Асканія-Нова (заповідник)

Біосферний заповідник "Асканія-Нова" ім. Ф. Е. Фальц-Фейна

46°27′07″ пн. ш. 33°52′51″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Херсонська область, Україна
Найближче місто	Каховка
Площа	33307,6 га
Засновано	1898
Оператор	Українська академія аграрних наук
Статус:	Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО
Вебсторінка	askania-nova-zapovidnik.gov.ua/en/
Асканія-Нова у Вікісховищі

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна — науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном.

Розташований біля смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області (звідки й колишня назва заповідника — «Чаплі»).

Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Фрідріх Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський у 1841 році на честь маєтку Асканії в Німеччині.

Історія заповідника

Територія була заселена ще в давні часи. Тут знайдено мідні прикраси доби пізньої бронзи, виявлено поховання кочівника з конем, кілька кам’яних баб XI—XIII ст. н. е. Неподалік сучасного селища пролягав один із чумацьких шляхів. Саме в цьому місці чумацький шлях перетинався з поштовою дорогою, що йшла з Мелітополя на Олешки. На перехресті цих шляхів і виникло поселення Чаплі, яке вперше згадується в документальних матеріалах 1822 року.

Після закріплення Російської імперії на узбережжях Чорного та Азовського морів наприкінці XVIII ст. почалося заселення цих місць. Необжиті землі царський уряд роздавав за невисокими цінами. 1828 року німецький герцог Ангальт-Кетенський придбав тут 42,3 тис. десятин. Через 13 років у степу поблизу Чапель виник хутір, названий герцогом на честь свого маєтку Асканія у Німеччині Асканією-Новою. На своїх землях герцог почав розводити мериносових овець, але господарство з часом занепало і 1856 року він продав маєток іншому колоністові - Фейну. Згодом Фейн поріднився зі ще одним німецьким поміщиком - Фальцем. Скуповуючи навколишні землі, Фальц-Фейни швидко стали «королями вівчарства» на півдні України. В маєтку налічувалося близько 200 постійних робітників, всього тут проживало 312 осіб, 1831 року була відкрита школа. Посезонно на літніх польових роботах працю¬вали сотні найманих робітників. Засновник Асканійського заповідного комплексу нащадок королів вівчарства Фрідріх Фальц-Фейн був широко освіченим біологом і добрим організатором.

Надгробний камінь могили Фальц-Фейна

Заповідник був заснований у 1874 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Спочатку юний Фальц-Фейн ставив за мету збереження диких тварин — у 1874 р. 11-річному хлопцю зводять вольєри для утримання тварин. У 1887 році було створено ботанічний сад.

У 1898 р. Фальц-Фейн оголошує про відкриття приватного заповідника.

Декретами Ради Народних Комісарів УРСР Асканія-Нова 1 квітня 1919 була оголошена народним заповідним парком, а 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизувати та вивчати можливо більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад. Нині до складу заповідника входять ділянка заповідного степу, акліматизаційний зоопарк і дендропарк.

З 1932 року на базі державного заповідника Асканія Нова, до 1956 року — Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова, сучасна назва Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства. У заповіднику починалася наукова діяльність багатьох вчених, зокрема С. І. Медведєва, І. К. Лопатіна.

Має 13 відділів (у тому числі ботанічного парку та заповідного степу і зоологічного парку), 9 лабораторій, науковий музей; веде експериментальне господарство і 4 племінні заводи сільськогосподарських тварин.

Інститут є центром науково-дослідної роботи в галузі породоутворення, великою базою племінного тваринництва.

У 1983 р. заповідник Асканія-Нова реорганізовано у біосферний заповідник.

У 1984 р. заповідник включено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

1989 року у складі УНДІТ «Асканія-Нова» було виділено у самостійну держбюджетну установу Біосферний заповідник «Асканія-Нова»

У 1993 р. Україна підтверджує статус заповідника.

У 1995 біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна став самостійним (можливо, від Інституту тваринництва).

У 1998 році виходять монети присвячені 100-річчу біосферного заповідника «Асканія-Нова».

Природні ресурси

Площа заповідника становить 33 307,6 га, з них 11 054 га — «абсолютно заповідна» степова зона. Асканійський степ вважається типчаково—ковиловим. У заповіднику є не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних та плазунів, 18 видів ссавців, у різні пори року пролітає понад 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут ростуть 478 вищих рослин.

