Явнут: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Шюлжич (обговорення | внесок) ви фальсифікуєте джерела Мітка: Скасування |
|||
| Рядок 48: | Рядок 48: | ||
* '''Євнут''' — скорочений варіант<ref name="Войтович"/>. |
* '''Євнут''' — скорочений варіант<ref name="Войтович"/>. |
||
* '''Євнут Гедимінович''' — по-батькові<ref name="Войтович"/>. |
* '''Євнут Гедимінович''' — по-батькові<ref name="Войтович"/>. |
||
* ''' |
* '''Іван''' — хрещене ім'я, прийняте в Москві 1346 року<ref name="Войтович">Войтович 2000... 6. Євнут-Іван Гедимінович</ref>. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Версія за 09:59, 11 грудня 2019
| Явнут | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1341 — 1345 | ||
| Попередник: | Гедимін | |
| Наступник: | Ольгерд | |
| ||
| 1347 — після 1366 | ||
| Наступник: | Михайло Євнутович | |
| Народження: | 1304/1306[1] | |
| Смерть: | після 1366/ до 1386[1] | |
| Країна: | Велике князівство Литовське[2] | |
| Рід: | Гедиміновичі | |
| Батько: | Гедимін | |
| Мати: | Євна | |
| Діти: | Семен, Михайло | |
Явнут (лит. Jaunutis; 1304/1306[1] — після 1366) — великий князь Литовський (1341—1345), князь іжеславський (1347—після 1366)[1]. Представник династії Гедиміновичів, родоначальник дому Явнутовичів. Наймолодший син литовського князя Гедиміна від першої дружини[1]. Мав від нього в уділ Вільно з містами Ошмяною, Вількомиром та Браславом. За батьківським заповітом отримав великокнязівський престол. Скинений за змовою молодших зведених братів — Ольгерда і Кейстута[1] (1345). Втік у Псков, потім перебував у Новгороді та Москві, де прийняв хрещення під іменем Івана (1346)[1]. Не бажаючи служити ворогам Литви, погодився на Іжеславське князівство. В угоді з польським королем Казиміром III виступає як старший попереду Кейстута (1352), але помітної політичної ролі не відігравав[1]. Також — Євнут, Євнутій.
Імена
- Явнутіс (лит. Jaunutis, «наймолодший»[1]) — литовське язичницьке ім'я.
- Явнут (бісл. Яўнут, пол. Jawnuta) — староукраїнський варіант литовського імені.
- Євнутій (ст.-укр. Єоунутий[3]) — руський варіант імені. Згадується у литовсько-польському договорі (1352)[3].
- Євнут — скорочений варіант[1].
- Євнут Гедимінович — по-батькові[1].
- Іван — хрещене ім'я, прийняте в Москві 1346 року[1].
Біографія
Народження Явнута відносять до 1304—1306 років[4][1]. Ймовірно він був наймолодшим сином першої дружини Гедиміна, на що вказує його ім'я («Явнутіс» — «наймолодший»)[5][1].
Деякі історики бачать у вокняжінні Євнута доказ литовського звичаю передачі батьківського столу молодшому синові і вважають Євнута великим князем. Однак відсутність в історичних джерелах прямих вказівок на великокнязівський гідність Євнута дозволяє також припустити, що перший час після смерті Гедиміна Литовська держава розпалася на самостійні уділи. Великого князя зовсім не було; одним з князівств володів і Євнут, не користуючись ніякими правами над своїми братами і дядьком.
Литві доводилося тоді вести запеклу боротьбу з Лівонським орденом, яка вимагала напруження всіх сил, а Євнут не володів ні достатньої особистою хоробрістю, ні настільки сильним авторитетом над братами, щоб мати можливість з'єднати під своїм проводом всі сили Литви.
Тому брати вирішили проголосити великим князем Ольгерда і передати тому Вільну.
Взимку 1345 року Кейстут захопив Вільно зненацька; Євнут не чекав нападу і вдався до втечі. Він втік з Литви і сховався спершу в Пскові, Новгороді потім в Москві[1].
23 вересня 1346 року він охрестився у Москві під іменем Івана[1]. Ніякої серйозної допомоги великий князь Симеон Гордий, однак, йому не надав, і він вже через два роки повернувся на батьківщину.
За договором, укладеним між Кейстутом і Ольгердом, Євнута посадили князем у місті Заславль. Там він жив до самої смерті. Ю. Вольф вважав, що Євнут помер після 1366 року[6][1]. У 1386 році його вже не було в живих[1].
Євнут був протопластом відомої княжої династії Заславських, які княжили спочатку в Заславлі, а з кінця XV ст., також і у Мстиславському князівстві.
Сім'я
- Михайло Євнутович (? — 1399) — князь Заславський.
Примітки
Бібліографія
Джерела
- Акты Западной России... СПб., 1846. T. 1., с. 1-2.
Монографії
- Stadnicki K. Synowie Gedymina: Monwid. Narymunt. Jawnuta. Korijat. — Lwów, 1849. — 112 + LVIII s.
- Wolff J. Ród Gedymina. Dodatki i poprawki do dzieł gr.K.Stadnickiego "Synowie Gedymina", "Olgierd i Kiejstut", "Bracia Władysława Olgierdowicza Jagiełły" we Lwowie 1867. — Kraków, 1886.
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Войтович Л. 4.5. Гедиміновичі. Євнутовичі. Мстиславські Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
Статті
- Tęgowski J. Chronologia urodzeń dzieci Giedymina // Genealogia-5. — 1995. — S. 145-148.
- Wasilewski T. Synowie Giedymina W. ks. Litwy a następstwo tronu po nim // Annales Universi-tatis Marie Curie-Sklodowska. — Sectio F. Historia. — 45. — 1990. — S. 124-137.
Словники
- Шабульдо Ф. М., Вортман Д. Я. Ольгерд // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 590. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Явнут
| ||||||||
|
