів друге місце, позаду Ярослава Шевчика[9]. Звання найсильнішого шахіста Західної України Попель підтвердив 1944 року в Сяноку[22], де випередив Є. Яніва, М. Романишина і Я.Шевчика[24].

В липні в Кракові проводив засекречений матч із шести партій проти чемпіона УРСР та СРСР Федора Богатирчука. Під час п'ятої партії за рахунку 2:2[22] матч довелося перервати через поліційну годину[26].

Наприкінці війни опинився в американській зоні окупації Німеччини[13].

Оселившись у Парижі[15], від 1945 року виступав у найкращому шаховому клубі «Каїсса», був його передовим членом[27]. Писав про шахи в столичних газетах[15].

У квітні 1947 року Попель посів 4-те місце у міжнародному турнірі, організованому музеєм Лувр. Крім нього в змаганнях брали участь такі відомі шахісти: Ксавери Тартаковер, Ніколас Россолімо●, Євген Зноско-Боровський●, Бараца, Даніель●, Сезар Бутвіль●, Губер, Шернецький, Мольнар[26].

Ставав чемпіоном Парижа[fr] 1951, 1953 і 1954 років[22]. 1951 року набрав 8,5 очка з 10 можливих, 2-3-тє місце поділили Роель і Табура (по 7)[28]. 1953 набрав 9 очок з 11 можливих, 2-3-тє місця поділили Жорж Норадунгвян і Жак Планте (по 7)[29]. 1954 року Поппель і Гі Маццоні набрали по 8 очок у 9 партіях. У додаткових 4-х партіях перемогу здобув Поппель з рахунком 2,5:1,5[30].

Погодився тренувати провідну французьку шахістку Шанталь Шоде де Сілан, яка стала учасницею Московського турніру претенденток на шахову корону 1955 року. Мав можливість приїхати до Радянського Союзу, аби відвідати родину. Однак, через відсутність французького громадянства не зважився на цей крок[15].

Поділив 4-6-те місця (серед 10) у міжнародному турнірі в Гастінґсі (Велика Британія) 1951/1952[31], де виступали такі всесвітньовідомі майстри, як Светозар Глігорич, Даніель Яновський, Ян Гейн Доннер та інші[32]. Британська шахова федерація поставила його на 82-ге місце у своєму рейтингу шахістів Європи разом з СРСР[3].

1956 року переїхав до США. У 1956-му взяв участь у Відкритому чемпіонаті США в Оклагома-Сіті, де зіграв унічию з 13-річним Боббі Фішером, майбутнім чемпіоном світу. Поділив з ним 4-8-ме місця[33].

Виграв чемпіонат штату Мічиґан тричі поспіль — у 1957, 1958 і 1959 роках[34]. Вигравав також чемпіонати штатів Міннесота, Іллінойс, Небраска. У Північній Дакоті (де постійно мешкав протягом останніх десятиліть життя) й багато років поспіль очолював Шахову асоціацію штату[22][6]. Цей штат був далеко від великих шахових центрів, що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів[35], і від 1965 до 1980 року аж 11 разів перемагав у чемпіонаті штату[36] Входив до п'ятдесятки найкращих шахістів США[14]. Найбільшого рейтингу в США досягнув у 1960-х роках - 2378 пунктів[6]. Шахова федерація США надала йому пожиттєвий титул майстра за досягнення 2200 пунктів у 300 змаганнях[3].

У 1955 році спортивні товариства українців у Канаді та США об'єдналися в «Українську Спортову Централю Америки й Канади» (УСЦАК)[37]. 1966 року шахіст Орест Попович заснував при УСЦАК Ланку шахів[38] і відтоді щороку товариство проводило чемпіонат серед українських шахістів США і Канади[39].

На чемпіонаті УСЦАК 1966 року Степан Попель посів друге місце, набравши 5,5 із семи можливих очок. На очко його випередив Орест Попович, на третьому місці - Мирослав Турянський (5)[40]. Вирішальною стала перемога Поповича над Попелем[41].

Чемпіонат УСЦАК 1969 року пройшов від 30 травня до 1 червня в головній залі Українсько-американського осередку при 2250 Вест 14-ій вулиці. Шістнадцять учасників змагалися в шість кіл за швейцарською системою. Степан Попель виграв турнір з результатом 5,5 очок, перемігши таких суперників: Михайло Паньків, Мирослав Турянський, Лев Блонарович, Михайло Парута та Тома Возьний. Єдину партію зіграв унічию проти Ореста Поповича, що посів друге місце[42].

Від 25 до 28 листопада 1982 року у Філадельфії відбувся турнір, на який було запрошено найкращих українських шахістів на еміграції. Втім, не всі змогли прибути. Шестеро учасників грали у два кола. Набравши 3 очки Степан Попель посів друге місце, на пів очка позаду Степана Стойка. Третє і четверте місце поділили Орест Попович та Лев Блонарович з результатом 2,5 очка. Замкнули таблицю Маріан Процик (2 очки) та Сидір Новаківський (1,5 очка)[43].