Рідкісні рослини

У заповіднику виявлено 6 видів судинних рослин з Червоного списку МСОП, 9 видів з Європейської червоної книги, 20 з Червоної книги України, 2 з Додатку І Бернської конвенції (разом — 26 видів):

1. Астрагал Геннінга (Astragalus henningii (Steven) Klokov) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ)
2. Астрагал зігнутий (Astragalus reduncus Pall.) (МСОП, ЄЧС, ЧКУ)
3. Волошка Талієва (Centaurea taliewii Kleopow) (МСОП, ЧКУ)
4. Еремогоне жорстка (Eremogone rigida (M. Bieb.) Fenzl) (МСОП)
5. Жовтозілля дніпровське (Senecio borysthenica (DC.) Andrz. ex Czern) (ЄЧС)
6. Залізняк гібридний (Phlomis hybrida Zelen.) (ЄЧС)
7. Залізняк скіфський (Phlomis scythica Klokov et Des.-Shost.) (ЄЧС, ЧКУ)
8. Зіркоплідник частуховий (Damasonium alisma Mill.) (ЧКУ)
9. Зозулинець рідкоквітковий (Orchis laxiflora Lam.) (ЧКУ)
10. Карагана скіфська (Caragana scythica (Kom.) Pojark.) (ЄЧС, ЧКУ)
11. Ковила волосиста (Stipa capillata L.) (ЧКУ)
12. Ковила Лессінга (Stipa lessingiana Trin. et Rupr.) (ЧКУ)
13. Ковила приазовська (Stipa maeotica Klokov et Ossycznjuk) (ЧКУ)
14. Ковила українська (Stipa ucrainica P.Smirn.) (ЧКУ)
15. Ламкоколосник ситниковий (Psathyrostachys juncea (Fisch.) Nevski) (ЧКУ)
16. Льонок Біберштейна (Linaria biebersteinii Besser) (МСОП)
17. Плакун чебрецелистий (Lythrum thymifolia L.) (ЧКУ)
18. Руслиця угорська (Elatine hungarica Moesz) (ЧКУ)
19. Рябчик малий (Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. f.) (ЧКУ)
20. Ситник кулястоплодий (Juncus sphaerocarpus Nees) (ЧКУ)
21. Тюльпан скіфський (Tulipa scythica Klokov et Zoz) (ЧКУ)
22. Тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii Regel) (ЧКУ)
23. Ферула східна (Ferula orienthalis L.) (БЕРН)
24. Цибуля Регеля (Allium regelianum A.Becker ex Iljin) (МСОП, ЄЧС, БЕРН, ЧКУ)
25. Цибуля скіфська (Allium scythicum Zoz) (ЄЧС, ЧКУ)
26. Щавель український (Rumex ucranicus Fisch. ex Spreng.) (ЄЧС)

Територіальний розподіл

Територія заповідника розділена на три великі частини, нерізко відокремлені одна від одної :

• «Північну»
• Великий Чапельський під
• «Південну» (яку поділено на «Стару» та «Успенівку»)
• Великий Агайманський під

Успенівка (Успенівський степ) утримується з 1927 р. на абсолютно заповідному режимі.

«Північну» та «Південну» частини додатково розділяє автодорога Асканія — Чкалове.

В Асканії-Новій розташований один з найбільших на півдні України штучно вирощених лісів, старий ботанічний сад, акліматизаційний зоологічний парк, орнітопарк.

Великий Чапельський під

Рябчик шаховий, або великий

Великий Чапельський під - це територія з нижчим рівнем ґрунту десь на 9 метрів у порівнянні з іншими ділянками, звідси назва — під, низовина. Саме тут скупчуються талі води, що важливо для заповідника. Великий Чапельський під є водно-болотним угіддям заповідника міжнародного значення. Тут табуни диких копитних тварин, загалом до 1000 голів, більшу частину року перебувають на вільному випасі.

Серед рідкісних рослин роду гігрофітів — зіркоплідник частуховидний (Damasonium alisma). До Червоної книги України занесені наступні представники асканійської флори: карагана скіфська, ковила українська,ковила Лессінга, ковила волосиста, тюльпан Шренка, тюльпан скіфський. Ніде, крім Асканії, не зустрічається рябчик шаховий, або великий.

Великий Агайманський під

Великий Агайманський під є однією з найбілих низовинних депресій на території України та Європи. Під витягнутий з півночі на південь на 16 км; шириною до 10 км; глибиною до 20 м. Дно поду знаходиться на висоті 27–30 м над рівнем моря. Площа близько 120 км² (один з найбільших на півдні України). Схили терасовані, дно вирівняне, з тріщинами усихання, вкрите розрідженою трав'янистою рослинністю. Утворився на місці давнього долинного зниження внаслідок просідання лесових порід. На дні поду трапляються торфові прошарки. Під час танення снігу та в дощові роки заповнюється водою, влітку пересихає.

Ботанічний сад

Під нього відведена територія у 170 гектарів. Перші ділянки саду розплановані ще у 1887 р. На кінець 20 століття колекція рослин досягла 1000 чагарників та дерев. Краєвиди саду підсилені ставком і павільйоном Грот, де колись знімали стару кінострічку «Діти капітана Гранта».

Дикі тварини

Заповідник утримує близько 800 різновидів диких копитних та гібридних форм свиней, оленів, коней Пржевальського, бізонів, антилоп, баранів, биків, верблюдів, лам, віслюків куланів, шотландських поні.

• 
  Американський бізон і теля
• 
  Лоша коня Пржевальського в Асканії-Новій через 2 доби після народження
• 
  Зебри
• 
  Антилопа канна

Орнітопарк

Частиною зоопарку є орнітопарк, розмішений поблизу ставків з протоками та острівцями. В орнітопарку нараховують понад 60 різновидів птахів: лебеді, фазани, качки, лелеки, гуси єгипетські та індійські, страуси африканські. Крім того, у заповіднику водяться такі екзотичні для України птахи, як південноамериканський нанду та австралійський ему.

