Ван Цзяпен: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Створена сторінка: {{особа |ім'я = Ван Цзяпен |оригінал імені = 王嘉鹏 |інші імена = |псевдонім... |
категоризація |
||
| Рядок 71: | Рядок 71: | ||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
[[Категорія:Персоналії:Іньчуань]] |
|||
Версія за 21:12, 5 січня 2020
| Ван Цзяпен | |
|---|---|
| 王嘉鹏 | |
| Народився |
10 червня 1981 (42 роки) Іньчуань |
| Громадянство | КНР |
| Національність | китаєць |
| Діяльність | волонтер міжнародного освітнього руху Коледжі об'єднаного світу |
| Відомий завдяки |
посаді почесного радника Гонконзького фонду миру оперному мюзиклу «Якась сонячна ніч» |
| Alma mater | Коледж об'єднаного світу Нордичного Червоного хреста, Університет Осло |
| Суспільний стан | підприємець |
| Посада | член Всекитайських зборів народних представниківd |
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Biletsky Volodymyr (внесок, журнали) о 21:12 UTC (2254893 хвилини тому). |
Ван Цзя́пен (кит. 王嘉鹏), більше відомий як Марк Ван (англ. Mark Wang) — китайський правозахисник людей із обмеженими можливостями, волонтер міжнародного освітнього руху Коледжі об'єднаного світу, Голова правління та засновник UWC Changshu China, член Міжнародної Ради «Коледжів об'єднаного світу», співзасновник та голова «Національного Комітету коледжів об'єднаного світу Китаю», депутат Всекитайських зборів народних представників 13-го скликання від регіону Цзянсу, почесний радник Гонконзького фонду миру.[1][2]
Життєпис
Марк народився 10 червня 1981 у місті Іньчуань. Навчався у 18-ій загальноосвітній школі до 5-го класу. У 12-річному віці 23 липня 1993 потрапив у авіаційну катастрофу, в результаті чого отримав численні пошкодження, наслідком яких став параліч ніг. Лікування та реабілітація проходили тяжко і болісно і юнак вважав за краще померти. Його мама надихала сина на боротьбу і за життя, і за своє місце у житті, попри каліцтво, відшукуючи для нього інформацію про приклади боротьби інших людей за життя і за своє майбутнє. Завдяки їй розпочалася п'ятирічна боротьба юнака із недугою. Проходячи курс реабілітаційного лікування у Пекінському дослідницькому реабілітаційному центрі, він знайшов сили навчитися пересуватися без інвалідного візка, наздогнати у навчанні своїх однолітків та займатися різними видами лікувального спорту.
Під час королівського візиту Її Величності Королеви Соні у Китай, вона відвідала Пекінський дослідницький реабілітаційний центр. Як покровителька Коледжу об'єднаного світу Нордичного Червоного хреста, пожертвувала стипендію для одного з пацієнтів Центру. Марк взяв участь у конкурсній програмі і здобув право отримати цю стипендію, та став першим китайським учнем з материкового Китаю, який поїхав навчатися у цей коледж. Навчаючись, продовжував реабілітаційне лікування і інтенсивно займався паралімпійськими видами спорту, та успішно захищав честь коледжу, Норвегії (як учень норвезької школи), та Китаю (як китаєць та громадянин Китаю) на міжнародних змаганнях з гірськолижного спорту.
Впродовж навчання у коледжі потоваришував із норвезьким символом боротьби за життя і за своє місце у житті, людиною-легендою Кетлі Мо[no], із яким організовували проведення марафону для людей із обмеженими можливостями «Біг заради життя», який вперше був проведений у Пекіні в 1998 році. Протягом навчання написав автобіографічну повість «Підтримуй синє небо життя» (кит. 撑起生命的蓝天 англ. Hold Up The Blue Sky of Life). Ця повість стала бестселером у Китаї, була визнана твором року-2000 Китаю і стала основою для 18-ти серійного телевізійного серіалу про життя Марка.[3]
Норвезький оперний співак та композитор Томас Штангел[no] написав оперний мюзикл «Ангел життя» ("Якась сонячна ніч"), побудований на основі історії Кетла Мо та Марка Вана. Прем'єра відбулася 30 травня 2002 за участі Марка Вана, його батьків, батьків Кетла Мо та Її Величності Королеви Соні у виконанні норвезьких артистів та китайської трупи артистів із обмеженими можливостями. Партії Кетла Мо виконував Томас Штангел, партії Марка Вана — Ян Хайтао (інвалід зору).[4] Оперний мюзикл виконувався у Норвегії, Брюсселі, Огайо, Віфлеємі та Єрусалимі, був запланований у Пекіні та Ухані із Олександром Рибаком у ролі Кетла Мо та Томасом Штангелем у ролі самого Марка Вана, однак був відмінений китайською стороною як небажаний через присудження Нобелівської премії миру Лю Сяобо.[5]
На Олімпійських іграх у Пекіні 2008 року Марка Вана було обрано носієм олімпійського факела у естафеті через його рідне місто Інчуань і присвоєно почесне звання людини-факела, який своїм життям і здобутками надихає людей із обмеженими можливостями у всьому світі.
Примітки
- ↑ Mark Wang. UWC (англійською) . Процитовано 4 січня 2020.
- ↑ 王嘉鹏. Байду Байке (китайською) . Процитовано 4 січня 2020.
- ↑ 撑起生命的蓝天 (Укр.: Підтримуй синє небо життя). Байду Байке (китайською) . Процитовано 5 січня 2020.
- ↑ Some Sunny Night (PDF). Some Sunny Night (англійською) . Процитовано 5 січня 2020.
- ↑ Uønsket i Kina (Укр.: Небажані в Китаї). amta.no (англійською) . Процитовано 5 січня 2020.