Степан Попель був першим, кого включили до Шахової зали слави Північної Дакоти (англ. North Dakota Chess Hall of Fame) — у 1983 році[10][44].

Одними з його улюблених дебютів були Староіндійська атака і Скандинавська партія; також майстер любив грати бліц-партії.

Орест Попович так згадував про Степана Попеля[33]:

Професор не був шаховим аскетом, а товариським чоловіком з гумором: любив розказувати анекдоти, з'їсти-випити в товаристві, любив життя. Але шахи любив з пристрастю, так якби не міг ними насититися. Йому замало було самих турнірових партій, він грав і перед регулярними раундами, і після них, і вдень, і вночі. Любив викликати всіх і вся на швидкі партії "бліц". Шаховий стиль Попеля був не клясичного теоретика, а прагматичного боєвика; його підхід до партії нагадував не стратегію пруського генерала, а радше партизанську війну. Сам маестро називав себе "романтиком".

Посмертне вшанування

Від 29 листопада до 8 грудня 1996 року у Львові пройшов Перший міжнародний турнір пам'яті Степана Попеля. 10 учасників змагалися в одне коло. Переможцем став львівський гросмейстер Андрій Максименко[19], набравши 6,5 очка. На пів очка відстав Олег Романишин і ще на пів - Адріян Михальчишин[45].

У другому міжнародному турнірі пам'яті Попеля, що пройшов у Львові від 22 вересня до 1 жовтня 1999 року, перемогу здобув Олександр Мотильов з результатом 6,5 очок. Друге місце посів Андрій Максименко (6), третє - Адріян Михальчишин (5)[22][46].

Третій міжнародний турнір пам'яті професора Степана Попеля пройшов у Львові від 20 до 28 січня 2008 року. Перемогу здобув Сергій Клімов●, набравши 6,5 очка. Друге місце посів М.Казаков (6), третє - Орест Грицак (5,5)[47].

Цікаві факти

Деякі ЗМІ поширювали версію про те, що провідник ОУН Степан Бандера у повоєнній Німеччині користувався паспортом шахіста Степана (Штефана) Попеля[19][12]. Оригінал цього документу зберігається в Історико-меморіальному музеї С.Бандери, і завідувач музею Степан Лесів спростовує цю легенду. За його словами, не збігаються дата та місце народження власника документу (там значиться 1 вересня 1909 року, місто Ярослав) з відповідними даними шахіста С.Попеля. Власник паспорта свого часу перебував у концтаборі Маутгаузен (шахіст Попель у німецьких концтаборах ніколи не був)[48].

В югославському журналі "Шаховскі гласнік" (1953) написано, що дядьком Степана Попеля був шаховий майстер[49]. Йдеться про найсильнішого львівського шахіста кінця 19-го - початку 20-го століття Ігнаца вон Попеля[en]. Згодом ці дані поширили інші видання. Насправді вони не були родичами[48]. Вони зустрічалися за шахівницею вже коли найкращі роки Ігнаца були позаду, й тоді переміг молодший Попель. Як згадував Євген Чучман: "Очевидно - молодість перемогла, а тоді сміялися із старого, що "трафіл Попєль на Попеля". Але старушок мимо цього був дуже задоволений, бо вірив, що раніше чи пізніше мистецький лавровий вінок дістанеться на голову його однойменника - хоч і "русіна"[50].

Тарас Мигаль у своєму романі "Пробуджене місто", про часи нацистської окупації Львова, присвятив шахістові кілька сторінок, змінивши прізвище на "Пупель". Автор зобразив його радянофілом і марксистом, що не відповідає дійсності[51]. Вигадав він і інші обставини життя шахіста[52][48].

Лише єдиний раз Степан Попель опускався нижче позначки 2200 пунктів у рейтингу Шаховової федерації США. Сталося це після турніру Ворлд опен 1975. Там було заборонено палити, тому затятому курцеві Попелю доводилось для цього покидати ігрову залу. За часом він тоді втратив 260 пунктів[53].

Степан Попель пропонував називати найважливішу шахову фігуру "цар", а не "король", тому що, за його словами, слово "король" не українського походження, а похідні від "цар" вживають навіть у молитвах[54].