• 
  Дрохва, найбільший серед птахів України
• 
  Страус дорослий із малюком
• 
  Фазан
• 
  Карибський фламінго

Головні напрями роботи

2 гривні — ювілейна монета (1998)

10 гривень — срібна ювілейна монета (1998)

• поліпшення існуючих і створення нових порід сільськогосподарських тварин;
• розробка питань годівлі сільськогосподарських тварин, технології продуктів тваринництва, економіки й організації тваринництва в степовій зоні України;
• акліматизації й гібридизації диких копитних і птахів;
• акліматизації й інтродукції деревних та чагарникових рослин, вивчення заповідного степу та ін.

В інституті виведено асканійську породу овець, українську степову білу й українську степову рябу породи свиней, новий асканійський молочно-м'ясний тип червоної степової породи великої рогатої худоби і породну групу багатоплідних каракульських овець.

Асканійський зоопарк відомий значними успіхами в розмноженні цінних та рідкісних видів диких копитних і птахів у неволі, гібридизації та одомашнення їх. У ньому зібрана унікальна колекція диких тварин, привезених з різних зоогеографічних областей земної кулі. Найбільше в Асканії-Новій копитних — антилоп, зебр, оленів, бізонів, зубробізонів, зубрів, коней Пржевальського та інших, і птахів — лебедів, фазанів, африканських страусів, південноамериканських нанду і австралійських ему, які тут акліматизуються та одомашнюються.

Інститут видає праці з 1933 року, має аспірантуру та курси підвищення кваліфікації зоотехніків.

Проблеми режиму охорони

У заповіднику відбувається режимне сінокосіння (в рік коситься близько 700 га) з використанням механічних транспортних засобів і під час розмноження диких видів тварин. На території Великого Чапельського поду відбувається випас тварин-інтродуцентів (верблюди, антилопи, зебри, буйволи та ін.), а також створені місця для штучного водопою, що створює загрозу підтоплення цілинного степу. Влітку 2014 у Великому Чапельському Поді випасалося близько 1300 копитних. В результаті надмірного випасання наноситься шкода рослинному різноманіттю Поду. Крім того у Великий Чапельський Під постійно проводяться екскурсії на автомашинах і гужовому транспорті, що призводить до створення доріг і підсилює фактор непокоєння диких тварин.

Через те, що у Великому Чапельському Поді утримується надмірна кількість чужорідних копитних, у заповіднику трапляються випадки масової їх загибелі. Так, з 1995 р. по 1998 р. чисельність лані європейської зменшилася в 4 рази, що пов'язано з різними епідеміологічними захворюваннями, викликаними тісним утриманням тварин і забрудненням каналів Великого Чапельского Поду фекаліями. Взимку 2013—2014 рр. в заповіднику загинули 66 диких копитних, з них 56 сайгаків.

Території природно-заповідного фонду, що входять до складу БЗ «Асканія-Нова»

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. У результаті, великий БЗ фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території біосферного заповідника «Асканія-Нова» входять такі об'єкти ПЗФ України:

• Дендрологічний парк загальнодержавного значення «Асканія-Нова»
• Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Асканійський»

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Бєлозоров С. Т. Асканія-Нова. — К., 1956;
• Бойко М.Ф. Біорізноманіття Біосферного заповідника "Асканія-Нова": Мохоподібні //Актуальні питання збереження і відновлення степових екосистем.- Асканія-Нова,1998.- С.7-9.
• Бойко М.Ф., Бойко П.М. Ключові ботанічні території півдня України // Пачоський та сучасна ботаніка. – Херсон: Айлант, 2004. – С.12–19.
• Бойко М.Ф., Чорний С.Г. Екологія Херсонщини.– Херсон: Терра, 2001.–156 с.
• Липа О. О. Ботанічний парк в Асканії-Нова. «Журнал інституту ботаніки АН УРСР», 1939, № 20;
• Степной заповедник Чапли — Аскания-Нова. Сборник статей. Под ред. М. Н. Колодько и Б. К. Фортунатова. М.—Л., 1928.
• Ходосовцев О.Є. Біорізноманіття Біосферного заповідника "Асканія-Нова": Лишайники та ліхенофільні гриби //Актуальні питання збереження і відновлення степових екосистем.- Асканія-Нова,1998.- С.9-12.

Посилання

• АСКАНІЯ-НОВА // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
• Офіційний сайт
• Перлина степу. «Український тиждень». № 36 (149), 09.2010. — С. 62-65.
• УНІАН: Асканія-Нова: африканські корови, коні Пржевальського і молоко антилопи
• Серія докладних фоторозповідей про заповідник «Асканія-Нова»
• Асканія-Нова на сайті «7 чудес України»
• «Асканія-Нова» почне експортувати в Китай черепи і шкури загиблих сайгаків. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 15 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Асканія-Нова (заповідник)