Найбільші досягнення

Примітки

  1. ↑ а б в г д І. Яремко, 2009, с. 28.
  2. ↑ а б І. Яремко, 2009, с. 144.
  3. ↑ а б в г д І. Яремко, 2009, с. 67.
  4. ↑ а б в г д е ж І. Яремко, 2009, с. 27.
  5. ↑ В. Батура, 2016, с. 108-109.
  6. ↑ а б в Ю. Семенко, 1993, с. 85.
  7. ↑ І. Яремко, 2009, с. 29-30.
  8. ↑ І. Яремко, 2009, с. 53.
  9. ↑ а б в г В. Гінда (30 вересня 2013). Галицькі шахи за німецької влади. Збруч. Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 6 грудня 2019.
  10. ↑ а б в Львівський hetman шахів. Новий погляд. 19 серпня 2011. Архів оригіналу за 26 жовтня 2011. Процитовано 6 грудня 2019.
  11. ↑ Історія шахів у Львові
  12. ↑ а б в І. Яремко, 2009, с. 98.
  13. ↑ а б Ю. Семенко, 1993, с. 95.
  14. ↑ а б Володимир Гінда. Львівський шахіст — тричі чемпіон Парижа // Zbruch, 15.08.2017
  15. ↑ а б в г І. Яремко, 2009, с. 30.
  16. ↑ а б в г І. Яремко, 2009, с. 197.
  17. ↑ І. Яремко, 2009, с. 108.
  18. ↑ І. Яремко, 2009, с. 206.
  19. ↑ а б в г д е І. Яремко, 2009, с. 31.
  20. ↑ Ю. Семенко, 1993, с. 86.
  21. ↑ І. Яремко, 2009, с. 145.
  22. ↑ а б в г д е ж и к л В. Батура, 2016, с. 109.
  23. ↑ Ю. Семенко, 1993, с. 83.
  24. ↑ а б І. Яремко, 2009, с. 36.
  25. ↑ а б О. Попович, 1996, с. 124.
  26. ↑ а б Ю. Семенко, 1993, с. 84.
  27. ↑ І. Яремко, 2009, с. 55.
  28. ↑ Чемпіонат Парижа 1951(фр.)
  29. ↑ Чемпіонат Парижа 1953(фр.)
  30. ↑ Чемпіонат Парижа 1954(фр.)
  31. ↑ Palmarès des tournois de Hastings(фр.)
  32. ↑ BRITISH CHESS GAME ARCHIVE(англ.)
  33. ↑ а б І. Яремко, 2009, с. 140.
  34. ↑ а б Stefan Popiel…Chess Master (North Dakota Public Radio, 23 вересня 2004) [Архівовано 15 жовтень 2008 у Wayback Machine.](англ.)
  35. ↑ О. Попович, 1996, с. 127.
  36. ↑ а б Чемпіони Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)(англ.)
  37. ↑ О. Попович, 1996, с. 112.
  38. ↑ І. Яремко, 2009, с. 112.
  39. ↑ О. Попович, 1996, с. 118-121.
  40. ↑ О. Попович, 1996, с. 118.
  41. ↑ О. Попович, 1996, с. 128.
  42. ↑ І. Яремко, 2009, с. 62-64.
  43. ↑ І. Яремко, 2009, с. 80.
  44. ↑ Шахова зала слави Північної Дакоти (Сторінка Шахової асоціації Пн. Дакоти)(англ.)
  45. ↑ І. Яремко, 2009, с. 149.
  46. ↑ І. Яремко, 2009, с. 161.
  47. ↑ І. Яремко, 2009, с. 185.
  48. ↑ а б в В. Гінда (15 серпня 2017). Львівський шахіст — тричі чемпіон Парижа. Збруч. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 6 грудня 2019.
  49. ↑ І. Яремко, 2009, с. 107.
  50. ↑ І. Яремко, 2009, с. 15.
  51. ↑ І. Яремко, 2009, с. 27-28.
  52. ↑ І. Яремко, 2009, с. 42-49.
  53. ↑ І. Яремко, 2009, с. 67-68.
  54. ↑ Ю. Семенко, 1993, с. 72.
  55. ↑ І. Яремко, 2009, с. 139.
  56. ↑ Ю. Семенко, 1993, с. 82.

Література

  • Ю. Семенко (1993). Шахи в Україні : нариси з історії шахової гри на українській землі і в діаспорі (вид. 2-ге, допов). Львів: Каменяр. с. 222. ISBN 978-966-361-748-0.
  • І. Яремко (2009). Романтик шахів та його епоха. Степан Попель. Львів: Євросвіт. с. 240. ISBN 978-966-8364-28-0.
  • * О. Попович (1996). Партії та розповіді шахіста з Америки. Львів: Академічний експрес. с. 153. ISBN 966-7094-10-3.
  • Безпалько П. Шахісти української діаспори. – Київ: Задруга, 1998. – 199 с. : іл.
  • Лось Й., Мікльош К., Заремба Р., Михалюк Ю. Спортове Товариство «Україна». До 80-річчя заснування: Альманах. — Львів: Світ, 1991. — 136 с. ISBN 5-7773-0083-9
  • В. Батура (2016). Шаховий енциклопедичний словник у 2-х томах. Т. 2 (О-Я). Луцьк: Вежа-Друк. с. 756. ISBN 978-966-361-748-0.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Попель_Степан_Михайлович&oldid=26710319